Справа № 534/799/20 Номер провадження 22-ц/814/1851/20Головуючий у 1-й інстанції Куц Т.О. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.
24 вересня 2020 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Панченка О.О.,
суддів Карпушина Г.Л., Дорош А.І.,
за участю секретаря Філоненко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтаві апеляційні скарги законного представника неповнолітньої ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та адвоката Кондрик Наталії Григорівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Комсомольського міського суду Полтавської області від 26 червня 2020 року, постановлену у складі головуючого судді Куц Т.О., дата складання повного тексту ухвали 26 червня 2020 року, за заявою ОСОБА_3 про забезпечення позову, у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про виділення частки спадщини в натурі, -
Зміст заяви
25 червня 2020 року ОСОБА_3 звернулася до суду з заявою про забезпечення її позову до ОСОБА_1 про виділення частки спадщини в натурі. Заява мотивована тим, що нею подано до суду вказаний позов, і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або унеможливити ефективний захист її прав та інтересів, а також інтересів її малолітнього сина, у зв'язку з намаганнями ОСОБА_2 , яка є матір'ю відповідача, заволодіти спадковим майном. Просила заборонити ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та адвокату Кондрик Н.Г. вчиняти дії на проведення ремонтних робіт, реконструкції, перепланування, здавання в оренду, піднайм, безоплатне користування, укладення договорів застави або інших способів передання третім особам у платне або безоплатне користування об'єктом, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Комсомольського міського суду Полтавської області від 26 червня 2020 року заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено частково.
Заборонено ОСОБА_1 та іншим особам вчиняти дії на проведення ремонтних робіт, реконструкції, перепланування, здавання в оренду, піднайм, укладення договорів застави або інших способів передання третім особам у платне або безоплатне користування об'єктом, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому суд постановив, що вимоги заявника щодо заборони ОСОБА_1 у безоплатному користуванні спірним об'єктом задоволенню не підлягають, оскільки остання є власником 1/3 частини вказаної будівлі і має право користуватися нею.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що припущення заявника про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог, є обґрунтованим, оскільки спірний об'єкт нерухомого майна є спільною частковою власністю сторін по справі, частки яких добровільно не виділені в натурі, а тому проведення ремонтних робіт, реконструкції, перепланування, здавання в оренду, піднайм, укладення договорів застави або інших способів передання третім особам у платне або безоплатне користування об'єктом ускладнить або зробить неможливим виконання можливого судового рішення та відновлення позивачем своїх порушених прав.
Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги
Не погодившись із таким судовим рішенням, законний представник неповнолітньої дитини ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та адвокат Кондрик Н.Г., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подали апеляційні скарги, в яких, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просять скасувати ухвалу Комсомольського міського суду Полтавської області від 26 червня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову.
У своїх апеляційних скаргах апелянти посилаються на невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також на те, що судове засідання проведено без участі заінтересованої особи ОСОБА_1 як учасника справи, чим було позбавлено її права на судовий захист.
Позиція інших учасників справи
01 вересня 2020 року від представника ОСОБА_3 - адвоката Чернявського О.М. надійшли відзиви на апеляційні скарги законного представника неповнолітньої дитини ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та адвоката Кондрик Н.Г., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , у яких він просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення. Вважає, що рішення районного суду є законним, ухваленим відповідно до норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційних скарг жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відповідно до частини 1 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, приходить до наступного висновку.
Встановлені обставини справи
Судом встановлено, що 25 червня 2020 року ОСОБА_3 від себе особисто та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_4 звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про виділення за нею в натурі частки у спадковому майні об'єкту нерухомості, а саме: нежитлових будівель поліграфічного центру, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Комсомольського міського суду Полтавської області від 11 серпня 2020 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.
Одночасно з цим, на підставі положень статті 149 Цивільного процесуального кодексу України, ОСОБА_3 звернулася до суду з заявою про забезпечення вказаного позову шляхом заборони ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та Кондрик Н.Г. вчиняти дії на проведення ремонтних робіт, реконструкції, перепланування, здавання в оренду, піднайм, безоплатне користування, укладення договорів застави або інших способів передання третім особам у платне або безоплатне користування об'єктом, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .
Задовольняючи частково заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявник навів достатні підстави і надав належні докази вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог, а тому наявна обґрунтована необхідність заборонити ОСОБА_1 та іншим особам вчиняти дії на проведення ремонтних робіт, реконструкції, перепланування, здавання в оренду, піднайм, укладення договорів застави або інших способів передання третім особам у платне або безоплатне користування спірного об'єкту нерухомого майна.
Колегія суддів вважає такий висновок місцевого суду помилковим, з наступних підстав.
Застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини
Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно з положеннями статей 319 та 321 Цивільного кодексу України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до частини 2 статті 149 Цивільного процесуального кодексу України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з частиною 1 статті 150 Цивільного процесуального кодексу України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
У пункті 4 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9 зазначено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Аналізуючи матеріали справи, колегія суддів звертає увагу, що висновок суду першої інстанції про те, що, у разі не заборони ОСОБА_1 та іншим особам вчиняти дії на проведення ремонтних робіт, реконструкції, перепланування, здавання в оренду, піднайм, укладення договорів застави або інших способів передання третім особам у платне або безоплатне користування спірним об'єктом, існуватиме реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову є передчасним та помилковим, оскільки ґрунтується виключно на припущеннях без зазначення достатнього його обґрунтування, а також не підтверджується належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи.
Крім того, суд першої інстанції не звернув увагу та не надав належної оцінки тому факту, що на даний час ОСОБА_1 є неповнолітньою особою. Свого повноліття вона досягне лише через два роки.
Відповідно до положень статей 31 та 32 Цивільного кодексу України неповнолітні особи мають неповну цивільну дієздатність, і відповідно мають право самостійно вчиняти лише дрібні побутові правочини , здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом ; самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами; самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом; бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи; самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім'я (грошовими коштами на рахунку). Усі інші правочини неповнолітня особа має право вчиняти лише за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників.
У зв'язку з цим, колегія суддів наголошує, що, задовольняючи частково заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову в частині заборони ОСОБА_1 та іншим особам вчиняти дії на проведення ремонтних робіт, реконструкції, перепланування, здавання в оренду, піднайм, укладення договорів застави або інших способів передання третім особам у платне або безоплатне користування спірним об'єктом, суд першої інстанції не врахував те, що, через відсутність у ОСОБА_1 повної цивільної дієздатності, управління майном, шляхом укладання договорів його оренди, піднайму, застави або інших способів передання третім особам у платне або безоплатне користування, остання може здійснювати лише через свого законного представника - ОСОБА_2 .
Однак, суд першої інстанції у резолютивній частині свого рішення не визначив законного представника - ОСОБА_2 як особу, якій має бути заборонено вчиняти дії стосовно спірного об'єкту від імені неповнолітної ОСОБА_1 , а обмежився зазначенням невизначеного кола осіб, чим унеможливив належне виконання даного рішення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вбачає підстави для задоволення апеляційних скарг та скасування рішення суду першої інстанції, оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам, що мають значення для справи, а також допущено неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно пунктом 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до пунктів 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати.
Керуючись ст.ст. 367, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382 ЦПК України, суд -
Апеляційні скарги законного представника неповнолітньої ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та адвоката Кондрик Наталії Григорівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Комсомольського міського суду Полтавської області від 26 червня 2020 року - скасувати.
В задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 28 вересня 2020 року.
Головуючий О.О. Панченко
Судді Г.Л. Карпушин
А.І. Дорош