про відмову у задоволенні заяви про забезпечення доказів
29 вересня 2020 рокум. Ужгород№ ЗП/260/8/20
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Плеханова З.Б., розглянувши заяву Товариство з обмеженою відповідальністю "Ковосервіс" до Великоберезнянського міжрайонного відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (місто Івано-Франківськ) про забезпечення позову
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ковосервіс" звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду із заявою про забезпечення позову, якою просить :
1.Задовольнити заяву про забезпечення позову та заборонити вчинення будь - яких дій щодо продажу (реалізації) цілісного майнового комплексу TOB "Ковосервіс", що знаходиться за адресою: Закарпатська область, Великоберезнянський р-н., с. Кострино, вул. Без назви, буд. 186. до вирішення справи по суті.
Дана заява обґрунтована тим, що на даний час в TOB "Ковосервіс" існує заборгованість по виплаті заробітної плати за , яка пропорційна щодо несплати єдиного внеску. Дана заборгованість виникла не по вині товариства, а через обставини, які не залежать від Товариства.
09.06.2020 року TOB "Ковосервіс" із Великоберезнянського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Південно - Західного міжрегіонального управління Міністерство юстиції (м. Івано- Франківськ) отримано постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 02.06.2020 р. по виконавчому провадженню №55781921 по виконанню виконавчого листа №807/1948/14 виданого 01.12.2014 р. Закарпатським окружним адміністративним судом. Зазначає, що 02.06.2020 року по виконавчому провадженню №55781921 всупереч ст.30 ЗУ „Про виконавче провадження" Великоберезнянським міжрайонним відділенням державної виконавчої служби Південно - Західного міжрегіонального управління Міністерство юстиції (м. Івано-Франківськ) виноситься постанова про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні. Даною постановою суб'єкту оціночної діяльності - суб'єкту господарювання TOB "РЕНОМЕ ГРУП", постановлено, визначити ринкову вартість нерухомого майна боржника та надати звіт про оцінку майна, а також попередити суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання TOB "РЕНОМЕ ГРУП", в особі ОСОБА_1 , про кримінальну відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків під час здійснення виконавчого провадження, надання неправдивого звіту з питань, що містяться в постанові.
Крім того зазначає, що виходячи з поведінки Великоберезнянського міжрайонного відділення державної виконавчої служби Південно - Західого міжрегіонального управління Міністерство юстиції (м. Івано-Франківськ), їх цілеспрямовані дії всупереч ч.6 cm.52 ЗУ „Про виконавче провадження" направлені не на забезпечення завершення виконавчих проваджень, а на знищення виробництва TOB "Ковосервіс" та умисне нанесення матеріальних збитків державі, а саме: ними умисно приховується факт, того, що об'єкт під літерою А -У відповідності до п. 1-2 ч.2 ст. 150 КАС України вважаю є всі підстави для забезпечення позову, а саме: очевидна небезпека заподіяння шкоди моїм правам, свободам та інтересам як позивача до є складом; ангар під літерою Б - є виробничим приміщенням в якому стаціонарно встановленні станки та закріплено інше обладнання необхідне для виробництва, а також трансформаторна підстанція, яка дає необхідну напругу для здійснення виробництва та якає невід'ємною частиною цілісного майнового комплексу, як і високовольтна лінія, ігнорується факт наявності рухомого майна.
Так, вважає, що є всі підстави для забезпечення позову, а саме: очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам як позивача до ухвалення рішення в справі, неможливість захисту прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів судом, зокрема неможливість захисту прав у разі відчуження предмету спору іншим особам та в майбутньому для відновлення прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат (необхідно буде звертатися до суду, визнавати недійсними договори, вилучати майно тощо), а також очевидними є ознаки протиправності рішення та дії суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів заявника та протидія законній господарській діяльності.
Розглянувши заяву про забезпечення адміністративного позову, дослідивши подані письмові докази суд дійшов до наступного висновку .
Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Частина перша статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України визначає види забезпечення позову, згідно з якою позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
З урахуванням зазначених норм чинного Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
У відповідності до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При розгляді та вирішенні даної заяви про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; наявності зв'язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.
Виходячи з наведеного, у випадку звернення сторони із вимогою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою вимогою.
З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Так, Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду від 06.03.2008 № 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" висвітлено позицію щодо вжиття заходів забезпечення позову в адміністративних справах, зокрема зазначено, що судам необхідно враховувати, забезпечення позову в адміністративних справах допускається лише у двох формах: зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються; заборони вчиняти певні дії. В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Аналіз наведеної правової норми свідчить на користь висновку, що законодавець встановив наступні підстави для постановляння ухвали про забезпечення позову у справі: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; захист прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; наявні ознаки очевидної протиправності оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності. Забезпечення адміністративного позову можливе виключно за наявності вищевказаних обставин, які підлягають доведенню позивачем та встановленню судом у разі вжиття таких заходів.
У контексті наведеного суд наголошує, що забезпечення позову - це заходи адміністративного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим. Вони повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову. Значення цього інституту адміністративного процесуального права в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення. Мета забезпечення позову це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику.
Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно будь-якої із сторін у спорі, їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправя сторін.
Відтак, під час вирішення питання про забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №826/8556/17, від 25.04.2019 у справі №826/10936/18, від 29.01.2020 у справі №640/9167/19, та враховуються при вирішенні даної заяви.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Суд зазначає, що позивач просить забезпечити позов шляхом заборонити вчинення будь - яких дій щодо продажу (реалізації) цілісного майнового комплексу TOB "Ковосервіс", що знаходиться за адресою: Закарпатська область, Великоберезнянський р-н., с. Кострино, вул. Без назви, буд. 186. до вирішення справи по суті.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник стверджує, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до відчуження предмету спору іншим особам, що істотно ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних його прав або інтересів за захистом яких він звернеться.
Проте, застосування судом обраних заявником заходів забезпечення позову не може ґрунтуватись лише на доводах позивача про ймовірність продажу (реалізації) цілісного майнового комплексу TOB "Ковосервіс"без належних на те доказів.
Окрім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Також, суд має враховувати співрозмірність вимог заяви про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.
Враховуючи вищенаведене, розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку, що заявником не доведено обставини, які б вказували, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника як позивача, за захистом яких він має намір звернутися.
Доводи, викладені у заяві про забезпечення позову, мають лише характер припущень, при цьому будь-яких доказів, які б свідчили про вчинення чи реальні наміри майбутнього відповідача вчинити дії щодо продажу (реалізації) цілісного майнового комплексу TOB "Ковосервіс" не має.
Таким чином, виходячи з принципу співрозмірного вжиття заходів забезпечення позову, суд не вбачає наявності обставин для застосування заходів забезпечення позову, визначених ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
Згідно з статті 154 частини 5 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 150 - 151, 154, 248 КАС України, суд
В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковосервіс" до Великоберезнянського міжрайонного відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (місто Івано-Франківськ) про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів .
Суддя З.Б.Плеханова