ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.09.2020Справа № 910/5972/20
Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., за участю секретаря судового засідання Цубери Ю.Ю., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця"
до Державного агентства резерву України
про стягнення 628 403,94 грн.
Представники учасників справи:
від позивача: Ротар І.В. (ордер серії ВН № 1011456 від 27.05.2019);
від відповідача: не з'явився.
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного агентства резерву України (відповідач) про стягнення 628 403,94 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами мало місце укладення Договору відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву № ОД/НР-03-670-НЮ від 29.04.2003, однак у Державного агентства резерву України за доводами позивача наявна заборгованість перед позивачем в розмірі 628 403,94 грн. за зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву в четвертому кварталі 2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2020 у справі № 910/5972/20 позовну заяву залишено без руху на підставі частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України та надано позивачу строк для усунення недоліків.
28.05.2020 до суду представником позивача подано заяву про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/5972/20 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 09.07.2020.
02.07.2020 до Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника позивача.
Представники сторін у судове засідання 09.07.2020 не з'явилися.
У судовому засіданні 09.07.2020 розгляд справи відкладено на 13.08.2020.
28.07.2020 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти позову заперечує та вказує на те, що, з огляду на положення чинного законодавства України, зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень не вважаються бюджетними зобов'язаннями і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів, у зв'язку з чим відповідач вказує на відсутність правових підстав для здійснення відшкодування позивачу витрат на утримання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.
У судовому засіданні 13.08.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 15.09.2020.
Представник позивача у судовому засіданні 15.09.2020 підтримав заявлені позовні вимоги.
У судове засідання 15.09.2020 представник відповідача не з'явився, про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд
29.04.2003 між Державним комітетом України з державного матеріального резерву (правонаступником якого є Державне агентство резерву України) (далі - комітет, відповідач) та Державним підприємством "Одеська залізниця" (правонаступником якого є ПАТ "Українська залізниця", яке в подальшому змінило своє найменування на Акціонерне товариство "Українська залізниця") (далі - зберігач, позивач) було укладено Договір №ОД/НР-03-670-НЮ відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву (далі - Договір), предметом якого, згідно п. 1.1 Договору, є зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву (далі - цінності) без користування ними зберігачем на складських приміщеннях, майданчиках зберігача.
Відповідно до пункту 1.2 Договору комітет передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання цінності згідно із затвердженою номенклатурою у кількості та за вартістю згідно з актом форми № 1. Передбачені договором форми актів затверджуються комітетом.
За умовами п. 2.1 Договору зберігач зобов'язаний забезпечити належне зберігання цінностей і вести бухгалтерський облік на позабалансовому рахунку зберігача.
Відповідно до п. 2.8 Договору зберігач щороку разом з річним звітом форми № 12 зобов'язаний подавати зведений кошторис витрат на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на наступний рік згідно з "Порядком відшкодування залізницям України витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей мобілізаційного резерву", який погоджений Держкомрезервом України і Укрзалізницею від 17.01.2003, а також плани зміни та освіження матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на рік, що планується.
Згідно з пунктами 3.1 - 3.4 Договору комітет зобов'язаний: відшкодувати зберігачу витрати на зберігання цінностей згідно з погодженим зведеним кошторисом витрат між зберігачем та комітетом у межах асигнувань, передбачених на ці цілі; оплачувати зберігачу вартість робіт із закладення (поставки) цінностей за узгодженими регульованими або договірними оптово-відпускними цінами, що діють на час закладення (поставки); контролювати додержання умов зберігання цінностей, їх наявність та якісний стан; повертати зберігачу погоджений, або з зауваженнями, кошторис витрат на зберігання цінностей протягом 30 днів з моменту його отримання.
Відшкодування витрат за зберігання цінностей визначається згідно з щорічно погодженим комітетом зведеним кошторисом витрат зберігача, який здійснює відповідальне зберігання цих цінностей мобілізаційного резерву (пункт 4.1 Договору).
Відповідно до п. 4.3 Договору зберігач надає комітетові щоквартально до 15 числа місяця, наступного за звітним, звіти про фактичні витрати за зберігання цінностей, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків на утримання цінностей мобілізаційного резерву за встановленою формою.
Згідно з п. 4.4 Договору відшкодування витрат (з урахуванням податку на додану вартість) зберігачу за зберігання цінностей мобілізаційного резерву комітет здійснює в межах, визначених підписаними актами взаєморозрахунків фактичних витрат у відповідності до пункту 4.3 Договору, не пізніше 30 числа місяця, наступного за звітним кварталом.
Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє протягом усього терміну зберігання цінностей мобілізаційного резерву (пункт 7.3 Договору).
Відповідно до кошторису витрат на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву Регіональної філії "Одеська залізниця" АТ "Українська залізниця" на 2019 рік загальна сума витрат, що підлягає відшкодуванню на 2019 рік, разом з ПДВ, складає 3 389 655,60 грн.
Листом № НР-14/7 від 13.01.2020 позивач в порядку п. 4.3 Договору направив відповідачу звітні документи про витрати на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву за IV квартал 2019 (докази направлення вказаного листа з додатками містяться у матеріалах справи), зокрема, звіт про витрати на зберігання цінностей по філії за IV квартал 2019 та акт № НР-14/13 на відшкодування витрат на зберігання цінностей по філії за IV квартал 2019 на суму 628 403,94 грн.
За твердженнями позивача, відповідач всупереч положенням п. 4.4 Договору витрати на утримання цінностей мобілізаційного резерву за IV квартал 2019 позивачу не відшкодував.
З огляду на те, що відповідачем не відшкодовано позивачу витрати на утримання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву за IV квартал 2019 року, позивач звернувся з цим позовом та просить суд стягнути з відповідача на свою користь 628 403,94 грн. витрат на утримання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Внаслідок укладення Договору між сторонами, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки і за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором зберігання, який підпадає під правове регулювання глави 66 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Згідно з частиною 1 статті 938 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.
Частиною першою статті 946 Цивільного кодексу України передбачено, що плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.
За приписами частини 1 статті 947 Цивільного кодексу України витрати зберігача на зберігання речі можуть бути включені до плати за зберігання.
Відповідно до частин 1, 4, 5 статті 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв" запаси матеріальних цінностей державного резерву розміщуються на підприємствах, в установах і організаціях, спеціально призначених для зберігання матеріальних цінностей державного резерву. Розміщення і будівництво на території України підприємств, установ, організацій та інших об'єктів системи державного резерву здійснюються в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Підприємства, установи і організації всіх форм власності, яким встановлені мобілізаційні та інші спеціальні завдання, зобов'язані забезпечити розміщення, зберігання, своєчасне освіження, заміну, а також відпуск матеріальних цінностей із державного резерву згідно із зазначеними завданнями власними силами.
Відшкодування витрат підприємствам, установам і організаціям, що виконують відповідальне зберігання, оплата тарифу за перевезення вантажів, спеціальної тари, упаковки, послуг постачальницько-збутових організацій за поставку і реалізацію матеріальних цінностей державного резерву провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 2 Порядку відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2002 № 532 (далі - Порядок) сума витрат, що підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням вимог цього Порядку на кожен рік і сплачується пропорційними частками за узгодженням між Держрезервом та відповідальним зберігачем.
Пунктом 5 Порядку визначено, що Держрезерв на підставі аналізу статей витрат відповідальних зберігачів щороку визначає середній розмір суми витрат із зберігання матеріальних цінностей виходячи з розрахунку на 1 кв. метр складського приміщення (відкритого огородженого майданчика), 1 куб. метр холодильної камери, резервуара для зберігання нафтопродуктів, підземних газових сховищ, а також зберігання 1 тони зернових культур в зерносховищі.
Залежно від номенклатури, асортименту та особливостей технології зберігання передбачаються можливі додаткові витрати, пов'язані з обслуговуванням матеріальних цінностей державного резерву, зокрема витрати на консервацію, переміщення, перефарбування тощо.
Розмір додаткових витрат визначається у кожному разі окремо за узгодженням між Держрезервом та відповідальним зберігачем на підставі обґрунтованих фактичних витрат відповідального зберігача.
Відповідно до п. 7 Порядку відшкодування витрат, пов'язаних із зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, здійснюється виключно на підставі договору, укладеного між Держрезервом та відповідальним зберігачем за формою згідно з додатком 1, за рахунок асигнувань державного бюджету та інших джерел, визначених законодавством.
Судом встановлено, що за IV квартал 2019 витрати позивача на утримання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву склали 628 403,94 грн., що підтверджується, зокрема, звітом про витрати на зберігання цінностей по філії за IV квартал 2019 та актом №НР-14/13 на відшкодування витрат на зберігання цінностей по філії за IV квартал 2019.
Вказані звіт про витрати на зберігання цінностей по філії за IV квартал 2019 та акт №НР-14/13 на відшкодування витрат на зберігання цінностей за IV квартал 2019 (разом з документами, які підтверджують витрати на зберігання цінностей) було направлено відповідачу, докази чого містяться в матеріалах справи, що не заперечується відповідачем.
Втім, відповідач у встановлений Договором строк вказані вище документи не підписав та не повернув на адресу позивача.
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на положення п. 4.4 Договору, обов'язок відповідача щодо відшкодування витрат за зберігання цінностей мобілізаційного резерву мав бути виконаний не пізніше 30 числа місяця, наступного за звітним кварталом.
Таким чином, приймаючи до уваги умови укладеного між сторонами Договору, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань є таким, що настав.
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Невиконання зобов'язання відповідачем за Договором щодо відшкодування позивачу витрат на утримання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідач не надав.
Заперечення відповідача проти позову, викладені у відзиві, щодо відсутності правових підстав для здійснення відшкодування позивачу витрат на утримання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, судом відхиляються як безпідставні та такі, що не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства України.
Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України та частиною 2 статті 617 Цивільного кодексу України передбачено, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання.
Законодавством не установлено залежності оплати товару (робіт, послуг) від фактичного фінансування видатків бюджетів.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 23.03.2018 у справі № 904/6252/17.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та в рішенні від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 628 403,94 грн. витрат на утримання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.
Судовий збір за розгляд справи покладається на відповідача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного та керуючись ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Державного агентства резерву України про стягнення 628 403,94 грн. задовольнити.
2.Стягнути з Державного агентства резерву України (01601, м. Київ, вул. Пушкінська, буд. 28; ідентифікаційний код: 37472392) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; ідентифікаційний код: 40075815) 628 403 (шістсот двадцять вісім тисяч чотириста три) грн. 94 коп. основного боргу, 9 426 (дев'ять тисяч чотириста двадцять шість) грн. 06 коп. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 25.09.2020
Суддя С. В. Стасюк