справа №380/3722/20
24 вересня 2020 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Грень Н.М.,
секретар судового засідання Іванес Х.О.,
за участю: представника позивача Довганя В.І., представника третьої особи Павліш О.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача Головне управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафу, -
встановив:
Позивач звернулася до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому просить: визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу уповноваженими особами №551/33.703/ НОМЕР_1 від 29.04.2020.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказала, що відповідачем прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №551/33.7-03// НОМЕР_2 від 29.04.2020, якою до ФО-П ОСОБА_1 застосовано штраф у розмірі 47 230,00 грн. Вважаючи, що постанова про накладення штрафу є протиправною, з метою її скасування, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 25.05.2020 за вказаним позовом відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження.
18.06.2020 відповідачем подано відзив на адміністративний позов, в якому зазначає, що посадовими особами ГУ ДПС у Львівській області відповідно до направлення №3206, 3205 від 10.03.2020 (строк тривалості перевірки 10 діб) 11.03.2020 проведено фактичну перевірку з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками ФО-П ОСОБА_1 (кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ). В ході проведення перевірки за виконанням трудової функції адміністратора виявлено працівника ОСОБА_2 , яка зазначила, що стажується у ФО-П ОСОБА_1 на посаді адміністратора, без укладення трудового договору. Позивачем в ході проведення перевірки не надано жодних документів ведення яких передбачено законодавством про працю вищезазначено працівника. За результатами розгляду справи, на підставі акта (довідки) №551/33.7-03/ НОМЕР_2 від 16.03.2020 уповноваженою особою Управління встановлено наявність порушення вимог ч.1,3 ст. 24 КЗпП України, Постанови КМУ №413 та винесено постанову про накладення штрафу 551/33.7-03// НОМЕР_2 від 29.04.2020. Також зазначив, ФО-П ОСОБА_1 допустила до перевірки уповноважених працівників ДПС, відтак допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні інспекційного відвідування. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Представником позивача подано відповідь на відзив, в якій покликається на те, твердження відповідача про те, що перевіряючі були допущені Позивачем до перевірки є безпідставні, оскільки фактична перевірка працівниками ДПС була проведена без відома та участі останньої. Відповідно ФО-П ОСОБА_1 була позбавлена можливості подавати перевіряючим відповідні пояснення та докази під час перевірки.
Відповідачем не спростовується факту, що між ФО-П ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір надання послуг від 10.03.2020, за яким позивач зобов'язувалась надати у період з 11.03.2020 по 16.03.2020 ОСОБА_2 консультаційні послуги з освоєння навиків роботи адміністратора залу. Зазначений договір свідчить, що Позивач не використовувала ОСОБА_2 як працівника свого закладу, а сама надавала їй послуги. Вказаний договір спростовує твердження відповідача про наявність трудових відносин з ОСОБА_2 . Просить позовні вимоги задовольнити повністю.
Протокольною ухвалою суду від 10.09.2020 залучено до справи третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної податкової служби у Львівській області.
24.09.2020 представником третьої особи подано пояснення на адміністративний позов. Зазначає, що ГУ ДПС у Львівській області відповідно до наказу від 05.03.2020 та направлень від 10.03.2020 №3205,3206 була проведена фактична кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованою за адресою : АДРЕСА_1 платника податків ОСОБА_1 .
За результатами перевірки складено акт від 16.03.2020 №551/33.7-03/ НОМЕР_1 про проведення фактичної перевірки з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Перевіркою встановлено: за адресою АДРЕСА_1 в приміщенні кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 » проводить підприємницьку діяльність на загальній системі оподаткування ФО-П ОСОБА_1 .. В приміщенні проводиться реалізація алкогольних напоїв. На час проведення фактичної перевірки, яка розпочалася 11.03.2020 16 год 16 хв за трудовою функцією касир-бармена знаходилась гр. ОСОБА_3 , яка перебуває в трудових відносинах з ФО-П ОСОБА_1 .
Поряд з цим, за виконанням трудової функції адміністратора виявлено гр. ОСОБА_2 , яка письмово повідомила, що починаючи з 11.03.2020 стажується на посаді адміністратора у ФОП ОСОБА_1 без укладання трудового договору чи договору ЦПХ.
Відтак, під час перевірки встановлено порушення ч.1,3 ст. 24 КЗпП, а також вимоги постанови КМУ від 17.06.2015 №413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу».
Просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, просила позов задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи.
Представник третьої особи в судовому засіданні позовні вимоги заперечив, просив у задоволенні позову відмовити.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступні обставини.
У відповідності до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №100 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року №929-р, функції і повноваження Державної інспекції України з питань праці передані правонаступникам Державній службі України з питань праці та її територіальним органам.
Держпраці України у межах повноважень, передбачених законом, на основі та на виконання Конституції та законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України, наказів Мінсоцполітики видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує і контролює їх виконання.
Відповідно до пункту 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №96 (далі по тексту - Положення №96), Держпраці України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи.
Головне управління Держпраці у Львівській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці та діє на підставі Положення про таке управління.
Згідно з підпунктом 6 пункту 4 Положення №96 Державна служба України з питань праці здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.
Таким чином, ГУ Держпраці у Львівській області, як територіальний орган Держпраці України, наділене повноваженнями державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.
Відповідно до наказу ГУ ДПС у Львівській області від 05 березня 2020 року, на підставі направлень на проведення перевірки від 10 березня 2020 року №3205 та №3206 ГУ ДПС у Львівській області проведено фактичну перевірку кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , суб'єкта господарювання ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), за результатами якого складено відповідний акт (довідка) фактичної перевірки від 16 березня 2020 року за реєстраційним номером №551/33.7-03/ НОМЕР_2 (далі по тексту - акт перевірки).
В акті перевірки встановлено: за адресою АДРЕСА_1 в приміщенні кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 » проводить підприємницьку діяльність на загальній системі оподаткування ФО-П ОСОБА_1 .. В приміщенні проводиться реалізація алкогольних напоїв. На час проведення фактичної перевірки, яка розпочалася 11.03.2020 16 год 16 хв за трудовою функцією касир-бармена знаходилась гр. ОСОБА_3 , яка перебуває в трудових відносинах з ФО-П ОСОБА_1 . Нарахована заробітна плата ОСОБА_4 становить 5250 грн. Поряд з цим, за виконанням трудової функції адміністратора виявлено гр. ОСОБА_2 , яка письмово повідомила, що починаючи з 11.03.2020 стажується на посаді адміністратора у ФОП ОСОБА_1 без укладання трудового договору чи договору ЦПХ.
Відтак, під час перевірки встановлено порушення ч.1,3 ст. 24 КЗпП, а також вимоги постанови КМУ від 17.06.2015 №413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу».
Позивачем подано заперечення на акт №551/33.7-03/ НОМЕР_2 від 16.03.2020 до ГУ ДПС у Львівській області. Листом від 30.03.2020 №1463/10/33.7-09 Головне управління у Львівської області повідомило позивача про залишення заперечення без задоволення.
29.04.2020 Головним управлінням Держпраці у Львівській області на підставі висновків акту №551/33.7-03/ НОМЕР_2 від 16.03.2020, винесено постанову про накладення штрафу №551/33.7-03/ НОМЕР_2 на підставі абзацу другого частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України на ФО-П ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 47 230 грн.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить із наступного.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 (далі по тексту - Порядок №295).
Відповідно до пункту 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.
Згідно з підпункту 6 пункту 5 Порядку №295, інспекційні відвідування проводяться, крім іншого, за інформацією ДФС та її територіальних органів про факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень.
Рішення про доцільність проведення відповідних заходів з підстав, визначених підпунктами 5-7 цього пункту та пунктом 31 цього Порядку, приймає керівник органу контролю, його заступник.
Згідно з пунктом 27 Порядку №295, у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.
Аналіз наведених правових норм дозволяє дійти висновку, що отримання інформації від ДФС та її територіальних органів про виявлені в ході здійснення контрольних повноважень факти порушення платниками податків законодавства про працю, є підставою для призначення і проведення відповідним територіальним органом Держпраці заходів державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування. За результатами проведеного інспекційного відвідування складається акт, на який об'єкт відвідування може подати зауваження. У свою чергу на підставі відповідного акта інспекційного відвідування, можуть вживатися заходи по притягненню винної до встановленої законом відповідальності.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
При цьому, суд звертає увагу, що відповідач, не надав суду доказів проведення інспекційного відвідування ФО-П ОСОБА_1 або щодо недоцільності проведення такого заходу.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача на норми Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509 (далі по тексту- Порядок №509) з огляду на наступне.
Відповідно до абзацу другого частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:
фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Частиною четвертою статті 265 Кодексу законів про працю України визначено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За змістом пунктів 1 та 2 Порядку №509 цей Порядок визначає механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» (далі - штрафи).
Штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи)
Штрафи можуть бути накладені на підставі:
рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;
акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади.
акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.
Разом із тим, відповідно до частини п'ятої статті 265 Кодексу законів про працю України штрафи, зазначені в абзаці другому частини другої цієї статті, можуть бути накладені центральним органом виконавчої влади, зазначеним у частині четвертій цієї статті, без здійснення заходу державного нагляду (контролю) на підставі рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації.
Аналізуючи зазначену норму, суд дійшов висновку, що без здійснення заходу державного нагляду (контролю) відповідно до абзацу другого частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України можуть бути накладені лише штрафи на підставі рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації.
У всіх інших випадках вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачена абзацом другим частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України, проведення заходу державного нагляду (контролю) є обов'язковим.
Суд зазначає, що в даному випадку норми Порядку №509 не суперечать положенням Кодексу законів про працю України, оскільки в ході здійснення контрольних заходів фіскальним органом можуть бути виявлені й інші порушення законодавства про працю, окрім тих, відповідальність за які передбачена абзацом другим частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України.
Однак, у випадку спірних правовідносин, враховуючи, що актом фактичної перевірки ГУ ДПС у Львівській області від 16 березня 2020 року №551/33.7-03/ НОМЕР_2 встановлено порушення позивачем законодавства про працю, відповідальність за яке передбачена саме абзацом другим частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України, відповідач був зобов'язаний здійснити захід державного нагляду (контролю), а саме: провести інспекційне відвідування, однак такий захід не здійснив.
За приписами статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно з частиною 1 статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
За змістом статті 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України. При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами (стаття 23 КЗпП України).
З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.
Відповідач посилається на те, що під час перевірки було з'ясовано, що позивач використовує працю найманої особи без документального оформлення трудових відносин. Однак відповідачем суду не доведено належними та допустимими доказами факт того, що між ОСОБА_2 , яка знаходилась в приміщенні кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та ФО-П ОСОБА_1 , існували трудові відносини, зокрема відсутні докази які б підтверджували факт виконання такою особою трудових функцій, а відтак висновки відповідача щодо порушення шляхом не укладення трудового договору є безпідставним.
Разом з тим, суд звертає увагу, що позивачем надано до матеріалів справи договір про надання послуг від 10.03.2020, за яким позивач зобов'язувалась надати у період з 11.03.2020 по 16.03.2020 ОСОБА_2 консультаційні послуги з освоєння навиків роботи адміністратора залу. Зазначений договір свідчить, що Позивач не використовувала ОСОБА_2 як працівника свого закладу, а сама надавала їй послуги. Вказаний договір спростовує твердження відповідача про наявність трудових відносин з ОСОБА_2 .
Сукупність вищенаведених встановлених обставин справи дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку суду, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваної постанови з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ФО-П ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 241-246, 250, 251, 255, 295 КАС України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу №551/33.7-03/ НОМЕР_2 від 29.04.2020 року.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Львівській області (місцезнаходження : 79005, м. Львів, пл. Міцкевича,8, ЄДРПОУ 39778297) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Суддя Грень Н.М.