Справа № 947/21420/20
Провадження № 2/947/3479/20
24.09.2020 року
Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого - судді Калініченко Л.В.
при секретарі - Кириковій О.О.,
за участі:
позивача - ОСОБА_1 ,
відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою
ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про стягнення аліментів,
Позивач - ОСОБА_1 30.07.2020 року звернулась до Київського районного суду міста Одеси з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, в якій позивач просить суд стягувати з відповідача на її користь аліменти на малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі Ѕ частки від усіх видів доходів (заробітку) щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову до суду та до досягнення дитиною повноліття.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вона перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, за час якого вони мають спільну малолітню дитину, на утримання якої відповідач допомоги не надає, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільну справу було розподілено судді Калініченко Л.В.
Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 14 серпня 2020 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву, відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено дату, час і місце проведення судового засідання.
22.09.2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача, в якому останній просить суд відмовити у позовних вимог, в заявленій редакції суми аліментів. Відповідач зазначив, що усвідомлює свій обов'язок з утримання своєї дитини, однак у законом визначеному розмірі - ј частки від його видів доходів (заробітку).
В судовому засіданні 24.09.2020 року позивачка позовні вимоги підтримала та просила суд задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні 24.09.2020 року заперечував проти задоволення позову в заявленій редакції, підтримав посилання викладенні у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши пояснення сторін по справі, дослідивши, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що позов ОСОБА_1 про стягнення аліментів підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судовим розглядом встановлено, що сторони з 23 червня 2017 року перебувають у шлюбі, який зареєстрований Южненським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис №87 від 23 червня 2017 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .
За час перебування у шлюбі, сторони мають спільну малолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .
Відповідно до акту, складеного мешканцями будинку АДРЕСА_1 , підписи яких завірені головою ЖБК «Київський-13», підтверджено, що ОСОБА_1 разом з малолітнім ОСОБА_3 , мешкають в квартирі АДРЕСА_2 .
Зазначені обставини, відповідачем по справі не спростовувались та не заперечувались в судовому засіданні.
Відповідно до п.9 ст. 7 Сімейного кодексу, сімейні відносини регулюються на засадах справедливості та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Згідно ст. 5 Протоколу №7 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом №475/97-ВР(475/97-ВР) від 17.07.1997 року) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Статтею 191 СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Відповідно до ч.1-3 ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно ч. 1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. При цьому розмір аліментів визначається судом з урахуванням обставин, що мають істотне значення (ст. 182 СК України).
Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Відповідно до п.п.3 п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім'ї. Під зміною сімейного стану розуміється з'явлення у сім'ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов'язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я платника аліментів.
З аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що розмір частки від заробітку (доходу), що приходиться на утримання дитини, законом не встановлюється, а визначається судом у кожному конкретному випадку стягнення аліментів з урахуванням обставин, які передбачені у ст. 182 СК України.
Разом з тим, суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Окрім того, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов'язання щодо утримання.
Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, що була ратифікована Постановою ВР N 789-XII від 27.02.1991р., Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до довідки Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області від 22.07.2020 року за №76-д, ОСОБА_1 є державним службовцем, займає посаду, віднесену до категорії «В» та має 9 ранг державного службовця. Зазначено, що оклад провідного спеціаліста відділу фіто санітарних заходів на кордоні Управління фіто санітарної безпеки, контролю в сфері насінництва та розсадництва згідно штатного розпису складає 5100,00грн.
Отже, судом встановлено, що позивачка працевлаштована та матеріально забезпечена.
Позивачем в порушення ч.1 ст.81 ЦПК України не надано доказів на підтвердження доходів і працевлаштування відповідача по справі.
Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
При вищевикладених обставинах, судом враховується, що відповідач є особою працездатного віку, дієздатний, законодавчо на останнього покладено обов'язок забезпечення утримання та виховання власних дітей, а також з урахуванням відсутньої інформації щодо доходів відповідача, суд доходить до висновку, що законним і справедливим буде стягнення з відповідача на користь позивача аліменти на малолітнього ОСОБА_3 , розмірі ј частки від усіх видів доходів (заробітку) відповідача, з одночасним зазначенням, що така сума аліментів повинна бути не менше ніж 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що є мінімальним гарантованим розміром аліментів на одну дитину.
Відповідно до ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду з дня пред'явлення позову.
У зазначенні початку строку стягнення аліментів, судом враховується, що з наданих відповідачем доказів вбачається, що останнім здійснювалось сплата аліментів на користь позивача у розмірі 2000 гривень за липень 2020 року, що підтверджується квитанцією №TS212630 від 08.08.2020 року, та у розмірі 1000 гривень 00 копійок, за серпень 2020 року, що підтверджується квитанцією від 21 серпня 2020 року.
Зазначені обставини також були підтверджені позивачкою особисто в судовому засіданні, яка також підтвердила, що отримала від відповідача грошові кошти в рахунок сплати аліментів за вересень 2020 року.
З урахуванням викладених обставин, пояснень сторін по справі, суд вважає необхідним встановити початковий строк стягнення аліментів з 01.10.2020 року.
Разом з цим, суд вважає за належне роз'яснити сторонам, що відповідно до ст.192 Сімейного кодексу України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось з них, а також положення ст.185 Сімейного кодексу України щодо обов'язку того з батьків, з кого присуджено аліменти на дитину, брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами.
Крім того, відповідно до статті 196 СК України, передбачена відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі ст.5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються зокрема позивачі у справах про стягнення аліментів.
З урахуванням вищевикладеного, оскільки позивач звільнена від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви про стягнення аліментів, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 840 гривень 80 копійок.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 6, 81, 141, 263-265, 352, 354, 430, п.3 Розділу ХІІ Прикінцевих положень, п. 15.5 Перехідних положень Розділу ХІІІ ЦПК України, ст. ст. 75, 84, 180, 181, 182, 183, 191 СК України, суд,
Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_4 ) про стягнення аліментів - задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНКОПП НОМЕР_4 , аліменти на малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі ј частки від усіх видів доходів (заробітку) платника аліментів, щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01 жовтня 2020 року та до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь держави судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 (вісімдесят) копійок.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий Калініченко Л.В.