18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
21 вересня 2020 року м. Черкаси справа № 925/692/20
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Буднік А.М., за участі представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Весеньов Є.В. - адвокат за ордером;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп" (с. Ревівка, Кам"янський район, Черкаська область) до товариства з обмеженою відповідальністю "Колос 14" (с. Лубенці, Кам"янський район, Черкаська область) про стягнення 2 983 027,41 грн.
Заявлено позов про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 2 983 027,41 грн. з яких:
- 900 000,00 грн. основного боргу, 80 176,60 грн. пені, 58 174,51 грн. інфляційних втрат та 40 284,75 грн. як 3 % річних на підставі договору купівлі - продажу сільськогосподарської техніки № 30/10 від 30.10.2018, укладеного між сторонами у справі;
- 399 100,00 грн. основного боргу, 35 553,87 грн. пені, 17 864,05 грн. інфляційних втрат та 25 797,16 грн. як 3 % річних на підставі договору купівлі - продажу сільськогосподарської техніки № 30/10-18 від 30.10.2018, укладеного між сторонами у справі;
- 1 001 000,00 грн. основного боргу, 89 174,20 грн. пені, 64 702,99 грн. інфляційних втрат, 44 805,60 грн. як 3 % річних на підставі договору купівлі - продажу № 29/10 від 29.10.2018, укладеного між сторонами у справі;
- 188 900,00 грн. основного боргу, 16 828,18 грн. пені, 12 210,18 грн. інфляційних втрат та 8 455,32 грн. як 3 % річних на підставі договору купівлі - продажу № 10/18 від 30.10.2018, укладеного між сторонами у справі.
Cправа розглядається за правилами загального позовного провадження.
В ході розгляду справи позивач свої вимоги підтримав повністю та просить суд їх задовольнити.
Відповідач проти задоволення позову заперечив, зокрема, з підстав безтоварності укладених між сторонами договорів.
У відповідності до ст. 13,74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Керуючись ст. 2 ГПК України суд приєднав до справи всі пояснення та докази, подані сторонами на всіх стадіях розгляду справи для забезпечення неупередженого, справедливого та своєчасного вирішення судом даного спору, враховуючи що дотримання даних принципів превалює над всіма іншими міркуваннями у судовому процесі.
Заслухавши доводи та заперечення представників обох сторін та дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає лише до часткового задоволення, виходячи з такого:
З матеріалів справи вбачається наступне:
30.10.2018 року між ТОВ «Олімп» (Позивач) та ТОВ «Колос 14» (Відповідач) було укладено Договір купівлі-продажу сільськогосподарської техніки №30/10 (Договір 1). за яким ТОВ «Олімп», як Продавець, передав у власність Відповідача-Покупця жниварку кукурудзяну « 0limag Drago» у кількості 3 шт. загальною вартістю 900 000 грн. в т.ч. ПДВ.
Згідно п. 2.3. цього Договору-1, Покупець бере на себе зобов'язання сплатити повну вартість сільськогосподарської техніки, що продається за цим Договором до 01.12.2018 року.
Згідно п. 2.4. Договору -1, сільськогосподарська техніка вважається оплаченою в повному обсязі, з моменту зарахування повної вартості товару на банківський рахунок Продавця.
Згідно п. 2.5. цього Договору-1, право власності на зазначену сільськогосподарську техніку переходить від Продавця до Покупця в момент підписання Акту прийому-передачі.
В цей же день між Сторонами було підписано Акт прийому-передачі, на підставі якого Відповідач отримав у власність жниварку кукурудзяну« 0limag Drago» в кількості 3 шт. загальною вартістю 900 000 грн. в т.ч. ПДВ, однак жодного розрахунку між сторонами проведено не було.
Борг за жниварки Відповідачем не сплачено і становить за договором купівлі-продажу сільськогосподарської техніки №30/10 від 30.10.2018 року 900 000 гри.
Крім того, 30.10.2018 року між ТОВ «Олімп» (Позивач) та ТОВ «Колос 14» (Відповідач) було укладено Договір купівлі-продажу сільськогосподарської техніки №30/10-18 (надалі - як Договір 2), за яким ТОВ «Олімп», як Продавець, передав у власність Відповідача-Покупця глибокорозпушувач з подвійним шпоровим катком у кількості 1 (одна) шт. загальною вартістю 399 100 грн. в т.ч. ПДВ.
Згідно п. 2.3. цього Договору-2, Покупець бере на себе зобов'язання сплатити повну вартість сільськогосподарської техніки, що продається за цим Договором до 01.12.2018 року.
Згідно п. 2.4. Договору -2, сільськогосподарська техніка вважається оплаченою в повному обсязі, з моменту зарахування повної вартості товару на банківський рахунок Продавця.
Згідно п. 2.5. цього Договору-2, право власності на зазначену сільськогосподарську техніку переходить від Продавця до Покупця в момент підписання Акту прийому-передачі.
В цей же день між Сторонами було підписано Акт прийому-передачі, на підставі якого Відповідач отримав у власність глибокорозпушувач з подвійним шпоровим катком у кількості 1 (одна) шт. загальною вартістю 399 100 грн. в т.ч. ПДВ., однак жодного розрахунку між сторонами проведено не було.
Заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором купівлі-продажу сільськогосподарської техніки №30/10-18 від 30.10.2018 року складає 399100 грн.
Також, 29.10.2018 року між ТОВ «Олімп» та ТОВ «Колос 14» було укладено договір купівлі-продажу №29/10 (Договір -3). за яким ТОВ «Олімп», Продавець передав у власність ТОВ «Колос 14», як Покупця карбамід у кількості 91 (дев'яносто одна) тонна.
Згідно п. 4.1. Договору-3, ціна товару складає 11 000 (одинадцять тисяч) гривень за 1 тонну, в т.ч. ПДВ. Загальна вартість товару, що продається за цим Договором складає 1001000 (один мільйон одна тисяча) гривень, в т.ч. ПДВ.
Оплата мала бути здійснена Покупцем на розрахунковий рахунок Продавця за Договором-3 до 01.12.2018 року.
Згідно п. 4.2. Договору-3, Товар вважається оплаченим з моменту зарахування грошових коштів на банківський рахунок Продавця.
Згідно п. 5.2. Перехід права власності на товар до Покупця відбувається в момент передачі товару, за адресою: вул. Героїв Майдану, буд. 40, м. Кам'янка, Черкаської області, що оформляється видатковою накладною.
Борг за карбамід не сплачено, тому заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором купівлі-продажу №29/10 від 29.10.2018 року складає 1 001 000 (один мільйон одна тисяча) грн. 00 коп.
Також, 30.10.2018 року між ТОВ «Олімп» та ТОВ «Колос 14» було укладено договір купівлі-продажу №10/18 (Договір-4), за яким ТОВ «Олімп», Продавець передав у власність ТОВ «Колос 14», Покупця навісний розкидач мінеральних добрив Bogballe L2 загальною вартістю 188 900 грн. 00 коп.
Оплата мала бути здійснена Покупцем на розрахунковий рахунок Продавця за Договором-4 до 01.12.2018 року.
Згідно п. 4.2. Договору-4, Товар вважається оплаченим з моменту зарахування грошових коштів на банківський рахунок Продавця.
Згідно п. 5.2. Перехід права власності на товар до Покупця відбувається в момент передачі товару, за адресою: вул. Героїв Майдану, буд. 40, м. Кам'янка, Черкаської області, що оформляється видатковою накладною, на підставі якої Відповідач отримав у власність навісний розкидач мінеральних добрив Bogballe L2 у кількості 1 шт. загальною вартістю 188 900 грн. 00 коп. в т.ч. ПДВ., однак жодного розрахунку між сторонами проведено не було.
Заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором купівлі-продажу №10/18 від 30.10.2018 року складає 188 900 грн. 00 коп. в т.ч. ПДВ.
За правовою природою виниклих між сторонами відносин, вони є відносинами купівлі-продажу.
У відповідності до ст. 655, 656 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Сторонами не надано у справу доказів, що укладені між ними договори є розірваними чи їх визнано недійсними за згодою сторін чи в судовому порядку.
Згідно положень ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За умовами п. 2.5. або 5.2. всіх договорів, право власності на товар переходить до покупця від продавця або в момент підписання Акту прийому-передачі, або в момент передачі товару, що оформляється видатковою накладною.
Згідно положень ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.
До договорів № 30/10 та № 30/10-18 сторонами складено Акти прийому-передачі від 30.10.2018 (а.с. 11, 13) за змістом яких продавець передав, а покупець прийняв товар (сільськогосподарську техніку). Вказано, що Товар покупцем оглянуто, на товар передано всі документи, товар передано в нормальному стані, претензій до продавця немає. Акти підписані керівниками обох сторін та скріплені печатками підприємств.
Крім того, за договорами № 30/10 та № 30/10-18 сторонами також оформлено видаткові накладні № 6 та № 7 від 31.10.2018 (а.с. 16,17).
За рештою договорів № 10/18 та № 29/10 сторонами оформлено лише видаткові накладні № 8 від 31.10.2018 та № 132 від 30.10.2018 (а.с. 18,20).
Відповідач не заперечує оформлення цих первинних документів на виконання договорів, однак вказує, що товар за всіма договорами між сторонами відповідачу фактично передано не було, акти прийому-передачі та видаткові накладні не відповідають дійсності, бо є безтоварними.
У відповідності до умов всіх договорів купівлі-продажу, повну оплату сільськогосподарської техніки та карбаміду відповідач повинен був провести на користь позивача до 01 грудня 2018.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно положень ст. 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити:
назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Видаткова накладна, складена у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерських облік та фінансову звітність в Україні», засвідчує встановлений факт здійснення господарської операції та договірних відносин. Відсутність певного документа за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Судової плати у господарських справах Верховного Суду України від 29.04.2015р. у справі №3-77гс15.
Оформлені сторонами видаткові накладні на виконання укладених між ними договорів купівлі-продажу відповідають цим вимогам.
У відповідача немає заперечень щодо невірного оформлення видаткових накладних та неналежності їх як доказів для підтвердження господарської операції за вимогами чинного законодавства.
У видаткових накладних не відображено будь-яких зауважень відповідача щодо товару, який за ними передано.
На всі операції по передачі товару позивачем оформлено податкові накладні (а.с. 97-113) в день проведення операції.
Представник позивача вказав і представник відповідача не заперечив, що за вказаними податковими накладними відповідач оформив собі податковий кредит.
Кошти за переданий відповідачу товар по договорах ТОВ "Колос 14" до 01.12.2018 не сплатив, чим порушив права позивача і з чого виник спір.
Суд відхиляє доводи відповідача про безтоварність всіх договорів купівлі-продажу між сторонами, виходячи з такого:
Відповідач, зокрема, доводить, що відсутність документів на завантаження відповідачу та перевезення карбаміду доказує, що цей товар відповідачу фактично не передавався.
За умовами п. 5.2. договору купівлі-продажу № 29/10 від 29.10.2018 (а.с. 14) перехід права власності на товар відбувається у момент передачі товару за адресою вул. Героїв Майдану, 40 м. Кам'янка Черкаської області, що оформляється видатковою накладною.
За даною адресою розміщено орендоване позивачем приміщення по договору № 01-10/15 найму (оренди) приміщення від 01.08.2018 (а.с. 79) строком до 31.07.2019.
Карбамід було придбано позивачем у Малого приватного підприємства Фірма "Ерідон" за видатковими накладними № 84986 від 12.09.2018 та № 84983 від 12.09.2018 (а.с. 85, 86).
Отже, карбамід відповідач отримав на території позивача у відповідності до умов договору купівлі-продажу № 29/10, тому неналежне оформлення відповідачем власних документів на перевезення товару не має відношення до позивача і не доказує фактичну не передачу товару.
Разом із клопотанням про приєднання до матеріалів справи доказів (а.с. 92) позивач подав копії наявних у нього документів про походження у нього товару, який є предметом договорів купівлі-продажу між сторонами.
Суд вважає, що оскільки договори купівлі-продажу між сторонами не були визнані недійсними, то сторони повинні керуватися їх умовами та виконувати домовленості щодо переходу права власності на товар, настання строку платежу та підтвердження прийому-передачі товару за договорами.
Так, оплата товару повинна бути здійснена до 01.12.2018.
Передача товару оформляється або актом приймання-передачі або видатковою накладною, які сторонами складено належним чином.
Доводи відповідача про те, що товар йому не могло бути передано з боку позивача ще до настання строку оплати, суд відхиляє, бо само по собі це не свідчить про безтоварність господарської операції.
Відступ сторонами від умов договору та фактична передача товару до часу його оплати, згідно чинного законодавства не є правомірною підставою для покупця не оплачувати товар.
За умовами всіх договорів купівлі-продажу між сторонами зобов'язання по оплаті товару для відповідача настало 01.12.2018 і вже є простроченим.
Відповідачем не вказано норм чинного законодавства та умову договорів між сторонами про те, що позивач для отримання оплати майна за договором повинен доводити його походження у себе. В справі немає доказів, що у відповідача треті особи відсуджують майно, яке складає предмет договорів купівлі-продажу на свою користь і при настанні цієї обставини було б важливим з'ясування походження майна у позивача, як його продавця.
Також відповідач не довів, що зібрані у справі докази не свідчать про набуття ним права власності на товар за всіма договорами.
Також суд враховує, що аж до часу пред'явлення позову про стягнення боргу за товар відповідач не вимагав у позивача фактичної передачі товару, якщо знав про підписання ним безтоварних видаткових накладних і вже скористався податковими накладними, які виставив позивач.
Доводи відповідача про те, що видаткові накладні та акти приймання-передачі товару за договорами купівлі-продажу відповідач підписав виключно на прохання позивача, усвідомлюючи при цьому що товар фактично не було передано і тому він має право товар не оплачувати - суд відхиляє як бездоказові та такі, що не мають юридичного значення.
Відповідачем не надано доказів про те, що стосовно відповідача позивачем для підписання вказаних документів за договорами купівлі-продажу, якими обґрунтовано позовні вимоги, було вчинено насильство, обман чи інші протиправні дії.
У відповідності до статті 42 Господарського Кодексу України, підприємництво як вид господарської діяльності, це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Сторони у справі укладали та виконували договори купівлі-продажу на свій страх і ризик, повністю усвідомлюючи правові наслідки документів, що ними оформляються. Протилежного суду не доведено.
Суд враховує, що позивач передачу товару та настання строку його оплати підтвердив належними письмовими доказами, які відповідають умовам договорів між сторонами та чинному законодавству, а відповідач для заперечення проти позову про нетоварність операцій та відсутність обов'язку оплати товару має лише усні доводи, не підтверджені ніякими належними і допустимими доказами.
Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача підлягає до примусового стягнення весь основний борг як вартість переданого відповідачу товару за договорами купівлі-продажу, якими обґрунтовано позовні вимоги. Строк оплати товару є таким, що настав за всіма договорами.
Позивач також просить стягнути з відповідача пеню за прострочення розрахунків по кожному договору купівлі-продажу сільгосптехніки та карбаміду.
Дана вимога не підлягає до задоволення, виходячи з такого:
У відповідності до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до положень ст. 1,3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Кожний договір купівлі-продажу між сторонами містить умову про те, що у випадку прострочення оплати товару Покупець сплачує на користь Продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент виникнення заборгованості, від суми заборгованості, за кожен день прострочення оплати.
При цьому згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Строк позовної давності для стягнення пені встановлено тривалістю в 1 рік (п1) ч. 2 ст. 258 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Отже обрахунок пені проводиться від початку виникнення прострочення сплати боргу за товар ( в даному випадку з 01.12.2018 за всіма договорами).
Строк позовної давності в 1 рік спливає по кожному місяцю нарахування пені протягом шестимісячного періоду починаючи від 02.12.2018 і остаточно припиняється 02 червня 2020 року.
Позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 28.12.2019 року по 29.05.2020 року по кожному договору купівлі-продажу.
Чинним законодавством не передбачено права стягувача відступати від визначеного ст. 261 ЦК України порядку обрахування пені саме від початку прострочення зобов'язання та змінювати цей порядок.
Позивач доводить, що строк позовної давності у нього на стягнення пені перервався 27.12.2019 і це дає позивачу право обраховувати пеню за новий шестимісячний період (а.с. 4,5).
Обставиною переривання строку позовної давності для стягнення пені позивач вважає підписання сторонами акту звіряння взаємних розрахунків між сторонами за період з 01.01.2019 по 27.12.2019 (а.с. 20).
Однак з Акту звіряння не зрозуміло, яких господарських операцій між сторонами він стосується.
Крім того, дата складення (підписання) даного Акту не зазначена.
Доводи представника позивача про те, що цією датою є 27.12.2019 суд відхиляє, оскільки це лише кінцева дата періоду звірки. Акт може бути підписаний будь-якого числа і стосовно будь-якого періоду в минулому на розсуд сторін.
Отже з наданих позивачем доказів достовірна дата переривання строку позовної даності (як дата складення Акту звіряння) не вбачається.
У п. 4.4.1. Постанови ВГСУ від 29 травня 2013 року N 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" викладено правову позицію про те, що до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати. зокрема, підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір. У дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.
При доведеності, що дата підписання Аку звіряння розрахунків між сторонами точно є 27.12.2019 і цей Акт стосується правовідносин сторін за договорами, якими обгрунтовано позовні вимоги, позивач міг би скористатися перериванням строку позовної давності для стягнення пені, однак таких доказів у справу не подано.
Переривання строку позовної давності для стягнення пені все одно не надає права позивачу змінювати порядок її розрахунку -- слід починати з дати прострочення зобов'язання, а не проводити новий розрахунок пені за інші періоди.
Отже у позивача немає правомірних підстав нараховувати пеню за період з 28.12.2019 по 29.05.2020 (а не з початку прострочення зобов'язання - 02.12.2018) і тому вимоги про стягнення пені до задоволення не підлягають.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних із простроченої суми боргу до сплати за товар по кожному договору купівлі-продажу за період з 02.12.2018 по 29.05.2020 (а.с. 3,4).
Дані вимоги підлягають до задоволення, виходячи з такого:
У відповідності до ст. 625 ЦК України, у випадку прострочення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора повинен сплатити інфляційні втрати на суму боргу та 3% річних із простроченої суми, якщо більший розмір процентів не встановлено договором.
Оскільки така відповідальність за невиконання грошового зобов'язання встановлена законом, то не має значення, чи передбачена вона умовами договору між сторонами.
Розрахунок інфляційних та процентів річних позивачем зроблено вірно та у відповідності до умов договору.
При цьому за калькулятором Ліга-Закон судом встановлено, що позивач міг би нарахувати інфляційних на суму 61 049,04 грн. по договору № 30/10; на суму 27071,86 грн. по договору № 30/10-18; на суму 67900,10 грн. по договору № 29/10 та на суму 12813,51 грн. по договору № 10/18.
Однак в цій частині свої позовні вимоги позивач не збільшив, тому суд приймає розрахунки інфляційних (а.с. 3,4) як вірні.
Доказів проведення розрахунку за інфляційними та процентами річних відповідач суду не надав, а тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить в загальній сумі 160 884,84 грн. інфляційних втрат та 111 409,72 грн. як 3 проценти річних.
Доказів проведення розрахунку за інфляційними та 3% річних відповідачем суду не надано.
Згідно статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Відповідачем не були виконані зобов'язання з оплати товару, доказів припинення відповідних зобов'язань перед позивачем у будь-який інший передбачений законом спосіб, відповідачем до матеріалів справи не надано.
Згідно із положенням статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Отже, правомірність позовних вимог доведено зібраними у справі доказами, докази проведення розрахунку за позовними вимогами у справі відсутні, строк виконання зобов'язання по оплаті товару є таким, що настав, безтоварність господарських операцій між сторонами відповідачем належними і допустимими доказами не доведена, однак до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить лише стягнення за основним боргом, інфляційними та 3% річних.
В частині стягнення пені у позові слід відмовити через неправомірність її нарахування.
На підставі ч. 9 ст. 129 ГПК України, оскільки спір виник через неправильні дії відповідача, з відповідача на користь позивача слід стягнути 44745,42 грн. на відшкодування сплаченого судового збору повністю.
Керуючись ст. 238, 240 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Колос 14" (ідентифікаційний код 36027856, с. Лубенці, Кам"янський район, Черкаська область, вул. Завгороднього, 2А) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп" (ідентифікаційний код 32230658, с. Ревівка, Кам"янський район, Черкаська область вул. Підлісна, 8):
- 900 000,00 грн. основного боргу, 58 174,51 грн. інфляційних втрат та 40 284,75 грн. як 3 % річних на підставі договору купівлі - продажу сільськогосподарської техніки № 30/10 від 30.10.2018;
- 399 100,00 грн. основного боргу, 17 864,05 грн. інфляційних втрат та 25 797,16 грн. як 3 % річних на підставі договору купівлі - продажу сільськогосподарської техніки № 30/10-18 від 30.10.2018;
- 1 001 000,00 грн. основного боргу, 64 702,99 грн. інфляційних втрат, 44 805,60 грн. як 3 % річних на підставі договору купівлі - продажу № 29/10 від 29.10.2018;
- 188 900,00 грн. основного боргу, 12 210,18 грн. інфляційних втрат та 8 455,32 грн. як 3 % річних на підставі договору купівлі - продажу № 10/18 від 30.10.2018;
- 44745,42 грн. на відшкодування сплаченого судового збору;
В частині вимог про стягнення пені у позові відмовити.
Наказ видати.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів.
Повне судове рішення складено 28 вересня 2020
Суддя Н.М. Спаських