Справа №523/6164/18
Провадження №1-кп/523/314/20
28.07.2020 Колегія суддів Суворовського районного суду м. Одеси у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
потерпілих - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ,
представника потерпілої - ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_9 ,
представника потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_10 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_11 ,
обвинуваченого - ОСОБА_12 ,
розглянувши в судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, -
В провадженні колегії суддів Суворовського районного суду м. Одеси знаходяться матеріали кримінального провадження №12017160490001025 за обвинуваченням ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190 КК України.
В попередньому судовому засіданні, останньою за часом ухвалою від 28.05.2020 року, обвинуваченому ОСОБА_13 на час судового розгляду кримінального провадження змінено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ОСІ УДПтСУ в Одеській області, до 28.07.2020 року.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців Своє клопотання прокурор обґрунтовує наявністю ризиків, які продовжують існувати та які не зменшились, передбачених п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтованого обвинувачення ОСОБА_13 у вчиненні низки кримінальних правопорушень, які відносяться до категорії особливо тяжких, з урахуванням особи обвинуваченого, який не має міцних соціальних зв'язків.
На думку прокурора, продовжують існувати ризики та існують підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_13 може переховуватися від суду; спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків та потерпілих у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується.
Враховуючи викладене, а також те, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, прокурор просить застосувати щодо обвинуваченого ОСОБА_13 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів та визначити заставу в розмірі заподіяної потерпілим шкоди у розмірі 942171,43грн.
В судовому засіданні, прокурор подане клопотання підтримав в повному обсязі та просив продовжити до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави; потерпілі ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підтримали клопотання прокурора в повному обсязі, разом з представниками потерпілих - адвокатів ОСОБА_9 та відповідно ОСОБА_10 .
Захисник ОСОБА_11 , заперечувала проти задоволення клопотання прокурора, просила обрати відносно її підзахисного запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Суд, заслухавши думки учасників судового засідання, дослідивши доводи клопотання прокурора та долучені до нього матеріали, дійшов висновку про часткове задоволення клопотання прокурора з огляду на наступне.
Відповідно до ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.
Тримання під вартою (продовження тримання під вартою) може бути виправданим тільки за наявності певного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до особистої недоторканності (рішення ЄСПЛ «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії»), а оскільки ОСОБА_13 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, за якими законом України про кримінальну відповідальність передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадяти років з конфіскацією майна, тому суд вважає, що існує певний суспільний інтерес до даної справи, який з часом не зникає (на вказане зокрема вказує наявність на кожному судовому засіданні низки потерпілих та їх представників), а тому звільнення обвинуваченого може потягти хвилювання громадськості, тобто порушити публічний порядок.
Судом також враховується, що ні тяжкість обвинувачення, ні серйозність покарання не є доказом наявності цих ризиків.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція Європейського Суду з прав людини, викладена у п. 60 рішення від 6.11.2008 у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою обвинуваченого, однак застосування до обвинуваченого ОСОБА_13 більш м'якого запобіжного заходу, неможливе, оскільки існують ризики того, що він, перебуваючи на свободі, може переховуватися від суду з метою уникнення можливого покарання (на існування таких ризиків вказує зокрема те, що обвинувачений раніше судимий за вчинення умисних тяжких та АНАЛОГІЧНИХ особливо тяжких злочинів (довідка про судимість), а тому може мати зв'язки з антигромадськими елементами, щоб перешкоджати судовому розгляду та змінити місце проживання), з огляду на його матеріальні можливості та існуючу ситуацію в Україні, обвинувачений може ухилитися від суду та не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування).
Крім того, судом враховується, що на даний час по справі не проведено допит потерпілих та свідків, а тому ризик можливості впливу на таких осіб також існує.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що інші, більш м'які запобіжні заходи, є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим ст. 177 КПК України.
Крім цього, суд вважає не можливим застосування до ОСОБА_13 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, оскільки такий вид запобіжного заходу не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку останнього.
Оскільки на даний час по справі триває судовий розгляд, який зважаючи на категорію складності справи, потребує значного проміжку часу для його закінчення, адже на даний час проведено лише допит обвинуваченого, допити потерпілих та свідків не проведений, дослідження письмових доказів по справі не проведено, інші докази не досліджені, судом вживаються всі необхідні дії для розгляду справи в розумні строки, а тому суд, вважає за необхідне застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_13 строком на два місяці.
Відповідно до вимог ч.3 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч.4 ст.183 КПК України. В ухвалі суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Разом з тим, враховуючи майновий стан обвинуваченого, суд приходить до висновку про необхідність визначення розміру застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб та покладенням на обвинуваченого в разі внесення застави процесуальних обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України - прибувати до суду за кожним викликом; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання.
Керуючись ст.ст.314, 369-372, 376 КПК України, -
Клопотання прокурора про застосування відносно ОСОБА_12 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити частково.
Застосувати щодо ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор», строком на 60 діб, тобто до 25.09.2020р.
Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі - 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 635 400 гривень.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу. Обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави.
У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого обов'язки строком на 2 (два) місяці, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, які зазначені в мотивувальній частині.
Роз'яснити обвинуваченому, що відповідно до ст.182 ч.8, 10, 11 КПК України, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
На підставі Рішення Конституційного Суду України №4рп-2019 від 13.06.2019 року, ухвала набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Суддя: ОСОБА_14
Суддя: ОСОБА_3