1Справа № 335/5814/20 2/335/1890/2020
24 вересня 2020 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Крамаренко І.А., за участі секретаря Шутіної Г.Ю., розглянувши, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області про індексацію грошового зобов'язання та сплату трьох процентів річних, -
13.07.2020 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - ГУПФУ) про індексацію грошового зобов'язання та сплату трьох процентів річних, мотивуючи свої вимоги тим, що постановою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 21.10.2010 у справі № 2а-1795/2010 Управління Пенсійного фонду України в Хортицькому районі м. Запоріжжя, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зобов'язано здійснити перерахунок та виплачувати позивачеві пенсію в розмірі не нижче 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком починаючи з 05.04.2010, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного залежно від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яку ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2012 - залишено без змін. Постанова суду набрала законної сили 01.02.2012. На виконання цієї постанови відповідач провів перерахунок основної та додаткової пенсії та нарахував до виплати позивачеві суму розміром 62 782,82 грн., яку у січні 2017 року позивачу було виплачено.
Оскільки відповідач своєчасно не виплатив позивачеві вказані суми пенсії, позивач, посилаючись на положення ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), просив стягнути з відповідача інфляційні витрати та 3% річних за період з 01.02.2012 по 31.12.2016 на суму заборгованості, нарахованої на виконання постанови Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 21.10.2010 у справі № 2а-1795/2010 загальним розміром 72 837,91 грн.
Ухвалою судді від 17.07.2020 відкрито провадження у цій справі, розгляд справи вирішено провести в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи в судове засідання, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті (відзиву, відповіді на відзив, заперечення на відповідь).
19.08.2020 на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач ГУПФУ в особі представника ОСОБА_2 із позовними вимогами ОСОБА_1 не погодилась, та в якому зазначила, що на виконання постанови Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 21.10.2010 у справі № 2а-1795/10 відповідачем проведено перерахунок пенсії, внаслідок якого нараховано 62 782,82 грн. Однак, вказані грошові кошти вчасно не були виплачені позивачеві, оскільки не були профінансовані з Державного бюджету України. Зазначена сума була виплачена позивачеві.
Вказує, що відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058 (далі - Закон № 1058) саме на органи Пенсійного фонду покладено обов'язок із визначення розміру пенсій та інших виплат, а тому розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, наданий позивачем, не підлягає врахуванню. Спірні правовідносини у цій справі виникли з приводу невиконання постанови суду, а тому на них не розповсюджуються норми ст. 625 ЦК України. У постанові суду не визначено конкретної суми до стягнення, а тому зобов'язання в даному випадку не можуть вважатися грошовими. Пенсійний фонд не є розпорядником державних коштів, а тому не може нести відповідальність за порушення виконання грошового зобов'язання за ст. 625 ЦК України. Просила в задоволенні позову відмовити повністю.
У судове засідання сторони не з'явилися, надали заяви про розгляд справи у їх відсутність, на підставах зазначених у позові, у відзиві.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.
Постановою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 21.10.2010 у справі № 2а-1795/2010 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково, внаслідок чого:
- визнано неправомірними дії УПФУ в Хортицькому районі м. Запоріжжя щодо виплати ОСОБА_1 пенсії в розмірі, меншому ніж передбачено статтею 50, частиною 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язано УПФУ в Хортицькому районі м. Запоріжжя здійснити перерахунок і виплачувати ОСОБА_1 пенсію в розмірі не нижче 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком починаючи з 05.04.2010, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного залежно від розміру прожиткового мінімуму для осіб. Які втратили працездатність відповідно до статті 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». В іншій частині позову - відмовлено.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2012 постанову Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 21.10.2010 у справі № 2а-1795/2010 залишено без змін.
На виконання постанови суду відповідним органом Пенсійного фонду здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 та нараховано 62 782, 82 грн., що підтверджується копією протоколу від 21.05.2012.
Відповідач ГУПФУ є правонаступником прав і обов'язків Управління Пенсійного фонду України в Хортицькому районі м. Запоріжжя у спірних правовідносинах.
На момент звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом кошти, нараховані за постановою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 21.10.2010 у справі № 2а-1795/2010 їй виплачені у січні 2017 року, що не заперечується відповідачем у відзиві на позов.
Позивач у позові просить на підставі статті 625 ЦК України стягнути з відповідача інфляційні витрати та 3% річних за період з 01.02.2010 по 31.12.2016 на суму заборгованості, нарахованої на виконання постанови Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 21.10.2010 у справі № 2а-1795/2010 загальним розміром 72 837,91грн.
Так, відповідно до положень ст.ст. 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку.
Грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Зазначений висновок суду узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11.04.2018 у справі № 14-68цс18 (№ 758/1303/15-ц).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України. Отже, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).
З огляду на зазначене, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт).
Положення статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Така правова позиція викладена й в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 14-16цс18 (№ 686/21962/15-ц).
Згідно з розрахунком 3 % річних, нарахованих на суму заборгованості в розмірі 72 837,91 грн. та інфляційних втрат за період затримки виконання грошового зобов'язання, наведеним позивачем в позовній заяві, за період з 01.02.2012 по 31.12.2016, інфляційні втрати за вказаний період становлять 63 574,91 грн., а 3% річних складають 9 263,00 грн.
Вказані розрахунки відповідачем не спростовані, сумнівів у їх обґрунтованості у відзиві на позов не наведено.
Крім того, відповідач у відзиві посилався на те, що грошові кошти не були виплачені позивачеві, оскільки не були профінансовані з Державного бюджету України. Разом із тим, відсутність бюджетного фінансування не може вважатися законною підставою для не виплати позивачеві належних йому сум грошових коштів. До того ж, ст. 625 ЦК України не пов'язує підстави для застосування встановленої неї відповідальності із наявністю чи відсутністю бюджетного фінансування боржника.
Також суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на Порядок № 440, оскільки цей Порядок визначає механізм обліку виконавчих документів та судових рішень, передбачених пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», інвентаризації та погашення заборгованості за ними.
Відповідно до частин 1-2 статті 3 Закону України «Про гарантії держави по виконанню судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду. Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Отже, вказаним Законом передбачається виконання саме рішень про стягнення коштів з державного органу. Натомість, постанова Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 21.10.2010, стосувалась зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити пенсію позивачеві за певний період.
Також, суд вважає помилковим посилання відповідача у відзиві на позов на те, що спірні правовідносини у цій справі виникли з приводу невиконання постанов суду, а також, що постановами суду не визначено конкретної суми до стягнення, а тому приписи ст. 625 ЦК України застосуванню не підлягають, оскільки така позиція суперечить вищенаведеним положенням законодавства та правовим позиціям Великої Палати Верховного Суду.
Зазначаючи про те, що Пенсійний фонд не є розпорядником державних коштів, а тому не може нести відповідальність за порушення виконання грошового зобов'язання за ст. 625 ЦК України, відповідач у відзиві не вказує, хто саме є розпорядником державних коштів та має нести таку відповідальність.
Підсумовуючи все вищевикладене викладене, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню в повному обсязі.
Крім того, оскільки на підставі п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивача звільнено від сплати судового збору як громадянина, віднесеного до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, суд вважає необхідним в порядку, передбаченому ст. 141 ЦПК України, стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп. (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за ставкою пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 вказаного Закону).
Керуючись ст.ст. 2, 3, 10-12, 13, 81, 82, 133, 137, 141, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 інфляційні витрати та 3% річних за період з 01.02.2012 по 31.12.2016 на суму заборгованості, нарахованої на виконання постанови Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 21.10.2010 у справі № 2а-1795/2010, у розмірі 72 837,91 (сімдесят дві тисячі вісімсот тридцять сім гривень 91 коп.), з них: інфляційні витрати у розмірі 63 574,91 грн. та 3% річних у розмірі 9 263,00 грн.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
Рішення суду складено 24 вересня 2020 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя, апеляційної скарги.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 );
Відповідач: Головне Управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012, 69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б).
Суддя І.А. Крамаренко