ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про відмову у забезпеченні позову
"29" вересня 2020 р. Справа № 300/2481/20
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Панікар І.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 до Західного територіального управління Військової служби правопорядку (військової частини НОМЕР_1 ), Головного управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України (військової частини НОМЕР_2 ) про визнання протиправними та скасувати службової характеристики від 14.09.2020 року та пункту 5 наказу,-
28.09.2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Західного територіального управління Військової служби правопорядку (військової частини НОМЕР_1 ), Головного управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України (військової частини НОМЕР_2 ) про визнання протиправними та скасувати службової характеристики від 14.09.2020 року та пункту 5 наказу.
Питання щодо відкриття провадження в даній адміністративній справі станом на момент постановлення даної ухвали судом не вирішено.
Одночасно із позовною заявою, позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії пункту 5 наказу начальника Військової служби правопорядку у Збройних Силах України - начальника Головного управління Військової служби правопорядку Збройних Силах України від 23.09.2020 року № 119 до ухвалення рішення в адміністративній справі.
В обґрунтування вказаної заяви зазначено, що за умов задоволення в майбутньому його позовних вимог в судовому порядку, посада, що обіймав до винесення оскаржуваного наказу ОСОБА_1 , буде зайнята іншими військовослужбовцями ще до завершення судового розгляду, тобто поновлення його прав, свобод тав інтересів стане неможливим. Невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
За правилами частини 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Розглянувши заяву про вжиття заходів забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Частина 1 статті 150 КАС України передбачає, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до частини 2 статті 150 КАС України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
З наведених приписів Закону вбачається, що загальною вимогою для розгляду і вирішення питання про забезпечення позову за ініціативою позивача є наявність відповідних підстав.
Суд зазначає, що за своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Тобто, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Згідно із частини 4 статті 150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Таким чином, статтею 150 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити її.
Стаття 151 КАС України визначає види забезпечення позову.
Згідно з частиною 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
У відповідності до частини 2 статті 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Так, суд зазначає, що співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
Суд наголошує, що в адміністративних справах щодо оскарження правового акта індивідуальної дії, забезпечуючи такий позов шляхом зупинення дії вказаного акта, судом фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Відтак, зупинення дії оскаржуваного пункту 5 наказу від 23.09.2020 року № 119, що є предметом позову, буде фактично вирішенням справи судом до постановлення рішення у справі, що є неприпустимим та порушує принцип рівності сторін, регламентований статтею 8 КАС України.
Таким чином, можливість вирішення публічно-правового спору шляхом забезпечення позову не відповідає системним положенням статями 150, 151 КАС України та змісту прав позивача, передбачених чинним законодавством.
Також, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження факту що невжиття заявлених позивачем заходів забезпечення адміністративного позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Додатково суд зазначає, що підстави забезпечення позову повинні підтверджуватись належними та допустимими доказами.
За таких обставин суд приходить до висновку, що вирішення заяви про забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб на даній стадії фактично є свідченням розгляду справи по суті, оскільки породжує штучне продовження перебування останнього у трудових відносинах в межах публічної служби, внаслідок чого, заява ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 150, 151, 156, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
В задоволенні заяви про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Західного територіального управління Військової служби правопорядку (військової частини НОМЕР_1 ), Головного управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України (військової частини НОМЕР_2 ) про визнання протиправними та скасувати службової характеристики від 14.09.2020 року та пункту 5 наказу - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її складання в повному обсязі, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Панікар І.В.