21 вересня 2020 року Справа № 280/4121/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши за правилами спрощеного, в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17)
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
23.06.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до (з урахуванням уточнень від 17.07.2020) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо не включення до Переліку рахунків вкладників Публічного акціонерного товариства «БАНК КАМБІО», які мають право на відшкодування коштів за їх вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ОСОБА_1 за вкладом на його банківському рахунку, відкритому на підставі договору від 25.09.2014 № НОМЕР_1 та зобов'язати включити позивача до такого переліку;
зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб прийняти рішення про включення позивача до Загального Реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом ПАТ «БАНК КАМБІО» по договору банківського рахунку від 25.09.2014 № НОМЕР_1 , укладеного між позивачем та ПАТ «БАНК КАМБІО»;
стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору та витрат на правничу допомогу.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що є клієнтом ПАТ «БАНК КАМБІО», та 25.09.2014 на його рахунок на підставі договору про надання поворотної фінансової допомоги від 22.09.2014 №1 здійснено перерахування грошових коштів у розмірі 90 000,00 грн. Разом з тим, на підставі постанови Правління Національного банку України від 04.12.2014 №782 ПАТ «БАНК КАМБІО» віднесено до категорії неплатоспроможних та рішенням від 04.12.2014 №140 запроваджено тимчасову адміністрацію. У зв'язку із не включенням позивача до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за їх вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ОСОБА_1 звернувся із позовною заявою до Комунарського районного суду м. Запоріжжя, рішенням якого від 02.11.2015 у справі №333/5248/15-ц позовні вимоги задоволено та стягнуто з ПАТ «БАНК КАМБІО» на користь позивача грошові кошти в сумі 90 585,00 грн. Листом від 25.05.2016 Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Додусенко В.І., на запит щодо виконання рішення суду, повідомила позивача, що 19.02.2016 надано додаткову інформацію до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо включення ОСОБА_1 до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за їх вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Однак, грошові кошти позивач не отримав, у зв'язку із чим звернувся через свого уповноваженого представника із запитом до відповідача, та отримав відповідь від 02.04.2020, згідно якої ОСОБА_1 виключено із Загального реєстру вкладників ПАТ «БАНК КАМБІО» на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 04.02.2019 №241. Водночас, з даного рішення не вбачається підстав його прийняття. Посилаючись на норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» наполягає на тому, що має право на включення до Загального Реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом ПАТ «БАНК КАМБІО», та просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 30.06.2020, у зв'язку з невідповідністю позову вимогам статей 160, 161 КАС України, позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви до першого робочого дня включно після завершення строку дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), але не менше, ніж протягом 10 днів від дня одержання копії ухвали суду про залишення позовної заяви без руху. В межах встановленого строку позивачем усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 22.07.2020 відкрито провадження в адміністративній справі №280/4121/20; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач позов не визнав, надав відзив (вх. від 03.09.2020 №40742), в якому зазначає, що ОСОБА_1 звертався до Комунарського районного суду м. Запоріжжя, рішенням якого від 02.11.2015 у справі №333/5248/15-ц позовні вимоги задоволено та стягнуто з ПАТ «БАНК КАМБІО» на користь позивача грошові кошти в сумі 90 585,00 грн. Рішення суду набрало законної сили 13.11.2015, тобто в період запровадження в ПАТ «БАНК КАМБІО» ліквідаційної процедури. Вказує, що на позивача поширюються обмеження щодо задоволення майнових вимог, впроваджені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а тому його вимоги не можуть бути задоволені поза межами ліквідаційної процедури банку. Враховуючи норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 №2, Положення про порядок складання і ведення реєстру акцептованих вимог кредиторів та задоволення вимог кредиторів, що ліквідуються від 21.08.2017 №3711 позивач має звернутися до суду з вимогою про включення його вимог в розмірі 90 585,00 грн. (підтвердженні судовим рішенням у справі №333/5248/15-ц) до реєстру кредиторів ПАТ «БАНК КАМБІО». Крім того, вважає, що даний спір не є публічно-правовим. Також просить закрити провадження у справі у зв'язку із пропущенням позивачем строку звернення до суду. У задоволенні позову просить відмовити.
Стосовно клопотання про закриття провадження у справі суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі: 1) якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства; 2) якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом; 3) якщо сторони досягли примирення; 4) якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав; 5) у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою фізичної особи або припинення юридичної особи, за винятком суб'єкта владних повноважень, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва; 6) щодо оскарження нормативно-правових актів суб'єктів владних повноважень чи окремих їх положень, якщо оскаржуваний нормативно-правовий акт або відповідні його положення визнано протиправними і нечинними рішенням суду, яке набрало законної сили; 7) щодо оскарження індивідуальних актів та дій суб'єкта владних повноважень, якщо оскаржувані акти та дії суб'єкта владних повноважень було змінено або скасовано рішенням суду, яке набрало законної сили; 8) щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб'єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
Клопотання відповідача про закриття провадження у справі обґрунтовано приписами ст. 122 КАС України, які не передбачають підстав для закриття провадження у справі, а отже підстави для його задоволення відсутні.
Крім того, матеріалами справи підтверджується, що про порушення своїх прав позивач дізнався з відповіді відповідача від 16.04.2020 №27-5286/20 на адвокатський запит представника ОСОБА_1 , а до суду із позовом звернувся 23.06.2020, тобто строк звернення є дотриманим.
Позивачем пред'явлено вимогу, яка згідно пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) належить до справ незначної складності та підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Частиною п'ятою статті 262 КАС України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи приписи ч. 5 ст. 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд звертає увагу на наступне.
Згідно із Договором від 25.09.2014 на відкриття та обслуговування поточного рахунку № НОМЕР_1 у національній валюті ПАТ «БАНК КАМБІО» відкриває ОСОБА_1 поточний рахунок та здійснює його розрахунково-касове обслуговування згідно Статуту Банку, нормативно-правових актів НБУ та інших актів законодавства України.
Як вбачається із виписки по особовому рахунку позивача за 25.09.2014, у цей день на рахунок № НОМЕР_1 перераховано кошти у розмірі 90 000,00 грн. від ЗВП «НЕОН» УТОГ, призначення платежу - перерахування зворотної фінансової допомоги згідно Договору від 22.09.2014 №1.
Разом із тим, на підставі постанови Правління НБУ від 04.12.2014 №782 "Про віднесення ПАТ "БАНК КАМБІО" до категорії неплатоспроможних" Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 04.12.2014 №140 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "БАНК КАМБІО", згідно з яким з 05.12.2014 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію в ПАТ "БАНК КАМБІО".
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 27.02.2015 №144 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "БАНК КАМБІО", виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 02.03.2015 №46 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "БАНК КАМБІО" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ "БАНК КАМБІО" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "БАНК КАМБІО" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Додусенка В.І. строком на 1 рік з 02.03.2015 по 01.03.2016 включно.
02.04.2015 позивачем подано заяву Уповноваженій особі Фонду на ліквідацію ПАТ "БАНК КАМБІО" Додусенку В.І. про включення ОСОБА_1 до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за їх вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Листом від 16.04.2015 №19/1784 позивача повідомлено, що операції по рахунку позивача підпадають під ознаки, передбачені ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Також зазначено, що зареєстровано кримінальне провадження № 22015000000000082 за фактом вчинення службовими особами ПАТ «БАНК КАМБІО» злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України та після отримання відповіді про законність операцій по рахунку позивача, Фондом вживатимуться заходи щодо розблокування виплат та включення їх до відповідного реєстру.
ОСОБА_1 звернувся із позовною заявою до Комунарського районного суду м. Запоріжжя, рішенням якого від 02.11.2015 у справі №333/5248/15-ц позовні вимоги до ПАТ «БАНК КАМБІО» в особі відділення «Запорізька дирекція ПАТ «БАНК КАМБІО»» задоволено та стягнуто з ПАТ «БАНК КАМБІО» в особі відділення «Запорізька дирекція ПАТ «БАНК КАМБІО»» на користь позивача грошові кошти в сумі 90 585,00 грн. з рахунку № НОМЕР_1 . Рішення суду набрало законної сили 13.11.2015.
Як вбачається із інформаційної довідки про виконавче провадження, на підставі виконавчого листа від 16.11.2015 №333/5248/15-ц 23.11.2015 відкрито виконавче провадження №49406565, яке закрито у той же день на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку із ліквідацією банку-боржника.
Позивач звернувся до Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "БАНК КАМБІО" Додусенка В.І. із заявою від 10.12.2015 про повернення коштів з рахунку № НОМЕР_1 , та отримав відповідь від 05.01.2016 №04/34, згідно якої 25.06.2015 зареєстроване нове кримінальне провадження № 12015100060004279 за ознаками складу кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України. Відтак, рішення щодо включення ОСОБА_1 до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду прийматиметься за результатами розгляду кримінальних проваджень.
Листом від 25.05.2016 №04/1335 Уповноважена особа Фонду на ліквідацію ПАТ "БАНК КАМБІО" Додусенко В.І. повідомила, що 19.02.2016 надано додаткову інформацію до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо включення ОСОБА_1 до повного переліку вкладників ПАТ «БАНК КАМБІО», які мають право на відшкодування за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 29.03.2018 №900 про зміну уповноваженої особи Фонду, згідно з яким повноваження ліквідатора ПАТ "БАНК КАМБІО", визначені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", надано ОСОБА_2 на строк з 30.03.2018 до 01.03.2019.
Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 14.02.2019 №350 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «БАНК КАМБІО» строком на один рік з 02.03.2019 до 01.03.2020 включно. Відповідно до зазначеного рішення продовжено повноваження ліквідатора ПАТ «БАНК КАМБІО» Северина Ю.П. строком на один рік з 02.03.2019 до 01.03.2020 включно.
Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18.02.2020 № 387, що набирає чинності 21.02.2020, відкликано повноваження ліквідатора ПАТ «БАНК КАМБІО», делеговані Савельєвій Анні Миколаївні рішенням виконавчої дирекції Фонду від 25.07.2019 № 1863 «Про зміну уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «БАНК КАМБІО» та АТ «БАНК ВЕЛЕС». Визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» повноваження під час здійснення ліквідації ПАТ «БАНК КАМБІО» здійснюються Фондом безпосередньо.
Уповноважений представник позивача звернувся із адвокатським запитом до Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "БАНК КАМБІО" від 02.04.2020 №02/04-2 та до Фонду із запитом від 02.04.2020 №02/04-3 про надання інформації щодо включення ОСОБА_1 до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за їх вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Загального реєстру вкладників ПАТ «БАНК КАМБІО».
Листом відповідача від 16.04.2020 №27-5286/20 представника позивача повідомлено, що на підставі листа Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "БАНК КАМБІО" від 28.01.2019 №01/82 ОСОБА_1 виключено з Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за їх вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та виключено із Загального реєстру вкладників ПАТ «БАНК КАМБІО» на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду від 04.02.2019 №241.
Не погоджуючись із бездіяльністю Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо не включення до Переліку рахунків вкладників Публічного акціонерного товариства «БАНК КАМБІО», які мають право на відшкодування коштів за їх вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ОСОБА_1 звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012 №4452-VI.
За визначенням пункту 3 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.
Частиною першою статті 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.
Відповідно до частини третьої статті 12 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" виконавча дирекція Фонду, зокрема, має такі повноваження у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами: визначає порядок ведення реєстру учасників Фонду; визначає порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Фонду; визначає порядок ведення банками бази даних про вкладників та ведення Фондом відповідної узагальненої бази даних; приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами відповідно до цього Закону та затверджує реєстри відшкодувань вкладникам у порядку та у черговості, що встановлені нормативно-правовими актами Фонду; затверджує порядок визначення банків-агентів та визначає на підставі цього порядку банків-агентів; встановлює вимоги до змісту договорів банківського вкладу, договорів банківського рахунка з питань, що стосуються функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб.
Згідно з частиною першою статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Частина друга статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлює, що вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.
Під час тимчасової адміністрації вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами за договорами, строк дії яких закінчився станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, та за договорами банківського рахунку з урахуванням вимог, визначених частиною четвертою цієї статті.
Згідно з частиною четвертою статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд не відшкодовує кошти: 1) передані банку в довірче управління; 2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень; 3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника; 4) розміщені на вклад у банку особою, яка була членом спостережної (наглядової) ради, правління (ради директорів), ревізійної комісії банку, якщо з дня її звільнення з посади до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, юридичний радник, суб'єкт оціночної діяльності, якщо ці послуги мали безпосередній вплив на виникнення ознак неплатоспроможності банку і якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 6) розміщені на вклад власником істотної участі банку; 7) розміщені на вклад особою, яка на індивідуальній основі отримує від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або має інші фінансові привілеї від банку; 8) за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов'язань; 9) за вкладами у філіях іноземних банків; 10) за вкладами у банківських металах; 11) розміщені на рахунках, що перебувають під арештом за рішенням суду.
Отже, Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" гарантує повернення кожному вкладнику банку суми відшкодування коштів за вкладом, у межах гарантованої суми відшкодування; відмовлено у відшкодуванні коштів за вкладом може бути лише за наявності підстав, передбачених частиною четвертою статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
За правилами частин першої-другої статті 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.
Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує: 1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню; 2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 цього Закону; 3) переліки рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", або мають інші фінансові привілеї від банку та осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, що не виконане; 4) перелік рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду; 5) перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону. Кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу ознак, визначених статтею 38 цього Закону, у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак.
Частиною третьою статті 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду. Фонд також оприлюднює оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам у газеті "Урядовий кур'єр" або "Голос України".
Відповідно до підпункту 1 пункту 6 розділу ІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 №14 (далі по тексту - Положення), Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує та надає до Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку, окрім іншого, перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, згідно з додатком 4 до цього Положення.
Переліки, зазначені у цьому пункті, надаються до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом. У супровідному листі зазначаються назви переліків, кількість інформаційних рядків та підсумкові значення сум.
Перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду (далі - Перелік), формується за структурою, визначеною у додатку 7 до цього Положення, та не включає інформацію про вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 Закону, а також про рахунки, здійснення банком операцій за якими обмежено.
Протягом дії тимчасової адміністрації та ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та доповнення до переліків.
Пунктами 1, 2 розділу ІІІ Положення визначено, що Фонд здійснює перевірку Переліку в частині: 1) невключення до Переліку інформації про рахунки вкладників, розмір залишку гарантованої суми яких становить менше 10 гривень або більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, незалежно від кількості вкладів в одному банку; 2) невключення до Переліку інформації про рахунки: вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 Закону; за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», або мають інші фінансові привілеї від банку; осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, що не виконане; вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду; вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 Закону; здійснення банком операцій за якими обмежено; 3) наявності необхідних для проведення ідентифікації реквізитів вкладника; 4) коректності реквізитів вкладника та іншої інформації.
Фонд складає на підставі Переліку реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат за формою, наведеною у додатку 8 до цього Положення (далі - Загальний реєстр), що затверджується виконавчою дирекцією Фонду.
Відповідно до пунктів 4, 5 розділу ІІІ Положення на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів у національній валюті України не пізніше 20 робочих днів (для банків, база даних про вкладників яких містить інформацію про більше ніж 500000 рахунків, - не пізніше 30 робочих днів) з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку.
Фонд здійснює відшкодування коштів за вкладами відповідно до Загального реєстру за частинами Загального реєстру.
Якщо виплати відшкодувань розпочинаються під час дії тимчасової адміністрації, до першої частини Загального реєстру включаються ГСР за вкладами, щодо яких Фондом або уповноваженою особою Фонду не обмежено здійснення банком операцій: за договорами банківського вкладу, строк дії яких закінчився станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку; за договорами банківського рахунку.
Якщо виплати відшкодувань розпочинаються під час ліквідації, до першої частини Загального реєстру включаються ГСР за вкладами, щодо яких Фондом або уповноваженою особою Фонду не обмежено здійснення банком операцій: за договорами банківського вкладу незалежно від закінчення строку їх дії; за договорами банківського рахунку.
ГСР за договорами банківського вкладу, строк дії яких закінчується після початку тимчасової адміністрації, виплачуються після прийняття рішення про ліквідацію банку.
До чергових частин Загального реєстру включаються ГСР за договорами банківського вкладу, що не були включені до першої частини Загального реєстру, та за договорами банківського рахунку після отримання Фондом інформації про операції, здійснені платіжною системою (внутрішньодержавною та міжнародною), щодо яких Фондом або уповноваженою особою Фонду не обмежено здійснення неплатоспроможним банком операцій.
Під час дії тимчасової адміністрації до чергових частин Загального реєстру включаються ГСР тільки за тими договорами банківського вкладу, що не були включені до першої частини Загального реєстру, щодо яких знято обмеження здійснення неплатоспроможним банком операцій та строк дії яких закінчився станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.
Частини Загального реєстру та дати початку виплат за ними затверджуються виконавчою дирекцією Фонду.
Наведені норми законодавства вказують, що процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає наступні етапи: 1) складення уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню; 2) передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку рахунків до Фонду; 3) складення Фондом на підставі отриманого переліку рахунків Реєстру відшкодувань вкладникам (Загального реєстру); 4) затвердження виконавчою дирекцією Фонду Реєстру відшкодувань вкладникам (Загального реєстру).
Разом із тим, як вбачається зі змісту листа Фонду від 16.04.2020 №27-5286/20, ОСОБА_1 виключено з Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за їх вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі листа Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "БАНК КАМБІО" від 28.01.2019 №01/82.
Слід зазначити, що ані копії даного листа, ані будь-якого доказу на підтвердження правомірності виключення позивача з вищезазначеного переліку, матеріали справи не містять.
При цьому, викладений у ч. 4 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» перелік підстав (випадків), коли Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не відшкодовує кошти, є вичерпним.
Відповідачем не доведено наявності підстав (випадків), передбачених ч. 4 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» стосовно позивача.
Також відповідачем не надано доказів визнання недійсними у судовому порядку Договору від 25.09.2014 на відкриття та обслуговування поточного рахунку № НОМЕР_1 у національній валюті, Договору від 22.09.2014 №1 про надання поворотної фінансової допомоги.
Більш того, право ОСОБА_1 на отримання грошових коштів в сумі 90 585,00 грн. з рахунку № НОМЕР_1 підтверджено рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 02.11.2015 у справі №333/5248/15-ц, яке набрало законної сили 13.11.2015. Проте фактично дане рішення не виконано, а виконавче провадження, відкрите на підставі виконавчого документа, виданого у справі №333/5248/15-ц, закрито у зв'язку із ліквідацією банка - боржника.
Стосовно ж посилань відповідача на те, що вимоги позивача не можуть бути задоволені поза межами ліквідаційної процедури банку слід зазначити наступне.
Відповідно до частини п'ятої статті 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.
Згідно з пунктом 4.20 глави 4 розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05 липня 2012 року № 2, Фонд в особі відповідного структурного підрозділу Фонду або уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку (у разі делегування їй відповідних повноважень) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів на підставі балансу банку, до якого включає вимоги кредиторів у національній валюті в розмірах, які існували на дату початку процедури ліквідації банку.
Пунктом 4 частини першої статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів: вимог вкладників - фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов'язаними особами банку, у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом.
Враховуючи викладене, вкладники, які отримали гарантоване державою відшкодування за вкладами в сумі 200 000,00 грн., у разі, якщо їх кредиторські вимоги перевищують таку суму, мають право в установленому статтею 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» порядку звернутися до уповноваженої особи Фонду із заявою про включення їх до реєстру вимог кредиторів.
Водночас, позивачем заявлено вимоги у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами, а саме 90 585,00 грн., а отже посилання відповідача на те, що вимоги позивача не можуть бути задоволені поза межами ліквідаційної процедури банку, є неприйнятними.
З огляду на наведене, враховуючи, що матеріали справи не містять доказів правомірності виключення позивача з Переліку рахунків вкладників Публічного акціонерного товариства «БАНК КАМБІО», які мають право на відшкодування коштів за їх вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; зважаючи на те, що включення інформації про особу до такого Переліку є одним із етапів процедури визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, а також те, що відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18.02.2020 № 387 визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» повноваження під час здійснення ліквідації ПАТ «БАНК КАМБІО» здійснюються Фондом безпосередньо, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зобов'язання відповідача включити позивача до такого Переліку.
При цьому слід зазначити, судом не встановлено бездіяльності Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо не включення до Переліку рахунків вкладників Публічного акціонерного товариства «БАНК КАМБІО», які мають право на відшкодування коштів за їх вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ОСОБА_1 за вкладом на його банківському рахунку, відкритому на підставі договору від 25.09.2014 № НОМЕР_1 , оскільки доказів того, що позивач звертався безпосередньо до Фонду із відповідними заявами, суду не надано, з огляду на що позовні вимоги в даній частині задоволенню не підлягають.
Стосовно позовних вимог в частині зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб прийняти рішення про включення позивача до Загального Реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом ПАТ «БАНК КАМБІО» по договору банківського рахунку від 25.09.2014 № НОМЕР_1 , укладеного між позивачем та ПАТ «БАНК КАМБІО» суд зазначає наступне.
Так, з листа відповідача від 16.04.2020 №27-5286/20 вбачається, що ОСОБА_1 виключено із Загального реєстру вкладників ПАТ «БАНК КАМБІО» на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду від 04.02.2019 №241.
Зі змісту даного рішення вбачається, що його прийнято за результатами розгляду додаткової інформації до Переліку вкладників ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «БАНК КАМБІО», які мають право на відшкодування за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, щодо зменшення сум відшкодування, що частково отримані вкладниками, надану уповноваженою особою Фонду на ліквідацію листом від 28.01.2019 № 3541/190, пропозиції комісії з питань тимчасових обмежень здійснення неплатоспроможним банком операцій за вкладами (протокол засідання від 25.01.2019 №02) та відповідно до пункту 6 розділу III Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 09 серпня 2012 року № 14, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 вересня 2012 року за № 1548/21860, в редакції, що діяла до 05 липня 2016 року.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Разом із тим, з рішення виконавчої дирекції Фонду від 04.02.2019 №241 не вбачається, що воно стосується безпосередньо позивача, також з даного рішення неможливо встановити підстави виключення ОСОБА_1 із Загального Реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом ПАТ «БАНК КАМБІО», а отже відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено підстави для виключення позивача із Загального Реєстру, з огляду на що позовні вимоги в частині зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняти рішення про включення позивача до Загального Реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом ПАТ «БАНК КАМБІО» по договору банківського рахунку від 25.09.2014 № НОМЕР_1 , укладеного між позивачем та ПАТ «БАНК КАМБІО» підлягають задоволенню.
Стосовно зауважень позивача, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства суд зазначає наступне.
Фонд є державною спеціалізованою установою, що виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, а тому спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів.
Учасниками цих правовідносин є виключно вкладник та Фонд, і саме в цих учасників виникають відповідні права та обов'язки.
Спір стосовно права на відшкодування вкладів фізичних осіб за рахунок коштів Фонду в межах гарантованого державою відшкодування за вкладами є публічно-правовим, має особливий характер і стосується виконання окремої владної функції Фонду, а саме організації виплат відшкодувань за вкладами.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Зокрема, відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини в справі "Золотас проти Греції" стаття 1 Протоколу №1, яка має за головну мету захистити особу від будь-якого посягання держави на повагу до її майна, може також вимагати позитивних зобов'язань, відповідно до яких держава має вжити певних заходів, необхідних для захисту права власності, зокрема, якщо існує прямий зв'язок між заходом, якого заявник може правомірно очікувати від влади, і ефективним користуванням ним своїм майном (Zolotas v. Greece, № 66610/09). Подібний висновок викладений у рішенні Європейського суду з прав людини в справі "Капітал Банк АД проти Болгарії" (Capital Bank AD v. Bulgaria, № 49429/99).
У справі "Суханов та Ільченко проти України" Європейський Суд з прав людини зазначив, що за певних обставин "законне сподівання" на отримання "активу" також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (пункт 35, №68385/10 та №71378/10).
Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказів, які б підтверджували наявність підстав для виключения ОСОБА_1 з Переліку рахунків, за якими вкладники ПАТ «Банк Михайлівський» мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та не включення до Загального Реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом ПАТ «БАНК КАМБІО», відповідачем до суду не надано, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У зв'язку із викладеним, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Щодо стягнення з відповідача судових витрат, а саме витрат на правову допомогу суд зазначає про таке.
Частиною 1 ст. 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частинами 1 та 2 ст. 16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до вимог ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Позивачем до матеріалів справи надано копії:
Договору про надання правової допомоги від 02.04.2020;
свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗП від 29.06.2016 №001152;
ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 22.06.2020 серії АР №1017762.
Суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.
Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування останніх.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.09.2019 року у справі № 810/3806/18, що враховується судом, відповідно до приписів ч. 5 ст. 242 КАС України.
Водночас, до матеріалів справи не надано доказів на підтвердження фактичної оплати позивачем послуг за Договором про надання правової допомоги від 02.04.2020.
Відтак, з огляду на непідтвердження належними, допустимими, достовірними, та достатніми доказами, в розумінні ст. ст. 73-76 КАС України, факту понесення позивачем витрат на правничу допомогу в межах даної справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення останніх з відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1. Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити частково.
2. Зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17; код ЄДРПОУ 21708016) включити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до Переліку рахунків вкладників Публічного акціонерного товариства «БАНК КАМБІО», які мають право на відшкодування коштів за їх вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, за вкладом на банківському рахунку ОСОБА_1 , відкритому на підставі Договору від 25.09.2014 на відкриття та обслуговування поточного рахунку № НОМЕР_1 у національній валюті.
3. Зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17; код ЄДРПОУ 21708016) прийняти рішення про включення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до Загального Реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом ПАТ «БАНК КАМБІО» по Договору від 25.09.2014 на відкриття та обслуговування поточного рахунку № НОМЕР_1 у національній валюті, укладеному між ОСОБА_1 та ПАТ «БАНК КАМБІО».
4. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
5. Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 коп. присудити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17; код ЄДРПОУ 21708016).
У стягненні на користь ОСОБА_1 з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення виготовлено та підписано 21.09.2020.
Суддя Ю.П. Бойченко