18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
29 вересня 2020 року Справа № 925/991/20
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В., розглянувши у письмовому провадженні справу
за позовом акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія
“Нафтогаз України”, м. Київ
до Ватутінського комунального підприємства теплових мереж,
м. Ватутіне, Черкаської області
про стягнення 5 802 грн. 73 коп.
без повідомлення (виклику) учасників справи
До Господарського суду Черкаської області звернулося з позовом акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до Ватутінського комунального підприємства теплових мереж про стягнення з відповідача 5 802 грн. 73 коп., а саме: 5 081 грн. 45 коп. пені, 430 грн. 38 коп. 3% річних та 290 грн. 90 коп. інфляційних втрат, з підстав неналежного виконання відповідачем умов договору постачання природного газу №1367/18-КП-36 від 02 жовтня 2018 року.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 10 серпня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
У визначені законом строки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому останній просив суд зменшити розмір пені.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково виходячи з наступного:
З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що 02 жовтня 2018 року між публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (постачальник) (в подальшому найменування позивача було змінено на акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”) та Ватутінським комунальним підприємством теплових мереж (споживач) було укладено договір постачання природного газу за №1367/18-КП-36.
Відповідно до п. 1.1. вищезазначеного договору постачальник зобов'язався поставити споживачеві у 2018 році природний газ, а останній зобов'язався прийняти його на умовах цього договору.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно п. 2.1. договору постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2018 року по 17 жовтня 2018 року (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 1,0 тис. куб.м.
До вищевказаного договору додатковими угодами сторони вносили зміни, зокрема, щодо обсягу та періоду постачання природного газу та його ціни (а.с.24-40).
Позивач свої зобов'язання за договором виконав повністю та згідно підписаних сторонами актів приймання - передачі природного газу поставив відповідачу протягом жовтня - грудня 2018 року, січня-квітня 2019 року природний газ на загальну суму 567 176 грн. 50 коп. (а.с. 41-47).
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до п. 6.1. договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Додатковою угодою №4 від 23 листопада 2018 року розділи 1-12 договору викладено в новій редакції.
Зокрема, згідно п. 5.1. договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом розрахункового періоду.
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.
Водночас оплату за переданий природний газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов'язання у визначений договором строк, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема, вимоги п. 6.1. (п. 5.1.) договору.
У зв'язку з чим позивачем заявлено до стягнення 5 081 грн. 45 коп. пені, 430 грн. 38 коп. 3% річних та 290 грн. 90 коп. інфляційних втрат.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідачем всупереч ч. 1 ст. 74, ст. ст. 76, 77 ГПК України не було доведено факту своєчасного здійснення, на підставі умов договору постачання природного газу, розрахунку з позивачем за поставлений газ.
Відповідач проти обґрунтованості вимог позивача не заперечував, а лише просив суд зменшити розмір неустойки.
Умовами договору було передбачено, що споживач зобов'язаний в будь-якому випадку своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до п. 6.1. (п.5.1.) договору.
Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та заявлено до стягнення 430 грн. 38 коп. 3% річних та 290 грн. 90 коп. інфляційних втрат (розрахунок знаходиться в матеріалах справи).
Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Пунктом 8.2. договору поставки (до внесення змін) було передбачено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Згідно п. 7.2. додаткової угоди №4 від 23 листопада 2018 року у разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1., 5.6. цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Здійснивши перевірку нарахування інфляційних втрат, пені та 3% річних за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій “ЛЗ:ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3.”, судом встановлено, що розмір інфляційних втрат, пені та річних нараховано вірно, а тому заявлені до стягнення інфляційні та річні підлягають стягненню з відповідача.
Водночас як зазначалося вище, від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру пені.
В обґрунтування поданого клопотання відповідач зазначав, що в даному конкретному випадку оплату за переданий газ в повному обсязі відповідач здійснив у липні 2019 року, тобто на момент розгляду справи ступінь виконання зобов'язання боржником становить 100%.
Водночас відповідач є підприємством комунальної форми власності, яке перебуває в скрутному фінансовому становищі, що утворилося здебільшого не з його вини і унеможливлює проведення своєчасних розрахунків з постачальником природного газу та сплату високих штрафних санкції:
- підприємство не вправі самостійно встановлювати та регулювати тарифи на власні послуги, і тарифи на теплову енергію, що діяли у спірний період (з 01 жовтня 2018 року по 30 квітня 2019 року (включно)), не відповідали її фактичній собівартості. Ціни на газ мали стійку тенденцію зростання при тому, що затверджені тарифи на теплову енергію тривалий час залишалися незмінними;
- відповідач для виробництва теплової енергії на 100% залежить від постачання природного газу і при цьому не має змоги впливати на узгодження договірних умов щодо відпускної ціни на газ, порядку розрахунків, встановлення санкцій за невиконання договору, усунення істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків не на користь споживача, тощо, оскільки позивач постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2012 року № 705 був визначений гарантованим постачальником природного газу для Ватутінського комунального підприємства теплових мереж і укласти договір на постачання природного газу з іншим, більш лояльним постачальником, Ватутінське КПТМ було позбавлено можливості;
- Ватутінське КПТМ не отримало кошти субвенції за 2018 рік на відшкодування різниці в тарифах, яка виникла внаслідок невідповідності фактичної вартості послуг діючим тарифам;
- згідно статутної діяльності відповідач не має інших джерел надходження грошових коштів, ніж кошти споживачів послуг з централізованого опалення. Основним та найбільшим споживачем тепла в місті Ватутіне є населення. Відсутність робочих місць, затримки виплат заробітної плати породжують низьку платоспроможність населення, позбавляють підстав та можливостей реального застосування відповідачем штрафних та фінансових санкцій до споживачів категорії “населення” за несвоєчасні розрахунки за поставлену теплову енергію, аналогічні тим, які позивач в повній мірі застосовує до підприємства-відповідача.
Всі ці обставини є загальновідомими, які не потребують доказування і підтверджують відсутність вини підприємства-боржника у несвоєчасності розрахунків за газ.
Також відповідач вказав, що Ватутінське КПТМ є єдиним у м. Ватутіне підприємством, що постачає теплову енергію населенню, бюджетним установам, навчальним закладам, лікувальним установам та є одним із небагатьох діючих у місті підприємств, які забезпечують робочими місцями мешканців міста. Стягнення нарахованих штрафних й фінансових санкцій шляхом накладення арешту на рахунки підприємства потягне зупинення всієї господарської діяльності, у т.ч. і розрахунків по поточних платежах за газ, а відтак і виникнення нового боргу. Підприємство не матиме змоги виплачувати заробітну плату, сплачувати податки та внески до Пенсійного Фонду України, що у свою чергу створить додаткову заборгованість вже перед бюджетами та ПФУ, що в решті-решт призведе його до банкрутства.
Наразі відповідач проводить роботи по забезпеченню сталого та безперебійного функціонування підприємства в умовах осінньо-зимового періоду 2020-2021 років. На відповідача, як на теплопостачальну організацію, покладено обов'язок безперебійно постачати теплову енергію протягом опалювального сезону 2020-2021 років, а у зв'язку із низькою платоспроможністю значної кількості споживачів теплової енергії, підприємство при сплаті надмірно високої пені, буде позбавлене можливості своєчасно ліквідувати аварійні ситуації, проводити поточні ремонти мереж та технічне обслуговування котельні, своєчасно та якісно надавати послуги з постачання теплової енергії споживачам міста Ватутіне.
Оскільки Ватутінське КПТМ є комунальним підприємством, його проблеми безпосередньо пов'язані з інтересами громади міста і не є “приватними”, а носять соціальний характер, що, на думку відповідача, є визначальним чинником для урахування при розгляді справи по суті.
Відповідач вказував, що на відміну від правового статусу відповідача, позивач є акціонерним товариством. В умовах сучасного господарювання акціонерні товариства мають значні переваги при здійсненні господарської діяльності порівняно з підприємствами комунальної форми власності. Зокрема, обсягом нормативно-правової бази, спрямованої на забезпечення їх сталого функціонування, наявністю підстав та можливостей реального застосування санкцій до споживачів за невиконання договірних зобов'язань, тощо.
Вимоги про сплату пені та передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань хоча і мають грошовий характер, за своєю правовою природою не є основним зобов'язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов'язань. Зокрема, пеня є лише санкцією за невиконання грошового зобов'язання, а не основним боргом, і тому при зменшенні розміру пені позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані, оскільки крім стягнення пені позивач нараховує та стягує інфляційні втрати й 3% річних, які в повній мірі компенсують знецінення несплачених відповідачем коштів.
Відповідач вказав, що у даному випадку пеня в розмірі 5 081,45 грн. у 7 разів перевищує матеріальні втрати позивача в розмірі 721,28 грн. (430,38 грн. 3% річних + 290,90 грн. інфляційні). І тому відповідач заявляє клопотання про зменшення розміру пені, оскільки стягнення пені в розмірі 20% від заявленої до стягнення суми може повністю компенсувати позивачеві негативні матеріальні наслідки. При цьому буде дотримано баланс інтересів сторін.
Отже, з огляду на фактичне виконання грошового зобов'язання за договором постачання природного газу №1367/18-КП-36 від 02 жовтня 2018 року та відсутність вини відповідача у несвоєчасності розрахунків за природний газ; враховуючи, що відповідач є виробником теплової енергії, яка споживається не ним безпосередньо, а підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання; оцінюючи соціальну значущість послуг відповідача та низьку платоспроможність контрагентів; майновий стан сторін і співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій (пені) до збитків позивача, відповідач заявляє клопотання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача.
При цьому відповідач звернув увагу суду на те, що у матеріалах справи відсутні докази, які свідчили б про погіршення фінансового стану чи ускладнення в господарській діяльності позивача.
Розглянувши подану відповідачем заяву про зменшення розміру пені на 80%, суд дійшов висновку, що дане клопотання підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного:
Згідно зі ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
За положенням ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки господарським судом як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Встановивши відповідні обставини, суд вирішує питання стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд (дана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04 травня 2018 року у справі №917/1068/17, від 22 січня 2019 року у справі №908/868/18).
З матеріалів справи вбачається, що основна заборгованість за договором №1367/18-КП-36 від 02 жовтня 2018 року була повністю погашена споживачем до звернення позивача до суду з позовом у цій справі, а більша частина прострочених відповідачем платежів має незначну кількість днів прострочки.
Природний газ відповідачу поставлявся виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, кошти від продажу якої надходять на рахунки із спеціальним режимом використання та використовуються для подальшого перерахування позивачу.
Отже, несвоєчасність розрахунків за природний газ за договором зумовлено існуванням об'єктивних причин, що не дозволяли відповідачу своєчасно та в повному обсязі виконувати свої зобов'язання та які не залежали від нього.
Позивач не надав суду заперечень проти клопотання відповідача.
Поруч із вищевикладеним, матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану та господарської діяльності позивача, понесення позивачем збитків саме в результаті порушення (несвоєчасного виконання) відповідачем умов договору №1367/18-КП-36 від 02 жовтня 2018 року.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013.
Разом з тим, беручи до уваги також майнові інтереси позивача та враховуючи принципи пропорційності й співмірності суд вважає, що в даному випадку за можливе зменшити розмір пені лише на 50%.
З урахуванням викладеного з відповідача підлягає стягненню 2 540 грн. 73 коп. пені, а в решті вимог слід відмовити.
Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.
Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.
На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Ватутінського комунального підприємства теплових мереж, вул. Франка,10, м. Ватутіне, Черкаська область, ідентифікаційний код 14199608 на користь акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ, ідентифікаційний код 20077720 - 2 540 грн. 73 коп. пені, 430 грн. 38 коп. 3% річних, 290 грн. 90 коп. інфляційних втрат та 2 102 грн. 00 коп. судового збору.
3. В решті вимог - в позові відмовити.
Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.
Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.
Повне рішення складено 29 вересня 2020 року.
Суддя А.В.Васянович