Справа № 419/1097/20
Провадження № 33/810/177/20
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справах Луганського апеляційного суду Руденко В.В., за участю: особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Андрушка К.П.
розглянувши 28 вересня 2020 року у відкриту судовому засіданні у приміщенні Луганського апеляційного суду у місті Сєвєродонецьк Луганської області клопотання захисника Андрушка Костянтина Павловича, поданої в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Новоайдарського районного суду Луганської області від 28.08.2020 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі-КУпАП), -
Постановою судді Новоайдарського районного суду Луганської області від 28.08.2020 року притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 10200,00 грн., з позбавленням права керування трансопртними засобами на строк 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 420,40 грн.
08 вересня 2020 року захисником Андрушком К.П. в інтересах ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження вказаної постанови судді місцевого суду. В обґрунтування свого клопотання захисник вказує на те, що оскільки судове рішення було оприлюднено у ЄДРСР лише 07.09.2020 року, тобто в останній день на подачу апеляційної скарги, тому вважає поважним причини пропуску ним строку на апеляційне оскарження рішення місцевого суду.
У судовому засіданні апеляційного суду захисник Андрушко К.П. та ОСОБА_1 підтримали наведені в клопотанні доводи про причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови судді Новоайдарського районного суду Луганської області від 28.08.2020 рокута просили поновити його. При цьому не заперечували свою присутність під час розгляду справи у суді першої інстанції та свою обізнаність про результати прийнятого судом рішення про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 10 200, 00 грн., з позбавлення права керування транспортним засобом строком на 1 рік.
Вислухавши пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали справи та наведені в клопотанні доводи щодо поважності причин пропуску заявником строку на оскарження рішення судді місцевого суду, приходжу до наступних висновків.
Відповідно до ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Правило дотримання десятиденного строку має на меті гарантувати правову визначеність і забезпечити, щоб справи про адміністративні правопорушення розглядалися впродовж розумного часу, не змушуючи органи влади та інших зацікавлених осіб перебувати у стані невизначеності.
Це правило надає особі, яка має право на апеляційне оскарження, достатній строк для роздумів стосовно того, чи подавати апеляційну скаргу, для чіткого визначення своїх аргументів та окреслення стверджувальної правової позиції, і визначає період, після закінчення якого контрольна функція суду не здійснюється.
Згідно ч.1 ст.2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.
Частиною 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ч.1 ст.6 Європейської конвенції з прав людини кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Безсторонність суду передбачає як його суб'єктивну свободу від упередженості чи зацікавленості в результаті розгляду справи, так об'єктивну, яка виключає будь-який обґрунтований сумнів стосовно безсторонності суду.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що деякі справи про адміністративні правопорушення, за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.п.21-22 рішення у справі "Надточій проти України", п.33 рішення у справі "Гурепка проти України").
Свою правову позицію щодо тлумачення поняття поважності причин, які можуть бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження неодноразово висловив у своїй рішенням Верховний Суд. Зокрема у Постанові Першої судової палати ККС ВС від 30 жовтня 2018 року (справа № 299/2987/15-к провадження № 51-4594 км18) зазначено наступне.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, оскільки в кожній справі національні суди мають перевіряти, чи виправдовують підстави для поновлення строків для оскарження втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності) (див.: рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року; рішення у справі «Устименко проти України» (Ustimenko v. Ukraine), заява № 32053/13, п. 47, від 29 жовтня 2015 року).
При цьому Суд визначив, що під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали можливість своєчасного звернення до суду у вищезазначений законом строк.
Суд не може зобов'язати сторону скористатися своїм правом, але сторона, яка добровільно відмовилася від використання свого права, маючі всі можливості ним скористатися, має миритися з процесуальними наслідками свого рішення.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 та його захисник Андуршко К.П. були присутніми у судовому засіданні під час розгляду справи, про що свідчить зміст судового рішення та протокол судового засідання від 28 серпня 2020 року (а.с.30-32), давали свої пояснення щодо обставин справи, приймали участь у досліджені матеріла справи та обидва були обізнані про результати прийнятого судом рішення про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 10 200, 00 грн., з позбавлення права керування транспортним засобом строком на 1 рік.
Отже, це свідчить про те, що ОСОБА_1 та його захисник Андуршко К.П. безумовно були обізнані про перебіг судового розгляду справи про адміністративне правопорушення та про зміст ухваленого щодо ОСОБА_1 судом рішення, а отже мали можливість своєчасно подати апеляційну скаргу, але не скористалися своїм правом на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у визначений законом строк.
Не можна погодитися з доводами захисника про те, що вирішальною датою у даному випадку є дата офіційного оприлюднення судового рішення в ЄДРСР, оскільки це суперечить приписам ч.2 ст.294 КУпАП, згідно яких постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Таким чином, у відповідності до приписів ч.2 ст.294 КУпАП, строк подання апеляційної скарги на рішення судді Новоайдарського районного суду Луганської області від 28.08.2020 рокудля ОСОБА_1 та його захисника Андуршка К.П. обчислюється не з дати офіційного оприлюднення судового рішення в ЄДРСР- 07 вересня 2020 року, а з дати ухвалення судового рішення, тобто з 28 серпня 2020 року, та спливає 07 вересня 2020 року, як правильно зазначено самим захисником в апеляційній скарзі. Натомість фактично апеляційна скарга захисником була подана до місцевого суду лише 08 вересня 2020 року (а.с.35-36), тобто після спливу визначеного законом строку на апеляційне оскарження.
За наведених обставин не можна погодитися з наведеними у клопотанні захисника Андрушка К.П. доводами щодо поважності причин пропуску ним строку на апеляційне оскарження постанови судді Новоайдарського районного суду Луганської області від 28.08.2020 року та апеляційний суд вважає їх неспроможними, оскільки, як сам ОСОБА_1 , так і його захисник, які брали участь у розгляді справи, маючи реальну можливість скористатися своїм правом на апеляційне оскарження судового рішення у визначений законом десятиденний строк після проголошення постанови місцевого суду, не скористалися наданим їм законом процесуальним правом з причин, які не можна вважати поважними.
Підсумовуючи вищенаведене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що клопотання захисника Андрушка К.П. про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Новоайдарського районного суду Луганської області від 28.08.2020 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_1 , є безпідставним та задоволенню не підлягає, а тому подана апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, разом з доданими до неї документами.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП ,-
Відмовити захиснику Андрушко Костянтину Павловичуу задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Новоайдарського районного суду Луганської області від 28.08.2020 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, відносно ОСОБА_1 . Апеляційну скаргу повернути особі, що її подала, разом з доданими до неї документами
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.