328/1418/20
24.09.2020
2/328/553/20
24 вересня 2020 року м. Токмак
Токмацький районний суд Запорізької області в складі головуючого судді Андрущенка О.Ю., за участю секретаря судового засідання Гончарук В.О., позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Токмак в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири,
встановив:
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, а саме: просив стягнути солідарно з відповідачів на його користь вартість матеріальних збитків у розмірі 5245 грн. 80 коп., моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн., вартість послуг експерта з проведення оцінки вартості збитків, що були завдані внаслідок залиття квартири АДРЕСА_1 у розмірі 2000,00 грн., витрати на правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн., витрати по оплаті судового збору у сумі 1681 грн. 60 коп..
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що він є власником квартири АДРЕСА_1 .
Поверхом вище, у цьому ж будинку, знаходиться квартира АДРЕСА_2 , яка належить на праві спільної часткової власності відповідачам.
30.03.2020 року вранці відбулося залиття туалетної кімнати квартири позивача, яке сталося з вини відповідачів. Згідно Акту про залив квартири в результаті затікання води з квартири АДРЕСА_3 намокли стеля та верхня частина стін туалетної кімнати. Зі стелі відпала частина штукатурки та через отвір в стелі витікала вода на підлогу туалетної кімнати.
У відповідності до звіту про визначення вартості збитків, завданих власнику квартири АДРЕСА_1 внаслідок затоплення, що сталося 30.03.2020 року від 28.04.2020 року, вартість збитків становить 5245,80 з урахуванням ПДВ.
Внаслідок залиття туалетної кімнати у квартирі позивача, йому було завдано, крім матеріальної ще й моральну шкоду, яка полягала в порушенні права власності, зокрема, внаслідок пошкодження приміщення залиттям, позивач та члени його родини зазнали чимало переживань та страждань з приводу того, що особи, які пошкодили його майно повинні відповідати за свої дії.
Крім того, залиття туалетної кімнати створило для позивача та членів його родини дискомфорт та нервове напруження, оскільки в ній постійно відчувається сирість, волога та запах плісняви. Все це створює дискомфорт та порушує спокій усієї родини, що приводить до психічного розладу та нервових переживань.
Відповідач ОСОБА_2 , заперечуючи з приводу задоволення позовних вимог, подав відзив на позов.
У відзиві зазначено, що Акт про залив квартири від 30.03.2020 року не відповідає законодавчо встановленій формі. Також, обстеження і складання Акта відбулось за відсутності заінтересованих, уповноважених та компетентних сторін, без огляду квартири АДРЕСА_2 з якої начебто відбулось затоплення тощо.
Позивач не звертався до відповідачів щодо досудового врегулювання спору. Фотознімки, які додані до позовної заяви, не є належними доказами, оскільки, неможливо ідентифікувати приміщення де вони були виконані. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Відповідач ОСОБА_3 подала заяву про підтримання відзиву ОСОБА_2 та просила розглянути справу за її відсутності.
Позивач подав відповідь на відзив, який судом не береться до уваги з огляду на наступне.
Відповідно до ухвали Токмацького районного суду Запорізької області від 24.07.2020 року позивачу для подання відповіді на відзив встановлено 5 днів з дня отримання відзиву.
Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 7170105537407 позивач отримав відзив відповідача ОСОБА_2 13.08.2020 року, що ним не оспорюються в судовому засіданні.
Отже, строк подання відповіді на відзив сплив 18.08.2020 року, однак, позивач подав його до суду лише 08.09.2020 року.
Відповідь на відзив не містить клопотання про поновлення строку для його подачі, а сам позивач в судовому засіданні не зміг зазначити об'єктивні обставини, які б перешкоджали скористатися правом на подання відповіді на відзив у визначені судом строки.
Відповідно до ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
За таких обставин, суд вважає необхідним залишити без розгляду відповідь на відзив, який подано позивачем з пропуском встановленого судом строку.
Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.
24.07.2020 року ухвалою Токмацького районного суду Запорізької області відкрито провадження у справі та призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.
24.09.2020 року ухвалою Токмацького районного суду Запорізької області закрито провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити. Зазначив, що відповідачі в добровільному порядку завдані збитки залиттям квартири не відшкодували, тому був змушений звернутися до суду.
Відповідач ОСОБА_2 вважав позовні вимоги необґрунтованими та пояснив, що 30.03.2020 року близько 03 год. він виявив протікання шланга в туалетній кімнаті і близько 3-5 літрів води на підлозі. Відповідач усунув несправність шлангу та витер воду з підлоги туалетної кімнати. Близько 08 год. 30.03.2020 року до нього приходили працівники поліції з приводу затоплення квартири АДРЕСА_4 , яка знаходиться поверхом нижче під його квартирою, та він надавав пояснення. До позивача він не звертався, про те, що проводилося обстеження та складався акт про залиття квартири позивача йому не повідомляли.
Відповідач ОСОБА_3 подала заяву про розгляд справи за її відсутності.
Відповідач ОСОБА_4 на розгляд справи не з'явилася, про час та місце розгляду повідомлялася судом, причини неявки не повідомила.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
ОСОБА_1 - позивач по справі, є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 12.12.2014 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1278 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 12.12.2014 року.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 208114913 від 04.05.2020 року встановлено, що квартира АДРЕСА_5 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_3 (1/4 частина ), ОСОБА_2 (1/3 частина), ОСОБА_5 (1/3 частина) та ОСОБА_6 ( 1/12 частина) - відповідачам по справі.
Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 успадкував після смерті ОСОБА_6 ј частину квартири АДРЕСА_2 .
Відповідно до витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі ОСОБА_2 успадкував після смерті ОСОБА_7 1/12 частину квартири АДРЕСА_2 .
ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_3 1/3 частину квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується договором дарування від 17.01.2018 року.
Таким чином, станом на 30.03.2020 року та на час розгляду справи власниками квартири АДРЕСА_2 являються ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ..
Згідно Акту про залив квартири, складеного комісією в складі: голови правління ОСББ «Жасмін 9» Абрамової О.О., члена правління ОСББ «Жасмін 9» ОСОБА_10. та позивача, встановлено, що 30.03.2020 року відбулось затоплення квартири АДРЕСА_4 з квартири АДРЕСА_5 .
В результаті затікання води з квартири АДРЕСА_3 намокли: стеля та верхня частина стін туалетної кімнати. Зі стелі відпала частина штукатурки та через отвір в стелі витікала вода на підлогу туалетної кімнати.
У відповідності до звіту про визначення вартості збитків, завданих власнику квартири АДРЕСА_1 внаслідок затоплення, що сталося 30.03.2020 року, вартість збитків становить 5245,80 ( п'ять тисяч двісті сорок п'ять гривень вісімдесят копійок) з урахуванням ПДВ.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
Згідно з частиною першою та пунктом 1 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини (частина друга статті 1166 ЦК України).
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 2 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.
Як зазначено Верховним Судом в складі колегії суддів Касаційного цивільного суду в постанові від 12.03.2020 року № 757/37285/14-ц цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір.
Згідно з частиною першою, пунктом 3 частини другої, частиною третьою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Частиною першою статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 3, 9 постанови від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
В абз. 2 п. 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, що затверджений наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 за №76, передбачено, що у разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт (Додаток 4). Натомість Додаток 4 вимагає чітко зазначити причини, а саме несанкціоноване втручання мешканців квартири у роботу системи (заміна радіаторів, трубопроводів, вентилів, рушникосушарок тощо), незадовільне технічне обслуговування систем, передчасний вихід з ладу радіаторів опалення, трубопроводів, вентилів, гнучких підводок та ін. Додаток 4 Правил при складанні акту вимагає надати висновки про те, що необхідно зробити, хто заподіяв шкоду та ін. Окрім того, акт повинен містити інформацію про ознайомлення мешканців квартир щодо відомостей даного акту.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суду надано належні та допустимі докази на підтвердження факту залиття квартири позивача, зокрема, Акт про залиття квартири в якому зазначено про причини залиття (з квартири АДРЕСА_2 ), які саме пошкодження в результаті залиття наявні в квартирі позивача та інше.
Твердження позивача про недопустимість доказу - акта про залиття квартири є неспроможними з огляду на наступне.
Так, в самому акті про залиття квартири зазначено місце та дату його складення, підписи присутніх осіб, зафіксовано факт залиття квартири позивача та видимі пошкодження стелі та стін туалетної кімнати та ін..
Дана позиція повністю узгоджується з висновками ВС в складі колегії суддів Касаційного цивільного суду викладеними в постанові від 12.03.2020 року № 757/37285/14-ц.
Посилання ОСОБА_2 на недоведеність його вини у заподіянні позивачу шкоди внаслідок залиття квартири є необґрунтованими, оскільки у деліктних зобов'язаннях діє презумпція вини, а відповідач не довів свою невинуватість.
Крім того, позивач в своїх поясненнях підтвердив те, що в його квартирі в туалетній кімнаті вранці 30.03.2020 року відбулось витікання води на підлогу (орієнтовно 3-5 літрів).
Також, сторонами не оспорюються те, що над квартирою позивача розміщена квартира відповідачів та вище квартири відсутні.
Таким чином, суд вважає доведеним факт залиття 30.03.2020 року квартири АДРЕСА_1 та те, що таке залиття відбулось з вини відповідачів ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 , як власників квартири АДРЕСА_5 .
З огляду на викладене, позовні вимоги про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь позивача матеріальної шкоди, завданої залиттям квартири, в сумі 5245 грн. 80 коп. підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, завданої залиттям квартири, в сумі 10000 грн. суд зазначає наступне.
Як наголошувалося вище, особа має право на відшкодування моральної шкоди в разі порушення її прав. При цьому, на таку особу лягає тягар доведення належними та допустимими доказами розмір моральної шкоди - глибину моральних страждань чи переживань, зміну звичайного способу життя та інше.
В той же час, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження саме такого розміру моральної шкоди, яка заявлена в позові.
З огляду на викладене, визначаючи розмір моральної шкоди, яку слід відшкодувати позивачу, суд виходить з розміру збитків, завданих залиттям квартири, вплив пошкоджень в туалетній кімнаті на звичайний спосіб життя позивача. Суд також враховує, що сам факт пошкодження майна особи спричиняє для неї певні душевні переживання.
Таким чином, з врахуванням принципу пропорційності та справедливості, суд вважає необхідним солідарно стягнути з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь позивача моральну шкоду у розмірі 500 грн..
Позовні вимоги до ОСОБА_4 про стягнення моральної та матеріальної шкоди, завданої залиттям квартири, не підлягають задоволенню, оскільки, ОСОБА_4 не була власником квартири АДРЕСА_5 на час виникнення спірних правовідносин.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
На обґрунтування понесених витрат на правничу допомогу позивачем додано квитанцію до прибуткового касового ордеру від 18.05.2020 року № 18 відповідно якому адвокат Караван О.Д. отримала від позивача 1000 грн. за складання позовної заяви.
При цьому, графа прибуткового ордера, де зазначається номер та дата угоди, не заповнена.
Крім цього, позивачем не надано договору про надання правничої допомоги та детального опису робіт адвоката.
Враховуючи викладене, вимоги позивача про відшкодування понесених ним витрат на правничу допомогу задоволенню не підлягають.
В той же час, копія чека про оплату 28.04.2020 року послуг з оцінки збитків, завданих внаслідок заливу квартири АДРЕСА_1 , яка видана ФОП ОСОБА_8 , є належним та достатнім доказом на підтвердження витрат на залучення спеціаліста.
За таких обставин, з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_9 на користь позивача підлягають стягненню кошти в сумі 2000 грн., які позивач поніс для залучення спеціаліста.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог та неможливість солідарного стягнення судового збору, відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати позивача у виді сплаченого судового збору підлягають стягненню з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме по 356 грн. 92 коп. з кожного.
На підставі викладеного та керуючись ст..ст.13, 81, 89, 141, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки в розмірі 5245 (п'ять тисяч двісті сорок п'ять) грн. 80 коп..
Стягнути солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 500 (п'ятсот) грн. 00 коп..
Стягнути солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати за проведення оцінки вартості збитків в розмірі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп..
Стягнути ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір відповідно до задоволених вимог в розмірі по 356 (триста п'ятдесят шість) грн. 92 коп. з кожного.
В задоволенні позовних вимог про солідарне стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу в розмірі 1000 (однієї тисячі) грн. відмовити.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів через Токмацький районний суд Запорізької області.
Реквізити сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_6 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ;
Відповідач:
ОСОБА_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_7 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ;
ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_7 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ;
ОСОБА_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_8 .
Повний текст виготовлено 28.09.2020 року
Суддя