Іменем України
29 вересня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1877/20
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Захарова О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Луганській області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені,
12 травня 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління ДПС у Луганській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Луганській області), в якому позивач, з урахуванням уточненого позову від 27.07.2020 (арк. спр. 11-16) просить стягнути з Головного управління ДПС у Луганській області на його користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 11 лютого 2020 року по 26 лютого 2020 року з відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів.
В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що позивач 10 лютого 2020 року згідно з наказом Головного управління ДПС у Луганській області від 07.02.2020 № 28-о був звільнений за угодою сторін з посади головного державного інспектора відділу супроводження судових спорів за результатами проведених камеральних, фактичних перевірок управління правового забезпечення Головного управління ДПС у Луганській області. На дату звільнення у Головного управління ДПС у Луганській області існувала заборгованість по виплаті позивачу заробітної плати в сумі 15072,04 грн, в тому числі сума податків та зборів 3089,77 грн.
В порушення вимог статті 116 КЗпП України розрахунок по заробітній платі з позивачем було проведено не в день звільнення. Тільки 26 лютого 2020 року проведено фактичний розрахунок з позивачем по заробітній платі.
На підставі статей 116, 117 КЗпП України позивач вважає, що має право на стягнення середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з за період з 11 лютого 2020 року по 26 лютого 2020 року з відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів.
Ухвалою суду позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху (арк. спр. 7-8).
Ухвалою суду від 03 серпня 2020 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (арк. спр. 29-30).
19.08.2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач не визнає позовні вимоги та просить відмовити у їх задоволенні з огляду на наступне (арк. спр. 35-37).
Відповідач зазначає, що провести розрахунок при звільненні ОСОБА_1 10.02.2020 не було можливості у зв'язку з необхідністю оформлення в ДКСУ у Луганській області картки із зразками підписів першого керівника ГУ ДПСУ у Луганській області (після виходу з відпустки керівника). Викладене кореспондується з пунктами 6.1, 6.2. Порядку відкриття та закриття рахунків у національній валюті в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 22.06.2012 № 758, відповідно до яких для відкриття рахунків клієнти подають до органів Казначейства у двох примірниках картку із зразками підписів та відбитка печатки (додаток 7 до цього Порядку). До картки включаються зразки підписів осіб, яким відповідно до законодавства або установчих документів надано право розпорядження рахунками та підписання платіжних, розрахункових та інших розпорядчих документів. До картки включається зразок відбитка печатки. Право першого підпису належить керівнику, його заступникам та іншій уповноваженій на те особі і не може бути надано головному бухгалтеру та іншим особам, які мають право другого підпису. У разі відсутності у штатному розписі посади заступника керівника право першого підпису або тимчасове право першого підпису може бути надано іншим посадовим особам. З 10 лютого 2020 року на ОСОБА_2 було покладено виконання обов'язків начальника Головного управління ДПС у Луганській області з правом підпису фінансових документів, що підтверджується наказом ДПС України від 17.01.2020 №49-о. Викладене обумовило необхідність оформлення нових карток із зразками підписів першого керівника ГУ ДПСУ у Луганській області. Таким чином, вина посадових осіб ГУ ДПС у Луганській області у нездійсненні 10.02.2020 розрахунку при звільненні ОСОБА_1 відсутня.
Також вказує, що по причині некоректної роботи програмного забезпечення ДПС ПРО остаточний розрахунок з ОСОБА_1 було проведено при виплаті заробітної плати працівникам за лютий 2020 року.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив таке.
Наказом Головного управління ДПС у Луганській області від 07.02.2020 № 28-о відповідно до частини другої та частини третьої статті 86 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ «Про державну службу», пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України припинено державну службу та звільнено 10 лютого 2020 року ОСОБА_1 з посади головного державного інспектора відділу супроводження судових справ за результатами проведених камеральних, фактичних перевірок управління правового забезпечення Головного управління ДПС у Луганській області за угодою сторін (арк. спр. 18).
Відповідно до виписки з карткового рахунку заборгованість з заробітної плати у сумі 10982,27 грн була виплачена позивачу 26.02.2020 (арк. спр. 26).
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні працівників податкової міліції зі служби не врегульовані положеннями спеціального законодавства.
В той же час такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України від 10 грудня 1971 року № 322-VIII (далі - КЗпП України).
За правилами частини шостої статті 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Таким чином, суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин мають застосовуватися положення Кодексу законів про працю України.
Відповідно до статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 48 Конституції України кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло. Дане право безпосередньо реалізується шляхом гарантування своєчасної та повної виплати заробітної плати (грошового забезпечення).
Зокрема, відповідно до статті 94 КЗпП України, частини першої статті 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Згідно із частиною третьою статі 21 Закону України «Про оплату праці» забороняється будь-яке зниження розмірів оплати праці залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання.
Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було виплачено позивачу:
- 12.02.2020 заборгованість із заробітної плати в сумі 1000,00 грн;
- 26.02.2020 заборгованість із заробітної плати 10982,27 грн (арк. спр. 25-26).
При цьому, згідно з наказом відповідача від 07.02.2020 № 28-о ОСОБА_1 звільнено з державної служби 10.02.2020.
Отже, матеріалами справи підтверджено, що відповідачем на час звільнення з займаної посади не здійснено розрахунку за всіма належними на день звільнення видами грошового забезпечення.
Відтак, суд дійшов висновку про наявність у спірних правовідносинах протиправної бездіяльності відповідача щодо непроведення з ОСОБА_1 на день звільнення 10.02.2020 повного розрахунку у зв'язку зі звільненням (компенсація за невикористану основну щорічну відпустку).
Оскільки остаточний розрахунок з позивачем було проведено лише 26.02.2020, за період з 10.02.2020 по день фактичного розрахунку відповідач зобов'язана нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за затримку розрахунку при звільненні - середнє грошове забезпечення (середній заробіток) за весь період затримки обрахований відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.
Абзацом третім пункту 3 Порядку № 100 передбачено, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
Згідно з абзацами першим та третім пункту 2 Постанови № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Пунктом 8 Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
При обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються: одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо); пенсії, державна допомога, соціальні та компенсаційні виплати. (абз.1, 3 та 7 п.4 розділу 4 Постанови № 100)
Згідно з довідкою від 11.08.2020 (арк. спр. 38) грошове забезпечення позивача за грудень 2019 року 16194,98 грн, за січень 2020 року - 11523,07 грн, середньоденна заробітна плата складає - 739,70 грн (арк. спр. 38-39).
Однак, із довідки вбачається, що при обрахуванні середньоденної заробітної плати відповідачем враховані виплати які мають одноразовий характер, та не повинні бути враховані при обчисленні середньої заробітної плати, а саме у грудні 2019 року - місячна премія, тимчасова непрацездатність, навчальна відпустка, індексація заробітної плати, у січні 2020 року - відрядження, щорічна відпустка, місячна премія.
З огляду на викладене, довідка про середньомісячну заробітну плату та середньоденну заробітну плату від 11.08.2020 (арк. спр. 38-39) та, відповідно, розрахунок позивача про розмір середньоденної заробітної плати, судом до уваги не приймаються.
Так, згідно з вимогами абзацу 1, 3 та 7 пункту 4 розділу 4 Постанови № 100 розмір заробітної плати за останні 2 календарні місяці роботи позивача, що передують звільненню становить 16251,43 грн, із наступного розрахунку. За грудень 2019 року розмір заробітної плати становить 7414,29 грн (1946,67 грн (посадовий оклад) + 114,29 грн (надбавка за ранг державного службовця) + 233,60 грн (надбавка за вислугу років + 5119,73 грн надбавка за інтенсивність праці)). За січень 2020 року у розмірі 8837,14 грн (4714,29 грн (посадовий оклад) + 257,14 грн (надбавка за ранг державного службовця) + 565,71 грн (надбавка за вислугу років) + 3300,00 грн (надбавка за інтенсивність праці), всього за грудень 2019 року та січень 2020 року становить 8512,35 грн (7414,29 грн + 8837,14 грн = 16251,43 грн).
Середньоденна заробітна плата становить 386,94 грн (16251,43 грн : 42 робочих днів у грудні 2019 року та січні 2020 року).
Кількість днів з наступного дня після звільнення позивача з 11.02.2020 по 26.02.2020 складає 15 календарних днів.
Середній заробіток за час затримки розрахунку: 386,94 грн х 15 днів = 5804,10 грн.
Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Поряд з цим, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (стаття 117 КЗпП України).
Крім того, Верховний Суд України у постанові від 15.09.2015 (справа № 21-1765а15) прийшов до висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені статтею 116 КЗпП, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Отже, як зазначає Верховний Суд України, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку.
Проте, суд вважає за необхідне вказати на те, що при визначенні розміру компенсації за затримку розрахунку необхідно враховувати розмір середнього заробітку позивача, суму заборгованості, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, те що відповідач є органом державної влади, фінансування якого здійснюється з державного бюджету та інших обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 825/325/16.
Не заперечуючи факту непроведення виплати відповідачем позивачу сум належних до сплати при звільненні, суд не вважає справедливою та співмірною вимогу про стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок під час звільнення, з огляду на розмір середнього заробітку позивача та суму заборгованості.
Виходячи з конкретних обставин справи, приймаючи до уваги формулювання назви компенсаційної виплати, вказаної у КЗпП України, принципів законності та справедливості, принципу співмірності, а також з того, що відповідач є органом державної влади, фінансування якого здійснюється з державного бюджету, суд вважає, що справедливим та співмірним буде задоволення вимог позивача шляхом стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку з 11.02.2020 (день звільнення) до 26.02.2020 (день проведення остаточного розрахунку) в сумі 1000,00 грн, яка буде співмірною відносно розміру суми компенсації за невикористані відпустки.
До висновків щодо можливості застосування принципу співмірності дійшов і Верховний Суд у постанові від 18 липня 2018 року в справі № 825/325/16.
Відповідно до пункту 171.1 статті 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.
Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України).
Оскільки справляння і сплата податку з доходів громадян є відповідно обов'язком роботодавця, а не працівника, то сума середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні визначена судом без утримання такого податку та інших обов'язкових платежів, які повинен утримати та сплатити за працівника роботодавець.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За таких обставин, з врахуванням вказаних правових позицій Верховного Суду, суд дійшов висновку, що позивачем частково доведено позовні вимоги, а суб'єкт владних повноважень, який заперечує проти позову, не довів правомірності невиплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тому позов задовольняється частково.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивач сплатив судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 840,80 грн (арк. спр. 17).
Загальний розмір майнових вимог у даній справі становить 8136,70 грн, позовні вимоги на суму 1000,00 грн підлягають задоволенню, що складає 12,28% (1000,00 грн х 100 : 8136,70 грн). Відповідно розмір судового збору, що підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС України у Луганській області, становить 103,25 грн (12,28% (частка задоволених вимог) від 8136,70 грн).
Керуючись статтями 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце мешкання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Луганській області (місце знаходження: 93401, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, буд. 72, код ЄДРПОУ 43143746) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені, задовольнити частково.
Стягнути з Головного управління ДПС у Луганській області на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільнені за період з 10.02.2020 по 26.02.2020 у сумі 1000 (одна тисяча) гривень 00 копійок.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Луганській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 103 (сто три) гривні 25 копійок.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.
Суддя О.В. Захарова