Справа № 523/14161/19
Провадження №2/523/720/20
"23" вересня 2020 р. м.Одеса
Суворовський районний суд міста Одеси, в складі:
головуючого - судді Аліної С.С.
за участю секретаря - Вовкович І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
До Суворовського районного суду м. Одеси надійшов позов акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 123 632,63 грн.
Свої вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що відповідач не виконала прийняті на себе зобов'язання по кредитному договору, внаслідок чого у нього виникла перед Банком заборгованість у розмірі зазначеному вище.
В судове засіданні представник позивача не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином, надав до суду письмову заяву про розгляд справи у його відсутність.
Відповідач та його представник адвокат Ляшенко О.В. в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причин неявки суду не повідомили, надали до суду заяву про розгляд справи у їх відсутність за наявними в матеріалах справи, також просили у позові відмовити.
Судом встановлено про те, що в матеріалах справи міститься відзив відповідача ОСОБА_1 на позовну заяву АТ КБ «Приватбанк» в якому зазначив про те, що не погоджується з пред'явленим позовом з наступних підстав.
Відповідач ОСОБА_1 вказує про те, що не укладав з позивачем АТ КБ «Приватбанк» кредитного договору.
Відповідно до позовної заяви позивача АТ КБ «Приватбанк» підставою для звернення до суду стало невиконання умов укладеного кредитного договору, що підтверджується Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, яка додається до позову, однак, така довідка не додана до позову, вона й відсутня у переліку доданих до позову додатків.
Відповідно з додатком за п.№5 до позовної заяви додана копія заяви позичальника, а фактично додано копію анкету-заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг у Приватбанку.
Зазначена анкета-заява від 19.06.2013 р. не містить відомостей про послуги, які просить надати відповідач та яку суму кредиту та/чи кредитного ліміту просить надати/встановити.
Відповідно п.п.2.1.1.2.3, 2.1.1.3.4 Умов та правил надання банківських послуг від 06.03.2010 р., на які посилається позивач, відповідач дав згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.
Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна (додаток № 6 до позовної заяви від 15.08.2019 р.) має чотири різні види тарифів та не мас будь-яких позначок, з які б вказували, який саме вид тарифу був обраний відповідачем та чи взагалі відповідач ознайомився із зазначеними тарифами.
Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «Приватбанк», не містить будь-яких позначок, які б вказували на ознайомлення ОСОБА_1 з саме з тим змістом Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «Приватбанк», що доданий до позовної заяви.
Наданий до позовної заяви від 15.08.2019 р. розрахунок заборгованості, на думку відповідача, не є доказом наявності або відсутності договірних зобов'язань між сторонами. Позивачем не доведено укладення кредитного договору з відповідачем, видачу кредиту та кредитної картки.
Умови та правила не містять підпису відповідача, тому їх не можна вважати складовою договору, погодженою сторонами його істотних умов, вірності нарахувань та відповідно заборгованості перед Банком (позивачем). Позивач не надав належних доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови та Правила містили ту чи іншу спірну умову у момент підписання заяви позичальника, або в подальшому не змінювались.
Підписана заява не містить посилання на конкретну редакцію таких Умов, відповідно, відсутні підстави для висновку, що відповідач ознайомлений саме із тими Умовами та Правилами, які додані до позовної заяви.
Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.Drivatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Роздруківка витягу із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
До позовної заяви не додано доказів погодження відповідачем саме тих Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витягу з Умов та правил надання банківських, послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на ;айті: https://privatbank.ua/terms/, які додані до позову - не містять підпису відповідача, та їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами, в даній справі - 19.06.2013 р., шляхом підписання заяви-анкети.
Відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Щодо розрахунку заборгованості за договором №б/н від 19.06.2013 р. станом на 30.06.2019 р. не є доказом наявності або відсутності договірних зобов'язань між сторонами, а є доповненням до позовної заяви із зазначенням обрахунку позивачем позовних вимог майнового характеру та має інформаційний характер у контексті ціни позову.
Із наданих розрахунків не вбачається за можливе перевірити правильність нарахувань відповідних сум. Розрахунки не містять підпису відповідальних осіб та не скріплені печаткою банку, а відтак не можуть бути належним та допустимим доказом у справі.
Позивачем АТ КБ «ПриватБанк» не надано доказів на підтвердження укладення кредитного договору, а саме видачі Банком коштів (виписки з особового рахунку, копії квитанції, меморіального ордеру тощо), оскільки за нормами п.2 ч.1 ст.1046, ч.2 ст.1054 ЦК України кредитний договір є укладений з моменту передачі грошей.
Розрахунок заборгованості за договором №б/н від 19.06.2013 р. станом на 30.06.2019 р. не містить доказів надання кредитних коштів відповідачу у сумі 8 000 грн., розрахунки сум починаються з 05.03.2013 р., тобто до дати укладення спірного договору № б/н від 19.06.2013 р. Відповідач за даними вказаного вище розрахунку не отримував грошей у позивача і 16.06.2013 р. (дата початку періоду з якої позивач рахує заборгованість за договором) й 19.06.2013 р.
Однак, 16.06.2013 р. не може бути періодом заборгованості за договором, бо сам договір, як вказує позивач, укладений ним з відповідачем лише 19.06.2013 р.
Крім того, станом на 17.06.2013 р. згідно даних розрахунку заборгованості за договором №б/н від 19.06.2013 р. (стор.1 рядок 13) заборгованість взагалі відсутня. Таким чином, позивач наводить помилковий розрахунок заборгованості, яка відсутня у відповідача перед позивачем за встановлений останнім період.
Перша сума у період з 16.06.2013 р. по 30.06.2019 р., згідно даних розрахунку заборгованості за договором №б/н від 19.06.2013 р. (стор.1 рядок 15), яку отримав відповідач - склала 293 грн. 18 коп. від 08.07.2013 р.
17.02.2014р. позивач стверджує своїм розрахунком заборгованості за договором №б/н від 19.06.2013 р. станом на 30.06.2019 р. про отримання від відповідача 8 000 грн. (стор.2 рядок 11 стовбець останній). Отже, на думку відповідача, це спростовує заборгованість відповідача перед позивачем за період з 16.06.2013 р.
26.04.2014р. залишок поточної заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) становив 7 875 грн. 81 коп. (стор.2 рядок 31 стовбець 3).
Крім того, в розрахунку заборгованості за договором №б/н від 19.06.2013 р. станом на 30.06.2019 р. строк сплати суми основної заборгованості закінчився ще 30.04.2014 р. і з цієї дати до дати відкриття провадження у даній справі - 11.09.2019 р. минуло більше ніж 3 (три) роки, тому на думку відповідача слід застосувати строк позовної давності.
У зв'язку з викладеним, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідача, який був повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи, так як у справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280-282 ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено про те, що згідно умов кредитного договору № б/н від 19.06.2013 року ОСОБА_1 отримав від АТ КБ «ПриватБанк» кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок в розмірі 8 000 гривень зі сплатою процентів за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом. Договір було укладено шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. При цьому, позивач вважає, що своїм підписом у заяві, відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає договір про надання банківських послуг.
Відповідно до Умов та Правил, у випадку порушення позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, кредитор має право достроково стягувати заборгованість за кредитом, нараховані проценти та штраф.
Вважаючи, що з боку відповідача умови кредитного договору не виконуються належним чином, Банк за договором кредитування розрахував заборгованість ОСОБА_1 ,яка станом на 30.06.2019 року складає 392204,37 гривень, яка складається з:
7559,96 грн. - заборгованість за кредитом;
378944,41 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;
5700 грн. - заборгованість за пенею.
Однак, позивач просить стягнути на його користь заборгованість у розмірі 123636,63 грн, яка складається з:
7559,96 грн. - заборгованість за кредитом;
116072,67 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом.
Вирішуючи питання про стягнення нарахованої Банком заборгованості по кредитному зобов'язанню, суд виходить з наступного обґрунтування, з урахуванням правової позиції висловленою ВП ВС у справі № 342/180/17-ц.
Так, відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою та другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно статті 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У анкеті-заяві позичальника процентна ставка не зазначена.
Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
З метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи судом неодноразово викликався представник позивача, для дачі особистих пояснень, втім, виклики суду були залишені без уваги, а розгляд справи проведений судом на підставі наявних у справі доказів.
Крім відсутності належного обґрунтування та надання допустимих доказів, в частині наявної у відповідача суми заборгованості за неустойкою (пеня, штраф) суд також не приймає та відхиляє обґрунтування позивача на його право вимоги в частині стягнення процентів та неустойки (пені, штрафу) за кредитним договором, з посиланням на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ як невід'ємні частини спірного договору, оскільки матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку.
За таких обставин та без надання підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про недоведеність пред'явлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача нарахованих сум пені та штрафу, в зв'язку з чим у їх задоволенні слід відмовити у повному обсязі.
Разом з тим, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення простроченої суми заборгованості по тілу кредиту підлягає задоволенню, так як фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, що є порушенням грошового зобов'язання.
Згідно ст. 141 ЦПК України, пропорційно задоволеним позовним вимогам з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 117,37 грн. (7559,96 грн. х 100 : 123632,63 грн. = 6,11% ; 1921,00 грн. х 6,11: 100).
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12,13,76,259,263-265,268, 279, 280-282 ЦПК України, -
Позов акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість в розмірі 7559,96 гривень
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір в розмірі 117,37 гривень.
В решті позовних вимог - відмовити.
Копію заочного рішення направити сторонам по справі.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
Повне рішення суду складено 23.09.2020 року.
Суддя Аліна С.С.