пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
29 вересня 2020 року Справа № 903/251/20
Господарський суд Волинської області у складі:
головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича
секретар судового засідання - Коваль Олександр Миколайович
за участю представників сторін:
від позивача: н/з
від відповідача: н/з
взяв участь прокурор відділу представництва інтересів держави в суді Волинської обласної прокуратури: Бородчук О.В. - наказ №410к від 14.09.2020
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області справу №903/251/20 за позовом керівника Ковельської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Поворської сільської ради Ковельського району Волинської області до фізичної особи-підприємця Брич Зеновія Михайловича про визнання недійсним договору оренди майна комунальної власності територіальної громади та повернення нежитлового приміщення,
14.04.2020 керівник Ковельської місцевої прокуратури звернувся в суд в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Поворської сільської ради Ковельського району Волинської області до фізичної особи-підприємця Брич Зеновія Михайловича про визнання недійсним договору оренди майна комунальної власності територіальної громади та повернення нежитлового приміщення.
Заява обґрунтована тим, що при укладенні договору оренди майна комунальної власності територіальної громади від 01.02.2018, а саме при визначенні розміру орендної плати, його сторонами використано балансову вартість об'єкта оренди, тобто оцінка майна, всупереч вимогам ст.11 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" не проводилась.
Ухвалою суду від 15.04.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Протокольними ухвалами суду від 12.05.2020, від 14.07.2020 розгляд підготовчого засідання відкладався.
Протокольною ухвалою від 26.08.2020 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті.
Представник позивача в призначене судове засідання не з'явився. Разом з тим, в заявах від 02.06.2020 (а.с.46) та від 22.06.2020 (а.с.51) просить розгляд справи проводити за відсутності представника, позов підтримує в повному обсязі.
Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просить позов задовольнити.
Відповідач в призначене судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та дату судового засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4500200909248 (а.с.62).
Оскільки неявка представників позивача та відповідача не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути спір за відсутності представників позивача та відповідача, за наявними в ній матеріалами на підставі ч. 9 ст.165 ГП України.
Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов'язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, відсутність відзиву з відповідними вказівками на незгоду відповідача з будь-якою із обставин справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, що позбавляє відповідача відповідно до ч.4 ст. 165 ГПК України заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.
Заслухавши пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, що 11.02.2018 між Поворською сільською радою Ковельського району (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Брич Зеновієм Михайловичем (орендар) укладено договір оренди майна комунальної власності територіальної громади (а.с.14-15).
Відповідно до п.1.1. договору, орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне володіння і користування стоматологічний кабінет площею 38,5 кв. м., розміщений за адресою Ковельський район, с. Поворськ, вул. Київська, 50.
Згідно п.3.1. Договору оренди орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за оренду майна спільної власності територіальної громади Поворської сільської ради, орендна плата становить 22 грн. і підлягає подальшо щомісячній індексації в залежності від рівня індексу інфляції у відповідності з чинним законодавством України.
Строк дії договору складає 11 місяців з 01.02.2018 по 31.12.2018 включно (п.7.1. договору).
Пунктом 7.3 договору сторони узгодили, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору протягом одного місяця після закінчення строку дії цього договору він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.
Згідно акта приймання-передачі нежитлового приміщення від 01.02.2018 (а.с.16) орендодавець передав орендарю в строкове платне користування для здійснення діяльності, передбаченої договором нежитлове приміщення, розташоване за адресою Ковельський район, с. Поворськ, вул. Київська, 50.
Право власності Поворської сільської ради на земельну ділянку під об'єктом оренди підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №12381929 від 07.11.2013 (а.с.24).
Крім того, право власності на приміщення, що знаходиться за адресою: Ковельський район, с.Поворськ, вул. Київська, 50 підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 28.10.2011 (а.с.23).
З доводів прокурора слідує, що орендоване нерухоме майно ФОП Брич З.М. використовується за призначенням, заборгованість з орендної плати відсутня.
Разом з тим, оцінка об'єкта оренди сторонами Договору фактично не проводилась. При укладенні оспорюваного правочину, а саме при визначенні розміру орендної плати, використано загальну балансову вартість нерухомого майна, яка згідно витребуваної прокурором інвентарної картки №б/н обліку основних засобів в бюджетних установах Поворської сільської ради становить 842377,00 грн. (а.с.25). При цьому загальна площа приміщення згідно витягу про державну реєстрацію прав від 11.01.2012 становить 1713,8 кв.м.
Відповідно до абз.3 п. 2 Перехідних положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна» чинного з 01.02.2020 договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом. Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.
Згідно із положеннями ст. 5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
Згідно із ч. 3 ст. 5 ЦК України, якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного Законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним винності.
Таким чином, на правовідносини, що виникли між Поворською сільською радою Ковельського району та ФОП Брич Зеновієм Михайловичем застосовується Закон України «Про оренду державного та коммунального майна» в редакції чинній на момент укладення договору про оренду (01.02.2018).
Законом України «Про оренду державного та комунального майна» в редакції чинній на момент укладення договору, врегульовані відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності.
Згідно вимог ч. 1 ст. 10 Закону, до істотних умов договору оренди законодавцем серед інших віднесені об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації) та орендна плата з урахуванням її індексації.
Крім того, цим же нормативно-правовим актом запроваджені механізми забезпечення ефективності використання державного та комунального майна шляхом передачі його в оренду, одним із яких є обов'язкова оцінка об'єкта оренди.
Статтею 11 Закону визначено, що оцінка об'єкта оренди здійснюється а методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Оцінка об'єкта оренди передує укладенню договору оренди. У разі якщо на момент продовження дії договору оренди остання оцінка об'єкта оренди була зроблена більш як три роки тому, для продовження (поновлення) договору оренди провадиться оцінка об'єкта оренди.
Постановою Кабінету Міністрів України №629 від 10.08.1995 затверджена Методика оцінки об'єктів оренди (далі - Методика), пунктом 1 якої встановлено, що відповідно до цієї Методики проводиться оцінка майна державних підприємств, установ та організацій, іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності, що передається в оренду, в тому числі нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень).
Згідно вимог п. 2 Методики, оцінка об'єктів оренди проводиться з метою визначення вартості таких об'єктів згідно з положеннями (національними стандартами) оцінки майна та цією Методикою, з урахуванням положень (стандартів) бухгалтерського обліку, для відображення її в договорі оренди та використання під час розрахунку орендної плати.
Оцінка обов'язково проводиться перед укладенням договору оренди та перед продовженням (поновленням) договору оренди у разі, коли на момент продовження дії такого договору остання оцінка об'єкта оренди була проведена більш як три роки тому.
Передбачені цією Методикою послуги з проведення незалежної оцінки об'єкта оренди (активів, що входять до складу об'єкта оренди) та аудиторської перевірки об'єкта оренди оплачує орендар.
Результати незалежної оцінки є чинними протягом шести місяців від дати оцінки, якщо інший строк не передбачений у звіті щодо незалежної оцінки.
Пунктом 3 Методики визначено, що у цій Методиці поняття «оцінка», «незалежна оцінка», «дата оцінки», «оцінювач», «договір на проведення оцінки майна» вживаються у значеннях, наведених у Законі України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність України».
Статтею 19 Закону також визначено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності.
Як стверджує прокурор, діючу на даний час Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу затверджено постановою Кабінету міністрів України №786 від 04.10.1995, орендодавець не використовує, а керується власною Методикою розрахунку і порядком використання орендної плати за користування майном спільної власності територіальної громади Поворської сільської ради від 23.12.2011 №19/4 (а.с.18-19).
Відповідно до п. 3 цієї Методики, розмір орендної плати установлюється договором оренди між орендодавцем та орендарем.
Зі змісту пункту 6 даної Методики вбачається, що орендна плата розраховується за формулою Опл.=Sор * Вар * Кроз * Кзон, де Опл - орендна плата, Sop - площа орендованого приміщення, Вар. - щомісячна орендна плата за квадратний метр орендної площі, Кроз - коефіцієнт розміщення приміщення будівлі (0,4 - підвал, горище, 0.5 - напівпідвал, цокольні приміщення, 1,0 - інші приміщення), Кзон - коефіцієнт місцезнаходження об'єкта.
Окрім цього, в додатку 1 до цієї Методики (а.с.19) передбачено розміри орендної плати за 1 кв.м. для кожного типу використання приміщень за функціональним призначенням. Таким чином, для ФОП Брич З.М. відповідно до додатку до договору оренди - розрахунку орендної плати за 1 кв.м. орендованого приміщення передбачена сума для місячної сплати в розмірі 22 грн., що з огляду на загальну площу орендованого приміщення становить 847 грн.
При цьому оцінка приміщення орендодавцем при укладенні договору оренди у 2018 році, не проводилася.
Незалежна оцінка вартості об'єкта оренди повинна враховувати його місцезнаходження і забезпеченість інженерними мережами. Результати незалежної оцінки є чинними протягом 6 місяців від дати оцінки, якщо інший термін не передбачено у звіті з незалежної оцінки.
Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», а саме статтею 3 цього Закону, встановлено, що оцінкою майна, майнових прав є процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.
Датою оцінки є дата, станом на яку здійснюються процедури оцінки майна та визначається вартість майна. Нормативно-правовими актами з оцінки майна можуть бути передбачені строки дії звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) від дати оцінки або дати її затвердження (погодження) замовником.
Випадки обов'язкового проведення оцінки майна встановлюються цим Законом.
В силу вимог ч. 2 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку оренди майна, що є у комунальній власності.
Частиною четвертою статті 12 цього ж Закону передбачено, що зміст, норма, порядок складання, затвердження та строк дії акта оцінки майна встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Виходячи з аналізу вищезазначених норм Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», а також методик, затверджених відповідними постановами Кабінету Міністрів країни №629 від 10.08.1995 та №786 від 04.10.1995, вбачається, що звіт про оцінку майна, складений за результатами проведеної оцінки з метою визначення розміру орендної плати за користування таким майном, є чинним протягом 6 місяців від дати оцінки, якщо інший термін не передбачено у звіті незалежної оцінки.
Однак, при укладенні зазначеного вище Договору, а саме при визначенні розміру орендної плати, його сторонами використано балансову вартість об'єкта оренди, тобто оцінка майна, всупереч вимогам ст. 11 Закону, взагалі не проводилась.
Згідно ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ч.1 ст.207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
У відповідності до вимог ч.1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Статтею 204 Цивільного кодексу закріплено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною 1 ст.215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відсутність оцінки нерухомого майна на момент укладення даного договору, не забезпечує реалізацію вимог Закону України "Про оренду державного та комунального майна" щодо обов'язкової оцінки орендованого майна (ст. 11 Закону), порядку визначення орендної плати (ст. 19 Закону), ефективного використання майна.
Наведене свідчить про недодержання сторонами у момент вчинення правочину (укладення договору) вимог законодавства, а тому є підставою для визнання укладеного між позивачем- Поворською сільською радою Ковельського району (Орендодавець) та відповідачем- ФОП Брич З.М. (Орендар) договору оренди майна комунальної власності територіальної громади від 01.02.2018 недійсним.
З огляду на викладене, вимоги прокурора в цій частині є підставними та підлягають до задоволення.
Щодо другої вимоги прокурора про зобов'язання ФОП Брич З.М. за актом приймання-передачі орендованого майна повернути Поворській сільській раді нерухоме майно, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини статті 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Згідно із частиною 2 статті 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту, як правило, договір найму припиняється.
Як визначено ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Таким чином, визнання недійсним договору оренди є правовим наслідком повернення цього приміщення орендодавцю в порядку і на умовах, які встановлені законом.
Враховуючи норми чинного законодавства, з припиненням дії договору оренди, відповідач втрачає статус орендаря, а тому суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про зобов'язання ФОП Брич З.М. за актом приймання-передачі орендованого майна повернути Поворській сільській раді нерухоме майно, що належить до комунальної власності, а саме нежитлове приміщення площею 38,5 кв. м., балансовою вартістю 18922,75 грн., яке знаходиться за адресою: Волинська область Ковельський район, с. Поворськ, вул. Київська, 50, є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо наявності підстав прокурора для здійснення представництва інтересів держави в суді.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Аналогічні за змістом вимоги містяться в п. 3 ч. 4 ст. 19 Закону України "Про прокуратуру".
Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури України покладено функції представництва інтересів громадян та держави в судах.
Відповідно до ч. 3-4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва - частина 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Таким чином, прокурор здійснює представництво інтересів держави у суді у разі їх порушення або загрози порушення виключно у випадках, якщо доведе наявність таких обставин: орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інших суб'єкт владних повноважень не здійснює захист цих інтересів; здійснює такий захист неналежним чином; такий орган взагалі відсутній.
Судом встановлено, що передача в оренду комунального майна без його попередньої оцінки суперечить вимогам ст. 11 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та може призвести до ненадходження до місцевого бюджету коштів, які в подальшому можна використати на потреби громади.
Вказані обставини свідчать про нездійснення позивачем захисту порушених інтересів держави та наявність підстав для представництва органом прокуратури інтересів держави в суді, передбачених ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").
Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.
Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 4204,00 грн. відповідно до ст.129 ГПК України слід покласти на нього.
На підставі викладеного, керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 256 ГПК України, суд,-
1. Позов задовольнити.
2. Визнати недійсними договір оренди майна комунальної власності територіальної громади, який укладено між Поворською сільською радою Ковельського району Волинської області (вул. Київська, 39, с. Поворськ, Ковельський район, 45050, код ЄДРПОУ 04334057) та фізичною особою-підприємцем Брич Зеновієм Михайловичем ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).
3. Зобов'язати фізичну особу-підприємця Брич Зеновія Михайловича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) за актом приймання-передачі орендованого майна повернути Поворській сільській раді нерухоме майно, що належить до комунальної власності, а саме нежитлове приміщення площею 38,5 кв. м., балансовою вартістю 18922,75 грн., яке знаходиться за адресою: Волинська область Ковельський район, с. Поворськ, вул. Київська, 50.
4. Стягнути з фізичної особи-підприємця Брича Зеновія Михайловича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Волинської обласної прокуратури (вулиця Винниченка, 15, м. Луцьк, 43000, код ЄДРПОУ 02909915) 4204,00 грн. (чотири тисячі двісті чотири гривні) витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повний текст рішення складено 29.09.2020.
Суддя І. О. Гарбар