вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
28.09.2020м. ДніпроСправа № 904/3797/20
За позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз", м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Коменерго-Новомосковськ", м. Новомосковськ Дніпропетровської області
про стягнення заборгованості в сумі 6 923 грн. 65 коп. за договором технічного обслуговування системи газопостачання та газового обладнання (крім ВОГ (Вузла Обліку Газу) багатоквартирний будинок загального користування від 18.10.2019 № 32С490-32368-19
Суддя Рудь І.А.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Коменерго-Новомосковськ" заборгованість в сумі 6 923 грн. 65 коп., з яких: 6 554 грн. 03 коп. - основний борг, 120 грн. 59 коп. - пеня, 117 грн. 14 коп. - 3% річних, 131 грн. 89 коп. - інфляційні втрати, відповідно до умов договору технічного обслуговування системи газопостачання та газового обладнання (крім ВОГ (Вузла Обліку Газу) багатоквартирний будинок загального користування від 18.10.2019 № 32С490-32368-19.
Позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг.
Ухвалою господарського суду від 20.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними в матеріалах справи документами.
Господарський суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" від 11.03.2020 № 211 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 № 215), з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020, на усій території України з 12.03.2020 до 03.04.2020 установлено карантин.
Крім того, згідно із п. 11 Закону України №540-ІХ від 30.03.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набув чинності 02.04.2020, розділ X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України доповнено п. 4 такого змісту, зокрема, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки судового розгляду справи продовжуються на строк дії такого карантину, а строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) (редакція п. 4 розділ X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України до 17.07.2020).
Надалі строк дії карантину продовжувався з 03.04.2020 до 24.04.2020 (постанова Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 239), з 24.04.2020 до 11.05.2020 (постанова Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 № 291), з 11.05.2020 до 22.05.2020 (постанова Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 № 343), з 22.05.2020 до 22.06.2020 (постанова Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392), з 22.06.2020 по 31.07.2020 (постанова Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 № 500), з 01.08.2020 до 31.08.2020 (постанова Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641), до 31.10.2020 (постанова Кабінету Міністрів України від 26.08.2020 № 760).
Відповідач вимоги суду не виконав та не надав витребувані судом документи.
Згідно із поштовим повідомленням № 4930012314568 ухвала господарського суду про відкриття провадження у справі від 20.07.2020 отримана відповідачем 28.07.2020.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020 № 731-ІХ, який набув чинності 17.07.2020, п. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України викладено в редакції: “Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином”.
Відповідно до п. 2 розділу ІІ вказаного Закону від 18.06.2020 № 731-ІХ процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30.03.2020, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
Господарський суд зазначає, що відзив на позовну заяву або клопотання відповідача про продовження строку на надання відзиву відповідно до п. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020 № 731-ІХ, до суду не надходили.
За таких обставин у суду наявні достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про розгляд даної справи, але останній не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву.
Відповідно до ч. 9 ст. 81, ч. 9 ст. 165 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Згідно зі ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Також судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
У пункті 3 постанови № 11 від 17.10.2014 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" визначено, що розумним, зокрема вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).
При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.
Так, у справі "Хосце проти Нідерландів" 1998 суд вирішив, що тривалість у 8,5 років є розумною у контексті ст. 6 Конвенції, у зв'язку зі складністю справи, а у справі "Чірікоста і Віола проти Італії", 15-річний строк розгляду визнано Європейським судом з прав людини виправданим, у зв'язку з поведінкою заявників.
З огляду на викладене, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв"язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
Предметом доказування у даній справі є обставини укладення договорів; факт надання послуг; строк оплати наданих послуг; наявність прострочення оплати.
На підтвердження обставин, які є предметом доказування у даній справі, позивач надав до матеріалів справи такі докази:
- копії договору технічного обслуговування системи газопостачання та газового обладнання (крім ВОГ (Вузла Обліку Газу) багатоквартирний будинок загального користування від 18.10.2019 № 32С490-32368-19 з додатками;
- копію акту виконаних робіт від 26.11.2019;
- копію рахунку на оплату № 69031727 від 26.11.2019;
- копію претензії за № б/н без дати;
- копію договору погашення та реструктуризації боргу за технічне обслуговування системи газопостачання та газового обладнання (крім ВОГ) багатоквартирних будинків загального користування від 19.12.2019;
- копію додаткової угоди від 01.04.2020 до договору погашення та реструктуризації боргу за технічне обслуговування системи газопостачання та газового обладнання (крім ВОГ) багатоквартирних будинків загального користування від 19.12.2019.
Так, судом встановлено, що 18.10.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Коменерго-Новомосковськ" Новомосковської міської ради (замовник) та Акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз", яке надалі змінило найменування на Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" (виконавець) укладено договір технічного обслуговування системи газопостачання та газового обладнання (крім ВОГ (Вузла Обліку Газу) багатоквартирний будинок загального користування № 32С490-32368-19 (далі - договір).
Згідно з п. 1 розділу І договору замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання з надання послуг з технічного обслуговування системи газопостачання та газового обладнання (крім ВОГ) об'єктів, які знаходяться у власності (користуванні) замовника, а саме - зовнішнього та внутрішнього газопроводів, газового обладнання, за адресою: вул. Гетьманська, 49.
Відповідно до п. 2 розділу І договору технічне обслуговування системи газопостачання та газового обладнання (крім ВОГ) проводиться виконавцем у плановому порядку згідно з погодженим графіком (Додаток 1 до договору, який є його невід'ємною частиною).
За умовами п. 3 розділу І договору надання послуг з технічного обслуговування системи газопостачання газового обладнання (крім ВОГ) включає здійснення виконавцем виконання робіт з технічного обслуговування, огляду, обстеження, у строки та порядку, що передбачені цим договором і чинними нормативно-правовими актами (далі - послуги (роботи)).
Пунктом 4 розділу І договору передбачено, що вартість послуг (робіт) з технічного обслуговування системи газопостачання та газового обладнання (крім ВОГ) об'єктів, що надаються виконавцем, наведені у Додатку 2 до договору, який є його невід'ємною частиною.
Згідно з п. 1 розділу ІІ договору вартість послуг (робіт) за рік визначається сторонами відповідно до переліку послуг (робіт) з технічного обслуговування, що надаються виконавцем замовнику, та становить 6 554 грн. 03 коп., у тому числі ПДВ 1 092 грн. 34 коп.
Відповідно до п. 2 розділу ІІ договору замовник сплачує виконавцю вартість послуг (робіт) з технічного обслуговування системи газопостачання, визначену в пункті 1 цього розділу, на поточний рахунок виконавця з урахуванням податку на додану вартість, в такому порядку - 100% передплати на підставі виставленого рахунку або протягом 10 (десяти) робочих днів з дня підписання акту наданих послуг (робіт). Здавання послуг виконавцем та приймання їх результатів замовником оформлюється актом приймання-передачі, який підписується повноваженими представниками сторін (Додаток 3 до договору).
Пунктом 4 розділу ІІ договору передбачено, що фактичні обсяги наданих послуг (робіт) оформлюються актом наданих послуг (виконаних робіт) виконавцем протягом 3 (трьох) робочих днів з дати надання послуг (виконаних робіт) та подається виконавцем на розгляд замовника у двох примірниках. Замовник зобов'язується протягом 5 (п'яти) днів від дати передачі актів наданих послуг (виконаних робіт) підписати їх та повернути один примірник кожного акту виконавцю або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання такого акту. У випадку неповернення замовником акту наданих послуг (виконаних робіт) та ненадання обґрунтованих заперечень щодо нього у визначений строк цей акт вважається погодженим замовником в редакції виконавця.
Виконавець має право на своєчасне отримання від замовника оплати за договором у повному обсязі (п. 1 розділу ІІІ договору).
Згідно з п. 2 розділу ІV договору замовник зобов'язується своєчасно оформлювати та підписувати акти виконаних послуг (робіт) і розраховуватись з виконавцем.
Відповідно до п. 2 розділу V договору за несвоєчасне здійснення оплати послуг (робіт), наданих (виконаних) виконавцем, замовник сплачує пеню в розмірі 0,01% суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100% загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати послуги за послуги (роботи) за цим договором.
За умовами п. 1 розділу VІІ договору цей договір є укладеним і набирає чинності з дати підписання його сторонами і діє до 31.12.2019 та розповсюджує свою дію на правовідносини, які виникли між сторонами з початку календарного року, в якому його було укладено (керуючись ч. 3 ст. 631 ЦК України), а в частині виконання розрахунків за договором - до повного виконання.
На виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги з технічного обслуговування системи газопостачання та газового обладнання (крім ВОГ) на суму 6 554 грн. 03 коп., що підтверджується підписаним сторонами без будь-яких зауважень актом виконаних робіт від 26.11.2019 (а.с. 12).
Позивач зазначає, що відповідач, в порушення умов договору, свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати наданих послуг не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 6 554 грн. 03 коп.
Надалі, 19.12.2019 між Акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз", яке змінило найменування на Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Коменерго-Новомосковськ" (замовник) укладено договір погашення та реструктуризації боргу за технічне обслуговування системи газопостачання та газового обладнання (крім ВОГ) багатоквартирних будинків загального користування (далі - договір реструктуризації).
Згідно з п. 1.1. договору реструктуризації замовник послуг визнає заборгованість за проведене технічне обслуговування системи газопостачання та газового обладнання (крім ВОГ) об'єктів, які знаходяться на балансі замовника, а саме - зовнішнього та внутрішнього газопроводів, газового обладнання, у сумі 227 624 грн. 42 коп., а саме:
- № 32С490-10553-19 від 11.04.2019 на суму 49 291,47 грн.;
- № 32С490-10654-19 від 12.04.2019 на суму 46 846, 65 грн.;
- № 32С490-10659-19 від 12.04.2019 на суму 52 151.52 грн.;
- № 32С490-13116-19 від 06.05.2019 на суму 40 438,58 грн.;
- № 32С490-13118-19 від 06.05.2019 на суму 28 950,67 грн.;
- № 32С490-32368-19 від 18.10.2019 на суму 6 554,03 грн.;
- № 32С490-32371-19 від 18.10.2019 на суму 3 391,50 грн.
Відповідно до п. 1.2. договору реструктуризації оператор ГРМ надає замовнику розстрочку у погашенні заборгованості, зазначеної у п. 1.1., строком на 6 (шість) місяців за умови своєчасної сплати згідно графіку, зазначеному в п. 1.3., за надані послуги з технічного обслуговування системи газопостачання та газового обладнання (крім ВОГ).
Пунктом 1.3. договору реструктуризації передбачено, що погашення заборгованості здійснюється замовником згідно з таким графіком:
- грудень 2019 - 19 000 грн. 00 коп.;
- січень 2020 - 41 100 грн. 00 коп.;
- лютий 2020 - 41 100 грн. 00 коп.;
- березень 2020 - 42 100 грн. 00 коп.;
- квітень 2020 - 42 100 грн. 00 коп.;
- травень 2020 - 42 224 грн. 42 коп.
Згідно з п. 2.1. договору реструктуризації оператор ГРМ має право звернутись до суду про примусове стягнення заборгованості за надані послуги з технічного обслуговування системи газопостачання та газового обладнання (крім ВОГ) у разі порушення графіку, зазначеного в п. 1.3. договору.
Пунктом 2.2. договору реструктуризації передбачено, що замовник зобов”язується погашати заборгованість відповідно до встановленого графіку, зазначеного в п. 1.3. договору.
Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 01.06.2020, а в частині виконання розрахунків за договором - до повного виконання (п. 5.1. договору реструктуризації).
17.02.2020 позивач вручив відповідачу претензію про сплату заборгованості за договором реструктуризації (а.с. 14-16).
Додатковою угодою від 01.04.2020 до договору реструктуризації, у зв”язку з невиконанням замовником ТОВ "Керуюча компанія "Коменерго-Новомосковськ" пункту 1.3. розділу І договору, сторони домовились за взаємною згодою розірвати з 01.04.2020 договір реструктуризації. Розірвання договору не звільняє сторони від виконання зобов”язань, що виникли в період дії договору та від відповідальності за порушення зобов”язань, які мали місце під час дії договору (п. 1 додаткової угоди від 01.04.2020).
Доказів оплати відповідачем заборгованості у розмірі 6 554 грн. 03 коп. сторонами до матеріалів справи не надано.
На підставі положень п. 2 розділу V договору від 18.10.2019 № 32С490-32368-19 позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 120 грн. 59 коп., за період з 11.12.2019 по 11.06.2020.
Із посиланням на положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 117 грн. 14 коп., за період з 11.12.2019 по 15.07.2020, та інфляційні втрати у розмірі 131 грн. 89 коп., за період з січня по червень 2020.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору реструктуризації, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання.
За приписами ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання).
Суд зазначає, що, уклавши 19.12.2019 договір реструктуризації заборгованості, у тому числі за надані позивачем послуги у розмірі 6 554 грн. 03 коп. згідно з договором від 18.10.2019 № 32С490-32368-19, сторони фактично змінили порядок і строк проведення розрахунків між ними.
Додатковою угодою від 01.04.2020 до договору реструктуризації було розірвано вказаний договір з 01.04.2020. Водночас, у п. 1 додаткової угоди вказано, що розірвання договору не звільняє сторони від виконання зобов”язань, що виникли в період дії договору та від відповідальності за порушення зобов”язань, які мали місце під час дії договору.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що відповідач мав здійснити оплату наданих позивачем послуг у розмірі 6 554 грн. 03 коп. у строк до 01.04.2020 включно, чого, як вбачається з матеріалів справи, не зробив.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 6 554 грн. 03 коп. підлягають задоволенню.
Вимоги позивача щодо стягнення пені на підставі положень п. 2 розділу V договору від 18.10.2019 № 32С490-32368-19 у розмірі 120 грн. 59 коп. задоволенню не підлягають, враховуючи таке.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, у тому числі пені, повинен вчинятись у письмовій формі.
Отже, законодавством передбачено, що сплата неустойки (пені) та її розмір встановлюються у договорі, тому вимога щодо стягнення пені повинна бути передбачена умовами договору.
Як вбачається з матеріалів справи, договором реструктуризації заборгованості від 19.12.2019 не передбачено стягнення пені за порушення виконання зобов"язання з оплати, доказів укладення такого правочину позивач до суду не надав. З огляду на викладене, позивачем безпідставно пред'явлені вимоги щодо стягнення пені.
Посилання позивача на положення п. 2 розділу V договору від 18.10.2019 № 32С490-32368-19 суд вважає безпідставними, оскільки саме на підставі договору реструктуризації заборгованості від 19.12.2019 відповідач мав здійснити оплату за надані позивачем послуги у розмірі 6 554 грн. 03 коп.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 117 грн. 14 коп., за період з 11.12.2019 по 15.07.2020, та інфляційних втрат у розмірі 131 грн. 89 коп., за період з січня по червень 2020, суд зазначає таке.
Згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За розрахунком суду, 3% річних за період з 02.04.2020 по 15.07.2020 складають 56 грн. 41 коп. та підлягають стягненню з відповідача. Решта позовних вимог в цій частині задоволенню не підлягає.
За розрахунком суду, інфляційні втрати за період з травня по червень 2020 складають 32 грн. 81 коп. та підлягають стягненню з відповідача. Решта позовних вимог в цій частині задоволенню не підлягає.
Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов'язання, чим порушив умови укладеного із позивачем договору реструктуризації та вищевказані приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги позивача про стягнення 6 554 грн. 03 коп. - основного боргу, 56 грн. 41 коп. - 3% річних, 32 грн. 81 коп. - інфляційних втрат є обґрунтованими і підлягають задоволенню. У решті позову слід відмовити.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Коменерго-Новомосковськ" про стягнення заборгованості в сумі 6 923 грн. 65 коп. за договором технічного обслуговування системи газопостачання та газового обладнання (крім ВОГ (Вузла Обліку Газу) багатоквартирний будинок загального користування від 18.10.2019 № 32С490-32368-19 задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Коменерго-Новомосковськ" (51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, пров. Парковий, 1, код ЄДРПОУ 35782839) на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" (49000, м. Дніпро, вул. Шевченка, 2, код ЄДРПОУ 03340920) 6 554 грн. 03 коп. (шість тисяч п”ятсот п”ятдесят чотири грн. 03 коп.) основного боргу, 56 грн. 41 коп. (п”ятдесят шість грн. 41 коп.) 3% річних, 32 грн. 81 коп. (тридцять дві грн. 81 коп.) інфляційних втрат та 2 016 грн. 87 коп. (дві тисячі шістнадцять грн. 87 коп.) витрат зі сплати судового збору.
У решті позову Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Коменерго-Новомосковськ" про стягнення 120 грн. 59 коп. пені, 60 грн. 73 коп 3% річних, 99 грн. 08 коп. інфляційних втрат відмовити.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.
Повне рішення складено 28.09.2020
Суддя І.А. Рудь