24 вересня 2020 року
м. Рівне
Справа № 564/226/20
Провадження № 22-ц/4815/1040/20
Головуючий суддя в суді 1 інстанції: Цвіркун О.С.
Рівненський апеляційний суд :
в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :
головуючий : Боймиструк С.В.,
судді: Гордійчук С.О., Шимків С.С.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" на рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 18 березня 2020 року у справі за позовом АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
В січня 2020 року АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення з нього заборгованості у розмірі 13217 грн. 18 коп. за кредитним договором № б/н від 18.09.2014 року та судові витрати у розмірі 2102 грн. 00 коп.
Позов мотивує тим, що внаслідок неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору станом на 28.11.2019 року у нього утворилась заборгованість перед банком в загальній сумі 13217 грн. 18 коп. Просили стягнути вказану заборгованість та судові витрати по справі.
Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 18 березня 2020 рокупозов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором № б/н від 18.09.2014 року, що становить тіло кредиту у розмірі 6085, 32 грн.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
У поданій на вказане рішення апеляційній скарзі представник АТ КБ "ПриватБанк" - Крилова О.Л. вказує на те, що 18.09.2014 року відповідачем було підписано анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, відповідно до якої останній згоден, що анкета-заява разом з правилами користування карткою, умовами та правилами надання банківських послуг, основними умовами обслуговування складають договір про надання банківських послуг. Більш того, відповідач підтвердив, що в подальшому самостійно зобов'язується знайомитись зі всіма змінами умов та правил надання банківських послуг.
Таким чином, сторонами при укладенні кредитного договору були досягнуті усі істотні умови договору. Позивачем надано до суду належні, допустимі і достатні докази того, що нарахування та стягнення процентів та неустойки з відповідача є правильним.
З наведених підстав просить рішення суду першої інстанції в частині незадоволених вимог щодо стягнення відсотків за користування кредитом, пені та штрафів скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов в цій частині задовольнити у повному обсязі.
Згідно з ч.13 ст. 7, ч.1 ст. 274, ч.1 ст. 368, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду у порядку письмового та спрощеного позовного провадження, як малозначна справа.
За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення відсотків, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні належні та достатні докази на підтвердження того, що відповідач, підписуючи анкету-заяву від 18.09.2014 року, був ознайомлений та надав свою згоду саме на ті конкретні «Умови та Правила надання банківських послуг у ПриватБанку» та «Тарифи Банку», на які посилається позивач як докази умов кредитного договору № б/н від 18.09.2014 року.
Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення в частині стягнення заборгованості, що становить тіло кредиту не оскаржується.
З матеріалів справи вбачається, що 18.09.2014 року між банком та ОСОБА_1 було укладено договір № б/н шляхом написання Анкети-заяви, яка разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, складає між сторонами договір про надання банківських послуг.
Банк виконав взяті на себе зобов'язання та встановив кредитний ліміт на картковий рахунок у розмірі 5200 грн. 00 коп. грн.
Відповідно до умов даного договору ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 5200 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Згідно, зазначеного договору, відповідач зобов'язався повернути тіло кредиту, погашати проценти за користування кредитом, комісію, пеню та штрафи.
Взяті на себе зобов'язання за кредитним договором відповідач належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на 28.11.2019 року, за розрахунком банку за ОСОБА_1 утворилась заборгованість, яка становить 13 217 грн. 18 коп. з яких:
6085,32 грн. - заборгованість за тілом кредиту (в т.ч.: 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту, 6085,32 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту);
825,60 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦКУ.
5200,68 грн. - нарахована пеня за прострочене зобов'язання; 0,00 грн. - нараховано комісії.; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 605,58 грн. - штраф (процентна складова).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
За змістом ст. 634 ЦПК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами 1, 2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору, проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Разом з тим, у анкеті-заяві позичальника процентна ставка не зазначена.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 18.09.2014 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/як невід'ємні частини спірного договору.
Проте матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та правил розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ним, підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг позивача, а також те, що вказаний витяг на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містив умови щодо сплати відсотків у зазначених розмірах та порядку їх нарахування.
Наданий АТ КБ "Приватбанк" розрахунок заборгованості за процентами за користування кредитом суперечить умовам кредитування, на які покликається позивач в апеляційній скарзі, оскільки з розрахунку видно й інші нарахування заборгованості, здійснені на підставі умов, які відсутні в заяві та довідці про умови кредитування, що підписані відповідачем.
Враховуючи, що позичальник періодично здійснювала погашення за наданим кредитом, у т.ч. й нарахувань не передбачених в Заяві, колегія суддів позбавлена можливості встановити дійсний розмір заборгованості.
Неправильність розрахунку позивача полягає не в арифметичних діях, а в принципах та підставах нарахування боргу, що безумовно впливає на його розмір, який не може ґрунтуватися на припущеннях
Отже, в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком витяг з Умов та правил не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ "ПриватБанк" дотримався вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону "Про захист прав споживачів", про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.
Наведене відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, яку було взято за основу оскаржуваного судового рішення місцевим судом при вирішенні спірних правовідносин.
Щодо підписаної позичальником довідки про умови кредитування, то про необов'язковість її врахування при вирішенні спірних відносин через те, що вона не може бути належним доказом погодження сторонами умов кредитного договору, оскільки не містить чіткої інформації щодо відсоткової ставки та можливості її збільшення, розміру та строків періодичних платежів на погашення кредиту, тощо, вказав Верховний Суд у постанові від 12 лютого 2020 року в справі № 365/159/19.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За таких обставин, суд першої інстанції дотримавшись норм матеріального та процесуального права, повно і всебічно з'ясувавши всі дійсні обставини спору сторін, вирішив дану справу згідно із законом і підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст.ст. 367, п.1 ч.1 ст. 374, 375, 381, 382, 384, п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" залишити без задоволення.
Рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 18 березня 2020 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Повний текст постанови складений 24 вересня 2020 року.
Головуючий: С.В. Боймиструк
Судді: С.О. Гордійчук
С.С. Шимків