Справа №443/1569/18
Провадження №2/443/488/20
іменем України
25 вересня 2020 року місто Жидачів
Жидачівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого - судді Сливки С.І.,
за участю секретаря Кушнір М.І.,
відповідача ОСОБА_1 ,
представника відповідача-адвоката Ратича Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жидачеві цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія ПЗУ Україна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
встановив
позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 суму в якості страхового відшкодування в розмірі 10153,10 грн., мотивуючи позов тим, що 29.05.2015 року на вул.Вокзальна в м.Ходорів Жидачівського району Львівської області трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Volkswagen Transporter T5, д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ТзОВ «Дупанак Україна», під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Mitsubishi Galant», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу. Між позивачем та ТзОВ «Дупанак Україна» було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів (Поліс №АМ088053), предметом якого був автомобіль «Volkswagen Transporter T5, д.н.з. НОМЕР_1 . Позивач на підставі страхового акту, розрахунку суми страхового відшкодування здійснив виплату страхового відшкодування на користь потерпілого в розмірі 10153,10 грн. 04.01.2018 року на адресу відповідача було направлено Вимогу щодо компенсації суми виплаченого страхового відшкодування, однак така вимога залишилась без задоволення.
Ухвалою від 08.10.2018 року справу прийнято до провадження Жидачівського районного суду Львівської області та відкрито провадження у справі.
21.11.2018 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, згідно якої просить відмовити в задоволенні позову, обгрунтовуючи тим, що його цивільно-правова відповідальність була застрахована в ПрАТ «УПСК». Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Однак, відповідно до ст.1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе лише за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика/
Крім того, позивач просить застосувати строк позовної давності, оскільки такий пропущено, так як позивач звернувся до суду з позовом по спливу трьохрічного терміну/
Розпорядженням керівника апарату Жидачівського районного суду Львівської області від 13.08.2020 року призначено повторний автоматичний авторозподіл справи.
Протоколом повторного автоматичного розподілу справи визначено ОСОБА_3 головуючим суддею у справі.
Ухвалою від 18.08.2020 року справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, згідно якої просить позов задоволити.
Відповідач та його представник в судовому засіданні позов заперечили, з підстав, викладених у відзиві на позов. Просили відмовити в задоовленні позову.
Заслухавши відповідача та його предстаника, дослідивши надані сторонами докази, оцінивши їх в сукупності, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлені наступні обставини справи.
13.08.2014 року між ПрАТ «ПЗУ Україна» та ТзОВ «Дупанак-Україна» було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, предметом якого був автомобіль «Volkswagen Transporter T5, д.н.з. НОМЕР_1 /а.с.44, 45/.
29.05.2015 року на вул.Вокзальна у Ходорові Жидачівського району Львівської області трапилась дорожньо-транспортна пригода, а саме наїзд на транспортних засіб, що стоїть, за участю автомобіля «Mitsubishi Galant», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «Volkswagen Transporter T5, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , що підтверджується довідкою №64882462 від 02.06.2015р. /а.с.55-56/.
29.05.2015 року до ПрАТ «ПЗУ Україна» було подано заяву про настання страхового випадку по договору страхування Авто КАСКО /а.с.48-51/.
Постановою Жидачівського районного суду Львівської області від 19.06.2015 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. /а.с.57/.
Відповідно до страхового акту від 01.07.2015р. та розрахунку страхового відшкодування до страхового акту /а.с.59,60/, розмір страхового відшкодування становить 10153,10 грн.
02.07.2015 року ПрАТ «ПЗУ Україна» виплатило ТзОВ «Дупанак-Україна» 10 153,10 грн. страхового відшкодування, що підтверджується платіжними дорученнями від 02.07.2015 року /а.с.61,62/.
07.07.2016 року ПрАТ «ПЗУ Україна» направило до ПрАТ «УПСК» вимогу в порядку суброгації на суму 10153,10 грн. /а.с.63/, у відповідь на яку ПрАТ «УПСК» повідомило про відмову у виплаті, у зв'язку із пропущенням строку на подання заяви про страхове відшкодування, передбаченого п.37.1.4 ст.37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» /а.с.64-65/.
Також, з матеріалів справи видно, до ПрАТ «ПЗУ Україна» 04.01.2018 року зверталось до ОСОБА_1 з претензією про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті ДТП /а.с.66-67/.
Даний спір виник з приводу відшкодування шкоди в порядку суброгації, а тому при вирішення такого слід керуватися нормами Цивільного Кодексу України, Закону України «Про страхування», Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст.979 ЦК України).
Страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у разі досягнення нею певного віку або настання іншого страхового випадку (ст.985 ЦУ України).
Відповідно до ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Стаття 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає право страховика подати після виплати страхового відшкодування регресний позов до страхувальника за наявності певних умов.
У відповідності до п.37.1.4 ст.37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (ст.1191 ЦК України).
Стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року по справі №755/1800/15-ц.
Таким чином, враховуючи вищенаведені норми Закону та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позивач цілком підставно та обгрунтовано звернувся до ОСОБА_1 з позовом про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так як у страховика (ПрАТ «УПСК») не виникло обов'язку з виплати страхового відшкодування в силу приписів ст.37 «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Разом з тим, загальна позовна встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).
Водночас, частиною 1 статті 258 ЦК України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Відповідно до ч.1 ст.260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.
Так, строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку (ч.1 ст.254 ЦК України).
Із роз'яснень, викладених у п. 27 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», при суброгації перебіг строку позовної давності починає обчислюватися з моменту виникнення страхового випадку.
Як встановлено судом, страховий випадок мав місце 29.05.2015 року, однак позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 лише 11.09.2018 року, тобто більш ніж через три роки з моменту настання страхового випадку.
Частинами 3,4 ст.267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
При цьому, позивачем у поданому позові не наведено жодних поважних причин, у зв'язку з чим пропущено строк звернення до суду (позовна давність).
Більше того, позивачем не надано суду жодних належних доказів, які свідчили про переривання чи зупинення перебігу позовної даності, або вказували на поважність причин пропуску.
Аналізуючи вищенаведене, суд вважає, що позивач пропустив строк позовної давності без поважних причин, а тому до вказаного позову слід застосувати наслідки спливу позовної давності, тобто відмовити в його задоволенні.
Керуючись ст.ст.81,128, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -
вирішив:
Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія ПЗУ Україна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, строк на апеляційне оскарження рішення суду обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 28.09.2020 року.
Суддя С.І. Сливка