ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ1
21 вересня 2020 року м. Одеса
Суддя Приморського районного суду м. Одеси Русєва А.С., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, школяра, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст.175-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
ОСОБА_1 29.08.2020 року о 19 год. 30 хв. знаходячись за адресою: м. Одеса, вул. Старопортофранківська, 71-а палив тютюнові вироби у забороненому місці, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 175-1 КУпАП.
Судовий розгляд в суді проведено за відсутністю ОСОБА_2 , який в судове засідання не з'явився, будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду справи належним чином, шляхом смс-повідомлення за номером телефону, який зазначений в протоколі про адміністративне правопорушення. Про причини неявки ОСОБА_1 суд не повідомив, заяви про відкладення розгляду справу не подавав.
Суд вважає, що були створені всі умови для реалізації права особи на доступ до правосуддя, та приймаючи до уваги те, що ОСОБА_1 , будучи повідомленим про дату та час розгляду справи в суді, не з'явився, суд оцінює таку поведінку ОСОБА_1 , як небажання особисто прийняти участь в розгляді справи в суді.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд приходить до висновку про таке.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 175-1 КУпАП підтверджується обставинами, викладеними в протоколі про адміністративне правопорушення серії АПР18 № 651316 від 29.08.2020 року, поясненнями ОСОБА_1 від 29.08.2020 року, а також іншими матеріалами справи про адміністративне правопорушення.
Так, відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються, у тому числі і протоколом про адміністративне правопорушення.
Таким чином з викладеного випливає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 175-1 КУпАП повністю доведена зібраними матеріалами справи про адміністративне правопорушення та його дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 175-1 КУпАП.
Відповідно до ч.1 ст.13 КУпАП, до осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені ст.24-1 КУпАП.
При накладенні адміністративного стягнення неповнолітньому ОСОБА_1 суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан та обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
До обставин, які відповідно до ст.34 КУпАП пом'якшують відповідальність неповнолітнього ОСОБА_1 за вчинене ним адміністративне правопорушення, суд відносить вчинення правопорушення неповнолітнім.
Обставин, які відповідно до ст.35 КУпАП обтяжують відповідальність неповнолітнього ОСОБА_1 за вчинене ним адміністративне правопорушення, суд не встановлено.
Враховуючи характер вчиненого неповнолітнім ОСОБА_1 правопорушення, його особу та ступінь його вини, суд, враховуючи положення ч.1 ст.13 КУпАП, вважає за можливе та достатнє для його виправлення, а також для запобігання вчинення ним нових правопорушень, доцільним буде застосування до неповнолітнього ОСОБА_1 заходи впливу, передбачені ст.24-1 КУпАП у виді попередження.
Судом не стягується з неповнолітнього ОСОБА_1 судовий збір, оскільки заходи впливу, передбачені ст.24-1 КУпАП не є адміністративними стягненнями в розумінні ст.23 КУпАП, а є альтернативними заходами впливу, які можуть бути застосовані тоді, коли виховання неповнолітнього правопорушника можливе без накладення адміністративного стягнення у загальному порядку
Керуючись ст. ст. 280, 283 - 285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -
постановив:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.175-1 КУпАП, та застосувати до нього заходи впливу, передбачені ст.24-1 КУпАП у виді попередження.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Приморського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя
Приморського районного суду м. Одеси А.С. Русєва
21.09.2020
Єдиний унікальний номер справи: №522/15027/20
Номер провадження №3/522/9123/20
Головуючий - Русєва А.С.