29 вересня 2020 року м. Ужгород№ 260/2509/20
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Плеханова З.Б. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Керівника Тячівської місцевої прокуратури Закарпатської області (вул. Незалежності, буд. 27,м. Тячів,Закарпатська область,90500) до Вільховецької сільської ради Тячівського району Закарпатської області (вул. Центральна, буд. 118,с. Вільхівці,Тячівський район, Закарпатська область,90542), про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
Керівник Тячівської місцевої прокуратури Закарпатської області звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вільховецької сільської ради Тячівського району Закарпатської області , яким просить:
1.Прийняти дану позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, вирішити питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
2. Визнати протиправною бездіяльність Вільховецької сільської ради Тячівського району Закарпатської області щодо утворення у складі виконавчих органів ради служби у справах дітей та зобов'язати Вільховецьку сільську раду Тячівського району Закарпатської області вчинити дії, спрямовані на утворення у складі виконавчих органів ради служби у справах дітей.
1.Позиції сторін.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що безпосереднє ведення справ і координація діяльності стосовно захисту прав дітей покладається на служби у справах дітей, зокрема, виконавчих органів міських, сільських, селищних рад об'єднаних територіальних громад, а тому органи місцевого самоврядування зобов'язані утворити для цього у складі відповідних виконавчих органів рад служби у справах дітей. Однак, Вільховецька сільська об'єднана територіальна громада не виконує належним чином повноваження з забезпечення, дотримання та захисту прав дитини, оскільки не утворила для цього у складі відповідних виконавчих органів Вільховецької сільської ради службу у справах дітей. Вказує, що невиконання Вільховецькою сільською радою Тячівського району Закарпатської області діючих вимог законодавства може призвести до порушення інтересів держави в частині гарантування забезпечення належного захисту прав дітей.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 липня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - п'ятнадцять днів з дня вручення йому копії даної ухвали суду та роз'яснено сторонам, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Копія вказаної ухвали була надіслана на офіційну адресу електронної пошти відповідача та отримана ним 16 липня 2020 року , що підтверджується матеріалами справи, однак відзиву на позовну заяву до суду не надано.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
Частиною 1 ст. 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
У відповідності до норм Закону України "Про прокуратуру", прокурор одержує передбачену законом можливість захищати права та інтереси не конкретного державного органу, а дещо абстрактні інтереси держави, що в широкому сенсі можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів і являти собою потребу в здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих, зокрема, на гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, а також охорону землі, лісів, водойм як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання, в тому числі, й територіальних громад.
У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 року у справі № 1-1/99 зазначено, що із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Так, відповідно до Положення про Міністерство соціальної політики України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 423, центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема, у сфері соціальної політики, з питань сім'ї та дітей, усиновлення та захисту прав дітей, у сфері здійснення державного контролю за додержанням вимог законодавства під час надання соціальної підтримки та з питань захисту прав дітей є Міністерство соціальної політики України.
Разом з тим, відповідно до вищевказаного положення Міністерство соціальної політики України не наділено повноваженнями щодо контролю за створенням в органах місцевого самоврядування служб у справах дітей, а тому прокурор має, в даному випадку, повноваження на здійснення представництва в суді законних інтересів держави.
2. Обставини, встановлені судом.
Судом встановлено, що рішенням Вільховецької сільської ради №650 від 22.08.2015 «Про добровільне об'єднання територіальних громад» об'єднано з територіальними громадами сіл Вільхівці, Вільхівчик, Сасово, Вільхівці -Лази, Раково, Добрянське у Вільховецьку сільську об'єднану територіальну громаду Закарпатської області з адміністративним центром у селі Вільхівці Тячівського району Закарпатської області.
10.04.2020 року керівник Тячівської місцевої прокуратури Закарпатської області звернувся із запитом до Тячівської РДА, в якому просив надати інформацію щодо кількості дітей, у тому числі дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування, дітей які опинилися в складних життєвих обставинах ( з неблагополучних сімей), які проживають на території Тячівської та Вільховецької територіальних громад. Крім цього, просив надати інформацію про здійснення на території Тячівської та Вільховецької ОТГ діяльності Служби у справах дітей. (а.с.17).
На вказаний запит листом за № 01-12/267 від 13.04.2020 року, Служба у справах дітей Тячівської РДА повідомила, що на території Тячівського району проживає загальна кількість дітей від 0-18 років - 41240, з них 4136 - Тячів ОТГ та 2821 - Вільхівці ОТГ. На первинному обліку служби у справах дітей державної адміністрації перебуває 68 дітей-сиріт та 123 дітей, позбавлених батьківського піклування, з них: 13 дітей проживають на території Вільховецької ОТГ та 31 дитина, на території Тячівської ОТГ. На профілактичному обліку служби перебуває 142 дітей, які проживають в сім'ях, які опинились в складних життєвих обставинах, з них: 10-Тячів ОТГ, 0-Вільхівці ОТГ. Службою у справах дітей державної адміністрації здійснюється захист прав та інтересів дітей на всій території Тячівського району, так як в штаті Вільховецької та Тячівської ОТГ не створені служби у справах дітей, згідно чинного законодавства.(а.с.18).
10 квітня 2020 року керівник Тячівської місцевої прокуратури Закарпатської області звернувся із запитом до голови Вільховецької сільської ради , в якому просив надати інформацію щодо створення в структурі Вільховецької ОТГ служби у справах дітей (а.с.19).
У відповідь на вказаний запит, листом від 17.04.2020 року №95, Вільховецький сільський голова проінформував, що у структурі Вільховецької сільської ради обєднаної територіальної громади служба у справах дітей відсутня (а.с.20).
Згідно інформації Вільховецької сільської ради №96 від 17.04.2020 на території Вільховецької об'єднаної територіальної громади проживає 2861 дитина віком від 0 до 18 років, в тому числі 9 дітей-сиріт та 5 дітей позбавлених батьківського піклування. (а.с.22).
Станом на 23.04.2020 у Службі у справах дітей Тячівської районної державної адміністрації згідно штатного розпису працює 11 осіб.
3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.
Згідно ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради Української РСР № 789-ХІІ від 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров'я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду.
Виходячи з Конституції України та Конвенції ООН про права дитини правові основи діяльності органів і служб у справах дітей та спеціальних установ для дітей, на які покладається здійснення соціального захисту і профілактики правопорушень серед осіб, які не досягли вісімнадцятирічного віку, визначає Закон України "Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей" (далі - Закон 20/95-ВР).
Згідно ст. 1 Закону 20/95-ВР здійснення соціального захисту дітей і профілактики серед них правопорушень покладається в межах визначеної компетенції, зокрема, на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері сім'ї та дітей, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері сім'ї та дітей, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері сім'ї та дітей, відповідні структурні підрозділи обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих органів міських і районних у містах рад. У здійсненні соціального захисту і профілактики правопорушень серед дітей беруть участь у межах своєї компетенції інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, окремі громадяни.
Відповідно до ч. 7 ст. 4 Закону 20/95-ВР штатна чисельність працівників районних, міських, районних у містах служб у справах дітей установлюється з розрахунку один працівник служби не більше ніж на одну тисячу дітей, які проживають у районі, та не більше ніж на дві тисячі дітей, які проживають у місті, районі у місті. Штатна чисельність працівників служб у справах дітей виконавчих органів сільських, селищних рад відповідних територіальних громад встановлюється з розрахунку один працівник служби не більше ніж на одну тисячу дітей, але не менше одного працівника на об'єднану територіальну громаду.
Разом з тим, ч. 1 ст. 7 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції, визначеної законом, забезпечують вирішення питань щодо встановлення опіки і піклування, створення інших передбачених законодавством умов для виховання дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, а також для захисту особистих, житлових і майнових прав та інтересів дітей та осіб із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Згідно ч. ч. 1 та 2 ст. 12 вищевказаного Закону, безпосереднє ведення справ та координація діяльності стосовно дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, покладаються на служби у справах дітей. Служба у справах дітей: бере участь у здійсненні заходів щодо соціального захисту і захисту прав та інтересів дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і несе відповідальність за їх дотримання, а також координує здійснення таких заходів; оформляє документи на усиновлення і застосування інших форм влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, визначених цим Законом; оформляє клопотання щодо переведення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на інші форми влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; здійснює контроль за умовами влаштування і утримання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; здійснює моніторинг діяльності стосовно дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; здійснює інші заходи стосовно дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон 280/97-ВР) відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 2 Закону 280/97-ВР місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (ч. 1 ст. 10 Закону 280/97-ВР).
Згідно ст. 25 Закону 280/97-ВР сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Підпунктами 6, 8 п. "б" ст. 32 Закону 280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать забезпечення школярів із числа дітей-сиріт, дітей з інвалідністю/осіб з інвалідністю I - III групи, дітей, позбавлених батьківського піклування, та дітей із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям», які навчаються в державних і комунальних навчальних закладах, безоплатними підручниками, створення умов для самоосвіти; вирішення відповідно до законодавства питань про повне державне утримання дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків, у школах-інтернатах, дитячих будинках, у тому числі сімейного типу, професійно-технічних навчальних закладах та утримання за рахунок держави осіб, які мають вади у фізичному чи розумовому розвитку і не можуть навчатися в масових навчальних закладах, у спеціальних навчальних закладах, про надання громадянам пільг на утримання дітей у школах-інтернатах, інтернатах при школах, а також щодо оплати харчування дітей у школах (групах з подовженим днем).
Відповідно до п.п. 2, 2-1 п. "б" ч. 1 ст. 34 Закону 280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: делеговані повноваження: забезпечення здійснення передбачених законодавством заходів щодо поліпшення житлових і матеріально-побутових умов, зокрема, дітей, що залишились без піклування батьків, на виховання в сім'ї громадян; вирішення відповідно до законодавства питань надання соціальних послуг особам та сім'ям з дітьми, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги, забезпечення утримання та виховання дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 38 Закону 280/97-ВР передбачено, що до відання виконавчих органів міських (за винятком міст районного значення) рад, крім повноважень, зазначених у пункті "б" частини першої цієї статті, належить утворення служб у справах дітей та спостережної, спрямування їх діяльності.
При цьому суд вважає за необхідне врахувати, що відповідно до ст. 3 Закону України "Про добровільне об'єднання територіальних громад" суб'єктами добровільного об'єднання територіальних громад є суміжні територіальні громади сіл, селищ, міст. Об'єднана територіальна громада, адміністративним центром якої визначено місто, є міською територіальною громадою, центром якої визначено селище, - селищною, центром якої визначено село, - сільською.
Згідно ч. 4 ст. 4 Закону України "Про добровільне об'єднання територіальних громад" найменування об'єднаної територіальної громади, як правило, є похідним від найменування населеного пункту (села, селища, міста), визначеного її адміністративним центром.
Таким чином, суд вважає за необхідне зазначити, що Вільховецька сільська радаТячівського району Закарпатської області є представницьким органом всієї територіальної громади, до якої входять й інші населені пункти.
Наказом Міністерства соціальної політики України від 14.06.2018 року № 890 затверджено Методичні рекомендації щодо організації та забезпечення діяльності об'єднаної територіальної громади у сфері соціального захисту населення та захисту прав дітей, згідно з пунктом 1.1. яких передбачено, що з метою забезпечення виконання повноважень у сфері соціального захисту населення та захисту прав дітей у виконавчому органі сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади рекомендовано за рішенням сесії відповідної громади, зокрема, утворити (ввести до штатного розпису) службу у справах дітей як юридичну особу, підпорядковану голові сільської, селищної, міської ради.
Пунктом 1.4 зазначених Методичних рекомендацій передбачено, що при формуванні штатних розписів служб у справах дітей рекомендовано дотримуватись норм, визначених статтею 4 Закону України "Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей" і статтею 12 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування".
Згідно п. 3 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року № 866 (далі - Порядок 866), безпосереднє ведення справ і координація діяльності стосовно захисту прав дітей, зокрема дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, покладаються на служби у справах дітей районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, сільських, селищних рад об'єднаних територіальних громад (далі - служби у справах дітей). Пунктом 3-1 Порядку 866 передбачено, що з метою створення належних умов для забезпечення реалізації права кожної дитини на виховання в сім'ї, підтримки сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах, і захисту прав дітей у таких сім'ях органи державної влади та органи місцевого самоврядування, зокрема служби у справах дітей, забезпечують виявлення дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, за місцем їх проживання (перебування), надання їм послуг у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, інформують інших уповноважених суб'єктів у разі потреби здійснення комплексних заходів щодо захисту прав та інтересів таких дітей і надання підтримки їх сім'ям (у разі наявності) відповідно до Порядку взаємодії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, закладів та установ під час забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі таких, що можуть загрожувати життю та здоров'ю дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2018 року № 800 (далі - Порядок 800).
Відповідно до п.п. 3, 7 Порядку 800 суб'єктами виявлення та/або організації соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі таких, що можуть загрожувати їх життю та здоров'ю, є, серед інших, органи місцевого самоврядування (структурні підрозділи виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад, сільських, селищних рад об'єднаних територіальних громад з питань освіти, охорони здоров'я, соціального захисту населення тощо), служби у справах дітей. Голови міських, сільських, селищних рад, у тому числі об'єднаних територіальних громад, а також старости сіл і селищ, визначених за рішенням місцевої ради об'єднаної територіальної громади, несуть персональну відповідальність за забезпечення виявлення дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, випадків жорстокого поводження з ними, виникнення безпосередньої загрози їх життю або здоров'ю, надання таким дітям допомоги в межах повноважень і своєчасне інформування про них відповідних суб'єктів виявлення та/або організації соціального захисту дітей.
Таким чином, обов'язок виконавчих органів об'єднаних територіальних громад щодо організації та забезпечення їх діяльності у сфері, зокрема, захисту прав дітей, та відповідно створення служби у справах дітей визначено багатьма законодавчими актами.
В порушення вищезазначених норм законодавства Вільховецькою сільською радою як орган місцевого самоврядуванняне вчинено жодних дій щодо вирішення питання про створення служби у справах дітей, враховуючи, що на території об'єднаної територіальної громади проживає приблизно три тисячі дітей.
Реалізації державної політики у сфері забезпечення прав дитини є безпосереднім обов'язком об'єднаної територіальної громади. Кожна дитина, яка мешкає у громаді, має право на захист майнових і немайнових прав, який, за законом, надає ОТГ як орган опіки та піклування, що має особливі повноваження виконавчих органів влади об'єднаної громади представляти та обстоювати інтереси своїх громадян.
Щоб об'єднані територіальні громади були ефективними з питань захисту прав дитини, вони мають не тільки набути повноважень органу опіки та піклування, а й застосовувати положення законодавства у питаннях вирішення спорів між батьками дитини, обмеження або позбавлення батьківських прав, протидії насильству, у тому числі домашньому, представлення інтересів малолітніх, неповнолітніх дітей у разі відсутності законних представників у дитини та багатьох інших.
За таких обставин Вільховецька сільська об'єднана територіальна громада не визначає себе відповідальною за виконання вимог Сімейного, Цивільного, Кримінального кодексів та ряду законів, виконавцем правозахисних положень визначено «орган опіки та піклування».
Крім того, указом Президента України від 30.09.2019 № 721/2019 «Про деякі питання забезпечення прав та законних інтересів дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, розвитку та підтримки сімейних форм виховання дітей» зобов'язано вжити в установленому порядку вичерпних заходів щодо приведення штатної чисельності служб у справах дітей відповідно до нормативів, установлених законодавством, у тому числі в об'єднаних територіальних громадах.
Однак, незважаючи на вимоги законодавства у Вільховецькій сільській об'єднаній територіальній громаді служба у справах дітей до цього часу відсутня.
Наведені питання також не відносяться до компетенції Тячівського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, який є спеціальним закладом, що надає соціальні послуги сім'ям, дітям та молоді, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги, та не виконує функції служби у справах дітей.
На території Тячівського району функції з питань захисту прав дитини до цього часу виконуються службою у справах дітей Тячівської райдержадміністрації (входить до системи органів виконавчої влади), штатна чисельність якої не відповідає вимогам законодавства (4 працівника на більше 6 тис. дітей). Така ситуація створює загрозу для реалізації в повному обсязі завдань та заходів державної політики щодо соціально-правового захисту дітей - мешканців громади.
Суд вкотре наголошує, що в силу ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Вказане свідчить про бездіяльність суб'єкта владних повноважень та недотримання ним законодавства в сфері сім'ї та дітей, соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Таким чином, Вільховецька сільська рада як орган місцевого самоврядування, допустила у спірних правовідносинах протиправну бездіяльність, оскільки всупереч вимогам стост. 5, 8, 23-1, 25 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 4, 6, 7,12 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей- сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», ст.ст. 34, ЗК Закону України «Про місцеве. самоврядування в Україні», п.п. 6, 1 Порядку взаємодії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, закладів та установ під час забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі таких, що можуть загрожувати їх життю та здоров'ю, затвердженого постановою КМУ від 03.10.2018 № 800, п. 3 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою КМУ від 24.09.2008 № 866, у складі відповідних виконавчих органів Вільховецької сільської ради не утворила службу у справах дітей.
При цьому суд зауважує, що відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування доводів позивача.
В порушення вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, враховуючи принципи адміністративного судочинства щодо захисту інтересів осіб від порушень з боку органів державної влади та з огляду на положення ст. 77 КАС України, обов'язок доказування покладається в даному випадку на позивача. Ужгородською місцевою прокуратурою доведено правомірність звернення до суду з позовом та наявність підстав для зобов'язання Великоберезнянської селищної ради вчинити дії, спрямовані на утворення у складі виконавчих органів ради служби у справах дітей, та, за наведених обставин позовні вимоги підтверджені дослідженими судом належними і допустимими доказами, в зв'язку з чим позов підлягає до задоволення повністю.
Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд,
1.Адміністративний позов Керівника Тячівської місцевої прокуратури Закарпатської області (вул. Незалежності, буд. 27,м. Тячів,Закарпатська область,90500) ) до Вільховецької сільської ради Тячівського району Закарпатської області (вул. Центральна, буд. 118,с. Вільхівці,Тячівський район, Закарпатська область,90542, код ЄДРПОУ 04351618), про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -задовольнити.
2.Визнати протиправною бездіяльність Вільховецької сільської ради Тячівського району Закарпатської області (вул. Центральна, буд. 118,с. Вільхівці,Тячівський район, Закарпатська область,90542, код ЄДРПОУ 04351618) щодо утворення у складі виконавчих органів ради служби у справах дітей .
3.Зобов'язати Вільховецьку сільську раду Тячівського району Закарпатської області вул. Центральна, буд. 118,с. Вільхівці,Тячівський район, Закарпатська область,90542, код ЄДРПОУ 04351618) вчинити дії, спрямовані на утворення у складі виконавчих органів ради служби у справах дітей.
Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня отримання повного тексту судового рішення через Закарпатський окружний адмінсуд до Восьмого апеляційного адмінсуду.
СуддяЗ.Б.Плеханова