пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
21 вересня 2020 року Справа № 903/206/20
Господарський суд Волинської області у складі судді Дем'як В. М., за участю секретаря судового засідання Русинчук М.М., розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ІК Енергозберігаючі технології 2010”, м. Київ
до відповідача: Державного підприємства “Волиньвугілля”, Волинська область, м. Нововолинськ
про стягнення 171 286,60 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: не прибув;
від відповідача: не прибув;
Встановив: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю “ІК Енергозберігаючі технології 2010” звернувся з позовом до Державного підприємства “Волиньвугілля” про стягнення 171 286,60 грн., з них: 149 976,00 грн. - основний борг, 19 673,56 грн. - пеня та 1 637,04 грн. - три проценти річних від простроченої суми.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №153 від 16.07.2019, в частині своєчасної оплати.
Ухвалою суду від 27.03.2020 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 22.04.2020.
Ухвалою суду від 22.04.2020 оголошено перерву в засіданні до 18.05.2020, зобов'язано сторін виконати вимоги ухвали суду від 27.03.2020.
Ухвалою суду від 18.05.2020 відкладено розгляд справи на 10.06.2020.
Згідно оголошення розміщеного на сайті Судової влади України від 08.06.2020 робота Господарського суду Волинської області з 09.06.2020 тимчасово зупинена з ціллю проведення дезінфекції приміщень і профілактичних заходів, а тому судове засідання 10.06.2020 у справі №903/206/20 не відбулось.
У зв'язку з тим, що у Господарському суді Волинської області закінчено проведення санітарно-епідеміологічних та профілактичних заходів, з 16.06.2020 суд відновив роботу у звичайному режимі, однак, із дотриманням окремих карантинних обмежень, зокрема, маскового режиму, температурного скринінгу, обмеженого доступу відвідувачів суду та інше.
Ухвалою суду від 17.06.2020 призначено підготовче засідання на 08.07.2020 на 12:00 год.
Ухвалою суду від 08.07.2020 відкладено підготовче засідання на 05.08.2020 на 12:30 год., запропоновано повторно сторонам виконати вимоги ухвали про відкриття провадження у справі від 27.03.2020.
Ухвалою від 05.08.2020 закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті 21.09.2020.
Представник позивача та відповідача в призначене судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про час та дату розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення №0113332748954, №4540200598180.
Враховуючи те, що неявка представників сторін не перешкоджає розгляду справи, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору та зважаючи на те, що сторони належним чином були повідомлені про судовий розгляд, суд дійшов висновку про розгляд справи по суті за наявними матеріалами згідно з положеннями статті 202 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
16.07.2019 між TOB ІК Енергозберігаючі технології 2010 (далі - Виконавець, Позивач) та ДП "Волиньвугілля" (далі - Замовник, Відповідач) укладено Договір № 153 (а.с. 9-12).
Згідно п.п. 1.1-1.2 договору, Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується надати такі послуги: Гідродинамічне очищення свердловини за адресою: Волинська обл., Іваничівський район, м. Нововолинськ шахта Бужанська. Замовник зобов'язується своєчасно прийняти і оплатити послуги, які визначені у п. 1.1. цього договору.
Відповідно до п. 1.3. договору, надані послуги за цим договором передаються Виконавцем Замовнику на підставі акту здачі-прийняття наданих послуг, який підписуються обома Сторонами. У цьому Договорі під актом Сторони розуміють акти, складені за типовою формою КБ-2в та довідки, складені за типовою формою КБ-3.
Вартість послуг розраховується на підставі нормативної потреби в трудових і матеріально- технічних ресурсах та поточних цін на них відповідно до Правил визначення вартості будівництва ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 (п.1.5. договору).
У відповідності до п.п. 2.1.-2.2. договору загальна сума договору складає: 149976,00грн., у тому числі ПДВ (20 %) 24996,00грн. Кінцева сума Договору може змінюватися, виходячи з фактичного обсягу наданих послуг, що підтверджується актом (актами) здачі-прийняття наданих послуг.
Згідно п.3.1. договору за надані послуги згідно п.1.1. цього договору Замовник сплачує Виконавцю суму, яка буде визначена актом (актами) здачі-прийняття наданих послуг.
Пунктами 3.2., 3.3. договору сторонами передбачено, що оплата здійснюється протягом 10 календарних днів після підписання Замовником та Виконавцем актів здачі-прийняття наданих послуг у безготівковій формі шляхом перерахування Замовником грошових коштів на поточний рахунок Виконавця. Сторони погодились, що кінцевий термін оплати Замовником наданих і прийнятих послуг з урахування п. 3.2. здійснюється не пізніше 31 грудня 2019 року.
Відповідно до п. 5.1. договору прийом наданих Виконавцем послуг оформлюється актом(ми) здачі-прийняття наданих послуг та здійснюється Замовником протягом 2-х днів з моменту його повідомлення про готовність послуг до приймання. У випадку наявності недоліків або дефектів наданих послуг, Замовник зобов'язаний у цей термін вмотивовано письмово повідомити Виконавця про відмову від підпису актів.
При несвоєчасній оплаті Замовником вартості наданих послуг, Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день перевищення терміну сплати від суми не перерахованих коштів (п.6.4. договору).
Відповідно до п. 9.2 договору строк, в межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу стосовно стягнення основної суми боргу та стягнення штрафних санкцій, передбачених договором та законом, становить три роки.
Згідно п. 12.1. договору, договір вступає в силу з моменту його підписання обома Сторонами і діє до 31 грудня 2019 року, а в частині виконання взятих на себе зобов'язань - до повного їх виконання Сторонами.
Договір не був предметом судового розгляду, докази про його розірвання чи зміну умов в матеріалах справи відсутні, отже є чинним на день розгляду справи.
Позивач зазначає, що на виконання умов договору взяті на себе зобов'язання виконав в повному обсязі та надав замовнику послуги на загальну суму 149 946,00грн., що підтверджує актом приймання виконаних робіт (№КБ-3) за серпень 2019 та довідкою про вартість виконаних робіт за серпень 2019, які підписані та скріплені печатками сторін. (а.с. 16-20).
З метою досудового врегулювання спору позивач 17.01.2020 на адресу відповідача надіслав письмову вимогу про сплату коштів за виконані роботи в сумі 149 976 грн.(а.с. 21-24). Однак, відповідач вимогу позивача не виконав та заборгованості не погасив.
На день розгляду справи заборгованість відповідача становить 149 976 грн., яка останнім визнана у відзиві (а.с. 75-76)
Відповідно до ст. 144 ГК України, ст. 11 ЦК України обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.
Згідно до ст. 853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
У відповідності до ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання (п. 1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Як визначено ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
Несвоєчасне проведення відповідачем належних розрахунків з позивачем, існування у певні періоди заборгованості по оплаті стало підставою для нарахування штрафу, пені за прострочку виконання грошових зобов'язань, а також інфляційних та процентів річних, та звернення до суду із позовом про стягнення нарахованих сум.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Згідно з приписами ст. 216-218 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вказана норма є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов'язання. Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
У зв'язку з простроченням сплати заборгованості в строки, позивачем нараховано 3% річних - 1637,04 грн., пеню - 19 673,56 грн. за період з 01.11.2019 по 12.03.2020.
Суд, провівши власний розрахунок за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН" встановив, що підставними та підлягають стягненню за період з 01.11.2019 по 12.03.2020 з відповідача 14 572,22 грн. - пені та 1637,04 грн. - 3% річних.
В пені на суму 5 101,34 грн. слід відмовити , як безпідставно заявленій.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи наведене, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача пропорційно задоволених вимогам
Керуючись ст. ст. 73, 74, 77, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд України,-
вирішив:
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Волиньвугілля" (45400, Волинська область, м. Нововолинськ, вул. Луцька 1, код ЄДРПОУ 32365965) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІК Енергозберігаючі технології 2010» (01133, м. Київ, провулок Лабораторний, будинок 1, кімната 242, код ЄДРПОУ 39640167) 166 185,26 грн. заборгованості з них: 149 976,00 грн.- основного боргу, 14 572,22грн. - пені, 1637,04- 3% річних, а також 2 492,78 грн. витрат по сплаті судового збору.
3. В решті позову відмовити.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.
Повний текст рішення складено
29.09.2020
Суддя В. М. Дем'як