Справа № 420/8223/20
28 вересня 2020 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Потоцької Н.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) клопотання представника Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вх. №38870/20/20 від 24.09.2020 року про залишення позову без руху,-
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області в якому позивач просить:
- зобов'язати Одеській обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01 березня 2018 року (дати набрання чинності Постановою № 704), у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 р. № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України № 2011-ХІІ від 20.12.1991 р. «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення з 01 квітня 2018 року перерахунку та виплати основного розміру його пенсії у повному обсязі.
Ухвалою суду від 31.08.2020 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку ст. 262 КАС України).
24.09.2020 року за вх. №38870/20 від Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки надійшло клопотання про залишення позову без руху, оскільки позивач просив звільнити його від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», проте ані позивач, ані його представник не наводить обґрунтування порушення його прав як учасника бойових дій, а також не навів інших передумов для звільнення його від сплати судового збору.
Розглянувши клопотання, керуючись приписами КАС України, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до частини третьої статті 161 КАС України особа, яка звертається до адміністративного суду з позовною заявою, додає до неї документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
У прохальній частині позову ОСОБА_1 просив звільнити його від сплати судового збору відповідно до п.13 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Копією посвідчення від 01.11.2020 року серії НОМЕР_1 підтверджено, що позивач є ветераном війни - учасником бойових дій.
В ухвалі про відкриття провадження у справі №420/8223/20 визначено, що зазначена позовна заява подана з додержанням вимог статей 159-161 КАС України. Відсутні підстави, визначені статтями 169-170 КАС України, для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження у справі.
Пунктом 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Верховний Суду в постанові від 27 червня 2018 року по справі № 572/2088/17 (провадження № 61-12842св18) зазначив, що звужене тлумачення пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» є необґрунтованим.
Так, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22 травня 2015 року № 484-VIII (набрав чинності з 01 вересня 2015 року) внесені зміни, зокрема, у статтю 5 Закону України «Про судовий збір» (пільги щодо сплати судового збору), а саме: відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Зазначена норма статті даного Закону не містить посилань на те, що позов має бути заявлений лише з підстав порушення прав та законних інтересів позивача саме як учасника бойових дій, а також прямо та чітко не зазначає, що справа має стосуватись порушених прав саме позивача, що має статус учасника бойових дій, без уточнення характеру такого права та підстав його порушення.
Відсутність механізму чіткого трактування та розуміння дійсного змісту вказаної норми пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» в першу чергу пов'язане з недоліками законодавчої техніки, яка використовувалась законодавцем під час підготовки Закону України «Про судовий збір», проте це не повинно впливати на гарантовані державою пільги при сплаті судового збору, порушувати та обмежувати права учасників бойових дій при їх зверненні до суду, у зв'язку з порушенням будь-яких їх прав, незалежно від характеру, предмета та підстав таких позовів.
У клопотанні про залишення позову без руху, представник відповідача посилається на постанову великої Палати Верховного Суду від 09.10.2019 року у справі № 9901/311/19, в якій зазначено: «Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом з приводу оскарження нормативного акта, який не зачіпає порядку, обсягу їх соціальних гарантій чи будь-яким іншим чином стосується соціального і правового захисту ветеранів війни».
Суд критично ставиться до зазначеного посилання з огляду на наступне.
Позивач звернувся до суду з метою відновлення його порушеного права та інтересу щодо виготовлення та направлення до Головного управління ПФУ в Одеській області онвленої довідки про розмір грошового забезпечення у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 р. № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України № 2011-ХІІ від 20.12.1991 р. «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» для проведення перерахунку та виплати основного розміру пенсії.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
Стаття 46 Конституції України зазначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Соціальне забезпечення це ті види і форми матеріального забезпечення, що надаються на умовах, передбачених законом чи договором, із спеціально створених для цього фондів особам, які через незалежні від них життєві обставини не мають достатніх засобів до існування. Право на соціальне забезпечення (за віком, у випадку хвороби, інвалідності, втрати годувальника, для виховання дітей тощо) полягає в тому, що держава гарантує надання достатніх коштів громадянам, які через об'єктивні обставини повністю або частково втратили можливість працювати і отримувати винагороду за працю, а також допомоги сім'ям у зв'язку із народженням та вихованням дитини. Це право закріплене у статті 22 Загальної декларації прав людини. У Міжнародному пакті про економічні, соціальні та культурні права (стаття 9) прямо встановлено право на соціальне забезпечення. Крім того, це право закріплює стаття 7, в якій проголошується право на задовільне існування.
Соціальний захист поширюється, насамперед, на громадян України, які внаслідок похилого віку або хвороби самі не можуть забезпечити собі нормальні умови життя. Певні особливості має соціальний захист окремих категорій громадян: військовослужбовців, ветеранів війни і праці, потерпілих від аварії на Чорнобильській АЕС тощо.
В даному позові ОСОБА_1 просить зобов'язати відповідача виготовити та направити до Головного управління ПФУ в Одеській області оновлену довідку про грошового забезпечення позивача для подальшого перерахунку пенсії, оскільки саме уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України (пункт 3 Постанови Кабінету Міністрів України №45 від 13.02.2008 року).
Відтак, виготовлення оновленої довідки про складові грошового забезпечення входить до групи соціальних гарантій, що дає право на подальший перерахунок пенсії, яка є видом соціальних виплат.
Керуючись ст. ст. 2, 5, 19, 160-161, 171, 256, 294 КАС України, суд,
У задоволенні клопотання представника Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вх. №38870/20/20 від 24.09.2020 року про залишення позову без руху - відмовити повністю.
Ухвала окремо від рішення по справі оскарженню не підлягає.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Головуючий суддя Потоцька Н.В.