про залишення позовної заяви без руху
28 вересня 2020 року м. Київ № 320/8443/20
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
до суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачеві грошової компенсації за відпустки як учаснику бойових дій, за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 15 травня 2018 року;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачеві грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2018 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 15 травня 2018 року.
Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; подано позов у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Як вбачається із матеріалів позовної заяви, на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 15.05.2018 № 124, позивача звільнено з військової служби у запас за станом здоров'я.
Позивач вказує, що в період з 2015 року по день його звільнення йому не надавалася додаткова відпустка як учаснику бойових дій та не виплачувалася грошова компенсація за дні невикористаної додаткової відпустки.
Вважає, що станом на день прийняття наказу про виключення його зі списків особового складу відповідач не провів розрахунку щодо виплати компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2018 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
Не погоджуюсь з такими діями, позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачеві грошової компенсації за відпустки як учаснику бойових дій, за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 15 травня 2018 року та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачеві грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2018 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 15 травня 2018 року.
Частинами першою, п'ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Цією ж статтею встановлений спеціальний строк для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, що становить місячний строк.
Слід зазначити, що початок перебігу строку звернення до суду у процесуальному законі визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Отже, при визначенні початку перебігу строку звернення до суду підлягає з'ясуванню обставина, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Судом встановлено, що позивач знав про порушене право 15.05.2018 у день виключення його зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та проведення з ним фактичного розрахунку.
Однак до суду з цим адміністративним позовом позивач звернувся лише 21.09.2020, тобто понад місячний строк, що передбачений Кодексом адміністративного судочинства України.
Водночас, звертаючись до суду поза межами місячного строку, позивач повинен також довести той факт, що у нього не було об'єктивної можливості дізнатися про порушення права у період, що передував фактичному зверненню до суду.
Будь-яких пояснень щодо обставин, які об'єктивно заважали позивачеві звернутись до суду у визначений законодавством строк, позовна заява не містить, як і не містить заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.
Відповідно до статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Крім цього, згідно з пунктами 4, 5 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в позовній заяві зазначаються, зокрема: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та докази, що підтверджують вказані обставини.
Відповідно до частини 4 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
В порушення вказаних вимог процесуального закону позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження обставин, на які він посилається, зокрема, доказів того, яку суму йому було виплачено у зв'язку із звільненням з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та за який період; не надано доказів того, що позивачеві, починаючи з 2015 року та по день його фактичного звільнення з лав Збройних Сил України було надано (встановлено) відповідні пільги, зокрема, додаткову відпустку із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік; доказів того, що позивачеві не надавалася додаткова відпустка із збереженням заробітної плати як учаснику бойових дій та доказів того, що компенсація за дні невикористаної додаткової відпустки йому не виплачувалася.
Частиною 1 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Частиною 2 статті 94 цього Кодексу передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
При цьому, як зазначив Верховний Суд в ухвалі від 04.01.2018 в адміністративній справі № 9901/28/17, копії документів вважаються засвідченими належним чином за умови, якщо учасник справи підтверджує їх відповідність оригіналу, який у нього знаходиться, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Положеннями пункту 5.27 Вимог до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003 передбачено, що відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії. Представлені суду ксерокопії документів не оформлені у відповідності до вимог пункту 5.27 ДСТУ 4163-2003.
Водночас судом встановлено, що позивачами приєднано до позовної заяви ксерокопії документів, які належним чином не засвідчені, що є порушенням вимог частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім того, зазначення на поданих ксерокопіях документів, а саме: ксерокопії паспорта, посвідчення учасника бойових дій та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера «підпису та прізвища та ініціалів» без інших обов'язкових реквізитів, зокрема, але не обмежуючись цим, дати засвідчення копії, а також відмітки про засвідчення копії документа, які повинні складатися зі слів «Згідно з оригіналом», не вважається належним їх засвідченням.
Висновок про те, що подання незасвідчених у передбачений законом спосіб ксерокопій документів є порушенням норм процесуального права, узгоджується з позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 11.09.2018 у справі № 826/15414/17 (К/9901/58858/18).
Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального закону.
Відповідно до статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Недоліки позовної заяви мають бути усунені шляхом подання до суду:
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважних причин його пропуску із наданням суду на їх підтвердження відповідних доказів;
- письмові пояснення та докази на їх підтвердження щодо того, що позивачеві, починаючи з 2015 року та по день його фактичного звільнення з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України було надано (встановлено) відповідні пільги, зокрема, додаткову відпустку із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік;
- письмові пояснення та докази на їх підтвердження, що позивачеві не надавалася додаткова відпустка із збереженням заробітної плати як учаснику бойових дій та доказів того, що компенсація за дні невикористаної додаткової відпустки йому не виплачувалася;
- засвідчених у передбачений законом спосіб ксерокопій усіх доданих до позовної заяви документів, у тому числі у кількості відповідно до кількості учасників справи, один з яких для суду.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачеві необхідно усунути недоліки позовної заяви у спосіб, визначений даною ухвалою.
Копію ухвали надіслати позивачеві за адресою, зазначеною у позовній заяві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Панченко Н.Д.