Справа № 420/7983/20
28 вересня 2020 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Стефанов С.О. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТАВРІЯ-В» (вул. Мясоїдівська, 14, м. Одеса, 65091, код ЄДРПОУ 19202597) до Одеської митниці Держмитслужби (вул. Івана та Юрія Лип, 21а, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 43333459) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA500070/2020/000102/2 від 17.07.2020 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500070/2020/00378 від 17.07.2020 року, -
До Одеського окружного адміністративного суду 20 серпня 2020 року надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ТАВРІЯ-В» до Одеської митниці Держмитслужби, в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA500070/2020/000102/2 від 17.07.2020 року;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500070/2020/00378 від 17.07.2020 року.
Адміністративний позов обґрунтовано наступним
01.04.2019 року між позивачем та фірмою Yiwu Unigator Trading Co., Ltd було укладено зовнішньоекономічний договір №323.
17.07.2020 року уповноваженою особою позивача Столяр В.В. для митного оформлення вантажу було подано до митного органу митну декларацію №UА500070/2020/226361, в якій митну вартість товару було визначено за першим методом - за ціною договору.
Для підтвердження вказаних у декларації відомостей, до митного органу було також подано такі документи: пакувальний лист б/н від 01.06.2020 року, рахунок-фактуру (інвойс) MRSU3241461 від 01.06.2020 року, коносамент №598517473 від 16.07.2020 року, автотранспортну накладну №002138 від 16.07.2020 року, навантажувальний документ №3173 від 14.07.2020 року, сертифікат походження товару №20С4401А0682/11546 від 05.06.2020 року страховий поліс PYIE202031010708Е04639 від 07.06.2020 року, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №323 від 01.04.2019 року, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) специфікація №24 від 01.06.2020 року, копію митної декларації країни відправлення №292120200000159013 від 02.06.2020 року.
17.07.2020 року відповідачем було прийнято рішення №UA500070/2020/000102/2 «Про коригування митної вартості товарів» та на підставі вказаного рішення митним органом декларанту видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500070/2020/00378.
У рішенні №UA500070/2020/000102/2 від 17.07.2020 року відповідачем вказано наступне:
« 33.Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості.
Відповідно до п.3 статі 53 МКУ (Закон України від 13.03.2012 року №4495-VІ «Про митний кодекс України») з урахуванням вимог наказу Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 року №689 «Про затвердження методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення і оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України» подані декларантом документи містять наступні розбіжності:
1) відповідно до пп.в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Згідно п.4.2. зовнішньоекономічного договору (контракту) від 01.04.2019 року №323 вартість пакування включена у вартість товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо), відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;
2) у наданій специфікації №24 від 01.06.2020 року зазначено, що валютою є CNY (юань Женьміньбі), що суперечить інформації зазначеній у п.4.1 та 4,3 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 09.01.2020 року №323, а саме що ціна за товар встановлюється та розрахунки проводяться за доларом США;
3) y наданій до митного оформлення копії декларація країни відправлення №292120200000159013 від 02.06.2020 року зазначені умови поставки - CIF. Проте, не зазначено географічний пункт переходу відповідальності за втрату товарів та витрат на транспортування товарів від продавця до покупця.
Стосовно пункту 1 вимог митного органу, позивач зазначає, що відповідно до п.4.2. договору №323 від 01.04.2019 року, загальна вартість партії Товару визначається згідно до умов поставки, згідно до Інкотермс 2010, та включає в себе, у тому числі, вартість Товару, упаковки, маркування та транспортування до місця призначення, узгодженого Сторонами, та інші необхідні витрати Продавця.
Крім того, у специфікації №24 від 01.06.2020 року, яка є невід'ємною частиною договору №323 від 01.04.2019 року, вказано, що товар поставляється на умовах CIF.
Таким чином, позивач наголошує, що відповідно до умов як зазначеного Договору, так і умов поставки CIF за Інкотермс 2010, ціна Товару вже включає в себе вартість упаковки, або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, а тому за правилами ч.10 ст.58 МК України, ця складова не підлягає додаванню позивачем з метою визнання митної вартості товару.
Відносно пункту 2 вимог митного органу, позивач вказує на те, що при заповненні специфікації продавцем було допущено суто технічну помилку на сторінці 4 перед підписами уповноважених осіб Покупця і Продавця міститься напис: Валюта (Currency) - CNY. Але, при цьому, у тому ж самому документі, на сторінці 1 чітко вказано «Ціна- долл.США»), «Сума-долл.США»).
Крім того, ціни у доларах США вказані у рахунку-фактурі (інвойсі) MRSU3241461 від 01.06.2020 року.
Позивач стверджує, що ціни вказані саме в доларах США, як це й передбачено Договором, хоча вартість цієї валюти у рази вище, ніж вартість юаня Женьміньбі. Так, 1 Долар США вартий приблизно 6,97 юанів Женьміньбі за офіційним курсом НБУ, а по курсу для договорів вартість 1 Долару США досягає 9,23 юанів Женьміньбі.
Щодо пункту 3 вимог митного органу, позивач зазначає, що у специфікації №24 від 01.06.2020 року, яка є невід'ємною частиною договору №323 від 01.04.2019 року, вказано, що товар поставляється на умовах CIF ODESSA.
Також, умови поставки CIF ODESSA містяться у рахунку-фактурі (інвойсі) MRSU3241461 від 01.06.2020 року.
У наданій до митного оформлення копії митної декларації країни відправлення №292120200000159013 від 02.06.2020 року зазначені умови-поставка CIF. Тому твердження відповідача про те, що начебто не зазначено географічний пункт переходу відповідальності за втрату товарів та витрат на транспортування товарів від продавця до покупця, є недоречним, оскільки умови поставки CIF апріорі передбачають перехід відповідальності за втрату товарів та витрат на транспортування товарів від продавця до покупця в момент, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження.
Позивач вважає, що надані уповноваженою особою позивача до Одеської митниці Держмитслужби для митного оформлення товару документи, які відповідають вимогам частини 2 статті 53 Митного кодексу України, у повній мірі ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначенні саме митної вартості товару та підтверджують ціну товару, яка сплачена позивачем за ціною, вказаною в контракті (інвойсі, специфікації).
Таким чином, за викладених обставині позивач вважає, що вимоги ТОВ «ТАВРІЯ-В» про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів і картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є законними і обґрунтованими.
Відзив на адміністративний позов обґрунтовано наступним
Відповідач не погоджується з позовними вимогами ТОВ «ТАВРІЯ-В», вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Так, під час здійснення Одеською митницею Держмитслужби контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) №11А500070/2020/226361 від 17.07.2020 року було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:
1) відповідно до пп.в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Згідно п.4.2. зовнішньоекономічного договору (контракту) від 01.04.2019 року №323 вартість пакування включена у вартість товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо), відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;
2) у наданій специфікації №24 від 01.06.2020 року зазначено, що валютою є CNY (юань Женьміньбі), що суперечить інформації зазначеній у п.4.1 та 4,3 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 09.01.2020 року №323, а саме що ціна за товар встановлюється та розрахунки проводяться за доларом США;
3) y наданій до митного оформлення копії декларація країни відправлення №292120200000159013 від 02.06.2020 року зазначені умови поставки - CIF. Проте, не зазначено географічний пункт переходу відповідальності за втрату товарів та витрат на транспортування товарів від продавця до покупця.
Відповідач зазначає, що оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці Держмитслужби разом з митною декларацією містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 Митного кодексу України від 13.03.2012 року №4495-VI, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст.54 Митного кодексу України від 13.03.2012 року №4495-VI, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови органу доходів і зборів у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
З метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості з урахуванням інформації, яка наявна в органі доходів і зборів, між декларантом та Одеською митницею Держмитслужби були проведені консультації шляхом обміну електронними повідомленнями про що зазначено у рішенні про коригування митної вартості товарів №UА500070/2020/000102/2 від 17.07.2020 року.
За результатом проведених консультації між органом доходів і зборів та декларантом було обрано метод визначення митної вартості - резервний, про що зазначено у рішенні про коригування митної вартості товарів №UA500070/2020/000102/2 від 17.07.2020 року.
Відповідач також зазначає, що додаткові документи для підтвердження митної вартості згідно з частиною 8 статті 55 Митного кодексу України від 13.03.2012 року №4495-VІ до митниці не надавались.
Таким чином, відповідач вважає, що Одеська митниця Держмитслужби, під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів №UА500070/2020/000102/2 від 17.07.2020 року діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому вважає, що відсутні підставі для задоволення позовної заяви ТОВ «ТАВРІЯ-В».
Процесуальні дії та клопотання учасників справи
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Перше судове засідання по справі призначено на 17 вересня 2020 року.
23 вересня 2020 року від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутністю представника ТОВ «ТАВРІЯ-В» (вхід. №38509/20).
В судове засідання призначене на 23 вересня 2020 року з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився, належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи.
Згідно ч.9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
23 вересня 2020 року ухвалою суду на місці, яка була занесена до протоколу судового засідання, керуючись ч.9 ст.205 КАС України, задоволено клопотання представника позивача та розгляд справи продовжено в порядку письмового провадження.
24 вересня 2020 року від Одеської митниці Держмитслужби надійшов відзив на адміністративний позов (вхід. №38830/20).
Вивчивши матеріали справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та відзив на позовну заяву, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.
Обставини справи встановлені судом
01 квітня 2019 року між ТОВ «ТАВРІЯ-В» та фірмою Yiwu Unigator Trading Co., Ltd було укладено зовнішньоекономічний договір №323 (далі - Договір) (а.с.57-64).
Відповідно до п.2.1. Договору, Продавець зобов'язується у строк та у порядку, встановленому даним Договором, передати Товар Покупцю, а Покупець зобов'язується прийняти цей Товар та оплатити його Продавцеві.
Згідно п.2.2. Договору від 01.04.2019 року, умови Договору (найменування, асортимент, та кількість Товару, Ціна за одиницю Товару, порядок оплати, умови поставки та інші умови) визначаються даним Договором та Специфікаціями.
Пунктом 4.1. Договору передбачено, що ціна Товару встановлюється в доларах США ($USD). Ціна товару та загальна вартість партії Товару погоджується сторонами у Специфікації.
Загальна вартість партії Товару визначається у відповідності до умов поставки згідно Інкотермс 2010 та включає в себе, у тому числі вартість товару, пакування, маркування та транспортування до місця призначення, узгодженого Сторонами, та інші необхідні витрати продавця (п.4.2. Договору).
На виконання умов зазначеного Договору підприємство-нерезидент відправник Yiwu Unigator Trading Co., Ltd поставило ТОВ «ТАВРІЯ-В» партію товарів.
З метою здійснення митного оформлення товару, 17.07.2020 року уповноваженою особою позивача Столяр В.В. для митного оформлення вантажу було подано до митного органу митну декларацію №UА500070/2020/226361, в якій митну вартість товару було визначено за першим методом - за ціною договору (а.с.32-46).
Для підтвердження вказаних у декларації відомостей, до митного органу було також подано такі документи:
- пакувальний лист б/н від 01.06.2020 року (а.с.47-48);
- рахунок-фактуру (інвойс) MRSU3241461 від 01.06.2020 року (а.с.49-52);
- коносамент №598517473 від 16.07.2020 року (а.с.53);
- автотранспортну накладну №002138 від 16.07.2020 року;
- навантажувальний документ №3173 від 14.07.2020 року;
- сертифікат походження товару №20С4401А0682/11546 від 05.06.2020 року (а.с.54-55);
- страховий поліс PYIE202031010708Е04639 від 07.06.2020 року (а.с.56);
- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №323 від 01.04.2019 року (а.с.57-65);
- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) специфікація №24 від 01.06.2020 року (а.с.66-68);
- копію митної декларації країни відправлення №292120200000159013 від 02.06.2020 року (а.с.69-72).
За результатами перевірки митної декларації від 17.07.2020 року №UА500070/2020/226361 Одеською митницею Держмитслужби прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 17.07.2020 року №UA500070/2020/000102/2 «Про коригування митної вартості товарів» (а.с.26-28) та на підставі вказаного рішення митним органом декларанту видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500070/2020/00378 (а.с.29-30).
Позивач, вважаючи, що рішення про коригування митної вартості товарів від 17.07.2020 року №UA500070/2020/000102/2 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів транспортних засобів комерційного призначення від 17.07.2020 року №UA500070/2020/00378 є необґрунтованими, такими, що прямо суперечать нормам та вимогам Митного кодексу України, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення необґрунтованими, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Джерела права та висновки суду
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правовідносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі врегульовано нормами Митного кодексу України №4495-VI від 13.03.2012 року (надалі по тексту МК України) в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Митний кодекс України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
У відповідності до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно частини 2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Як встановлено ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
За правилами ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається ч.2 ст.53 МК України.
Відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений положеннями даної статті.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 МК України).
Як встановлено ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно ч.4 ст.54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 6 статті 54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
З наведеного вбачається, що митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.
Проте, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.
При цьому, в розумінні наведених статей МК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у ч.2 ст.53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Тобто, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
В свою чергу, не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, містять невідповідності чи є такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Аналогічна позиція висловлена Верховним судом України, зокрема, у постановах від 10.06.2020 року у справі №1.380.2019.004752, від 10.08.2019 року у справі №826/12825/15, в яких вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України зазначила, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
При цьому, суд враховує висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 20.03.2018 року по справі №815/4132/17, яким колегія суддів, враховуючи встановлені обставини справи погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що Товариство надало усі, передбачені Митним кодексом України, документи, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини. Натомість всупереч частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла до 15.12.2017 року) контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як не довів і правових підстав для застосування другорядного методу, а саме - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.
У пункті першому обставин прийняття Одеською митницею Держмитслужби Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500070/2020/000102/2 від 17.07.2020 року відповідачем зазначено: «відповідно до пп.в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Згідно п.4.2. зовнішньоекономічного договору (контракту) від 01.04.2019 року №323 вартість пакування включена у вартість товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо), відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару».
Як було встановлено судом 01 квітня 2019 року між ТОВ «ТАВРІЯ-В» та фірмою Yiwu Unigator Trading Co., Ltd було укладено зовнішньоекономічний договір №323 (далі - Договір) (а.с.57-64).
Відповідно до п.2.1. Договору, Продавець зобов'язується у строк та у порядку, встановленому даним Договором, передати Товар Покупцю, а Покупець зобов'язується прийняти цей Товар та оплатити його Продавцеві.
Згідно п.2.2. Договору від 01.04.2019 року, умови Договору (найменування, асортимент, та кількість Товару, Ціна за одиницю Товару, порядок оплати, умови поставки та інші умови) визначаються даним Договором та Специфікаціями.
Пунктом 4.1. Договору передбачено, що ціна Товару встановлюється в доларах США ($USD). Ціна товару та загальна вартість партії Товару погоджується сторонами у Специфікації.
Загальна вартість партії Товару визначається у відповідності до умов поставки згідно Інкотермс 2010 та включає в себе, у тому числі вартість товару, пакування, маркування та транспортування до місця призначення, узгодженого Сторонами, та інші необхідні витрати продавця (п.4.2. Договору).
Суд зазначає, що у специфікації №24 від 01.06.2020 року, яка є невід'ємною частиною договору №323 від 01.04.2019 року, вказано, що товар поставляється на умовах CIF (а.с.66-68).
Товар поставляється на умовах поставки CIF та Інкотермс 2010, а ці умови передбачають, що усі витрати із завантаження, маркування, транспортування та страхування товару вже є вміщеними продавцем у фактурну вартість товару, а тому додаткові витрати на пакування товару ТОВ «ТАВРІЯ-В» не понесло.
Таким чином, враховуючи умови вищевказаного Договору, а також умови поставки CIF за Інкотермс 2010, ціна Товару вже включає в себе вартість упаковки, або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, а тому за правилами ч.10 ст.58 МК України ця складова не підлягає додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару.
Крім того, суд зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. В свою чергу, умови термінів та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю, а тому суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.03.2019 року по справі №803/3649/15. Суд також звертає увагу на те, що в інвойсах, які було надано ТОВ «ТАВРІЯ-В» до митного оформлення містяться посилання на Контракт №323 від 01.04.2019 року, що давало можливість митному органу встановити належність товару, на який постачальником було видано інвойс, до конкретної поставки.
У пункті другому обставин прийняття Одеською митницею Держмитслужби Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500070/2020/000102/2 від 17.07.2020 року зазначено: «у наданій специфікації №24 від 01.06.2020 року зазначено, що валютою є CNY (юань Женьміньбі), що суперечить інформації зазначеній у п.4.1 та 4,3 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 09.01.2020 року №323, а саме що ціна за товар встановлюється та розрахунки проводяться за доларом США».
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що при заповненні специфікації продавцем було допущено суто технічну помилку на сторінці 4 перед підписами уповноважених осіб Покупця і Продавця міститься напис: Валюта (Currency) - CNY.
Судом було встановлено, що у графах 5, 6 на сторінці 1 специфікації №24 від 15.04.2020 року ціна за товар зазначається в доларах США («Ціна, Дол. США», «Всього Дол. США») (а.с.66-68).
Крім того, ціни у доларах США вказані у рахунку-фактурі (інвойсі) MRSU3241461 від 01.06.2020 року (а.с.49-52).
Згідно до пункту 8 розділу «Висновки» Узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу (в редакції від 13 березня 2012 року) - додатку до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року №2 від 13 березня 2017 року, наявність саме технічної помилки у документі та зміст помилково відсутньої інформації орган доходів і зборів може встановити за допомогою решти інформації, що міститься у цьому ж документі, або інформації з інших документів, пов'язаних із цим документом. Наявність технічної помилки у документі не є підставою для висновку про недостовірність усієї інформації, що у ньому міститься.
Той факт, що на сторінці 4 Специфікації №24 від 01.06.2020 року продавець припустився суто технічної помилки, вказавши Валюта (Currency) - CNY, але при цьому в таблиці самої специфікації всі ціни вказані в доларах США, - не впливав на можливість визначення митної вартості Товарів.
Суд вважає, що коректна валюта Специфікації була цілком зрозуміла для органу доходів і зборів.
Таким чином, з огляду на перелік наданих позивачем документів та їх зміст у контролюючого органу була можливість виявити, що помилка в зазначені валюти на останній сторінці Специфікації має характер технічної помилки. Наявність технічної помилки у документі не є підставою для висновку про недостовірність документа в цілому.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 07 травня 2020 року по справі №826/10527/17.
У пункті третьому обставин прийняття Одеською митницею Держмитслужби Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500070/2020/000102/2 від 17.07.2020 року зазначено: «y наданій до митного оформлення копії декларації країни відправлення №292120200000159013 від 02.06.2020 року зазначені умови поставки - CIF. Проте, не зазначено географічний пункт переходу відповідальності за втрату товарів та витрат на транспортування товарів від продавця до покупця».
Як було встановлено судом у специфікації №24 від 01.06.2020 року, яка є невід'ємною частиною договору №323 від 01.04.2019 року, вказано, що товар поставляється на умовах CIF ODESSA (а.с.66-68).
Також, умови поставки CIF ODESSA містяться у рахунку-фактурі (інвойсі) MRSU3241461 від 01.06.2020 року (а.с.49-52).
Інкотермс 2010 (Incoterms 2010) - це міжнародні правила, визнані урядовими органами, юридичними компаніями і комерсантами по "всьому світу як тлумачення найбільш застосовних в міжнародній торгівлі термінів.
CIF розшифровується як «Cost, Insurance and Freight» (Вартість, страхування і фрахт).
Термін «вартість, страхування та фрахт» означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, але ризик втрати або ушкодження товару, як і будь-які додаткові витрати, що виникають після відвантаження товару, переходять із продавця на покупця. За умовами терміна CIF на продавця покладається обов'язок по митному очищенню товару для експорту. Даний термін може застосовуватися тільки під час перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом. Якщо сторони не збираються поставити товар через поручні судна, слід застосовувати термін CIP.
Згідно базису поставки CIF покупець бере на себе усі ризики щодо втрати або пошкодження товару, як і інші витрати після розташування товару на борту судна у порту відвантаження, а не коли товар прибуде у порт вивантаження.
У наданій до митного оформлення копії митної декларації країни відправлення №292120200000159013 від 02.06.2020 року зазначені умови-доставка CIF. Тому твердження відповідача про те, що начебто не зазначено географічний пункт переходу відповідальності за втрату товарів та витрат на транспортування товарів від продавця до покупця, є недоречним, оскільки умови поставки CIF апріорі передбачають перехід відповідальності за втрату товарів та витрат на транспортування товарів від продавця до покупця в момент, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження.
Суд наголошує, що зазначення у митній декларації країни відправлення «умови поставки - CIF» замість «умови поставки - CIF ODESSA» не має ніякого практичного значення для можливості перевірки органом доходів і зборів числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов ч.1 ст.54 МК України, оскільки відповідальність за втрату товарів та витрат на транспортування товарів від продавця до покупця переходить в порту відвантаження товарів. Тобто, географічний пункт переходу відповідальності за втрату товарів та витрат на транспортування товарів від продавця до покупця вже визначений базисом поставки CIF за замовчуванням.
Тому не зазначення у вказаній МД географічного пункту переходу відповідальності за втрату товарів та витрат на транспортування товарів від продавця до покупця не впливає на митну вартість та не може бути покладено в обґрунтування рішення про коригування митної вартості товарів.
При обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів митний орган повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів.
Митний орган зобов'язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
Натомість, у п.33 оскаржуваного рішення, у якому мають бути викладені обставини прийняття рішення, зазначено лише посилання на митні декларації, в порівняння з якими співставлялись вартість товару. Визначити який саме товар переміщувався через митний кордон за вказаними деклараціями та на підставі яких документів визначалась вартість товару не вбачається можливим, оскільки використані Декларації не надано відповідачем до матеріалів справи.
В пункті 33 оскаржуваного Рішення митний орган лише констатує неможливість застосування методів за ціною договору щодо ідентичних та подібних товарів у зв'язку із відсутністю у Митниці такої інформації.
В оскаржуваному рішенні зазначено, що в результаті проведеної з декларантом консультації обрано другорядний метод (резервний) визначення митної вартості, у зв'язку із чим проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України.
Суд звертає увагу на те, що відповідачем не подані також і докази проведення консультацій з декларантом, відтак, застосування резервного методу визначення митної вартості відбулося без урахування права декларанта прийняти участь у визначенні митної вартості в найбільш обґрунтований спосіб.
Згідно до приписів пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути па ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.
Також, посилання відповідача в рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.
Слід зазначити, що Єдина автоматизована інформаційна система (ЄАІС) ДПС України закрита для вільного доступу, що позбавляє декларанта можливості довести задекларовану митну вартість.
Щодо цього питання, Верховний Суд сформував правову позицію, зазначивши, що «формально нижчий рівень митної вартості імпортованого Позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню» (постанови від 21.02.2018 року у справі №820/17417/14, від 04.09.2018 року у справі №818/1186/17).
З урахуванням наведеного, твердження митного органу, якими обґрунтовано рішення про коригування митної вартості товару є безпідставними, так як контролюючим органом не доведено існування розбіжностей у складових митної вартості товару, що унеможливили б визначення митної вартості за ціною контракту, тобто за першим методом.
З огляду на викладене, суд вважає, що позивачем надані відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені МК України, що дають можливість визначити митну вартість товару за першим методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту).
Подані документи ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця.
В свою чергу, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна неможливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем, а тому висновки щодо документального не підтвердження позивачем митної вартості товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості за допомогою іншого методу є протиправним.
У ході розгляду справи відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товарів, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в достовірності наданої інформації та не дають можливості визначити митну вартість шляхом застосування обраного декларантом основного методу за ціною договору.
За викладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів і картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Звежинський проти Польщі», заява №34049/96 відповідно до п.71 якого суд повторює, що позбавлення майна, у значенні цього речення, може бути виправданим, лише якщо воно відбувається в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом. Крім того, будь-яке втручання у право власності має відповідати критерію пропорційності (цит. вище справа Брумареску). Суд нагадує, що під час втручання необхідно дотримуватися "справедливої рівноваги" між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основних прав людини (див. рішення у справі «Pressos Compania Naviera S. A. та інші проти Бельгії» від 20 листопада 1995, серія A, N 332, с. 23, п. 38). Цю рівновагу буде порушено, якщо людині доведеться нести надто специфічний або надмірний тягар (див. цит. вище рішення у справі Спорронга і Льонрота. При цьому, п. 73 суд підкреслює, що, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти коректно і дуже послідовно (див. цит. вище рішення у справі «Беєлер проти Італії»). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов'язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок.
Крім цього, згідно рішення у справі «TOB «Полімерконтейнер» проти України», заява №23620/05, відповідно до п.17 суд повторює, що будь-яке втручання, включаючи те, яке виникло в результаті заходів для забезпечення сплати податків, не повинно порушувати «справедливого балансу» між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Важливість забезпечення такого балансу в цілому відображається в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на зацікавлену особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших авторитетних джерел, рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), від 23 вересня 1982 року, пп. 69-73, серія А №52).
Згідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно зі ст.249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, наявні в справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про те, що вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ТАВРІЯ-В» до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA500070/2020/000102/2 від 17.07.2020 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500070/2020/00378 від 17.07.2020 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Розподіл судових витрат
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, враховуючи задоволення позовних вимог та згідно із ст.139 КАС України судові витрати ТОВ «ТАВРІЯ-В» у загальній сумі 4 204 грн. 00 коп., сплачені згідно платіжних доручень від 14 серпня 2020 року №497 та №498 підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 242-246 КАС України, суд, -
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ТАВРІЯ-В» (вул. Мясоїдівська, 14, м. Одеса, 65091, код ЄДРПОУ 19202597) до Одеської митниці Держмитслужби (вул. Івана та Юрія Лип, 21а, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 43333459) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA500070/2020/000102/2 від 17.07.2020 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500070/2020/00378 від 17.07.2020 року - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA500070/2020/000102/2 від 17.07.2020 року.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500070/2020/00378 від 17.07.2020 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43333459) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТАВРІЯ-В» (код ЄДРПОУ 19202597) суму сплаченого судового збору в розмірі 4 204 грн. 00 коп. (чотири тисячі двісті чотири гривні нуль копійок).
Рішення суду набирає законної сили, згідно ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено, згідно ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. При цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Суддя С.О. Cтефанов
.