61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
29.09.2020р. Справа № 905/69/20
Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., при секретарі судового засідання Григор'євій М.В, розглянувши у відкритому судовому засіданні
заяву Акціонерного товариства “Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств “Укрнафтохімпроект”, м.Київ б/н від 18.09.2020
про ухвалення додаткового рішення у справі №905/69/20
за позовом: Департаменту екології та природних ресурсів Донецької обласної державної адміністрації, м.Краматорськ, Донецька область
до відповідача: Акціонерного товариства “Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств “Укрнафтохімпроект”, м.Київ
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Комунальне підприємство “Компанія “Вода Донбасу”, м.Маріуполь, Донецька область
про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення штрафних санкцій у розмірі 132080,00грн.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Боженко Г.В., довіреність №16 від 20.02.2020; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ХВ №002317 від 08.02.2019
від третьої особи: не з'явився
Рішенням Господарського суду Донецької області від 16.09.2020 позовну заяву Департаменту екології та природних ресурсів Донецької обласної державної адміністрації, м.Краматорськ, Донецька область до Акціонерного товариства “Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств “Укрнафтохімпроект”, м.Київ про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення штрафних санкцій у розмірі 132080,00грн., задоволено частково. Зобов'язано Акціонерне товариство “Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств “Укрнафтохімпроект” (Кудрявський узвіз, буд. 5-Б, м.Київ, 04053; код ЄДРПОУ 21489100) виконати договір на розробку проектно-кошторисної документації від 07.09.2018 №70, укладений між Департаментом екології та природних ресурсів Донецької обласної державної адміністрації та Акціонерним товариством “Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств “Укрнафтохімпроект”, щодо виконання робіт з Розробки проектно-кошторисної документації по об'єкту “Реконструкція каналізаційних очисних споруд м.Торецьк” зазначені у завданні на проектування (Додаток №2), що є невід'ємною частиною договору (код за ДК 021-2015 71242000-6 - “Підготовка проектів та ескізів, оцінювання витрат”), а також пройти комплексу державну експертизу. Стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 2102,00грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Водночас, враховуючи, що представником відповідача, який приймав участь у судовому засіданні, було заявлено про подання протягом 5 днів після ухвалення рішення суду доказів понесення відповідачем витрат на правничу допомогу, розподіл таких витрат під час ухвалення рішення судом не здійснювався.
21.09.2020 до суду надійшла заява представника відповідача Акціонерного товариства “Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств “Укрнафтохімпроект”, м.Київ б/н від 18.09.2020 про ухвалення додаткового рішення у справі, щодо стягнення понесених останнім судових витрат на професійну правничу допомогу. Вказана заява призначена до розгляду в судовому засіданні на 29.09.2020.
У судове засідання 29.09.2020 з'явився представник відповідача та наполягав на стягненні з позивача понесених судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 21239,00грн.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, проте надав клопотання від 28.09.2020р. про відмову в стягненні судових витрат на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування поданого клопотання позивач посилається на не співмірність заявленої до стягнення суми зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт.
Дослідивши заяву про ухвалення додаткового рішення та докази на підтвердження цих витрат, суд зазначає про наступне.
За змістом частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з частиною 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Представником відповідача в судовому засіданні 16.09.2020 до закінчення судових дебатів у справі була зроблена відповідна заява, а докази понесення судових витрат подані у встановлений законом строк.
Відповідно до частини 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Частиною 3 статті 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність” гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю, водночас, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).
Згідно з положеннями статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (правова позиція Верховного Суду, викладена у додатковій постанові від 24.06.2019 №904/64/18).
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та в постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 20.12.2019 у справі №903/125/19.
У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Така позиція викладена в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Отже, суд враховує, що підставою для відшкодування судових витрат на правову допомогу є, зокрема, наявність належних та допустимих доказів щодо взаємозв'язку між сплаченими (або належними до сплати) замовником спеціалісту у галузі права коштами та наданою йому правовою допомогою на підставі відповідного договору, який стосується безпосередньо підготовки процесуальних документів та супроводження судової справи.
Питання «гонорару успіху» вирішується за домовленістю сторін, що відповідає принципу свободи договору, проте, розмір «гонорару успіху» не може бути безумовним.
Вирішуючи питання про стягнення «гонорару успіху», суд керується принципом співмірності та розумності, оцінює заявлену суму із врахуванням ціни позову, обсягом наданих послуг, складністю спору та інших обставин.
Вказаний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, якою вирішено виключну правову проблему щодо можливості віднесення до судових витрат бонусів (додаткового гонорару), передбачених договором про надання правничої допомоги, залежно від результатів розгляду справи, тобто, так званого «гонорару успіху». У вказаній справі Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин між якими і може розглядатися питання щодо обов'язковості такого зобов'язання.
У відзиві від 01.03.2020 на позовну заяву відповідачем було зазначено, що попередній розрахунок суми витрат позивача на професійну правничу допомогу складає 15000,00грн.
Разом з тим згідно поданої до суду заяви про ухвалення додаткового рішення представник відповідача зазначає, що вартість послуг на професійну правничу допомогу наданих АТ “Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств “Укрнафтохімпроект” складає 21239,00грн.
На підтвердження заявлених до стягнення з Департаменту екології та природних ресурсів Донецької обласної державної адміністрації послуг з правничої допомоги АТ “Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств “Укрнафтохімпроект” останній надав суду: копію договору про надання адвокатом правової допомоги від 27.02.2020, копію додатку №1 від 27.02.2020 до договору про надання адвокатом правової допомоги від 27.02.2020, копії актів приймання-передачі правової допомоги №1 від 15.07.2020 та №2 від 18.09.2020 до договору про надання адвокатом правової допомоги від 27.02.2020, копії платіжних доручень №4003 від 03.03.2020 на суму 11000,00грн., №5002 від 16.07.2020 на суму 2218,00грн. Також в матеріалах справи наявні копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №989 від 24.06.2011 та довіреності №17 від 20.02.2020.
З наданих документів вбачається, що згідно з п.3 договору про надання адвокатом правової допомоги, сторони узгодили, що умови оплати гонорару адвоката, викладені в додатку №1 до договору, відповідно до п.1 якого адвокат надає правову допомогу клієнтові на оплатній основі.
Відповідно до п.4 додатку №1 від 27.02.2020 до договору, за наслідками виконання договору сторони складають акт приймання-передачі правової допомоги, в якому визначають, які дії вчинені сторонами, скільки відбулось судових засідань по справі, по якій адвокат надає правову допомогу клієнту, та інші необхідні відомості, а також узгоджують суму остаточного розрахунку по договору, яка сума має бути сплачена клієнтом впродовж 3-х днів з моменту підписання акту приймання-передачі правової допомоги.
Згідно актів приймання-передачі правової допомоги №1 від 15.07.2020 та №2 від 18.09.2020, укладених між АТ “Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств “Укрнафтохімпроект” та адвокатом Крячко О.В., в яких зазначено перелік виконаних адвокатом робіт у зв'язку з розглядом справи №905/69/20 із зазначенням вартості цих робіт, адвокат надав правничу допомогу, що підлягає оплаті.
В акті №1 від 15.07.2020 сторони погодили, що до оплати за надану адвокатом правову допомогу підлягає сума 2218,00грн.
Разом з тим, в акті №2 від 18.09.2020 сторони визначили, що на час підписання даного акту №2 загальна вартість правової допомоги, що надана за договором про надання адвокатом правової допомоги від 27.02.2020, складає 2218,00грн. за актом №1 від 15.07.2020 та 19021,00грн. за актом №2 від 18.09.2020, а разом 21239,00грн.
Дослідивши акти приймання-передачі правової допомоги №1 від 15.07.2020 та №2 від 18.09.2020 суд дійшов висновку, що зазначені в актах перелік, характер та обсяг виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) відповідає документам та інформації, що містяться у матеріалах справи. Адвокат Крячко О.В. приймав участь у безпосередньому наданні правової допомоги та участь в судових засіданнях при розгляді даної справи у суді, про що свідчать матеріали справи.
Витрати на оплату послуг поштового зв'язку із пересилання поштових відправлень в сумі 17,00грн., підтверджуються доказами наявним в матеріалах справи (описами вкладення до цінного листа, накладними та фіскальними чеками АТ «Укрпошта»).
Покладення на позивача витрат відповідача на професійну правничу допомогу як «гонорару успіху» в розмірі 5% від суми відхилених позовних вимог, у даному випадку також відповідає критеріям реальності (дійсної необхідності їх понесення) та розумності їх розміру, враховуючи факт того, що у задоволені позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій в розмірі 132080,00грн. було відмовлено.
За приписами частини 6 статті 126 ГПК України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Однак, відповідачем не було заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги через їх не співмірність.
Відповідно до частини 4 статті 129 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог
Слід зазначити, що пропорційність застосовується, насамперед, коли позов має майновий характер, адже лише майнові вимоги можуть мати розмір. Водночас правило пропорційності є загальним, а тому повинно застосуватись як в майнових, так і в немайнових справах.
Позивачем у даній справі було заявлено позовні вимоги як немайнового характеру (зобов'язання вчинити певні дії), так і майнового характеру (стягнення штрафних санкцій).
З урахуванням наведених положень процесуального законодавства, проаналізувавши зміст вищевказаних доказів, наданих представником відповідача на підтвердження понесених відповідачем витрат на правничу допомогу, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти та складність справи, беручи до уваги, що позов Департаменту екології та природних ресурсів Донецької обласної державної адміністрації було задоволено частково, відмовлено у задоволенні майнової вимоги, немайнова вимога позивача задоволена, суд дійшов висновку, що витрати відповідача на професійну правничу допомогу в сумі 6604,00грн. (гонорар успіху) слід покласти на позивача повністю, а витрати відповідача на професійну правничу допомогу в сумі 14635,00грн. (21239,00грн. - 6604,00грн.) порівну на обидві сторони в сумі 7317,50грн.
Таким чином витрати на правничу допомогу, понесені АТ “Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств “Укрнафтохімпроект”, підлягають стягненню з Департаменту екології та природних ресурсів Донецької обласної державної адміністрації в загальній сумі 13921,50грн. (6604,00грн. + 7317,50грн.).
Судом не приймаються до уваги заперечення позивача викладені у клопотанні від 28.09.2020р. , оскільки вказані заперечення є необґрунтованими та такими, що є юридично неспроможними та позбавлені належного доказового обгрунтування.
Керуючись статтями 123, 129, 221, 237, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
Прийняти додаткове рішення у справі №905/69/20.
Стягнути з Департаменту екології та природних ресурсів Донецької обласної державної адміністрації (вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, м.Краматорськ, Донецька область, 84313; код ЄДРПОУ 38707906) на користь Акціонерного товариства “Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств “Укрнафтохімпроект” (Кудрявський узвіз, буд. 5-Б, м.Київ, 04053; код ЄДРПОУ 21489100) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13921,50грн.
Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
Згідно із статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Донецької області.
У судовому засіданні 29.09.2020 оголошено вступну та резолютивну частини додаткового рішення.
Повний текст додаткового рішення складено та підписано 29.09.2020.
Суддя М.О. Лейба