ЄУН № 336/3744/19
пр. № 2/336/286/2020
Іменем України
10 вересня 2020 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Дацюк О.І., при секретарі Скибі О.Б., за участю позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 , представників позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом адвокатів Ференця О.Є., Сліпченка В.І., відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 , представника відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом адвоката Серболової Н.М., розглянувши у закритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору: районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, про визначення місця проживання дитини, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи без самостійних вимог на предмет спору: районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, районна адміністрація Запорізької міської ради по Хортицькому району, про визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів та коштів на утримання, -
ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 , вказуючи, що сторони є батьками неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сторони жили разом до 06.04.2019 року, однак, 06.04.2019 року ОСОБА_2 самовільно та без згоди ОСОБА_1 забрав дитину та перевіз її до квартири своїх батьків, а в подальшому відмовив позивачеві повернути дитину, а рівно і перешкоджав у участі ОСОБА_1 у вихованні дитини. Позивач вказувала, що має власне житло, в якому створені належні умови для життя дитині, відповідну освіту, перебуває у відпустці по догляду за дитиною, тому просила визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_4 разом із матір'ю ОСОБА_1 , а також відібрати ОСОБА_4 від ОСОБА_2 та повернути її матері ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 14.06.2019 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху у зв'язку з невідповідністю положенням ст. 175, 177 ЦПК України, а також несплатою судового збору у відповідності до кількості заявлених позовних вимог.
01.07.2019 року позивачем подано уточнену позовну заяву, в якій залишено вимогу про визначення місця проживання дитини ОСОБА_4 разом із матір'ю ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 06.08.2019 року провадження у справі відкрите та справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.
16.08.2019 року ОСОБА_2 подано зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 , в якій ОСОБА_2 просив визначити місце проживання ОСОБА_4 разом із батьком, а також стягнути з ОСОБА_1 на свою користь аліменти на утримання ОСОБА_4 в розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а також кошти на своє утримання в розмірі 1/6 частки віх видів доходу ОСОБА_1 до досягнення ОСОБА_4 трирічного віку.
09.12.2019 року ОСОБА_1 подано відзив на зустрічну позовну заяву.
Ухвалою суду від 13.12.2019 року зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів та коштів на утримання прийнято до спільного розгляду з первісним позовом. Цією ж ухвалою вирішені клопотання сторін, закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до розгляду в закритому судовому засіданні.
Також судом вирішувались клопотання сторін про витребування доказів, по виклик свідків, про поновлення процесуальних строків, про долучення додаткових доказів та інші.
В судовому засіданні позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним ОСОБА_1 позовні вимоги за своїм позовом підтримала, проти зустрічного позову заперечувала. По суті пояснила, що з ОСОБА_2 перебувала у фактичних шлюбних відносинах, протягом знайомства ОСОБА_2 поводився неадекватно, виявляв агресію. Коли ОСОБА_1 завагітніла, ОСОБА_2 бажання стати батьком не виявляв, зацікавився майбутньою дитиною лише на останньому триместрі вагітності. Коли народилась ОСОБА_4 , то спочатку ОСОБА_1 з донькою проживали з батьками ОСОБА_1 , а потім у квартирі позивачки. З лютого по травень 2019 року ОСОБА_1 робила у квартирі ремонт, зокрема здійснювався ремонт лоджії. У квітні 2019 року під приводом необхідності робити дитині масаж та проживання відповідного спеціаліста поблизу житла ОСОБА_2 останній забрав дитину до своїх батьків та з того часу відмовляється повернути доньку ОСОБА_1 . Позивач наполягала, що у належній їй квартирі, де вона проживає сама, створені для дитини належні умови для проживання, вона бажає займатись вихованням дитини, у зв'язку з чим просить визначити місце проживання ОСОБА_1 разом із нею. З приводу виплати ОСОБА_2 їй коштів ОСОБА_1 пояснила, що ОСОБА_2 без розписок позичив у неї 7000 гривень, а у її матері 3000 гривень, тож, перераховуючи кошти, повертав позику. Наразі, незважаючи на розпорядження органу опіки про встановлення графіку відвідування доньки ОСОБА_2 перешкоджає їй бачитись із дитиною, не відповідає на дзвінки, не відчиняє дверей у визначений органом опіки час. Останні кілька візитів ОСОБА_1 відмовлялась перебувати у квартирі ОСОБА_2 , адже ОСОБА_2 неодноразово її бив, а виходити на вулицю з дитиною ОСОБА_2 відмовляється. Також ОСОБА_1 вказала, що, на її думку, ОСОБА_2 майже з самого народження дитини планував забрати її від матері, у зв'язку з чим і записував усі розмови, починаючи з пологового будинку.
Представники позивача позовні вимоги підтримали на заявлених підставах, вказуючи, що дитина була протиправним шляхом відібрана у матері, ОСОБА_1 створила належні умови для проживання дитини, бажає її виховувати, має відповідну освіту, у зв'язку з чим місце проживання неповнолітньої ОСОБА_4 слід визначити із матір'ю.
Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 в судовому засіданні проти первісного позову заперечував, зустрічний позов підтримав повністю. По суті вимог пояснив, що з ОСОБА_1 знайомий близько 10 років, але підтримувати близькі стосунки вони почали десь наприкінці 2017 року-початку 2018 року. Коли ОСОБА_1 завагітніла, ОСОБА_2 зрадів, оскільки бажав створити родину із позивачкою. Він почав вивчати відповідну літературу з догляду за дітьми та їх розвитку, також намагався зацікавити і ОСОБА_1 , подарувавши їй відповідні книги, але остання їх не читала, відвідувала нічні клуби, палила та вживала алкоголь. Приблизно за три тижні до пологів ОСОБА_2 дізнався про те, що ОСОБА_1 перебуває в зареєстрованому шлюбі, оскільки до цього часу ОСОБА_1 йому про це не казала. Після виписки з пологового будинку ОСОБА_1 разом із донькою поїхали до батьків ОСОБА_1 , при цьому ОСОБА_2 ОСОБА_1 не пустила та вказала приходити наступного дня к 11.00 годині. Коли 10.01.2019 року ОСОБА_2 прийшов, то ОСОБА_1 повідомила йому, що її чоловік ОСОБА_6 наполягає на негайному оформленні свідоцтва про народження ОСОБА_4 , після чого вони попрямували до органу реєстрації актів цивільного стану та зареєстрували народження ОСОБА_4 . Коли повернулись, то ОСОБА_2 побачив, що дитина не прокидається та зателефонував своїй матері, розповівши про стан дитини, тоді ОСОБА_7 викликала швидку медичну допомогу, яка і забрала ОСОБА_4 у тяжкому стані. На думку ОСОБА_2 погіршення стану здоров'я ОСОБА_4 стало наслідком того, що ОСОБА_4 її не годувала з 09.01.2019 року, тобто ще з моменту виписки з пологового будинку, і, незважаючи на тяжкий стан дитини, не звернулась по медичну допомогу. З 10 по 21 січня 2019 року ОСОБА_4 перебувала у лікарні, при цьому ОСОБА_1 декілька разів на кілька годин залишала дитину, щоб оформити допомогу при народженні дитини, а також вирішити якісь свої інші справи, вимагала платну палату, оскільки їй було незручно перебувати із донькою у палаті під наглядом медперсоналу. З 05.02.2019 року ОСОБА_4 за згодою ОСОБА_4 майже постійно перебувала у ОСОБА_2 , оскільки ОСОБА_1 робила ремонт лоджії у своїй квартирі, витративши на це допомогу при народженні дитини. 12.02.2019 року місце проживання ОСОБА_4 було зареєстроване разом із батьком за згодою матері. Починаючи з січня 2019 року та до травня 2019 року ОСОБА_2 сплачував ОСОБА_1 грошові кошти в сумі приблизно 4500 гривень на місяць, оскільки у ОСОБА_1 була кредитна заборгованість у кількох банках. Грошових коштів він ані у ОСОБА_1 , ані у ОСОБА_8 не позичав, ОСОБА_1 вільних коштів не мала, оскільки все сплачувала в рахунок погашення кредитів. 28.05.2019 року, оскільки він придбав вакцину для щеплення, а також суміш для харчування дитини та інші речі для ОСОБА_4 , ОСОБА_2 не перерахував ОСОБА_1 грошей, у зв'язку з чим ОСОБА_1 почала в телефонній розмові погрожувати, що забере дитину та він її не побачить взагалі. Ввечері того ж дня ОСОБА_1 приїздила до них та знову погрожувала, що забере дитину, якщо ОСОБА_2 не дасть їй грошей. Наразі ОСОБА_4 мешкає разом із ОСОБА_2 та його батьками у трикімнатній квартирі, у неї наявна окрема кімната, облаштована усім необхідним. ОСОБА_2 працевлаштований на АТ «Мотор Січ», наразі перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, але підробляє фрілансером. У дитини склався чіткий графік харчування, ігор, розвитку, прогулянок та відпочинку. ОСОБА_2 багато часу приділяє розвитку дитини та турбується про її фізичне здоров'я та благополуччя. Також за дитиною доглядають його батьки. Будь-яких перешкод у спілкуванні з донькою ОСОБА_1 не створює, однак майже кожної зустрічі ОСОБА_1 влаштовує конфлікти, провокації, телефонує у домофон, але не заходить, у зв'язку з чим ОСОБА_2 спускався до дверей під'їзду, але ОСОБА_1 відмовлялась заходити, після кожного подібного випадку ОСОБА_1 телефонує до поліції, висловлює погрози, застосовувала насильство до ОСОБА_2 та ОСОБА_7 . Також ОСОБА_2 пояснив, що у 2019 році як програміст займався розробкою і тестуванням програмного забезпечення із запису телефонних розмов, відповідний додаток був встановлений на його телефон, у зв'язку з чим автоматично записувались усі розмови з усіма абонентами, в тому числі з ОСОБА_1 , що дозволило надати відповідні записи суду в якості доказів.
Представники відповідача за первісним позовом та відповідача за зустрічним підтримали позицію ОСОБА_2 , вказавши, що у батька дитини створені належні умови проживання, він та його батьки турбуються про дитину та увесь час намагались досягти згоди із ОСОБА_1 . Дитина вже досить тривалий час мешкає разом із батьком, у зв'язку з чим у неї склався певний режим, а різка зміна обстановки негативно вплине на відчуття безпеки дитини та її психологічний стан.
Представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору- районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району в судовому засіданні вказала, що 17.05.2019 року до органу опіки звернувся ОСОБА_2 із заявою про обстеження умов проживання та складенні відповідного акту, що і було зроблено у червні 2019 року. З того часу як ОСОБА_1 , так і ОСОБА_2 багаторазово звертались до районної адміністрації із заявами та скаргами, органом опіки були обстежені умови проживання як батька, так і матері, та у обох батьків умови для проживання дитини добрі. При вирішенні спору орган опіки покладається на розсуд суду з урахуванням забезпечення інтересів дитини.
Третя особа без самостійних вимог на предмет спору - районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району в судове засідання представника не направила, про місце та час розгляду справи сповіщені в установленому порядку. Направили до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника, вказуючи, що ОСОБА_4 мешкає на території Шевченківського району м. Запоріжжя.
За клопотанням сторін судом допитані свідки, спеціаліст, досліджені письмові докази, аудіо та відеозаписи.
Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що є матір'ю ОСОБА_1 , працює двірником та отримує пенсію, допомагає донці виплатити кредити. ОСОБА_2 до народження онуки вона бачила один раз, на Новий рік. Після народження ОСОБА_4 донька з онукою деякий час жила зі свідком, а потім ОСОБА_1 переїхала до себе. В той час, коли у квартирі робили ремонт, ОСОБА_4 також перебувала у ОСОБА_2 . Зі слів доньки свідку відомо, що ОСОБА_2 під приводом необхідності робити дитині масаж перевіз її до себе та відмовляється повертати. Також ОСОБА_1 казала свідку, що родина ОСОБА_2 її б'є та ображає, грошей ОСОБА_2 ОСОБА_1 не дає, а сама свідок позичала ОСОБА_2 3000 гривень без розписки. Сама свідок двічі приходила до квартири ОСОБА_2 щоб відвідати онуку, але ОСОБА_2 її не пустив, після чого ОСОБА_1 викликала поліцію.
Свідок ОСОБА_9 показала, що є подругою ОСОБА_1 , з ОСОБА_2 також знайома, ОСОБА_1 може охарактеризувати з позитивного боку. ОСОБА_1 зраділа звістці про вагітність, але після народження доньки ОСОБА_1 скаржилась свідку, що ОСОБА_2 не віддає їй дитину. На пропозицію ОСОБА_1 свідок якось у липні 2019 року приїздила до будинку ОСОБА_2 та була присутня при телефонній розмові між сторонами, під час якої ОСОБА_2 пропонував ОСОБА_1 приїхати посидіти з дитиною, але відмовлявся надавати ОСОБА_1 дитину, щоб погуляти на вулиці.
Свідок ОСОБА_10 повідомила, що мешкає в одному будинку з родиною ОСОБА_1 , знає їх виключно з хорошої сторони.
Свідок ОСОБА_6 пояснив, що являється колишнім чоловіком ОСОБА_1 , знає її приблизно 10 років. У серпні 2017 року він з ОСОБА_1 уклав шлюб, але у листопаді 2017 року припинили шлюбні стосунки та майже не спілкувались. Приблизно у листопаді 2018 року ОСОБА_6 дізнався, що ОСОБА_1 вагітна, а 10.01.2019 року разом із ОСОБА_1 попрямували реєструвати народження дитини. Наприкінці січня 2020 року свідок на прохання ОСОБА_1 привіз її до будинку, де мешкають ОСОБА_7 , біля будинку вони побачили ОСОБА_2 з донькою та батьками, але коли ОСОБА_1 попрямувала за ними, то ОСОБА_2 із матір'ю та донькою побігли від неї, а батько ОСОБА_2 бігав навкруги автомобілю та намагався відчинити дверцята, які свідок заблокував зсередини.
Свідок ОСОБА_12 суду повідомила, що працює завідуючою відділенням 5-ї міської дитячої лікарні. ОСОБА_4 поступила до медичного закладу в тяжкому стані з втратою ваги та жовтяницею. У лікарні налагодили харчування та дитина почала набирати вагу. ОСОБА_2 під час перебування дитини в лікарні дуже часто навідувався та виявляв навіть надмірну турботу про дитину.
Свідок ОСОБА_13 вказала, що працює лікарем-неонатологом 5-ї міської дитячої лікарні. ОСОБА_4 потрапила до лікарні на четверту добу після народження в тяжкому стані, спостерігався підвищений білірубін на рівні 380 од., була значна втрата ваги. Претензій до ОСОБА_1 з приводу догляду за дитиною не було, одного дня ОСОБА_1 на кілька годин покинула лікарню у своїх справах, але попередила про це. ОСОБА_2 також часто був у лікарні, цікавився здоров'ям дитини, у свідка склалось враження, що він ретельно вивчав відповідну літературу щодо догляду за дітьми. Про те, що ОСОБА_2 вів аудіозапис розмов свідку відомо не було, він її про це не попереджав.
Свідок ОСОБА_14 суду пояснив, що дружить з ОСОБА_2 давно, може охарактеризувати його виключно з позитивного боку, вони разом займаються фрілансингом, виконують замовлення з програмування та тестування додатків, зокрема ОСОБА_2 тестував додаток, який записує телефонні розмови. Наприкінці 2017 року ОСОБА_2 повідомив свідку, що вони з ОСОБА_1 зустрічаються, а потім розповів, що ОСОБА_1 вагітна та дуже радів цьому, пропонував їй укласти шлюб, готував кімнату для дитини. Коли ОСОБА_4 народилась, то майже постійно перебувала у ОСОБА_2 , а ОСОБА_1 до них приходила. Під час візитів годував дитину, мив та міняв підгузки ОСОБА_2 , ОСОБА_1 цим не займалась. ОСОБА_2 дуже відповідальний батько, він постійно займається дитиною, постійно відшукує та придбає розвиваючі іграшки, навчає доньку іноземним мовам. Також свідок кілька разів, коли був у ОСОБА_2 , чув звук домофона, потім голос ОСОБА_1 , однак, вона у квартиру не заходила, тому ОСОБА_2 спускався вниз її шукати. Ще одного разу, коли свідок перебував у ОСОБА_2 , то він бачив як ОСОБА_1 вдарила ОСОБА_2 по голові і закричала: «Ты меня еще бить будешь?!».
Свідок ОСОБА_15 повідомив, що працює разом із ОСОБА_2 , знає його як відповідального працівника, який не має шкідливих звичок, займався на підприємстві організацією спортивних змагань. Під час роботи ОСОБА_2 часто працював віддалено, але з'являвся і на роботі. Кілька разів свідок бачив як ОСОБА_2 разом із ОСОБА_1 та дитиною гуляли на вулиці. Коли ОСОБА_2 дізнався про вагітність ОСОБА_1 , він почав багато читати про піклування та виховання дитини, радився із свідком який пологовий будинок кращий, яке харчування найбільш підходить для дитини. Також ОСОБА_2 казав, що пропонував ОСОБА_1 одружитись, але вона відмовила.
Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні пояснив, що дружить з ОСОБА_2 десь з 2008 року, останній є доброзичливим, не має шкідливих звичок. Наприкінці 2017 року ОСОБА_2 повідомляв, що зустрічається із дівчиною, а у 2018 році сповістив, що ОСОБА_1 вагітна, чому ОСОБА_2 дуже зрадів, почав вивчати відповідну літературу та готуватись до появи дитини. Свідок є хрещеним батьком ОСОБА_4 . У березні 2019 року хрестили ОСОБА_4 , святкували у кафе, ОСОБА_1 була із подругою, часто виходила на вулицю та палила, що свідок спостерігав через вікно.
Свідок ОСОБА_17 повідомила, що працює разом із ОСОБА_2 , знає його як дуже відповідальну та ввічливу особу, ОСОБА_2 часто запитував у колег, які мають дітей, з приводу виховання та догляду за дитиною. Також свідок бачила як відповідач гуляє із донькою.
Допитана в якості спеціаліста ОСОБА_18 , яка працює завідуючою кафедрою психології ЗНУ, пояснила, що двічі обстежувала ОСОБА_2 з приводу його готовності до батьківства та знайшла, що він дуже відповідально ставиться до догляду та виховання за донькою, багато знає з цих питань, схильності до агресії у ОСОБА_2 свідок не виявила. Також спеціаліст спілкувалась із ОСОБА_1 , яка вказала їй, що дитину передала ОСОБА_2 , оскільки робила ремонт на балконі. Також їй як спеціалісту демонстрували відеозаписи за участі ОСОБА_1 , на думку спеціаліста, остання не була сповіщена, що її знімають. Спеціаліст також вказала, що зміна місця проживання дитини та кола спілкування може негативно вплинути на психологічний стан ОСОБА_4 .
При дослідженні письмових доказів судом встановлено наступне.
Батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджено копією свідоцтва про народження.
На момент народження ОСОБА_4 ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_6 , який було розірвано 12.03.2019 року (т. 3 а.с. 21).
ОСОБА_4 принаймні з 06.04.2019 року фактично мешкає разом із батьком ОСОБА_2 за місцем проживання останнього у АДРЕСА_1 , що визнано сторонами в судовому засіданні.
Розпорядженням районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району № 456р від 30.09.2019 року ОСОБА_1 визначений час для спілкування із малолітньою ОСОБА_4 за попередньою домовленістю сторін кожну суботу та неділю місяця з 09.00 години до 12.00 години з урахуванням стану здоров'я дитини у присутності ОСОБА_2 (т.3 а.с. 97).
Згідно із актом обстеження умов проживання від 05.06.2019 року (т. 1 а.с. 106) у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 мешкають ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . У квартирі добрі побутові умови, для дитини створені належні умови для проживання.
Квартира за адресою: АДРЕСА_1 , де зареєстровані проживаючими ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_7 та ОСОБА_19 (т. 2 а.с. 161-165). З технічного паспорту вбачається, що це трикімнатна квартира, а з досліджених судом фотографій та відеозаписів вбачається, що одна з кімнат облаштована для проживання дитини.
ОСОБА_1 на праві власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджено витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т. 1 а.с. 15), копією договору дарування (т. 1 а.с. 53).
У вказаній квартирі, як про це зазначено в акті обстеження умов проживання від 22.08.2019 (т. 2 а.с. 110), добрі умови проживання та створені умови для проживання дитини.
З декларації про вибір лікаря від 08.04.2019 року, довідки КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» та інших довідок вбачається, що ОСОБА_4 спостерігається педіатром КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2», їй зроблені щеплення за віком, проведені певні аналізи та обстеження (т. 1 а.с. 116-139).
Як ОСОБА_1 , так і ОСОБА_2 не перебувають на обліку у психіатричній клініці або наркологічному диспансері, про що надані відповідні довідки.
Позивач ОСОБА_1 у 2009 році отримала освіту за спеціальністю «Дошкільне виховання» та здобула кваліфікацію вихователя дітей дошкільного віку, що підтверджено копією диплома, виданого Запорізьким педагогічним коледжем (т. 1 а.с. 57).
Згідно із довідкою ДНЗ № 155 «Калинка» Запорізької міської ради ОСОБА_1 з 11.10.2018 року працевлаштована у даний заклад на посаду вихователя, з 12.11.2018 року по 17.03.2019 року перебувала у відпустці по вагітності та пологам, а з 18.03.2019 року ОСОБА_1 перебуває у відпустці по догляду за дитиною.
ОСОБА_2 працює на АТ «Мотор Січ» з вересня 2004 року на посаді інженера-програміста, за місцем роботи характеризується позитивно як коректна та доброзичлива людина, старанний працівник та такий, що активно бере участь у спортивному та суспільному житті колективу (т. 1 а.с. 143). Середньомісячний заробіток ОСОБА_2 за період часу з жовтня 2018 року по березень 2019 року склав 10617 гривень (т. 1 а.с. 152).
З наданої АТ «Мотор Січ» довідки від 03.07.2020 року (т. 4 а.с. 167) ОСОБА_2 в період з 06.04.2019 року по 27.10.2019 року займав посаду інженер-програміст та мав наступний графік роботи: з 01.03.2019 року по 15.09.2019 року з 07.00 до 15.30 години, з 16.09.2019 року по 19.09.2019 року з 08.00 по 16.40, з 20.09.2019 року по 31.10.2019 року з 07.00 до 15.30 години. В цей період часу ОСОБА_2 не надавалась можливість працювати дистанційно.
Відповідно до наказів АТ «Мотор Січ» з 22.07.2019 року ОСОБА_2 перебуває у відпустці по догляду за дитиною (т.1 а.с. 144, т. 3 а.с. 81).
Згідно із довідкою Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району (т. 3 а.с. 84) ОСОБА_2 з 01.06.2019 року отримує допомогу у зв?язку з народженням ОСОБА_4 .
Також ОСОБА_2 добре характеризується і за місцем проживання (т. 1 а.с. 145).
У червні 2019 року ОСОБА_2 відвідував курси відповідального батьківства (т. 1 а.с. 153).
З наданих ОСОБА_2 чеків вбачається, що ним систематично придбавались іграшки, одяг, ліки, харчування та інші речі для дитини.
Мати ОСОБА_2 ОСОБА_7 працює помічником вихователя у дошкільному навчальному закладі (ясла-садок) № 241 ДП ЗМКБ «Прогрес» ім. академіка О.Г. Івченка з 2007 року, де зарекомендувала себе з позитивного боку (т. 1 а.с. 154).
За висновками спеціаліста-психолога від 14.06.2019 року та від 23.09.2019 року ОСОБА_2 є відкритим та комунікабельним, має високий рівень інтелекту, володіє високим рівнем емоційно-вольового контролю, не має схильності до психологічного або фізичного насильства. У ОСОБА_2 сформований високий рівень готовності до батьківства та, на думку психолога, визначення місця проживання ОСОБА_4 разом із батьком сприятиме її фізичному та психологічному благополуччю (т. 2 а.с. 176).
Згідно із висновком психолога-психоаналітика від 08.09.2020 року (т. 5 а.с. 149) у ОСОБА_1 повністю сформована готовність до материнства, постійне спілкування із матір'ю сприятиме формуванню у ОСОБА_4 надійної прив'язаності до матері, а визначення місця проживання дитини разом із матір'ю сприятиме психологічному благополуччю ОСОБА_4 .
Висновок спеціаліста-психолога від 14.08.2019 року (т. 2 а.с. 116) відображає тези щодо рівноцінної участі у вихованні дитини матері та батька, вирішальну роль матері до трирічного віку у здоровому формуванні особистості дитини, загрози розірвання вуз прив'язаності між матір'ю та дитиною за відсутності спілкування між ними, статевої ідентифікації, тощо, натомість не містить конкретизації щодо ситуації між сторонами з приводу виховання дитини або аналізу ставлення кожного з батьків до виконання своїх обов'язків.
У лютому, квітні та травні 2019 року ОСОБА_2 переводив ОСОБА_1 грошові кошти в загальній сумі 6945 гривень (т. 1 а.с. 156), які, зі слів ОСОБА_1 , призначались для погашення заборгованості за договором позики, за яким ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 7000 гривень (письмова розписка відсутня). Переведення коштів також підтверджується і аудіозаписом телефонних розмов між сторонами ( т. 2 а.с. 143, 145).
З медичних документів, а саме історії розвитку дитини, а також показань свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_12 вбачається, що 10.01.2019 року ОСОБА_4 була госпіталізована до КНП «Міська клінічна лікарня № 5» ЗМР з діагнозом неонатальна жовтяниця, дегідратація новонародженого, перинатальне ураження ЦНС. Виписана з медичного закладу 21.01.2019 року.
Висновком районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району від 02.09.2019 року (т. 2 а.с. 97) визнано доцільним визначити місце проживання ОСОБА_4 разом із батьком ОСОБА_2 .
Водночас в подальшому районною адміністрацією Запорізької міської ради по Шевченківському району наданий висновок від 26.06.2020 року (т. 4 а.с. 121), в якому зазначено, що ОСОБА_4 може мешкати як с матір'ю, так і з батьком.
З відповідей Шевченківського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області від 21.08.2019 року (т. 2 а.с. 103), від 29.10.2019 року (т. 2 а.с. 233), від 01.11.2019 року (т. 3 а.с. 152) вбачається, що ОСОБА_1 , починаючи з 28.05.2019 року (час 19.20 години), а ОСОБА_2 з 29.05.2019 року багаторазово звертались до відділення поліції з приводу спільних конфліктів, спричинення тілесних ушкоджень, перешкод у спілкуванні з дитиною, невідвідування дитини у відповідності до визначеного графіку, погроз.
ОСОБА_1 надано переписку з ОСОБА_2 (т. 3 а.с. 6-19), з якої вбачається, що з кінця липня 2019 року та протягом серпня ОСОБА_2 не відповідав на дзвінки ОСОБА_1 та на звернення з приводу спілкування з ОСОБА_4 .
Також ОСОБА_1 надано аудіозапис телефонної розмови від 01.09.2019 року (т. 3 а.с. 44), в якій ОСОБА_1 повідомляє, що має намір відвідати доньку та прийде разом із бабусею ОСОБА_8 , натомість ОСОБА_2 пропонує їй приходити самостійно.
28.09.2019 року, 29.09.2019 року, 12.10.2019 року, 13.10.2019 року ОСОБА_1 відвідує дитини за місцем проживання ОСОБА_2 (т. 3 а.с. 102-106).
З відеозапису від 27.10.2019 року вбачається, що між ОСОБА_2 , ОСОБА_19 та ОСОБА_1 у квартирі ОСОБА_2 виник конфлікт під час відвідування ОСОБА_1 дитини, після чого ОСОБА_1 викликала поліцію.
Також до органів поліції звертались ОСОБА_2 та ОСОБА_7 з приводу завдання їм тілесних ушкоджень ОСОБА_1 , погроз з боку її знайомих, залишення ОСОБА_4 в небезпеці, тощо.
Судом прослухані та переглянуті численні аудіо та відеозаписи, які надані учасниками справи, аналіз та оцінка яких надана в мотивувальній частині нижче.
Оцінивши в сукупності досліджені безпосередньо в судовому засіданні докази суд дійшов наступних висновків.
Посилання ОСОБА_2 на те, що різке погіршення стану здоров'я ОСОБА_4 10.01.2019 року стало наслідком неналежного догляду за дитиною ОСОБА_1 належними та допустимими доказами не підтверджено, кримінальне провадження, відкрите за ст. 135 ч. 1 КК України, закрите. Водночас суд погоджується з доводами ОСОБА_2 в тій частині, що до моменту виклику швидкої медичної допомоги ОСОБА_7 ОСОБА_1 самостійно по допомогу не звернулась, хоча, за описанням сторін, стан дитини викликав очевидну занепокоєність.
Твердження ОСОБА_1 про те, що наслідком застосування до неї насильства ОСОБА_2 було зниження лактації у ОСОБА_1 , втрата ваги ОСОБА_4 та переведення дитини на змішане вигодовування, спростовані дослідженої в судовому засіданні медичною документацією, відповідно до якої ОСОБА_4 з перших днів життя перебувала на змішаному вигодовуванні, при цьому одразу після народження дитини ОСОБА_1 разом з донькою мешкала разом із своєю матір'ю, в цей період і до кінця травня 2019 року ОСОБА_1 з заявами та скаргами з приводу застосування до неї насильства ОСОБА_2 не зверталась.
Суд не погоджується з доводами представників ОСОБА_1 щодо незаконності запису ОСОБА_2 телефонних розмов через непопередження ОСОБА_1 про це та, як наслідок недопустимості цих доказів, адже другим учасником усіх телефонних та інших розмов виступав сам ОСОБА_2 при цьому чинне законодавство не забороняє особі здійснювати запис своїх телефонних розмов, тож представлені обома сторонами аудіозаписи судом досліджені в якості доказів та оцінюються у сукупності з іншими доказами.
З розмов між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у лютому та березні 2019 року вбачається, що ОСОБА_4 протягом лютого-березня 2019 року часто залишалась за місцем проживання ОСОБА_2 , який пропонував ОСОБА_1 навіщати дитину частіше.
Посилання ОСОБА_1 на те, що 06.04.2019 року доньку ОСОБА_2 обманом перевіз до свого житла, а ОСОБА_1 з того часу вживала заходів для повернення дитини та мала перешкоди у спілкуванні з донькою, суд оцінює критично з наступних міркувань.
Так, з аудіозапису розмови від 27.04.2019 року (роздруківка її змісту наявна в т. 2 а.с. 41) вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спілкуються з приводу відпочинку, а саме ОСОБА_1 висловлює бажання поїхати кудись та відпочити. Жодних вимог ОСОБА_1 щодо повернення їй дитини вона не висловлює, а враховуючи вік дитини та ті розваги під час відпочинку, про які йдеться у розмові, очевидно, що дитину на відпочинок ОСОБА_1 брати з собою не планує.
З цієї ж розмови вбачається, що отриману при народженні дитини грошову допомогу ОСОБА_1 витратила на ремонт лоджії у належній їй квартирі, а також на погашення кредитної заборгованості.
Спільними фотографіями ОСОБА_1 та ОСОБА_4 від 05.05.2019 року підтверджено, що у травні ОСОБА_1 дитину відвідувала за місцем проживання ОСОБА_2 (т. 2 а.с. 148, 155, 156).
На аудіозапису розмов від 06.05.2019 року, від 08.05.2019 року зафіксовано, що ОСОБА_2 розповідає ОСОБА_1 про дитину, а також вони спілкуються з приводу роботи ОСОБА_1 . Вимог щодо повернення дитини ОСОБА_1 не висуває.
На аудіозапису розмови від 23.05.2019 року зафіксовано, що сторони спілкуються з приводу якоїсь спільної поїздки.
Фактично докази того, що до кінця травня 2019 року ОСОБА_1 висувала вимогу про повернення доньки відсутні, про що свідчать спілкування між сторонами та переписка у Вайбері (т. 2 а.с. 83).
Конфлікт між сторонами загострився наприкінці травня-початку червня 2019 року, що ОСОБА_2 пов'язує з тим, що 28.05.2019 року через те, що він, придбавши вакцину для щеплення, харчування та підгузки для ОСОБА_4 , відмовив перерахувати ОСОБА_1 кошти.
Так, 27.05.2019 року між сторонами відбулась розмова з приводу надання ОСОБА_2 ОСОБА_1 грошових коштів, під час якої ОСОБА_1 наполегливо вимагає в будь-який спосіб перерахувати їй кошти (т. 2 а.с. 146).
28.05.2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відбулась телефонна розмова, зміст якої викладений в роздрукованому виді ОСОБА_2 (т. 2 а.с. 32-36), а також суду представлений аудіозапис телефонних розмов цього дня.
В ході вказаної розмови ОСОБА_1 вимагає від ОСОБА_2 негайно перерахувати їй грошові кошти, на що ОСОБА_2 повідомляє, що не має такої змоги, оскільки придбав коштовну вакцину для щеплення ОСОБА_4 , а також харчування та підгузки. У відповідь ОСОБА_1 висловлює наступне:
«Переведи мне деньги, если не хочешь, чтобы я сегодня приехала и тебе все там разгромила. Я тебе такое устрою, если ты мне деньги не переведешь!».
Також в розмові ОСОБА_1 також висловлюється і таке:
«Если деньги не дашь, собирай дочку», «Если ты не дашь деньги, я подам на суд и ты дочку не увидишь! В твоих интересах, когда я приеду отдать мне деньги. Если ты не хочешь по хорошему, будет по плохому», «Короче, собирай дочку и больше ты ее не увидишь, пока не будет денег».
Також в цій розмові ОСОБА_2 вказує, що надавав ОСОБА_1 по 5000 гривень на місяць та що він взагалі нічого давати їй не винен.
Також між сторонами йдеться мова про якусь угоду або домовленість з приводу сплати коштів, однак, сторони суду не сповістила про що саме йде мова.
З вказаної розмови вбачається, що ОСОБА_1 не висуває вимогу про повернення доньки, як такої, що була протиправно відібрана, не вказує про якийсь обман з боку ОСОБА_2 , завдяки якому ОСОБА_4 змінила місце проживання, натомість висуває вимогу негайної передачі грошових коштів, вказуючи, що в іншому випадку забере доньку та буде чинити перешкоди в участі ОСОБА_2 в її вихованні.
Інші розмови судом досліджені (в межах вказівок учасників справи на конкретні момент), але аналіз їх в судовому рішенні не наводиться, адже прямого відношення до суті спору вони не мають, а лише відображають різне бачення сторін на правильний спосіб життя, планування витрат, підхід до виховання дитини, тощо.
З наданих ОСОБА_1 документів, таких як висновки спеціаліста щодо наявності тілесних ушкоджень, повідомлення про вчинення насильства в сім'ї вбачається, що ОСОБА_1 багаторазово зверталась до органів поліції, прокуратури, установ щодо протидії домашньому насильству та соціальних служб з повідомленнями про вчинення щодо неї насильства ОСОБА_2 .
Водночас будь-яких повідомлень та звернень з приводу протиправного відібрання дитини, а рівно і застосування насильства до ОСОБА_1 ОСОБА_2 до кінця травня 2019 року не зафіксовано.
Перше звернення з цього приводу (до КУ «ЗОБ СМЕ») зафіксовано 30.05.2019 року з повідомленням про те, що 25.05.2019 року відомий чоловік хапав за руки, штовхав, наніс удар по обличчю (т. 1 а.с. 64).
В подальшому 31.05.2019 року ОСОБА_1 звернулась до органу опіки та прокуратури Запорізької області з повідомленням про те, що 06.04.2019 року ОСОБА_4 була викрадена ОСОБА_2
05.06.2019 року ОСОБА_1 зверталась до районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району та до ЗОГО «Взаємодія» з приводу перешкоджання їй у вихованні дитини та відібрання дитини всупереч волі ОСОБА_1 .
Водночас у письмових поясненнях від 18.06.2019 року інспектору ювенальної превенції Хортицького ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_1 сповіщала, що дитину ОСОБА_2 забрав обманним шляхом під приводом необхідності робити дитині масаж.
Такі ж твердження ОСОБА_1 висловлювала і в судовому засіданні з розгляду цивільної справи.
В подальшому ОСОБА_1 багаторазово зверталась до різних органів, установ та організацій з приводу як застосування до неї насильства, так і перешкоджання у спілкуванні з дитиною. ОСОБА_2 та ОСОБА_7 також заявляли про застосування до них насильства та завдання тілесних ушкоджень ОСОБА_1 .
Водночас судом докладний аналіз усім зверненням як ОСОБА_1 , так і ОСОБА_2 не надається, адже між сторонами очевидно склались неприязні стосунки, а жодне зі звернень не мало своїм результатом притягнення до адміністративної чи кримінальної відповідальності ані ОСОБА_2 , ані ОСОБА_1 , тож, виходячи з презумпції невинуватості особи, суд вважає недоведеними твердження сторін з приводу вчинення насильства, побоїв, тощо.
Фактично єдиним підтвердженим випадком насильства є зафіксований випадок застосування насильства ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (т. 3 а.с. 161 диск 4 файл «Избранное» час 6.50 хвилин), на якому ОСОБА_1 , розмовляючи по телефону, підіймається на диван на вдаряє ОСОБА_2 по голові рукою. Цей епізод описаний в показаннях свідка ОСОБА_14 під час судового засідання. Як пояснив ОСОБА_2 в цей момент ОСОБА_1 телефонувала до поліції.
Судом досліджені обидва висновки органу опіки з приводу визначення місця проживання дитини, але враховуючи непослідовність позиції районної адміністрації Запорізької міської ради в вирішенні цього питання, суд вказані висновки використовує лише як джерело відомостей про умови, які створені для дитини обома батьками.
На думку суду, представленими ОСОБА_2 суду доказами, а саме фотознімками, відео та аудіозаписами підтверджено те, що ОСОБА_2 під час вагітності ОСОБА_1 виявляв цікавість до майбутньої дитини, здобував знання з приводу догляду та виховування дитини, забезпечення її фізичного здоров'я та інтелектуального розвитку, що підтверджено фотографіями зі спільного відпочинку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в період вагітності ОСОБА_1 , перепискою сторін.
Після народження ОСОБА_1 та в перші місяці її життя ОСОБА_2 взяв на себе значну частину турботи та опікування дитиною, що підтверджено фотографіями з пологового будинку та при виписці (т. 3 а.с. 145-151), а також фотознімками вдома та під час прогулянок з дитиною, а також перепискою між батьками дитини в період лютого-березня 2019 року.
З квітня 2019 року ОСОБА_2 фактично опікувався донькою сам за допомогою своїх батьків, забезпечуючи її харчування, гігієну, медичні обстеження, щеплення, а рівно і опікувався інтелектуальним розвитком дитини.
Натомість ОСОБА_1 суду не представлено жодного документу на підтвердження того, що з квітня 2019 року нею щось було придбано для дитини та передано ОСОБА_2.
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 160 ч. 2 СК України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини..
Як вказує ст. 161 ч. 1 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої 27.02.1991 року (далі Конвенція), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Як вказує ст. 9 ч. 3 Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини; поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Відповідно до ст. 18 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно зі статтями 8, 11, 15 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
При визначенні місця проживання дитини у разі окремого проживання батьків застосовується принцип забезпечення якнайкращих інтересів дитини.
За змістом статей 150, 155 СК України, здійснюючи свої права та виконуючи обов'язки, батьки повинні передусім дбати про інтереси дитини, усупереч яким не можуть здійснюватись батьківські права.
Отже, найкращі інтереси дітей повинні мати першочергове значення. При цьому найкращі інтереси дитини можуть залежно від їх характеру та серйозності перевищувати інтереси батьків (правовий висновок Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року в справі № 6-1945цс17).
У § 54 рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі "Хант проти України" зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі "Олсон проти Швеції" (№ 2) від 27 листопада 1992 року, ОСОБА_2, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Незважаючи на принцип ст.6 Декларації Прав дитини, якою передбачено, що малолітня дитина може бути розлучена з матір"ю лише за виняткових обставин, суд при прийнятті рішення надає переваги та керується ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, яка передбачає, що в усіх діях щодо дітей, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Таким чином, суд при вирішенні спору насамперед виходить з принципів рівності прав батьків щодо участі у вихованні дитини, інтересів самої ОСОБА_4 .
Зокрема, надані сторонами докази свідчать про те, що ОСОБА_2 постійно з народження дитини піклується про доньку, забезпечує її усім необхідним, оформив відпустку по догляду за дитиною до трьох років, знаходить можливість підробляти вдома, соціально-побутові умови його проживання є належними, батько бере участь у духовному та фізичному розвиткові дитини, створює умови для її гармонійного виховання та розвитку, а також у цьому йому допомагають бабка та дід ОСОБА_7 та ОСОБА_19 .
Порівнюючи умови проживання, можливості матеріального забезпечення, належного догляду та виховання дитини, суд дійшов наступного.
ОСОБА_2 має освіту та постійну роботу за фахом, значний стаж роботи, позитивно характеризується як за місцем проживання, так і роботи, мешкає разом із батьками, які також виявляють турботу про онуку та здійснюють за нею догляд, що підтверджено фотознімками та відеозаписами.
ОСОБА_1 мешкає самостійно, фактично протягом майже всього свого життя офіційно не працювала, стаж її офіційної роботи складає один місяць, а фактично ОСОБА_1 офіційно працювала чотири дні, в інший час займається неофіційними підробітками, які пов'язані з тривалими періодами відсутності вдома.
З квітня 2019 року, коли ОСОБА_4 постійно проживає із батьком, ОСОБА_1 на роботу не вийшла, а продовжує перебувати у відпустці по догляду за дитиною, хоча фактично дитина з нею на момент розгляду справи судом не проживає майже півтора роки.
При цьому в судовому засіданні ОСОБА_2 вказав, що дитина має визначений чіткий погодинний графік харчування, прогулянок, ігор та відпочинку, що безумовно відповідає інтересам дитини, детально розповів суду про розпорядок дня дитини та особливості її догляду, заходи щодо її інтелектуального розвитку.
Здатність ОСОБА_2 виховувати дитину та матеріально її забезпечувати підтверджена тим, що з тримісячного віку та по день розгляду справи судом ОСОБА_4 мешкає саме із ним та стан її здоров'я та розвитку відповідає віку дитини, що підтверджено представником органу опіки.
Також суд враховує і те, що різка зміна оточення дитини та кола її спілкування безумовно може негативно відобразитись на психологічному стані дитини, зменшити у неї відчуття безпеки та комфорту.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що в інтересах дитини з метою забезпечення їй найкращих умов є правильним визначити місце проживання ОСОБА_4 разом із батьком ОСОБА_2 .
Визначення місця проживання дитини з батьком за даним рішенням не порушить батьківські права матері дитини ОСОБА_1 , оскільки, під забороною розлучення дитини зі своєю матір'ю в контексті Декларації прав дитини слід розуміти не обов'язковість спільного проживання матері та дитини, а право на їх спілкування, турботу з боку матері та забезпечення з боку обох батьків, у тому числі й матері, прав та інтересів дитини, передбачених цією Декларацією та Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року.
Така мета може бути досягнута шляхом встановлення для ОСОБА_1 порядку та способів участі у виховання дитини або за домовленістю сторін, або за рішення органу опіки, або за рішенням суду.
Отже у частині позовних вимог за первісним позовом ОСОБА_1 належить відмовити, зустрічний позов ОСОБА_2 в цій частині слід задоволнити.
Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_2 за зустрічним позовом про стягнення аліментів та утримання дитини та коштів на утримання батька дитини до досягнення дитиною трирічного віку суд виходить з наступного.
За ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Аналогічним чином питання обов'язків доказування і подання доказів регулює ст. 81 ЦПК, за якою кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 заперечень проти розміру аліментів та коштів на утримання в судовому засіданні не висловила, заперечуючи щодо підстав для стягнення таких коштів взагалі, вважаючи, що місце проживання дитини слід визначити разом із нею.
Відповідно до положень ст. 180, 181, 182, 183 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше.
При визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
ОСОБА_2 перебуває у відпустці по догляду за дитиною, офіційно доходів не має, отримуючи лише соціальну допомогу на дитину, ОСОБА_1 є працездатною та має змогу вийти на роботу, куди офіційно працевлаштована, сторони не мають інших утриманців, принаймні доказів протилежного не надали, тож суд, зважаючи на положення ст. 191 ч. 1 СК України, вбачає підстави для стягнення аліментів в розмірі ј частки усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на утримання ОСОБА_1 , починаючи від дня пред'явлення позову.
Статтею 86 СК України визначено, що чоловік, з яким проживає дитина, має право на утримання від дружини - матері дитини до досягнення дитиною трьох років.
Право на утримання чоловік, з яким проживає дитина, має незалежно від того, чи він працює, та незалежно від його матеріального становища, за умови, що дружина може надавати матеріальну допомогу.
Як вже вказано вище, ОСОБА_1 є працездатною та не має перешкод для повернення на роботу, не має утриманців, окрім доньки, отже може надавати матеріальну допомогу батьку дитини у заявленому в зустрічному позові розмірі.
З урахуванням положень ст. 141 СК України з відповідача ОСОБА_1 також належить стягнути судовий збір на користь держави за позовні вимоги про стягнення аліментів та коштів на утримання.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 76-81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, -
Первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору: районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, про визначення місця проживання дитини залишити без задоволення.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи без самостійних вимог на предмет спору: районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, районна адміністрація Запорізької міської ради по Хортицькому району, про визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів та коштів на утримання задовольнити.
Визначити місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за місцем його проживання.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_1 , але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 16 серпня 2019 року до досягнення повноліття ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_2 аліменти в розмірі 1/6 частки усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_1 , щомісячно, починаючи з 16 серпня 2019 року до досягнення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Державної судової адміністрації судовий збір в сумі 840,80 гривень (вісімсот сорок гривень 80 коп).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 768,40 гривень (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп).
Відповідно до ст. 265 ч. 5 ЦПК України зазначаються наступні відомості:
Позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Запоріжжя, РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2
Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Запоріжжя, РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Треті особи без самостійних вимог на предмет спору:
районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, код за ЄДРПОУ 37573885, адреса: м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 34;
районна адміністрація Запорізької міської ради по Хортицькому району, код за ЄДРПОУ 37573712, адреса: м. Запоріжжя, бул. Будівельників, 19.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення. З урахуванням положень п. 15.5 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України апеляційна скарга подається через суд першої інстанції.
Суддя О.І. Дацюк
Повне судове рішення складене 28 вересня 2020 року