Іменем України
29 вересня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2937/20
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі - відповідач), в якому позивач просила суд:
-визнати протиправними дії Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо відмови зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 22.08.1979 по 19.02.1982 в Горлівському виробничому об'єднанні «Стирол» ім.С.Орджонікідзе;
-визнати протиправним та скасувати рішення Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області № 1905/03-22/СВ про відмову ОСОБА_1 в призначення пенсії за віком;
-зобов'язати Білокуракинське об'єднання управління Пенсійного фонду України Луганської області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , періоди роботи з 22.08.1979 по 19.02.1982 в Горлівському виробничому об'єднанні «Стирол» ім.С.Орджонікідзе (а.с.1-3).
В обґрунтування позовних вимог зазначила наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здобула право на отримання пенсії за віком. 13.03.2020 позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». За результатами розгляду зазначеної заяви відповідачем 18.03.2020 прийнято рішення № 1905/03-22/СВ про відмову в призначенні пенсії за віком. Підставою для відмови в призначенні пенсії відповідач зазначив неможливість взяти до уваги трудову книжку позивача, оскільки на титульній сторінці печатка має не чіткий відтиск. Крім того, при призначені пенсії не був врахований стаж роботи за періоди з 22.08.1979 по 19.02.1982, оскільки дата звільнення не співпадає з датою наказу про звільнення, що є порушенням пункту 2.3 Інструкції №162. Також зазначено, що неможливо врахувати вказаний період стажу позивача на підставі довідки №682 від 09.12.2019, виданої ДП «Стірол», оскільки цей документ не відповідає Закону №2268. Позивач вважає дії відповідача щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 22.08.1979 по 19.02.1982 в Горлівському виробничому об'єднанні «Стирол» ім.С.Орджонікідзе протиправними, а тому за захистом своїх прав звернувся до суду.
Відповідач позовні вимоги не визнав, до канцелярії суду надав відзив від 26.08.2020 №2110/07_Т, в якому заперечував щодо задоволення вказаного позову (а.с.33-36). В обґрунтування відзиву зазначив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулася 13.03.2020 до управління із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». До заяви про призначення пенсії ОСОБА_1 були надані відповідні документи. Згідно наданих позивачкою документів для призначення пенсії за віком встановлено, що її загальний стаж становить 6 років, 10 місяців та 10 днів. До стажу було зараховано: період навчання з 01.09.1975 по 23.06.1979, період роботи ВАТ «Учбовий» з 08.01.1987 по 22.01.199, та за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб, а саме, один день у серпні 2007 році та один день у листопаді 2007 році. Трудову книжку НОМЕР_1 від 21.08.1979, яка належить ОСОБА_1 , відповідач до уваги не взяв, оскільки на титульній сторінці печатка має не чіткий відтиск, що суперечить Інструкції № 162. Відповідач також зазначив, що період роботи, який міститься у вищезазначеній трудовій книжці позивачки, а саме з 22.08.1979 по 19.02.1982 (записи №1-4), зазначений з порушенням норм пункту 2.3 Інструкції №162, а саме, дата звільнення не співпадає з датою наказу про звільнення, у зв'язку з чим цей період роботи не може бути зарахований для трудового стажу. Водночас, періоди роботи з 22.08.1979 по 14.05.1980 та з 15.05.1980 по 19.02.1982, які зазначені у довідці №682 від 09.12.2019, виданої ДП «Стірол», не можуть бути зарахованими до загального стажу, який необхідний для призначення пенсії, оскільки вищезазначену довідку управління до уваги не приймає, тому що цей документ не відповідає Закону №2268. На підставі вищевикладеного, за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 13.03.2020 про призначення пенсії за віком на підставі статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», управлінням прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком, через відсутність стажу роботи, необхідного для призначення зазначеного виду пенсії. На підставі викладеного, відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 19.08.2020 справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.26-27).
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 28.10.1998 Сватівським РВ УМВС України в Луганській області, ідентифікаційний код НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 (а.с.5-6).
13.03.2020 позивач звернулася до відповідача з заявою, в якій просила призначити пенсію за віком та надала пакет документів. Вказану заяву зареєстровано за №590 (а.с.54,55).
Рішенням Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 18.03.2020 №11 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи для призначення зазначеного виду пенсії (а.с.12-15).
З рішення відповідача вбачається, що відповідно до наданих ОСОБА_1 документів для призначення пенсії за віком відповідачем зараховано до загального стажу позивача лише 6 років 10 місяців та 10 днів (період навчання з 01.09.1975 по 23.06.1979, період роботи ВАТ «Учбовий» з 08.01.1987 по 22.01.1990, та за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб, а саме, один день у серпні 2007 році та один день у листопаді 2007 році). Трудову книжку НОМЕР_4 від 21.08.1979, яка належить ОСОБА_1 , відповідач не взяв то уваги, оскільки на титульній сторінці печатка має не чіткий відтиск, що суперечить Інструкції №162. Також період роботи, який міститься у трудовій книжці, а саме з 22.08.1979 по 19.02.1982 (записи №1-4), зазначений з порушенням норм пункту 2.3 Інструкції №162, а саме, дата звільнення не співпадає з датою наказу про звільнення. Вказана обставина також стала підставою для не зарахування до трудового стажу період роботи. Не прийняв до уваги відповідач і довідку №682 від 09.12.2019, виданою ДП «Стірол», оскільки цей документ не відповідає Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» від 18.01.2018 №2268.
З наданого відповідачем витягу підсистеми призначення та виплати пенсії також вбачається, що зарахований страховий стаж позивача складає лише 6 років 10 місяців 10 днів (а.с.57).
Позивач не погодилась з діями та з рішенням Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 18.03.2020 №11, а тому за захистом своїх прав звернулась до Луганського окружного адміністративного суду.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги, відзив та пояснення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Стаття 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 за № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього Закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» від 16.12.1993 за № 3721-XII, право на пенсію за віком має кожний громадянин похилого віку, який досяг пенсійного віку і має необхідний страховий стаж. Це право обумовлено трудовим внеском і не обмежується будь якими обставинами, включаючи наявність інших доходів. Порядок і умови пенсійного забезпечення громадян похилого віку встановлюється Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно з абзацом 4 частини третьої статті 4 Закону № 1058-IV, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, серед іншого: пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.
Відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком (пункт 1 частина перша статті 9 Закону № 1058-IV).
Згідно частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Таким нормативно-правовим актом є Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 за № 1788-XII (далі - Закону № 1788-XII).
Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, на момент первинного оформлення трудової книжки позивача та внесення у трудову книжку позивача записів під номерами 1-4 була чинна Інструкція "Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях", затверджена постановою Держкомпраці СРСР по праці і соціальних питаннях від 20.06.1974 №162 (Інструкція №162).
Згідно з пункту 2.2 Інструкції №162 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по-батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Пунктом 2.3 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Згідно з пункту 2.11 Інструкції №162 першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після того ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка переведення працівника на іншу постійну роботу на тому ж підприємстві оформлюється в такому ж порядку, як і прийом на роботу.
З трудової книжки позивача серії НОМЕР_4 вбачається, що вона оформлена 21.08.1979. З 22.08.1979 позивач прийнята на роботу техніком в Горлівське виробниче об'єднання "Стирол" ім.Орджонікідзе та 19.02.1982 звільнена за власним бажанням (а.с.8-10).
З аналізу вказаних нормативно-правових актів вбачається, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її неналежне ведення не може позбавити позивача права на включення всіх періодів роботи до страхового стажу позивача і на отримання пенсії з врахуванням цього стажу.
При цьому суд вважає неприйнятними доводи відповідача щодо неврахування страхового стажу позивача через те, що в трудовій книжці нечіткий відтиск печатки на титульній сторінці та дата звільнення не співпадає з датою наказу про звільнення, оскільки працівник не може відповідати за правильність і повноту оформлення кадрових документів на підприємстві. У свою чергу неналежний порядок ведення і заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, не може бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку на загальних підставах.
Наведене в повній мірі узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові №687/975/17 від 21.02.2018.
Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Пенсійний фонд не врахував, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а.
Дослідивши копію трудової книжки позивача, суд дійшов висновку, що вона містить всі відомості про періоди роботи позивача та отримання нею допомоги по безробіттю, починаючи з 22.08.1979 по 18.04.2008 (номери записів з 1 по 30). Отже, з врахуванням вимог Законів №1058-IV та №1788-XII, відповідач зобов'язаний врахувати всі періоди, що зазначені в трудовій книжці позивача під номерами 1-30, та правильно визначити страховий стаж позивача, який дає право на призначення пенсії позивачу за віком у відповідності до статті 26 Закону № 1058-IV.
Що стосується конкретного періоду, який не зарахував відповідач до страхового стажу позивача - з 22.08.1979 по 19.02.1982, то позивач надала відповідачу довідку №682 від 09.12.2019, видану державним підприємством «Стілор», яке на теперішній час знаходиться на непідконтрольній українській владі території. У вказаній довідці зазначено, що ОСОБА_1 дійсно працювала в Горлівському виробничому об'єднанні «Стирол» ім.С.Орджонікідзе з 22.08.1979 по 14.05.1980, з 15.05.1980 по 19.02.1982 електрослюсарем по ремонту приладів теплотехнічного контролю і автоматики теплових процесів (по електроніці) цеху КВПіА (а.с.11).
Вказану довідку відповідач не прийняв, оскільки документ не відповідає вимогам Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» від 18.01.2018 №2268.
З цього приводу суду зазначає, що відповідно до частин першої та другої статті 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.
Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.
Згідно з частиною першою статті 18 вказаного Закону громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Відповідно до частин другої та третьої статті 9 вказаного Закону будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Однак, матеріалами справи підтверджено, що позивач набув трудовий стаж у період, коли населені пункти, на території яких підприємство здійснювало господарську діяльність, перебувало під контролем української влади, і таке підприємство було утворено відповідно до законодавства України.
Первинні документи, які сформовані до проведення антитерористичної операції, не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особи права на отримання пенсії, що обчислена із заробітку, який вона отримувала на законних підставах, тільки з тих міркувань, що Україна тимчасово не здійснює контроль на території, де набутий відповідний стаж роботи.
Щодо окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21.06.1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus V. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer V. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики.
При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, § 96).
Отже, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, § 92).
Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" наголосив, що "першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, § 142).
Таким чином, позивач опинився в ситуації, що відповідно позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини третьої статті 23 Загальної Декларації прав людини, пункту 4 частини першої Європейської Соціальної хартії та частини третьої статті 46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Отже, суд вважає, що у даному випадку і при обставинах, що склались у зв'язку з тимчасовою окупацією певних територій Луганської та Донецької області, відмова відповідачем - органом державної влади позивачу - фізичній особі у реалізації її права на соціальне забезпечення не є пропорційною меті, якої намагався досягти відповідач цією відмовою, та така відмова порушує баланс між конституційним правом позивача на соціальне забезпечення та завданням відповідача щодо призначення пенсії.
Таким чином суд враховує, що відомості вказані у довідці №682 від 09.12.2019 та у трудовій книжці позивача є достатніми для зарахування спірного періоду до стажу роботи позивача.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що при розгляді заяви позивача про призначення пенсії за віком відповідач допустив протиправні дії, які виразились у неприйнятті до уваги всіх відомостей, що зазначені в трудовій книжці позивача, через нечіткий відбиток печатки на титульному аркуші, що призвело до зарахування до страхового стажу позивача неповного періоду її роботи. При цьому позивач просив суд визнати протиправними дії відповідача лише щодо відмови в зарахуванні до страхового стажу позивача періоди роботи з 22.08.1979 по 19.02.1982 в Горлівському виробничому об'єднанні «Стирол» ім.С.Орджонікідзе.
З метою ефективного способу захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне на підставі частини другої статті 9 КАС України вийти за межі заявлених позовних вимог та самостійно обрати належний спосіб захисту, а саме визнати протиправними дії відповідача щодо неприйняття до уваги всіх відомостей, що зазначені в трудовій книжці позивача, необхідних для визначення страхового стажу, а також визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 18 березня 2020 року №11.
Відновленням порушеного права позивача є зобов'язання відповідача зарахувати період роботи позивача з 22.08.1979 по 19.02.1982 до страхового стажу позивача та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.03.2020, зареєстровану за № 590, про призначення пенсії за віком згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням всіх записів трудової книжки позивача серія НОМЕР_4 від 21.08.1979, які враховуються при визначенні страхового стажу.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню з обранням належного способу захисту порушених прав позивача.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
При зверненні до суду із позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 (а.с.24).
Відповідно до статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позовні вимоги задоволено з корегуванням способу захисту порушених прав, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати по сплаті судового збору у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 263, 295, п.15.5 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо неприйняття до уваги всіх відомостей, що зазначені в трудовій книжці ОСОБА_1 серія НОМЕР_4 від 21.08.1979, необхідних для визначення страхового стажу.
Визнати протиправним та скасувати рішення Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 18 березня 2020 року №11 про відмову в призначенні пенсії за віком згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 .
Зобов'язати Білокуракинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області (92200, Луганська область, Білокуракинський район, смт.Білокуракине, вул.Історична, буд.81, код ЄДРПОУ 41246789) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: 92631, Луганська область, Сватівський район, с.Гончарівка) період роботи з 22.08.1979 по 19.02.1982 в Горлівському виробничому об'єднанні «Стирол» ім.С.Орджонікідзе.
Зобов'язати Білокуракинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області (92200, Луганська область, Білокуракинський район, смт.Білокуракине, вул.Історична, буд.81, код ЄДРПОУ 41246789) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: 92631, Луганська область, Сватівський район, с.Гончарівка) від 13.03.2020 про призначення пенсії за віком згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням всіх записів трудової книжки ОСОБА_1 серія НОМЕР_4 від 21.08.1979, які враховуються при визначенні страхового стажу.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (92200, Луганська область, Білокуракинський район, смт.Білокуракине, вул.Історична, буд.81, код ЄДРПОУ 41246789) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: 92631, Луганська область, Сватівський район, с.Гончарівка) витрати зі сплати судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.М. Басова