Справа № 509/2662/20
28 вересня 2020 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Кочко В.К.,
при секретарі Савченко М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Овідіополь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності
У червні 2020 р. позивач звернувся до суду з зазначеним вище позовом до відповідача, посилаючись на те, що 10 березня 2017 року між ними було укладено договір позики, згідно якого позивач ОСОБА_1 передав відповідачу ОСОБА_2 для власних потреб грошову суму у розмірі 100 000,00 (сто тисяч) гривень, терміном на 3 роки, тобто до 10 березня 2020 року. У зв'язку з тим, що відповідач не повернув позику у встановлений строк, позивач у своїй позовній заяві просить суд визнати за ним право власності на належне відповідачу нерухоме майно в порядку п.п. 4.3. і 4.4. зазначеного договору позики, а саме на двокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач в судове засідання не з'явився, але надала суду заяву про розгляд справи у його відсутність.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи сповіщений належним чином.
За таких обставин, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 281 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення.
Дослідивши письмові докази по справі суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до п 1 ч. 1 ст. 15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: 1) захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; …
Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або законність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позику у строк та порядок, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Судом встановлено, що 10 березня 2017 року між позивачем та відповідачем було укладено договір позики, згідно якого позивач ОСОБА_1 передав відповідачу ОСОБА_2 для власних потреб грошову суму у розмірі 100 000,00 (сто тисяч) гривень, терміном на 3 роки, тобто до 10 березня 2020 р.
До теперішнього часу, відповідач не повернув позивачу борг.
Пунктами 4.3. та 4.4. договору позики, укладеного 10 березня 2017 р. між позивачем та відповідачем, передбачено, що позика може бути повернута, як у грошовому еквіваленті, так і шляхом передачі позикодавцю у власність нерухомого майна у вигляді двокімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Зазначене вище нерухоме майно належить відповідачу ОСОБА_2 на праві приватної власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно.
На підставі наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору позики, у зв'язку з чим за позивачем підлягає визнання права власності на зазначене вище нерухоме майно, що передбачено пунктами 4.3. та 4.4. зазначеного вище договору позики.
Керуючись ст.ст. 3-7, 10-13, 18, 76-83, 95, 258, 259, 263-268, 272-273 ЦПК України, ст.ст. 328, 526, 530, 611, 626, 629, 1046, 1049 ЦК України, суд
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , право власності на двокімнатну квартиру, загальною площею 43,2 кв.м., житловою площею 28,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня його проголошення не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Суддя: В.К. Кочко