Іменем України
29 вересня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2406/20
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., розглянувши за правилами загального позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом Головного управління ДПС у Луганській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
До Луганського окружного адміністративного суду 22 червня 2020 року надійшов адміністративний позов Головного управління ДПС у Луганській області (далі - позивач, ГУ ДПС у Луганській області) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ), в якому позивач просить стягнути з відповідача кошти за податковим боргом з єдиного податку у загальній сумі 9745,20 грн на користь місцевого бюджету.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що платник податку перебуває за основним місцем обліку в ГУ ДПС у Луганській області, Сєвєродонецьке управління, ДПІ у м. Сєвєродонецьку, як платник податків на спрощеній системі оподаткування, 2 група, з 24 вересня 2018 року.
Відповідачем не виконувалися обов'язки щодо сплати податкового зобов'язання з єдиного податку, в наслідок чого виникла заборгованість з єдиного податку на загальну суму 9745,20 грн основного платежу. Зазначена сума боргу складається із нарахувань: за жовтень 2018 року на суму 744,60 грн, по терміну сплати 20.10.2018, за листопад 2018 року на суму 744,60 грн, по терміну сплати 20.11.2018, за грудень 2018 року на суму 744,60 грн, по терміну сплати 20.12.2018 за січень 2019 року на суму 834,60 грн., по терміну сплати 20.01.2019, за лютий 2019 року на суму 834,60 грн, по терміну сплати 20.02.2019, за березень 2019 року на суму 834,00 грн, по терміну сплати 20.03.2019, за квітень 2019 року на суму 834,60 грн по терміну сплати 20.04.2019; за травень 2019 року на суму 834,60 грн по терміну сплати 20.05.2019; за червень 2019 року на суму на суму 834,60 грн по терміну сплати 20.06.2019; за липень 2019 року на суму на суму 834,60 грн по терміну сплати 20.07.2019; за серпень 2019 року на суму на суму 834,60 грн по терміну сплати 20.08.2020; за вересень 2019 року на суму на суму 834,60 грн по терміну сплати 20.09.2020, які нараховані на підставі заяви про застосування спрощеної системи оподаткування від 25.09.2018.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) від 23.01.2019 за формою «Ф» № 785-52 відповідно до поштового повідомлення вважається врученою відповідачу - 09.03.2019.
На підставі зазначеного, позивач просив суд, стягнути з відповідача кошти за податковим боргом з єдиного податку у загальній сумі 9745,20 грн на користь місцевого бюджету.
Ухвалою від 24 червня 2020 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків (арк. спр. 16).
Ухвалою від 06 липня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду після усунення її недоліків та відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання (арк. спр. 23-24).
Відповідач не скоистався правом подати відзив на позовну заяву.
Ухвалою від 09 вересня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (арк. спр. 39).
У судове засідання представники сторін не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (арк. спр. 42, 43).
Керуючись положеннями частини дев'ятої статті 205 КАС України, суд вирішив розглянути адміністративну справу у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив таке.
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 23 червня 2020 року № 1006810662, ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований як фізична особа-підприємець з 24 вересня 2018 року, як платник податків та єдиного внеску перебуває на обліку в ДПІ в м. Сєвєродонецьку Сєвєродонецькому управлінні ГУ ДПС у Луганській області, місце проживання: АДРЕСА_1 (арк. спр. 14-15).
За заявою про застосування спрощеної системи оподаткування відповідач є платником єдиного податку другої групи, обрана ставка єдиного податку - 20 % до розміру мінімальної заробітної плати (арк. спр. 10-11).
У зв'язку з несплатою грошових зобов'язань згідно з поданою відповідачем заявою про застосування спрощеної системи оподаткування, за відповідачем утворилася податкова заборгованість по єдиному податку з фізичних осіб у сумі 9745,20 грн, у тому числі:
по строку сплати 20.10.2018 у сумі 744,60 грн;
по строку сплати 20.11.2018 у сумі 744,60 грн;
по строку сплати 20.12.2018 у сумі 744,60 грн;
по строку сплати 20.01.2019 у сумі 834,60 грн;
по строку сплати 20.02.2019 у сумі 834,60 грн;
по строку сплати 20.03.2019 у сумі 834,60 грн;
по строку сплати 20.04.2019 у сумі 834,60 грн;
по строку сплати 20.05.2019 у сумі 834,60 грн;
по строку сплати 20.06.2019 у сумі 834,60 грн;
по строку сплати 20.07.2019 у сумі 834,60 грн;
по строку сплати 20.08.2019 у сумі 834,60 грн;
по строку сплати 20.09.2019 у сумі 834,60 грн, що підтверджено розрахунком податкового боргу станом на 29 травня 2020 року (арк. спр. 8) та витягом з інтегрованої картки платника податків за 2018 та 2019 роки (арк. спр. 9).
Позивачем виставлено відповідачу податкову вимогу від 23 січня 2019 року форми «Ф» № 785-52, якою повідомлено, що станом на 22 січня 2019 року загальна сума податкового боргу платника податків становить 3068,40 грн (арк. спр. 5).
Податкову вимогу від 23 січня 2019 року форми «Ф» № 785-52 відповідачу надіслано поштою з повідомленням про вручення. Поштове відправлення 09 березня 2019 року повернуто без вручення, із зазначенням причини повернення - за закінченням встановленого строку зберігання (арк. спр. 5).
На час розгляду адміністративної справи відповідачем податковий борг не погашений, що підтверджено витягом з інтегрованої картки відповідача станом на 29 вересня 2020 року (арк. спр. 45).
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, суд виходить з такого.
Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відповідно до статті 14 Податкового кодексу України:
грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1);
податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1);
податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 14.1.175 пункту 14.1);
Пунктом 42.1 статті 42 Податкового кодексу України визначено, що податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.
Згідно з пунктом 42.4 статті 42 Податкового кодексу України, у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Пунктом 58.3 статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно з пунктом 59.3 статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Відповідно до пункту 291.2 статті 291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються, зокрема, на другу групу платників єдиного податку - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень (підпункт 2 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України).
Згідно з пунктом 293.1 статті 293 Податкового кодексу України ставки єдиного податку для платників першої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - прожитковий мінімум), другої групи - у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки).
Пунктом 293.2 статті 293 Податкового кодексу України передбачено, що фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними, міськими радами або радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць для другої групи платників єдиного податку - у межах до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.
Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої, другої та четвертої груп є календарний рік (абзац перший пункту 294.1 статті 294 Податкового кодексу України).
Податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду (абзац перший пункту 294.2 статті 294 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 295.1 статті 295 Податкового кодексу України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.
Згідно з пунктом 295.2 статті 295 Податкового кодексу України нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.
Відповідно до пункту 295.4 статті 295 Податкового кодексу України сплата єдиного податку платниками першої - третьої груп здійснюється за місцем податкової адреси.
Законом України від 07 грудня 2017 року № 2246-VІІІ «Про Державний бюджет України на 2018 рік» з 1 січня 2018 року встановлено мінімальну заробітну плату у наступному розмірі: - у місячному - 3723 гривні; - у погодинному - 22,41 гривні.
Законом України від 23.11.2018 № 2629-VIII «Про державний бюджет України на 2019 рік» з 01 січня 2019 року встановлено мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі - 4173 гривень, у погодинному розмірі - 25,13 гривень.
В порушення вищевикладених вимог Податкового кодексу України відповідачем не сплачувались авансові внески з єдиного податку платника другої групи у розмірі 744,60 грн на календарний місяць протягом 2018 року та 834,60 грн на календарний місяць протягом 2019 року, внаслідок чого за період з 20 жовтня 2018 року по 20 вересня 2019 року за відповідачем утворилася податкова заборгованість у розмірі 9745,20 грн, яка на час розгляду та вирішення адміністративної справи у добровільному порядку не погашена.
Пунктом 87.11 статті 87 Податкового кодексу України встановлено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Відповідно до пунктів 95.1 та 95.2 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Оскільки податкова вимога від 23 січня 2019 року форми «Ф» № 785-52 є чинною (доказів про скасування або відкликання податкової вимоги суду не надано), суд дійшов висновку, що контролюючим органом при зверненні до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи дотримані вимоги пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України.
Згідно з підпунктом 19-1.1.22 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, здійснюють погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів.
Відповідно до пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.
Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється (пункт 41.2 статті 41 Податкового кодексу України).
З вищевикладеного слідує, що у межах спірних правовідносин контролюючим органом, уповноваженим здійснювати стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини є Головне управління ДПС у Луганській області.
Враховуючи, що відповідачем за час розгляду даної адміністративної справи податковий борг по єдиному податку з фізичних осіб у загальній сумі 9745,20 грн не сплачений, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина третя статті 139 КАС України).
З викладеного слідує, що витрати суб'єкта владних повноважень на сплату судового збору відносяться на рахунок суб'єкта владних повноважень. Такий вид судових витрат, як судовий збір, поверненню позивачу - суб'єкту владних повноважень, не підлягає.
Такі обмеження у можливостях суб'єктів владних повноважень свідчать про загальну спрямованість адміністративного судочинства на захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у спірних правовідносинах із владою.
Оскільки Головне управління ДПС у Луганській області у вказаній справі є суб'єктом владних повноважень, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача судового збору на користь позивача.
Керуючись статтями 2, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Головного управління ДПС у Луганській області (місцезнаходження: 93400, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Енергетиків, будинок 72, код за ЄДРПОУ 43143746) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення податкового боргу задовольнити повністю.
Стягнути кошти з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в рахунок погашення податкового боргу з єдиного податку з фізичних осіб за період з 20 жовтня 2018 року по 20 вересня 2019 року в сумі 9745,20 грн (дев'ять тисяч сімсот сорок п'ять гривень 20 коп.) на користь місцевого бюджету.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.О. Пляшкова