Справа № 344/7106/20
Провадження № 33/4808/438/20
Категорія ч. 1 ст. 130 КУпАП
Головуючий у 1 інстанції Болюк І. І.
Суддя-доповідач Повзло
25 вересня 2020 року м. Івано-Франківськ
Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду Повзло В.В., за участю особи, що притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та його захисника Бунича Романа Михайловича, розглянувши апеляційну скаргу захисника Бунича Р.М. на постанову судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26.08.2020 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає в АДРЕСА_1 , який не працює,
притягнено до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130, ст. 124, ст. 122-4 КУпАП та на підставі ст. 36 КУпАП остаточно накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік,
В апеляційній скарзі захисник Бунич Р.М. просить скасувати постанову суду як незаконну та необґрунтовану, провадження у справі закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Вказує на те, що ОСОБА_1 не здійснював керування транспортним засобом, за кермом транспортного засобу перебував його товариш ОСОБА_2 , що підтверджує й потерпілий ОСОБА_3 , а тому ОСОБА_1 не зобов'язаний був проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння, що свідчить про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП. Апелянт наголошує на тому, що з цих же підстав, в діях ОСОБА_1 відсутній й склад адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ст. 122-4 КУпАП, оскільки останній не здійснював керування транспортним засобом.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , 30.05.2020 року о 03-25 год. в м. Івано-Франківську, по вул. Січових Стрільців, 7, керував транспортним засобом "Mitsubishi Lancer" д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст.130 КУпАП.
Окрім того, судом також встановлено, що ОСОБА_1 , 30.05.2020 року о 03-20 год. в м. Івано-Франківську, по вул. Січових Стрільців, 7, керуючи транспортним засобом "Mitsubishi Lancer" д.н.з. НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, не впорався з керуванням та скоїв наїзд на знак 3.34 “Зупинка заборонена”, а також пошкодив фасад будинку №10 по вул.Січових Стрільців, уламки якого завдали шкоди транспортному засобу “Renault Megane”, д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.3“б” та п.12.1 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 124 КУпАП.
Також, судом встановлено, що ОСОБА_1 , 30.05.2020 року о 03-25 год. в м.Івано-Франківську, по вул. Січових Стрільців, 7, керуючи транспортним засобом "Mitsubishi Lancer" д.н.з. НОМЕР_1 , залишив місце вчинення вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди, до якої він причетний, чим порушив вимоги п.2.10 “а” Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 122-4 КУпАП.
В судове засідання з'явились: особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , якому роз'яснені права, передбачені ст. 268 КУпАП; захисник Бунич Р.М., якому роз'яснені права, передбачені ст. 271 КУпАП.
Заявлено клопотання про допит в якості свідка: ОСОБА_4 , який перебував в автомобілі під час події, яке задоволено.
Під час апеляційного перегляду:
- ОСОБА_1 та його захисник підтримали доводи апеляційної скарги з мотивів, викладених у ній, просили постанову судді скасувати та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову судді належить залишити без змін з наступних підстав.
Завданням судді при розгляді справи про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, є своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Виходячи з вимог ст. 280 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини адміністративного правопорушення, належним чином мотивував свої висновки щодо доведеності вини ОСОБА_1 , у постанові суду, яка відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, і містить опис обставин, встановлених при розгляді справи, із зазначення нормативного акту, який передбачає відповідальність за дане правопорушення та прийняте по справі рішення.
Дії ОСОБА_1 органами поліції кваліфіковані: 1) за ч. 1 ст. 130 КУпАП за відмову останнього від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у передбаченому законом порядку (а.п. 1, протокол серії ДПР18 №404171 від 30.05.2020 року); 2) ст. 124 КУпАП за те, що не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, не впорався з керуванням, порушив Правила дорожнього руху внаслідок, що спричинило пошкодження транспортних засобів (а.п. 1 протокол серії ДПР18 №404172 від 30.05.2020 року); 3) за ст. 122-4 КУпАП за залишення місця дорожньо-транспортної пригоди (а.п. 1 протокол серії ДПР18 №274907 від 30.05.2020 року).
Апеляційний перегляд відбувається в межах доводів апеляційної скарги, в якій апелянт наполягав на тому, що ОСОБА_1 не здійснював керування транспортним засобом, за кермом транспортного засобу перебував товариш ОСОБА_5 - ОСОБА_6 , що підтверджує й потерпілий ОСОБА_3 , а тому, на думку апелянта, в діях ОСОБА_1 відсутні склади всіх інкримінованих йому адміністративних діянь.
З метою з'ясування вказаного твердження цапенята, в судовому засідання апеляційного суду допитано свідка ОСОБА_4 ..
Свідок ОСОБА_4 пояснив, що дійсно 30.05.2020 року за кермом автомобіля перебував саме він, проте після вчинення ДТП, він хвилювався, а тому пішов додому, залишивши автомобіль. В суд першої інстанції не з'являвся, бо не мав часу.
Проте, до вказаних вище пояснень свідка ставлюсь критично, у зв'язку із тим, що вказаний свідок перебуває в дружніх стосунках з ОСОБА_1 , що він особисто підтвердив в суді апеляційної інстанції, а тому може бути зацікавлений в результаті розгляду справи на користь останнього.
Потерпілий ОСОБА_3 в суді апеляційної інстанції пояснив, що він був учасником ДТП. Він під'їхав із пасажирами до закладу “Бібліотека” по вул. Січових Стрільців в м. Івано-Франківську, та зупинився щоб їх висадити. В цей час на великій швидкості біля них рухався автомобіль “Мітцубісі Ланцер”, водій якого не впорався з керуванням, збив дорожній знак, після чого заїхав у будинок. Внаслідок цієї події був пошкоджений задній ліхтар. Підійшовши до автомобіля “Мітцубісі Ланцер”, він відчинив пасажирську дверку, оскільки дверка з боку водія була притиснута до будинку. У вказаному автомобілі перебувало двоє чоловіків, які після вказаної ДТП переїхали на стоянку, де залишили автомобіль, один із них забрав із собою знак та обидва пішли з місця ДТП. Вказав, що водієм вказаного автомобіля був інший чоловік, із бородою, який пізніше відшкодував йому завдані збитки в сумі 1000 грн. зараз він знає, що водієм був ОСОБА_4 .
До вказаних пояснень свідка відношуся критично, оскільки таки пояснення суперечать його ж поясненням, наданих одразу після події працівникам поліції, та які містяться в матеріалах провадження, в яких останній наголошував на тому, що транспортним засобом керував саме ОСОБА_1 , а тому приймаю до уваги саме ті пояснення, що надані раніше, де ОСОБА_3 стверджує, що автомобілем керував ОСОБА_1 . (а.п. 5 т. 2).
Крім того, враховую й той факт, що у подальшому, потерпілий ОСОБА_3 отримав відшкодування за завдану шкоду, відповідно, зустрічався з учасниками вказаної події, а тому, може бути зацікавленим у результатах цього розгляду.
При прийняті рішення також враховую, й зміст відеозапису, який частково спростовує пояснення потерпілого ОСОБА_3 в частині встановлення особи водія транспортного засобу.
Вважаю, що суд першої інстанції дійшов правильно висновку в частині критично ставлення до вказаних пояснень ОСОБА_3 , зазначивши наступне: «Суд також критично оцінює пояснення в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_3 про те, що автомобілем “Мітцубісі Ланцер” керував інший чоловік, оскільки вони спростовуються іншими доказами, зокрема і його письмовими поясненнями, в яких вказано, що водієм був саме ОСОБА_1 » (а.п. 26 т. 3).
Такий висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, оскільки узгоджується з іншими доказами по справі.
Посилання ОСОБА_1 на те, що він не керував транспортним засобом 30.05.2020 року, вважаю способом захисту останнього, з метою уникнення від відповідальності, оскільки таке твердження суперечить наявним у справі доказам.
Так, про факт керування транспортним засобом саме ОСОБА_4 , ОСОБА_1 заявив лише на стадії судового розгляду справи, матеріали провадження не містять жодних пояснень останнього з цього приводу під час оформлення матеріалів працівниками поліції та немає й жодних згадувань про анкетні дані такої особи під час спілкування з працівниками поліції на відеозаписах, долучених до матеріалів провадження.
Також, з відеозапису вбачається, що працівники поліції, встановлюючи особу, що керувала транспортним засобом, зателефонували до власника транспортного засобу ОСОБА_7 , який в категоричній формі повідомив, що керування транспортним засобом він передав саме ОСОБА_1 .
Враховуючи, що власник транспортного засобу ОСОБА_7 є батьком ОСОБА_4 , що знаходяться у дружних стосунках з ОСОБА_1 , а також те, що під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 назвав ім'я свого друга як - « ОСОБА_8 », який, з його слів, перебував за кермом, вважаю, що саме власник транспортного засобу ОСОБА_7 дає правдиві пояснення, оскільки жодних чином не зацікавлений в результатах розгляду.
З трьох протоколів про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 при складанні протоколів про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №404171, серії ДПР18 №404172 та серії ДПР18 №274907 від 30.05.2020 року, були роз'яснені права та обов'язки, зокрема й передбачені ст. 268 КУпАП щодо надання пояснень, проте останній скористався своїм правом, передбаченим ст. 63 Конституції України щодо відмови від дачі пояснень, жодним чином не засвідчивши того факту, що він не керував транспортним засобом та не був водієм.
Особа на власний розсуд користується наданими їй правами, зокрема й правом дачі пояснень.
Крім того, під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 не надано жодних доказів щодо оскарження незаконних дій працівників поліції.
Таким чином, вважаю доведеним факт керування 30.05.2020 року о 03-25 год. по вул. Січових Стрільців, 7 в м. Івано-Франківську транспортним засобом "Mitsubishi Lancer" д.н.з. НОМЕР_1 саме ОСОБА_1 .
Дослідивши надані суду матеріали, доходжу висновку, що твердження апелянта в частині того, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом є безпідставне, оскільки спростовується, зокрема поясненнями останнього, наданих працівникам поліції після події й зафіксованих на відеозапису.
Так, з долученого до матеріалів провадження відеозапису, що міститься на а.п. 6 т. 3 під №20200530074716000641 чути розмову між ОСОБА_1 та працівниками поліції (00:05:50), де чітко чути як працівник поліції звертається до особи на ім'я « ОСОБА_9 », чути як останній говорить: «….ми самі все покриємо, пані ОСОБА_10 (ім'я працівника поліції), ми просто не хочемо, щоб був зайвий «кіпіш», ми хочемо по-людськи, ми ж усі люди, й з кожним буває така ситуація. ОСОБА_11 , але Ви виключити цю…(відносно камери працівника поліції)». На подальше пояснення працівника поліції про те, що необхідно відшкодовувати витрати за пошкоджений знак, чути наступне прохання останного: « ОСОБА_11 , Ви мені вірити? Ви завтра зранку просинаєтесь, приїжджаєте сюди, а тут вже знак стоїть. Я вам відповідаю за свої слова. Я несу відповідальність за знак. Ви мені довіряєте?», через паузу додає наступне: «Дивиться, а я міг просто йти й зламати знак?», на що працівник поліції відповідає: «Ні, ОСОБА_9 , знак зніс автомобіль й про це складається протокол як ДТП, розумієте? Хто сидів за кермом на того й складається протокол». Далі чути: «Добре, я сидів», через паузу додає наступне: «Добре, а можна мені 10 хвилин, зараз прийде чоловік, який скаже, що він сидів за кермом». Працівник поліції наголошує: « ОСОБА_9 , мені не требо, щоб Ви шукали когось, хто сидів за кермом. Якщо Ви керували, то визнайте це, та оформляємо протокол, машину не заберемо». На що останній відповідає: « ОСОБА_11 , давайте все по нормальному «порешаємо», а якщо за кермом сидів чоловік, який ще немає прав? Він злякався, бо він не мав прав. Друг мій, ОСОБА_8 , він вже біжить, він злякався». На запитання працівника поліції: «Пояснюйте як все було?», чути наступні пояснення: «Я сидів з боку, на пасажирському сидінні, їхав мій товариш, перед ним була машина. Він загальмував, його юзом понесло, він злякався, вдарив машину й побіг додому, в центр, в бік «Стометрівки», а я відігнав машину від знака». На уточнююче запитання працівника поліції: «Він залишив автомобіль посередині дороги й побіг?», чути відповідь наступного змісту: «А це ми офіційно говоримо, чи ні??», й на пропозицію працівника поліції продовжувати, додає: «...він пригальмував, його понесло, був бордюр, потім знак, зупинився, відігнав машину й пішов».
Отже, наведеними вище доказами, у сукупності, підтверджується той факт, що транспортним засобом керував саме ОСОБА_1 , а тому твердження апелянта про те, що транспортним засобом керував товариш ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , не є слушним.
Перевіряючи матеріали провадження в частині наявності чи відсутності вини ОСОБА_1 у вчинені інкримінованих йому адміністративних правопорушень за ч. 1 ст. 130, ст. 124, ст. 122-4 КУпАП, доходжу наступного висновку.
Так, згідно вимог діючого законодавства, у разі наявності ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, уповноважена особа національної поліції проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів або в медичному закладі.
Приписами п. 2.5 ПДР встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відмова водія від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння є правопорушенням, передбаченим ч. 1 ст. 130 КУпАП, що тягне за собою відповідну відповідальність, про що, в присутності двох свідків, складається протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначаються ознаки сп'яніння.
Таким чином, законодавством встановлено, що водій зобов'язаний пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на вимогу працівника поліції, в той час як відмова, навіть якщо особа, не перебуває в стані алкогольного чи будь-якого іншого сп'яніння, тягне за собою адміністративну відповідальність.
Отже, діючим законодавством, а саме ч. 1 ст. 130 КУпАП, прямо передбачена відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (п. 2.5 ПДР України).
Вбачається, що ОСОБА_1 пред'явлено обвинувачення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке міститься у протоколі серії ДПР18 №404171 від 30.05.2020 року, згідно якого, ОСОБА_1 , 30.05.2020 року о 03-25 год. в м. Івано-Франківську, по вул. Січових Стрільців, 7, керував транспортним засобом "Mitsubishi Lancer" д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, складеного у присутності двох свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , які засвідчили той факт, що ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився (а.п. 1 т. 3).
Вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення також підтверджується й наступними доказами: 1) письмовими поясненнями свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , долученими до матеріалів провадження на окремому аркуші, в яких останні підтвердили факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду як на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер», так й в медичному закладі, з зазначенням ознак алкогольного сп'яніння виявлених у останнього (а.п. 3 т. 3); 2) направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 30.05.2020 року, складеного о 03-50 год., де в графі «результати огляду» запису не міститься (а.п. 4 т. 3).
Вважаю, що перевірка працівниками поліції на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 проводилась відповідно до п. 3 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 року (далі - Інструкція), у зв'язку із виявленими ознаками, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що невідповідає дійсності (а.п. 1 т. 3), за наявності яких, й було працівниками поліції правомірно запропоновано останньому пройти огляд як на місці зупинки транспортного засобу, так й у медичному закладі.
За вказаних вище обставин вважаю, що у суду першої інстанції були законні підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.130 КУпАП, а саме за відмову останнього від проходження у передбаченому законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП? то воно також знайшло своє підтвердження в наданих суду матеріалах провадження за протоколом серії ДПР18 №404172 від 30.05.2020 року (том 2).
Так, винуватість ОСОБА_1 підтверджується: 1) протоколом серії ДПР18 №404172 від 30.05.2020 року. відповідно до якого, останній 30.05.2020 року о 03-20 год. в м. Івано-Франківську, по вул. Січових Стрільців, 7, керуючи транспортним засобом "Mitsubishi Lancer" д.н.з. НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, не впорався з керуванням та скоїв наїзд на знак 3.34 “Зупинка заборонена”, а також пошкодив фасад будинку №10 по вул. Січових Стрільців, уламки якого завдали шкоди транспортному засобу “Renault Megane”, д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками (а.п. 1 т. 2); 2) схемою ДТП, з якої вбачається розташування транспортних засобів; наявні в них ушкодження; ширина проїзної частини; розмітка дорожньої дороги тощо (а.п. 2 т. 2); 2) поясненнями водія ОСОБА_13 , свідка ОСОБА_12 , ОСОБА_3 (а.п. 3-5 т. 2). Відомості, що містяться на схемі ДТП, підтверджуються відеозаписом, долученим до матеріалів справи (а.п. 6 т. 3, а.п. 7 т. 2); 3) актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, складеного 30.05.2020 року (а.п. 6 т. 2).
На схемі ДТП зафіксовані пошкодження, що виявлені на автомобілях, зокрема: 1) автомобіль марки «Mitsubishi Lancer» д.н.з. НОМЕР_1 (під кернуванням ОСОБА_1 ) отримав пошкодження переднього правового крила, бамперу, переднього правового колеса, переднього лівого колеса, лівого дзеркала, заднього крила; 2) автомобіль марки “Renault Megane”, д.н.з. НОМЕР_2 (під керуванням ОСОБА_3 ), отримав пошкодження лівого заднього підфарника (а.п. 2 т. 2 зворіт).
При цьому встановлено, що дорожня транспортна пригода відбулась у сутинках, на сухому покритті проїзної частини при наявності наземного пішохідного переходу з дорожніми знаками та розміткою.
Порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ст. 124 КУпАП.
Відповідно до п. 2.3 б) ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Згідно п. 12.1 ПДР України, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Отже, наявні у справі докази дають підстави вважати, що зіткнення сталось внаслідок того, що водій ОСОБА_1 під час руху не дотримався безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, не впорався з керуванням та скоїв наїзд на знак 3.34 “Зупинка заборонена”, пошкодив фасад будинку №10 по вул. Січових Стрільців, уламки якого завдали шкоди транспортному засобу “Renault Megane”, д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок чого автомобілі отримали вказані вище механічні пошкодження.
Дійсність обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення підтверджується долученим до нього відеозаписом (а.п.7 т. 2).
Наведені вище докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку, відповідно відсутні будь-які сумніви щодо їх достовірності.
Оскільки умовою настання відповідальності за ст. 124 КУпАП є порушення правил дорожнього руху, що призвели до пошкодження транспортних засобів, в діях ОСОБА_1 є склад вказаного адміністративного правопорушення.
Таким чином, суддя суду першої інстанції повно та всебічно дослідив докази по справі, дав їм належну оцінку та обґрунтовано дійшов висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 122-4 КУпАП також знайшла своє підтвердження під час розгляду справи в суді першої інстанції, що підтверджується сукупністю зібраних по справі доказів, зокрема протоколом серії ДПР18 №274907 від 30.05.2020 року, де останній не заперечує факту залишення ним місця пригоди, оскільки жодних пояснень щодо спростування цього факту, матеріали провадження не містять (а.п. 1 т. 1); відеозаписом, долученим до матеріалів провадження (а.п. 4 т. 1).
Відповідно до п. 2.10 ПДР України, у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний:
а) негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди;
б) увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки відповідно до вимог пункту 9.10 цих Правил;
в) не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди.
Стаття 122-4 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Таким чином, суддя повно та всебічно дослідив докази по справі, дав їм належну оцінку та обґрунтовано дійшов висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених як ч. 1 ст. 130, ст.. 124 КУпАП, так й ст.122-4 КУпАП.
Будь-яких доказів, що спростовують дані, які містяться в трьох протоколах про адміністративне правопорушення, апеляційному суду апелянтом не надано.
Виходячи з наведеного, суд апеляційної інстанції повністю погоджується з відповідними висновками суду першої інстанції, покладеними в основу оскаржуваної постанови, та вважає її законною і обґрунтованою.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07.11.2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Аналізуючи наявні в матеріалах провадження докази, вважаю, що судом першої інстанції, під час розгляду справи, з'ясовані всі необхідні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, відповідно до ст. 280 КУпАП, а постанова судді містить опис обставин, установлених при розгляді справи та наданими матеріалами поза всяким розумним сумнівом доведено як факт керування саме ОСОБА_1 транспортним засобом, так і його відмову від проходження огляду на стан сп'яніння у передбаченому законом порядку, який не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, не впорався з керуванням, порушив Правила дорожнього руху внаслідок чого відбулось пошкодження транспортних засобів, після чого залишив місце вчинення дорожньо-транспортної пригоди.
При накладенні адміністративного стягнення суд першої інстанції дотримався вимог ст. 33 КУпАП, наклавши стягнення у межах, встановлених цим Кодексом.
Істотних порушень закону, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено.
З урахуванням викладеного, доходжу висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову судді належить залишити без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу захисника Бунича Романа Михайловича в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26.08.2020 року, якою ОСОБА_1 притягнено до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130, ст. 124, ст. 122-4 КУпАП, - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В.В. Повзло