ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.09.2020Справа № 910/9117/20
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Спичака О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Крона імпульс плюс»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Наше тепло»
про стягнення 1055381,85 грн.
Представники сторін:
від позивача: Кривошей Ю.І.;
від відповідача: не з'явився.
25.06.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Крона імпульс плюс» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Наше тепло» про стягнення 1055381,85 грн, з яких 860324,04 грн основного боргу, 65078,18 грн пені, 103238,88 грн штрафу, 10394,60 грн 3% річних та 16346,15 грн інфляційних втрат.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору поставки №04/11/19 від 04.11.2019 не у повному обсязі здійснив оплату за поставлений позивачем товар, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 860324,04 грн. Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 65078,18 грн пені, 103238,88 грн штрафу, 10394,60 грн 3% річних та 16346,15 грн інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2020 відкрито провадження у справі №910/9117/20, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.07.2020; встановлено учасником справи строки для подання заяв по суті справи.
У підготовчому засіданні 22.07.2020 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 02.09.2020.
У підготовчому засіданні 02.09.2020 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 23.09.2020.
Представник позивача у судовому засіданні 23.09.2020 надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання 23.09.2020 не з'явився, про призначене судове засідання повідомлявся за адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (01033, м. Київ, вул. Паньківська, буд. 10Б), що підтверджується інформацією з офіційного сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, з якої вбачається, що ухвала суду була отримана відповідачем 09.09.2020.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву у визначений судом у відповідності до господарського процесуального закону строк не скористався.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
У судовому засіданні 23.09.2020 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
04.11.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Крона імпульс плюс» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Наше тепло» (покупець) укладено Договір поставки №04/11/19, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у встановлений договором строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах даного договору.
Відповідно до п. 1.2 Договору товаром, що поставляється за договором, є визначені родовими ознаками вироби в асортименті відповідно до Специфікації, найменування яких зазначаються у замовленнях покупця, прийнятих постачальником, відповідних рахунках-фактурах та товарних накладних.
Відповідно до п. 4.1 Договору поставка товару здійснюється однією чи кількома партіями. Кількість товару в кожній партії вказується в видаткових накладних, підписаних покупцем.
У п. 4.4 Договору зазначено, що на кожну партію товару постачальник в обов'язковому порядку надає покупцеві наступні документи: - рахунок-фактуру, - видаткову накладну, - посвідчення (сертифікат) якості або інші документи, що посвідчують якість товару.
Відповідно до п. 4.5 Договору датою поставки партії товару вважається дата, зазначена у видатковій накладній. Перехід права власності, а також ризиків випадкової загибелі або знищення майна відбувається в момент передачі товару покупцеві за адресою, вказаною у п. 4.3 договору.
Згідно з п. 5.1 Договору ціна за одиницю товару є договірною, ціна та загальна вартість партії товару зазначаються у видаткових накладних, які є його невід'ємною частиною даного договору. Загальна вартість договору визначається шляхом підсумовування вартості товару, зазначеної у видаткових накладних, підписаних покупцем.
Відповідно до п. 5.2 Договору на підставі погодженого сторонами замовлення на поставку товару постачальник формує для покупця рахунок-фактуру на оплату для кожної конкретної поставки товару. В рахунку-фактурі на оплату товару зазначається асортимент,кількість, загальна вартість товару.
Згідно з п. 11.1 Договору договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2020, а в частині виконання сторонами взятих на себе грошових зобов'язань за договором - до моменту їх повного виконання. Якщо за 30 календарних днів до закінчення терміну договору жодна із сторін не направить письмової заяви про припинення договору, він вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору поставки №04/11/19 від 04.11.2019 не у повному обсязі здійснив оплату за поставлений позивачем товар, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 860324,04 грн. Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 65078,18 грн пені, 103238,88 грн штрафу, 10394,60 грн 3% річних та 16346,15 грн інфляційних втрат.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст укладеного між сторонами Договору поставки №04/11/19 від 04.11.2019, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з п. 2.1 Договору постачання товару здійснюється за узгодженим замовленням покупця, яке він складає на підставі асортиментного переліку, запропонованого постачальником. Остаточно узгоджені сторонами найменування, кількість та ціна товару вказуються у видаткових (товарних) накладних та рахунках, які після підписання представниками сторін стають невід'ємною частиною цього договору.
Загальна кількість поставленого товару визначається шляхом підсумування кількості товару, зазначеного у видаткових накладних (п. 2.2 Договору).
Судом встановлено, що 08.11.2019 позивач поставив відповідачу товар на суму 41998,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №1826/0811 від 08.11.2019; 18.11.2019 - товар на суму 51474,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №2238/1811 від 18.11.2019; 21.11.2019 - товар на суму 46506,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №2022/2111 від 21.11.2019; 21.11.2019 - товар на суму 49036,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №2132/2111 від 21.11.2019; 02.12.2019 - товар на суму 48990,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №2130/0212 від 02.12.2019; 11.12.2019 - товар на суму 42760,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №2138/1112 від 11.12.2019; 11.12.2019 - товар на суму 43680,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №2184/1112 від 11.12.2019; 13.12.2019 - товар на суму 43405,84 грн, що підтверджується видатковою накладною №2152/1213 від 13.12.2019; 16.12.2019 - товар на суму 42914,20 грн, що підтверджується видатковою накладною №2114/1612 від 16.12.2019; 26.12.2019 - товар на суму 32787,50 грн, що підтверджується видатковою накладною №2150/2612 від 26.12.2019; 26.12.2019 - товар на суму 30622,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №2008/2612 від 26.12.2019; 27.12.2019 - товар на суму 32848,50 грн, що підтверджується видатковою накладною №2154/2712 від 27.12.2019; 03.01.2020 - товар на суму 29646,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №1944/0301 від 03.01.2020; 08.01.2020 - товар на суму 33611,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №2204/0801 від 08.01.2020; 08.01.2020 - товар на суму 32970,50 грн, що підтверджується видатковою накладною №2162/0801 від 08.01.2020; 09.01.2020 - товар на суму 31899,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №2058/0901 від 09.01.2020; 09.01.2020 - товар на суму 31018,50 грн, що підтверджується видатковою накладною №2034/0901 від 09.01.2020; 10.01.2020 - товар на суму 33763,50 грн, що підтверджується видатковою накладною №2214/1001 від 10.01.2020; 13.01.2020 - товар на суму 34007,50 грн, що підтверджується видатковою накладною №2230/1301 від 13.01.2020; 13.01.2020 - товар на суму 33542,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №2164/1301 від 13.01.2020; 13.01.2020 - товар на суму 31537,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №2068/1301 від 13.01.2020; 14.01.2020 - товар на суму 33914,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №2188/1301 від 14.01.2020; 17.01.2020 - товар на суму 32406,25 грн, що підтверджується видатковою накладною №2125/1701 від 17.01.2020; 20.01.2020 - товар на суму 33573,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №2166/2001 від 20.01.2020; 20.01.2020 - товар на суму 33635,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №2170/2001 від 20.01.2020; 20.01.2020 - товар на суму 31964,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №2096/2001 від 20.01.2020; 27.01.2020 - товар на суму 34663,25 грн, що підтверджується видатковою накладною №2273/2701 від 27.01.2020; 27.01.2020 - товар на суму 33214,50 грн, що підтверджується видатковою накладною №2178/2701 від 27.01.2020; 27.01.2020 - товар на суму 33397,50 грн, що підтверджується видатковою накладною №2190/2701 від 27.01.2020; 27.01.2020 - товар на суму 32543,50 грн, що підтверджується видатковою накладною №2134/2701 від 27.01.2020.
Вказані видаткові накладні підписані уповноваженими представниками позивача відповідача, скріплені відбитками печаток Товариства з обмеженою відповідальністю «Крона імпульс плюс» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Наше тепло» (належним чином засвідчені копії долучені позивачем до позовної заяви).
У вказаних видаткових накладних відсутнє посилання на реквізити Договору поставки №04/11/19 від 04.11.2019.
Однак, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів існування у спірний період між сторонами господарських відносин на підставі будь-якого іншого договору поставки, суд дійшов висновку, що поставка товару за вказаними видатковими накладними здійснювалась на виконання умов Договору поставки №04/11/19 від 04.11.2019.
Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт здійснення позивачем поставки відповідачу на умовах Договору поставки №04/11/19 від 04.11.2019 на загальну суму 1098328,04 грн.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як вбачається з умов Договору поставки №04/11/19 від 04.11.2019, покупець на підставі рахунку-фактури сплачує 100% по факту постачання (п. 5.3 Договору).
Умовами вказаного договору поставки не встановлено строку виконання відповідачем обов'язку з оплати товару, отриманого від позивача.
Суд зазначає, якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 Цивільного кодексу України.
Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.
Відтак, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач зобов'язаний був оплачувати товар, отриманий від позивача за спірними видатковими накладними, негайно після прийняття товару (тобто, в дату поставки товару).
Судом встановлено, що 21.11.2019 відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 20999,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №3435 від 21.11.2019; 12.11.2019 - грошові кошти у розмірі 20999,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №449 від 12.11.2019; 28.11.2019 - грошові кошти у розмірі 46506,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №543 від 28.11.2019; 17.12.2019 - грошові кошти у розмірі 48990,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №624 від 17.12.2019; 25.11.2019 - грошові кошти у розмірі 51474,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №492 від 25.11.2019; 28.11.2019 - грошові кошти у розмірі 49036,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №542 від 28.11.2019 (належним чином засвідчені копії платіжних доручень долучені позивачем до позовної заяви).
Таким чином, належними та допустимими доказами підтверджується сплата відповідачем грошових коштів у загальному розмірі 238004,00 грн.
При цьому, як вбачається з платіжних доручень, при здійсненні оплат відповідачем вказувалось чітке призначення платежу - реквізити відповідного рахунку, який був виставлений позивачем, та які були зазначені позивачем у відповідних видаткових накладних (копії рахунків долучені позивачем до позовної заяви).
Враховуючи зазначення відповідачем чіткого призначення платежу при здійсненні часткових оплат товару, суд дійшов висновку, що відповідачем у повному обсязі оплачено продукцію, отриману від позивача за видатковою накладною №1826/0811 від 08.11.2019 на суму 41998,00 грн, за видатковою накладною №2238/1811 від 18.11.2019 на суму 51474,00 грн, за видатковою накладною №2022/2111 від 21.11.2019 на суму 46506,00 грн, за видатковою накладною №2132/2111 від 21.11.2019 на суму 49036,00 грн, за видатковою накладною №2130/0212 від 02.12.2019 на суму 48990,00 грн.
Доказів оплати товару, поставленого позивачем за іншими спірними видатковими накладними, матеріали справи не містять та відповідачем суду не надано.
Таким чином, оскільки позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1098328,04 грн, тоді як відповідач сплатив позивачу грошові кошти у сумі 238004,00 грн, суд дійшов висновку, що у відповідача виникла заборгованість за Договором поставки №04/11/19 від 04.11.2019 у розмірі 860324,04 грн.
Доказів сплати грошових коштів у розмірі 860324,04 грн станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Наявність та розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Наше тепло» за Договором поставки №04/11/19 від 04.11.2019 у сумі 860324,04 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Крона імпульс плюс» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Наше тепло» суми основного боргу у розмірі 860324,04 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 65078,18 грн за період з 28.01.2020 по 22.06.2020.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.
Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 7.2 Договору у разі прострочення оплати поставленого товару покупець зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Перевіривши розрахунок пені, долучений позивачем до позовної заяви, суд дійшов висновку щодо його необґрунтованості, зважаючи на наступне.
Як вбачається з розрахунку пені, позивач здійснює нарахування пені на всю суму боргу - 860324,04 грн за період з 28.01.2020 по 22.06.2020.
Однак, як зазначено у ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (якщо інше не встановлено законом або договором).
При цьому, умовами Договору поставки №04/11/19 від 04.11.2019 не встановлено іншого періоду нарахування пені (шість місяців), ніж той, що визначений у ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
Тобто, наприклад, обґрунтованим для нарахування пені за видатковою накладною №2138/1112 від 11.12.2019 є період з 12.12.2019 до 12.06.2020 (включно).
Зважаючи на викладені обставини, суд здійснив власний розрахунок пені (в межах заявленого позивачем періоду нарахування) за видатковими накладними №2138/1112 від 11.12.2019, №2184/1112 від 11.12.2019, №2152/1213 від 13.12.2019, №2114/1612 від 16.12.2019.
За розрахунком суду обґрунтованим розміром пені за видатковою накладною №2138/1112 від 11.12.2019 є 3090,17 грн (за період з 28.01.2020 по 12.06.2020), за видатковою накладною №2184/1112 від 11.12.2019 - 3156,66 грн (за період з 28.01.2020 по 12.06.2020), за видатковою накладною №2152/1213 від 13.12.2019 - 3160,56 грн (за період з 28.01.2020 по 14.06.2020), за видатковою накладною №2114/1612 від 16.12.2019 - 3166,97 грн (за період з 28.01.2020 по 17.06.2020).
За рештою видаткових накладних в межах заявленого позивачем періоду нарахування (з 28.01.2020 по 22.06.2020) обґрунтованим розміром пені є 51867,87 грн.
Отже, обґрунтованим розміром пені, що підлягає стягненню з відповідача, є 64442,23 грн, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Крона імпульс плюс» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Наше тепло» пені у розмірі 65078,18 грн підлягають частковому задоволенню (у сумі 64442,23 грн).
Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача штраф у сумі 103238,88 грн (12% від суми заборгованості).
Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно з п. 7.2 Договору у разі прострочення оплати товару на термін, більший ніж на 30 календарних днів, покупець додатково зобов'язується сплатити постачальнику штраф у розмірі 7% від вартості неоплаченого (несвоєчасно оплаченого) товару; у разі прострочення оплати на термін, більший ніж на 45 календарних днів, покупець додатково зобов'язується сплатити постачальнику штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченого (несвоєчасно оплаченого) товару; у разі прострочення оплати на термін, більш ніж на 60 календарних днів, покупець додатково зобов'язується сплатити постачальнику штраф у розмірі 12% від вартості неоплаченого (несвоєчасно оплаченого) товару.
Оскільки відповідачем було прострочено оплату товару більше ніж на 60 календарних днів (за спірними видатковими накладними на суму 860324,04 грн), обґрунтованими є вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу, нарахованого на підставі п. 7.2 Договору.
Перевіривши розрахунок штрафу, долучений позивачем до позовної заяви, суд дійшов висновку щодо його обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Крона імпульс плюс» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Наше тепло» штраф у розмірі 103238,88 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 10394,60 грн, нарахованих за період з 28.01.2020 по 22.06.2020, та інфляційні втрати у розмірі 16346,15 грн за період з березня по травень 2020 року.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку щодо його необгрунтованості, оскільки позивачем при здійсненні розрахунку не враховано календарну кількість днів у 2020 році - 366 днів (позивач здійснює нарахування, виходячи з кількості днів, що становить 365 днів).
Таким чином, суд здійснив власний розрахунок 3% річних, відповідно до якого обґрунтованим розміром 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача, є 10366,20 грн.
Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Крона імпульс плюс» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Наше тепло» 3% річних у розмірі 10394,60 грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 10366,20 грн.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, долучений позивачем до позовної заяви, суд дійшов висновку щодо його обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Крона імпульс плюс» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Наше тепло» інфляційних втрат у розмірі 16346,15 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Крона імпульс плюс» задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Наше тепло» (01033, м. Київ, вул. Паньківська, буд. 10Б; ідентифікаційний код: 40144197) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Крона імпульс плюс» (49094, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Мандриківська, буд. 47; ідентифікаційний код: 41429568) суму основного боргу у розмірі 860324 (вісімсот шістдесят тисяч триста двадцять чотири) грн 04 коп., пеню у розмірі 64442 (шістдесят чотири тисячі чотириста сорок дві) грн 23 коп., штраф у розмірі 103238 (сто три тисячі двісті тридцять вісім) грн 88 коп., 3% річних у розмірі 10366 (десять тисяч триста шістдесят шість) грн 20 коп., інфляційні втрати у розмірі 16346 (шістнадцять тисяч триста сорок шість) грн 15 коп. та судовий збір у розмірі 15820 (п'ятнадцять тисяч вісімсот двадцять) грн 76 коп.
3. В іншій частині позову - відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст складено та підписано 28.09.2020.
Суддя О.М. Спичак