номер провадження справи 27/91/20
22.09.2020 Справа № 908/1305/20
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засіданні Шолоховій С.В., розглянувши матеріали справи
За позовом: Концерну "Міські теплові мережі" (69065 м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2а, ідентифікаційний номер юридичної особи 32121458)
до відповідача: Фізичної особи - підприємця Коровської Ольги Борисівни ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )
про стягнення 13 317 грн. 57 коп.
за участю
представника позивача: не прибув
представник відповідача: Тивоненко Д.Р., ордер АР № 1017927 від 23.06.2020
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Концерну "Міські теплові мережі" про стягнення з Фізичної особи - підприємця Коровської Ольги Борисівни 6 965 грн. 21 коп. основного боргу за відпущену теплову енергію, 6 075 грн. 22 коп. пені, 168 грн. 25 коп. інфляційних втрат, 108 грн. 89 коп. 3 % річних.
Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 27.05.2020 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1305/20 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.
Ухвалою суду від 01.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1305/20, присвоєно справі номер провадження 27/91/20. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження на 24.06.2020.
За приписами ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Представник позивача звернувся до суду з письмовою заявою (вх. № 12043/08-08/20 від 24.06.2020) повідомив суд, що заяву про зменшення розміру позовних вимог № 321 від 15.06.2020 надіслану до суду 17.06.2020 (вх. № 11616/08-08/20) не підтримує, просить її не враховувати при розгляді справи, у зв'язку з необхідністю її доопрацювати, у зв'язку з чим просить розгляд справи відкласти.
Представник відповідача в судове засідання 24.06.2020 р. не з'явився, 23.06.2020 надіслав на адресу суду письмове клопотання № 1/20 від 26.06.2020 (вх. № 11942/08-08/20 від 23.06.2020) про відкладення розгляду справи. В обґрунтування посилався на те, що відповідач з представником уклав договір про надання професійної допомоги тільки 23.06.2020, у зв'язку з чим виникла необхідність ознайомитись з матеріалами справи для надання обґрунтованого відзиву на позовну заяву
Ухвалою суду від 24.06.2020, відповідно до ст. 216 ГПК України, розгляд справи відкладено на 15.07.2020.
Представник позивача в судовому засіданні 15.07.2020 р. звернувся до суду з заявою № 322 від 06.07.2020 (вх. № 13266/08-08/20 від 13.07.2020 р.) про зменшення розміру позовних вимог.
У зв'язку з тим, що відповідачем частково сплачено заборгованість на суму 5801 грн. 40 коп. просить стягнути на його користь 1 2163 грн. 81 коп. основного боргу, 6 075 грн. 22 коп. пені, 168 грн. 25 коп. інфляційних втрат, 108 грн. 89 коп. 3 % річних.
Заява позивача про зменшення розміру позовних вимог прийнята судом, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Представник відповідача у судовому засіданні 15.07.2020 р. проти позову заперечив на підставах викладених у відзиві № 2/20 від 06.07.2020 р. (вх. № 12810/08-08/20 від 07.07.2020 р.) на позовну заяву. Просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, а також стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу.
Представник позивача в судовому засіданні 15.07.2020 звернувся до суду з заявою № 322 від 06.07.2020 (вх. № 13266/08-08/20 від 13.07.2020) про зменшення розміру позовних вимог.
У зв'язку з тим, що відповідачем частково сплачено заборгованість на суму 5 801 грн. 40 коп. просить стягнути на його користь 1163 грн. 81 коп. основного боргу, 6 075 грн. 22 коп. пені, 168 грн. 25 коп. інфляційних втрат, 108 грн. 89 коп. 3 % річних.
Заява позивача про зменшення розміру позовних вимог прийнята судом, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Судом розглядаються позовні вимоги про стягнення 1163 грн. 81 коп. основного боргу, 6 075 грн. 22 коп. пені, 168 грн. 25 коп. інфляційних втрат, 108 грн. 89 коп. 3 % річних.
Від відповідача надійшов відзив № 2/20 від 06.07.2020 (вх. № 12810/08-08/20 від 07.07.2020) на позовну заяву. Просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, а також стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу. Зазначив, що відповідач сплатив борг в повному обсязі, надавши контррозрахунки сум 3 % річних, пені, втрат від інфляції.
Ухвалою суду від 15.07.2020 строк розгляду справи № 908/1305/20 відповідно до Конвенції про захист прав людини і основних свобод, продовжено, на підставі ст. 216 ГПК України розгляд справи відкладено на 31.08.2020.
22.07.2020 позивач надіслав на адресу суду відповідь № 17/07-1 від 17.07.2020 (вх. № 13942/08-08/20 від 22.07.2020) на відзив, відповідно до якого виклав детальний власний розрахунок заборгованості. Позовні вимоги підтримав. Та надав обґрунтування позовних вимог в частині стягнення пені.
17.08.2020 до суду від Фізичної особи - підприємця Коровської Ольги Борисівни (від 17.08.2020 за вх. № 15843/08-08/20) надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів системи для відеоконференції - комплекс технічних засобів та програмного забезпечення "ЕasyСоn".
Ухвалою суду від 18.08.2020 відмовлено в задоволенні заяви про проведення судового засідання 31.08.2020 о 10 год. 30 хв. (з технічних причин) в режимі відеоконференції у справі 908/1305/20 поза межами суду за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення "ЕasyСоn".
28.08.2020 через систему "Електронний суд" представником сформовано клопотання (вх. № 16628/08-08/20 від 28.08.2020) про відкладення розгляду справи, у зв'язку з перебуванням представника у відпустці. Просить визнати причини неявки поважними.
Ухвалою суду від 31.08.2020, відповідно до ст. 216 ГПК України, розгляд справи відкладено на 15.09.2020.
В судовому засіданні 15.09.2020, на підставі ст. 216 ГПК України оголошено перерву до 22.09.2020.
18.09.2020 від позивача надійшли пояснення № 16/09-1 від 16.09.2020 щодо стягнення пені на підставі п. 7.2.8 Договору.
У судовому засіданні 22.09.2020 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Оберіг".
Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.
Відводів складу суду не заявлено.
Представник позивача в судове засідання 22.09.2020 не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Представник відповідача в судовому засідання 22.09.2020 заперечив проти задоволення позовних вимог, просив суд в позові відмовити та заявив про намір стягнути витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю представника позивача.
Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, заслухавши представника відповідача, суд
Статтею ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; система централізованого теплопостачання - сукупність джерел теплової енергії, магістральних та місцевих (розподільчих) теплових мереж, що об'єднані між собою та використовуються для теплозабезпечення споживача, населеного пункту, яка включає системи децентралізованого та помірно-централізованого теплопостачання.
Відповідно до частини 4 статті 19 Закону України "Про теплопостачання", теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії та частини 1 статті 25 цього Закону, теплопостачальна організація має право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами.
Статтею 25 Закону України "Про теплопостачання", закріплено права та основні обов'язки споживача теплової енергії, яка містить обов'язок споживача на своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
Згідно з пунктом 4 "Правил користування тепловою енергією", затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 року, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору, а пунктом 14 Правил передбачений обов'язок споживача до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання укласти з теплопостачальною організацією такий договір.
01.12.2006 року між Концерном "Міські теплові мережі" (Теплопостачальна організація) та Приватним підприємцем Коровської Ольги Борисівни (Споживач) укладено Договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 101770 (Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору, Теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання відпустити теплову енергію в гарячій воді Споживачу, а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього Договору та додатками до нього, що є його невід'ємними частинами.
Під час виконання умов договорів, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені даними Договорами, сторони зобов'язуються керуватися Законом України "Про теплопостачання", «Правилами користування тепловою енергією», «Правилами підготовки теплових господарств до опалювального періоду», «Правилами будови і безпечної експлуатації трубопроводів пари та гарячої води», «Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж», та іншими актами цивільного законодавства і нормативно-правовими актами та документами (п. 1.2 Договору).
У відповідності із п. 2.1 Договору, теплова енергія відпускається споживачу в Гкал згідно з Додатком 1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби: опалення та вентиляцію на протязі опалювального періоду; підігрів води - за наявної можливості; кондиціювання - по замовленню Споживача; інші технологічні потреби - по замовленню Споживача.
Підпунктом 3.2.6 п. 3.2 договору визначено, що Споживач теплової енергії зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.
Об'єкт теплопостачання розташований за адресою: нежитлове приміщення № 1 першого поверху для розміщення перукарні за адресою: пр. Соборний, 222 А в м. Запоріжжі.
Позивач посилається на те, що в період з грудня 2018 по квітень 2019, Концерн «МТМ» відпустив відповідачу теплову енергію на загальну суму 6 965 грн. 21 коп. з яких, на думку позивача не сплачено 1163 грн. 81 коп.
Згідно із положеннями п. 6.1 Договору, розрахунки за даним договором здійснюються в грошовій формі або іншій формі, що не заперечує діючому законодавству, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін) діючих на час розрахунків (додаток № 5 до договору) та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних, встановлених розрахунковим способом.
Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.2).
Пунктом 6.4 Договору визначено, що Споживач зобов'язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію.
Позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 1163 грн. 81 коп. основного боргу, 6 075 грн. 22 коп. пені, 168 грн. 25 коп. інфляційних втрат, 108 грн. 89 коп. 3 % річних.
Вирішуючи спір по даній справі по суті спору суд виходив з наступного.
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про теплопостачання» серед основних обов'язків Споживача є додержання вимог договору та нормативно-правових актів. П. 40 Правил користування тепловою енергією № 1198 від 03.10.2007 р. передбачає, що споживач зобов'язаний дотримуватись вимог нормативно-технічних документів та договору, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.
У відповідності до ст. 276 ГК України оплата енергії, що відпускається здійснюється відповідно до умов договору.
Згідно ст. 276 ГК України відповідач зобов'язаний був оплатити відпущену теплову енергію у встановлений термін за встановленими цінами.
Отже, Концерном "Міські теплові мережі" були виконані всі умови Договору.
Відповідач виставлені рахунки за фактично спожиту теплову енергію сплатив з порушенням встановленого договором строку.
Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.
За приписами ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК).
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.
Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Правовідносини сторін врегульовано договором купілі-продажу теплової енергії в гарячій воді.
За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами. (ст. 714 ЦК України).
Як передбачає ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений строк.
Як свідчать надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні обов'язки.
Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (далі ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Таким чином, укладений між сторонами Договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.12.2006 № 101770, є підставою для виникнення у його сторін майново-господарських зобов'язань.
Як посилається позивач в позовній заяві, відповідач має заборгованість з отриманої теплової енергії за період з грудня 2018 по квітень 2019. В зв'язку з систематичним порушенням строків оплати, позивач суму оплаченої заборгованості зараховував в попередні періоди прострочки платежів, в зв'язку з чим, сума основного боргу склала 1163 грн. 81 коп.
Однак, дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що за заявлений період з грудня 2018 по квітень 2019 поставлена позивачем теплова енергія відповідачем оплачена в повному обсязі, що підтверджується наступним:
- Акт від 31.12.2018 року на суму 2501 грн. 76 коп. був оплачений 31.01.2019 року (квитанція № 0.0.1255196858.1);
- Акт від 31.01.2019 року на суму 1885 грн. 43 коп. був оплачений 26.02.2019 року (квитанція № 0.0.1278993777.1);
- Акт від 28.02.2019 року на суму 1657 грн. 45 коп. був оплачений 13.02.2020 року (квитанція № 1869-5330-7625-0031);
- Акт від 31.03.2019 року на суму 1 105 грн. 45 коп. був оплачений 05.06.2019 року (квитанція № 0.0.1344976499.1);
- Акт від 30.04.2019 року на суму 502 грн. 99 коп. був оплачений 24.05.2019 року (квитанція № 0.0.1364578890.1);
- Акт від 30.11.2019 року на суму 982 грн. 46 коп. був оплачений 17.12.2019 року (квитанція № 1811-5618-9851-0937);
- Акт від 31.12.2019 року на суму 1327 грн. 45 коп. був оплачений 22.01.2020 року (квитанція № 0.0.1592258324.1).
Оригінали актів та квитанцій надавались відповідачем для огляду суду, належним чином завірені копії містяться в матеріалах справи.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідачем було оплачено суму основного боргу.
Відповідно до норм п. 2 ч. 1 та ч. 3 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. У разі закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Таким чином, позовна вимога про стягнення суми основного боргу в розмірі 1163 грн. 81 коп. підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України внаслідок відсутності предмета спору.
Посилання позивача на те, що в зв'язку з простроченням відповідачем оплати суми боргу та не зазначенням відповідачем в квитанціях конкретно місяць оплати в призначенні платежу, оплати включались на погашення заборгованості за попередні періоди, суд не приймає, оскільки, позивачем у даній позовній заяві заявлено конкретний період заборгованості з грудня 2018 по квітень 2019, суд не може надавати правову оцінку періоду заборгованості до грудня 2018, за який нібито відповідач прострочив оплату заборгованості та позивач зарахував здійснену відповідачем оплату. Суд враховує здійснення відповідачем оплати по факту заборгованості в межах заявленого позивачем періоду.
У зв'язку із несвоєчасною оплатою відповідачем основної заборгованості у визначений договором строк, позивачем нараховано до стягнення з відповідача 6 075 грн. 22 коп. пені, 168 грн. 25 коп. інфляційних втрат, 108 грн. 89 коп. 3 % річних.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України. Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Інфляційні нарахування - це спосіб захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до п. 7.2.8 Договору передбачено, що у разі несплати або несвоєчасної оплати споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого у пункті 6.3 цього договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.
Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Суд заявлений позивачем період стягнення пені, 3 % та інфляції вважає невірним, тому суд враховуючи умови Договору та вимоги чинного законодавства зробив розрахунок заборгованості за загальний період з 20.01.2019 по 24.05.2019 (по кожному акту окремо) з урахуванням оплат відповідача, а саме: з 20.01.2019 по 30.01.2019 в сумі 2301 грн. 76 коп., з 20.02.2019 по 24.02.2019 в сумі 1885 грн. 43 коп., з 20.03.2019 по 12.02.2020 в сумі 1657 грн. 43 коп., з 20.04.2019 по 05.05.2019 в сумі 1105 грн. 45 коп., з 20.05.2019 по 23.05.2019 в сумі 302 грн. 99 коп., в зв'язку з чим, сума пені склала 530 грн. 39 коп., 3 % річних в розмірі 48 грн. 74 коп., втрат від інфляції в розмірі 32 грн. 64 коп.
Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 р. (п. 40) по справі "Горнсбі поти Греції" зазначено: "…Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним - і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
З урахуванням наведеного, суд позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судового збору суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сума судового збору підлягає поверненню за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду у випадку закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).
Таким чином, із урахуванням вимог ст. 7 Закону України "Про судовий збір", позивач не позбавлений права, у зв'язку з закриттям провадження у справі внаслідок відсутності предмету спору в частині стягнення 1163 грн. 81 коп. основного боргу, подати до суду клопотання про повернення з державного бюджету 325 грн. 48 коп. судового збору.
Враховуючи, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 530 грн. 39 коп. пені, 3 % річних в розмірі 48 грн. 74 коп., втрат від інфляції в розмірі 32 грн. 64 коп. задоволено, судовий збір в сумі 171 грн. 05 коп. (тобто в частині задоволених позовних вимог), відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судом покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 42, 46, 123, 129, 231, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Концерну "Міські теплові мережі" до Фізичної особи - підприємця Коровської Ольги Борисівни задовольнити частково.
Закрити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 1163 грн. 81 коп.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця Коровської Ольги Борисівни ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Концерну "Міські теплові мережі" (69065 м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2а, ідентифікаційний номер юридичної особи 32121458) 530 (п'ятсот тридцять) грн. 39 коп. пені, 48 (сорок вісім) грн. 74 коп. 3 % річних, 32 (тридцять дві) грн. 51 коп. інфляційних втрат, 171 (сто сімдесят одну) грн. 05 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення оформлено та підписано 28.09.2020.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення буде розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя С.С. Дроздова