справа №380/5251/20
29 вересня 2020 року зал судових засідань № 14
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гулика А. Г.,
за участю:
секретаря судового засідання Кушика Й.-Д. М.,
представника позивача Кецка В.Я.,
представника третьої особи Кулі Є.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Галицька митниця Держмитслужби про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження,-
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі - позивач) до Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) код ЄДРПОУ 35019539, місцезнаходження: 82100, Львівська обл., м. Дрогобич, вул. 22 Січня, буд. 43 (далі - відповідач), в якій позивач просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 05.03.2020 № 61467497, винесену старшим державним виконавцем Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Костишином Назаром Романовичем.
Ухвалою від 13.07.2020 суддя прийняв позовну заяву до розгляду й відкрив провадження у справі, а також залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Львівську митницю ДФС.
Ухвалою від 22.09.2020 суд допустив заміну третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Львівську митницю ДФС її правонаступником Галицькою митницею Держмитслужби (далі - третя особа).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постанова про відкриття виконавчого провадження є протиправною, оскільки виконавчий документ пред'явлений до виконання з пропуском тримісячного строку після його повернення. Крім цього, позивач у лютому 2019 року сплатив штраф у розмірі 8500,00 грн, що був предметом стягнення за виконавчим документом.
27.07.2020 представник відповідача подала до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечила. Відзив обґрунтований тим, що заява про відкриття виконавчого провадження від третьої особи датована 02.12.2019, а тому стягувач дотримався строків пред'явлення виконавчого документа до виконання. Крім цього, до відповідача не надходило від боржника заяв чи повідомлень про сплату штрафу. До того ж, у долученій квитанції не вказано призначення платежу та рахунку на який сплачено такі кошти.
21.08.2020 представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що відповідач не надав документів про отримання стягувачем постанови про повернення виконавчого документа 25.11.2019. Крім цього, відповідач не надав доказів, які б підтверджували скерування стягувачем виконавчого документа 02.12.2019.
28.09.2020 представник третьої особи подав до суду пояснення, в яких зазначив, що скерування виконавчого документа до Головного територіального управління юстиції у Львівській області, а не до його структурного підрозділу Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби не може вважатися скеруванням неналежному органу.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Просив суд задовольнити позов повністю.
У судове засідання відповідач явку представника не забезпечив, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Заяв про розгляд справи без участі його представника до суду не надходило.
У судовому засіданні представник третьої особи проти позовних вимог заперечила. Просила суд відмовити у задоволенні позову повністю.
Заслухавши пояснення представника позивача та представника третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ДФС України 12.10.2016 прийняла постанову в справі про порушення митних правил № 4030/20910/16, згідно з якою позивача визнано винуватим у вчиненні порушення митних правил, передбаченого частиною третьою статті 470 Митного кодексу України та накладено штраф у розмірі 8500,00 грн.
Вказана постанова неодноразово пред'являлася до примусового виконання та поверталася.
Востаннє 27.09.2019 відповідач прийняв постанову про повернення виконавчого документа.
Третя особа повторно подала до відповідача заяву від 02.12.2019 про пред'явлення виконавчого документа до виконання.
05.03.2020 відповідач прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження №61467497.
Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
При вирішенні спору по суті суд виходив з наступного.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у вказаному Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, вказаним Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до вказаного Закону, а також рішеннями, які відповідно до вказаного Закону підлягають примусовому виконанню.
У відповідності до частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчими документами є, зокрема, постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Згідно з частинами першою, другою статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій вказаної статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
Відповідно до частини п'ятої вказаної статті у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.
Вирішуючи питання дотримання стягувачем строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, суд зазначає наступне.
Підстави для повернення виконавчого документа стягувачу викладені у частині першій статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".
У частині п'ятій статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених вказаною статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статею 12 зазначеного Закону.
Суд встановив, що постанову про повернення виконавчого документа відповідач прийняв 27.09.2019.
Отже, тримісячний строк пред'явлення виконавчого документа до виконання почав спливати з 27.09.2019.
Вказану постанову стягувач (третя особа) отримав 25.11.2019, що підтверджується відміткою Львівської митниці ДФС № 28830/10/13-70/20.
Згідно з вих. №18387//10/13-70-20/29 від 02.12.2019 стягувач повторно направив на адресу Головного територіального управління юстиції у Львівській області виконавчий документ, що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих № 6 та штемпелем відділення поштового зв'язку про його прийняття від 06.12.2019.
Таким чином, суд вважає, що стягувач пред'явив до виконання виконавчий документ 06.12.2019, тобто у межах тримісячного строку, визначеного статею 12 Закону України "Про виконавче провадження".
Надаючи оцінку аргументам позивача про пред'явлення виконавчого документа до неналежного органу державної виконавчої служби, суд вказує таке.
Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» систему органів примусового виконання рішень становлять:
1) Міністерство юстиції України;
2) органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 09.10.2019 № 870 Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Львів) є правонаступником Головного територіального управління юстиції у Львівській області.
У пункті 4.32 Положення про міжрегіональні управління Міністерства юстиції України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2011 № 1707/5 передбачено, що Міжрегіональне управління організовує через структурний підрозділ, що забезпечує реалізацію повноважень з питань державної виконавчої служби, виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) відповідно до законів України.
З огляду на вказане, суд погоджується із аргументами представника третьої особи про те, що скерування виконавчого документа до Головного територіального управління юстиції у Львівській області, а не до його структурного підрозділу Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби не може вважатися скеруванням до неналежного органу. Крім цього, такий виконавчий документ не повернутий третій особі, а направлений Головним територіальним управлінням юстиції у Львівській області до відповідача для виконання.
Щодо дотримання відповідачем строку відкриття виконавчого провадження суд зазначає наступне.
Відповідно до абзацу першого частини п'ятої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Суд встановив, що заяву стягувача про відкриття виконавчого провадження відповідач отримав 04.03.2020, що підтверджується відміткою канцелярії на супровідному листі від 02.12.2019 № 18387/10/13-70-20/29.
Постанову про відкриття виконавчого провадження № 61467497 відповідач прийняв 05.03.2020, тобто у межах строків, визначених частиною п'ятою статті 26 Закону України "Про виконавче провадження".
Надаючи оцінку аргументам позивача про те, що він у лютому 2019 року сплатив штраф у розмірі 8500,00 грн, що був предметом стягнення за виконавчим документом, суд зазначає таке.
Суд встановив, що згідно з квитанцією № UA205090/2019/24886 позивач сплатив 8500,00 грн за призначенням платежу « 093».
З класифікатора видів надходжень бюджету, що контролюються митними органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 № 1011 вбачається, що призначення коду « 093» - інші надходження. Разом з тим, штраф за порушення митних правил сплачується за кодом « 050». Доказів сплати штрафу за порушення митних правил за кодом « 050» позивач не надав.
Таким чином, суд погоджується із аргументами відповідача про те, що позивач не сплатив штраф згідно з постановою в справі про порушення митних правил від 12.10.2016 №4030/20910/16.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 05.03.2020 № 61467497 винесена з дотриманням засад виконавчого провадження та у відповідності до положень Закону України «Про виконавче провадження», а тому є правомірною.
Щодо строку звернення позивача до суду, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 КАС України позовну заяву про оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Суд встановив, що згідно з довідкою начальника відділення поштового зв'язку № 58 рекомендований лист № 8210006424515 яким надіслано копію оскарженої постанови від Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) вручений представнику позивача 22.06.2020.
Згідно зі штемпелем Укрпошти позивач звернувся до суду з позовом 30.06.2020.
Таким чином, позивач дотримався десятиденного строку звернення до суду з позовом.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.
Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд, -
у задоволенні позову ОСОБА_1 до Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Галицька митниця Держмитслужби про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження відмовити повністю.
Судові витрати між сторонами не розподіляються.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Повне рішення суду складене 29 вересня 2020 року.
Суддя А.Г. Гулик