1Справа № 335/5040/20 2/335/1717/2020
15 вересня 2020 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя в складі:
головуючого судді Макарова В.О.,
за участю секретаря судового засідання Дворникової Я.П.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води,
Концерн «Міські теплові мережі» звернулося до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості, мотивуючи свої вимоги тим, що Концерн «Міські теплові мережі» (далі - позивач, теплопостачальна організація) діє на підставі статуту. Відповідно до статуту підприємства основною метою діяльності Концерну є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерна.
Предметом діяльності Концерну є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій та її збут та інше.
Правовідносини між теплопостачальною організацією та споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 року за № 2633-ІV, «Правилами користування тепловою енергією», затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року за № 1198 та іншими нормативно-правовими актами України.
В розумінні Закону України «Про теплопостачання» та «Правил користування тепловою енергією», затверджених постановою КМУ від 03.10.2007 року № 1198 (надалі - Правила), споживачем теплової енергії є фізична особа або юридична особа, що використовує теплову енергію на підставі договору.
Згідно п. 4 Правил, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
Згідно п. 14 Правил, споживач зобов'язаний укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.
Теплопостачальна організація підготувала проект Договору та надсилала його на адресу відповідача, проте відповідач не відгукнувся на офферту та не повернув на адресу Концерну «Міські теплові мережі» належно оформленої підписаної копії договору.
Не зважаючи на відсутність договору, в цілях недопущення порушення конституційного права громадян (інших мешканців багатоквартирного житлового будинку, у якому розташований об'єкт опалення) на забезпечення їх здоров'я (ст. 3 Конституції України) та права на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї (ст. 48 Конституції України), що включає право на житло, позивач здійснював та продовжує надавати відповідачу послуги з централізованого опалення.
Відсутність укладеного між сторонами договору, обов'язковість укладання якого лежить і на споживачеві, і на теплопостачальній організації не виключає можливості стягнення з відповідача на користь позивача вартості наданої теплової енергії, оскільки між сторонами склались фактичні договірні відносини.
За період з жовтня 2017 року по квітень 2020 року Концерн «Міські теплові мережі» відпустив нежитловому приміщенню АДРЕСА_1 , теплову енергію на загальну суму 55 447,48 грн., що підтверджується актами приймання-передачі та розрахунками.
Однак, споживач - відповідач ОСОБА_1 , який є власником 1/3 частки нежитлового приміщення АДРЕСА_1 , не здійснив оплату за надану теплову енергію у вказаний період, тому сума основного боргу відповідача перед теплопостачальною організацією складає 55 447, 48 грн.
За вказаний період заперечень з боку споживача на неналежну якість надання послуг з централізованого опалення на адресу позивача не надходило.
Централізоване опалення - це послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання.
Система опалення помешкання відповідача є невід'ємною складовою централізованої системи теплопостачання всього будинку, від'єднання якої є неможливим, як з юридичної точки зору, так і з технічної сторони.
Факт надання зазначеної послуги в даному випадку є безспірним та беззаперечним. Що стосується юридичної сторони питання, позивач звертає увагу суду на положення Правил, де закріплено, що самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється, а також норми Наказу Мінбуду України № 4 від 22.11.2005 року «Про порядок відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води» зі змінами, внесеними наказом Міжжитлокомунгоспу за № 169 від 06.10.2017 року, де визначено процедуру надання дозволу на відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання (далі - ЦО і ГВП) житлового будинку при відмові споживачеві від ЦО і ГВП. А внесені наказом № 169 від 06.10.2007 року зміни унеможливлюють відключення споживачів від ЦО і ГВП окремих квартир у багатаквартирному будинку і передбачають можливість відключення від централізованого опалення та гарячого водопостачання будинку в цілому за рішенням загальних всіх власників (уповноважених осіб власників) приміщень у житловому будинку.
Крім того, з технічної сторони питання, відключення окремих приміщень від мереж ЦО й ГВП вплине на безперебійну роботу інженерного устаткування будинку в цілому й на санітарно-гігієнічні умови інших квартир та суміжних приміщень, адже порушується гідравлічний і тепловий режим. Важливою й непереробною властивістю вже наявного централізованого теплопостачання є технічна нероздільність системи, у якій робота кожного елемента системи теплопостачання кожного споживача гідравлічно впливає на роботу всіх елементів системи. Будь-яке втручання в неї шляхом зміни гідравлічного опору (від'єднання від системи централізованого опалення) погіршує роботу загальної системи, чим порушує права інших мешканців, що є неприпустимо відповідно до Цивільного кодексу України та Конституції України.
Відключення опалення в окремій квартирі значною мірою порушить вимоги ДБН України (Державні будівельні норми України), а саме вплине на якість наданих послуг до інших житлових приміщень.
Тож, послуга з централізованого опалення надавалась боржнику в межах опалюваного сезону, а послуга постачання гарячої води (підігріву питної води) - постійно.
Отже, фактично відносини між сторонами з приводу постачання теплової енергії в гарячій води тривають. Відсутність укладеного договору не позбавляє відповідача обов'язку оплати наданих йому послуг, а тому посилання відповідача на відсутність укладеного між сторонами договору є необґрунтованим та недоцільним, адже згідно норм діючого законодавства, саме на нього покладається даний обов'язок.
На адресу боржника неодноразово направлялись претензії стосовно наявної заборгованості за надані позивачем послуги з вимогою погасити суму заборгованості.
Всупереч, вказаним положенням чинного законодавства, боржник не належним чином виконував свої зобов'язання по оплаті наданих йому виконавцем послуг, в зв'язку з чим Концерн «Міські теплові мережі» змушений звернутися до суду з цією заявою.
Наявність заборгованості перед Концерном «Міські теплові мережі» за надані послуги з боку населення є суттєвою проблематикою оскільки, за для сталого проходження опалюваних періодів, необхідним є забезпечення відповідно до вимог Закону 100% розрахунок за енергоносії, зокрема за природний газ. У разі не проведення розрахунків, ПАТ «НакНафтогаз» не буде виділяти номінації, що призведе до небалансу, та збільшить вартість газу в 2 рази.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, якій прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Сума інфляційних втрат за спірний період складає 2 935,56 грн., а 3% річних від простроченої суми заборгованості складають 2 027,83 грн.
Таким чином, з урахуванням суми основного боргу, інфляційних втрат та 3% річних загальна сума заборгованості відповідача перед Концерном «Міські теплові мережі» складає 60 410,87 грн., яку позивач просить стягнути з ОСОБА_1 . Також позивач просить стягнути з відповідача на свою користь судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору.
Ухвалою судді від 26.06.2020 року, цивільна справа визнана судом малозначною (незначної складності) і розглядається судом в порядку спрощеного позовного провадження із викликом сторін.
Представник позивача Гришунов Д.В. у судове засідання надав заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій зазначив, що не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлявся у встановленому законом порядку, в тому числі шляхом оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України відповідно до вимог ч. 11 ст. 128 ЦПК України. Причини неявки у судове засідання відповідач не повідомив, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності суду не надав.
Суд вважає можливим, за згодою позивача, провести заочний розгляд справи на підставі матеріалів справи відповідно до ст. 280 ЦПК України, за відсутності відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Суд, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно до ст.ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Судом встановлено, що позивач Концерн «Міські теплові мережі» діє на підставі статуту. Відповідно до статуту підприємства основною метою діяльності Концерну є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерна.
Предметом діяльності Концерну є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій та її збут та інше.
Правовідносини між теплопостачальною організацією та споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 року за № 2633-ІV, «Правилами користування тепловою енергією», затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року за № 1198 та іншими нормативно-правовими актами України.
В розумінні Закону України «Про теплопостачання» та «Правил користування тепловою енергією», затверджених постановою КМУ від 03.10.2007 року № 1198 (надалі - Правила), споживачем теплової енергії є фізична особа або юридична особа, що використовує теплову енергію на підставі договору.
Відповідно до інформації наданої Департаментом реєстраційних послуг ЗМР від 26.06.2020 року № 01-71/8488, вбачається, що інформація про реєстрацію місця проживання відповідача у справі відсутня.
Відповідач ОСОБА_1 , є власником 1/3 частки нежитлового приміщення АДРЕСА_1 , що підтверджується відомостями про об'єкт нерухомого майна. Іншим власником 1/6 частки вищезазначеного приміщення є ОСОБА_3 .
Згідно п. 4 Правил, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
Згідно п. 14 Правил, споживач зобов'язаний укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.
Теплопостачальна організація підготувала проект Договору та надсилала його на адресу відповідача, проте відповідач не відгукнувся на офферту та не повернув на адресу Концерну «Міські теплові мережі» належно оформленої підписаної копії договору.
Не зважаючи на відсутність договору, в цілях недопущення порушення конституційного права громадян (інших мешканців багатоквартирного житлового будинку, у якому розташований об'єкт опалення) на забезпечення їх здоров'я (ст. 3 Конституції України) та права на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї (ст. 48 Конституції України), що включає право на житло, позивач здійснював та продовжує надавати відповідачу послуги з централізованого опалення.
Відсутність укладеного між сторонами договору, обов'язковість укладання якого лежить і на споживачеві, і на теплопостачальній організації не виключає можливості стягнення з відповідача на користь позивача вартості наданої теплової енергії, оскільки між сторонами склались фактичні договірні відносини.
Враховуючи те, що відповідач, не уклав з Концерном «Міські теплові мережі» договір, облік відпущеної теплової енергії здійснюється по особовому рахунку № НОМЕР_1 .
Згідно п. 4 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).
Централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири, яка надається виконавцем з використанням внутрішньо будинкових систем теплопостачання.
Нежитлове приміщення, яке належить відповідачу, знаходиться у житловому будинку підключене до мережі централізованого опалення та має єдину, невідокремлену систему теплопостачання з будинком.
Крім того, відсутність укладеного між сторонами договору не виключає можливості стягнення з відповідача на користь позивача вартості послуг з теплопостачання, оскільки між сторонами склались фактичні договірні відносини.
Позивачем у період з жовтня 2017 року по квітень 2020 року було відпущено за вказаною адресою теплову енергію, чим надано послуги з централізованого опалення у нежитлове приміщення АДРЕСА_1 , що підтверджується Розрахунком заборгованості основної суми боргу, виставленими рахунками за спожиту теплову енергію та Актами приймання передачі теплової енергії.
Тобто, споживач, скориставшись послугами Концерну «Міські теплові мережі» у повному обсязі не здійснив оплату за надані позивачем послуги.
Теплопостачальною організацією неодноразово були направлені на адресу споживача рахунки та акти приймання-передачі за жовтень 2017 року по квітень 2020 року, однак заборгованість в добровільному порядку не погашена.
Оскільки, неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань по сплаті наданих послуг з опалення належного йому нежитлового приміщення призвело до утворення заборгованості перед позивачем в сумі 55 447,48 грн., тому, окрім суми основного боргу позивачем було нараховано інфляційні втрати в сумі 2 935,56 грн., 3% річних в сумі 2 027,83 грн., що підтверджується Розрахунками суми інфляційних витрат та 3% річних за весь час прострочення платежу.
Стаття 526 ЦК України визначає, що зобов'язання, підстави виникнення яких були передбачені в ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином згідно умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог згідно звичаям ділового обороту або інших вимог, які звичайно висуваються.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Статтею 24 Закону України «Про теплопостачання» передбачено обов'язок відповідача, як споживача послуг позивача, своєчасно укласти з ним договір на постачання теплової енергії, а за ст. 25 вказаного Закону у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується у судовому порядку.
Згідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором.
Пунктом 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005 року за № 630, плата за надані послуги вноситься щомісячно.
Відповідно до ст. 322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить.
Оцінивши досліджені докази в цій частині, суд вважає, що відповідач порушив правила оплати спожитої теплової енергії, в результаті чого утворилась заборгованість, тому, суд вважає необхідним стягнути з ОСОБА_1 суму основного боргу у розмірі 55 447,48 грн., суму інфляційних втрати в сумі 2 935,56 грн. та 3% річних в сумі 2 027,83 грн., які були нараховані позивачем в результаті неналежного виконання відповідачем зобов'язань по сплаті вартості наданих послуг за адресою: АДРЕСА_1, за період з жовтня 2017 року по квітень 2020 року.
У відповідності зі ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, а тому з відповідача на користь позивача також необхідно стягнути судовий збір у розмірі 2 102,00 грн.
Керуючись ст.ст. 322, 525, 526, 651 ЦК України, ст.ст. 12, 76, 81, 141, 263-265, 268, 280-281, 354 ЦПК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», суд,
Позов Концерну «Міські теплові мережі» - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» (р/р НОМЕР_2 , Запорізьке обласне управління АТ «Ощадбанк», МФО 313957, код ЄДРПОУ 32121458) суму основного боргу у розмірі 55 447,48 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» (р/р НОМЕР_3 , Банк ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК», МФО 320428, код ЄДРПОУ 32121458) суму інфляційних втрати в сумі 2 935,56 грн. та 3% річних в сумі 2 027,83 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» (р/р НОМЕР_3 , Банк ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК», МФО 320428, код ЄДРПОУ 32121458) судовий збір у розмірі 2 102,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана заява про перегляд заочного рішення, або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя, протягом 30-ти днів. Учасники, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Відповідно до ст. 265 ч. 5 ЦПК України зазначаються наступні відомості:
Позивач - Концерн «Міські теплові мережі», м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137.
Відповідач: ОСОБА_1, АДРЕСА_1.
Суддя В.О. Макаров