Справа № 495/3529/20
Номер провадження 2-з/495/96/2020
про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову
28 вересня 2020 рокум. Білгород-Дністровський
Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської Боярський О.О., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, -
В провадженні судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Прийомової О.Ю. перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики.
Під час знаходження судді Прийомової О.Ю. у щорічній відпустці до суду 07.09.2020 року надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики. За результатом автоматизованого розподілу заяву 07.09.2020 року було передано до провадження судді Боярського О.О.
Ухвалою суду (суддя Боярський О.О.) від 08.09.2020 року було витребувано від судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Прийомової О.Ю. цивільну справу № 495/3529/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, для розгляду заяви № 2-з/495/96/2020 про забезпечення позову у передбачені строки.
25 вересня 2020 року справу № 495/3529/20 було передано судді Боярському О.О. для розгляду отриманої заяви про забезпечення позову.
В поданій заяві ОСОБА_2 просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 . При цьому ОСОБА_2 обґрунтовує подану заяву тим, що ціна заявленого позову становить 948 924,89 гривень. Судом 22.07.2020 року було забезпечено позовну заяву та накладено арешт на автомобіль, який належить відповідачці. Однак, вартість арештованого автомобілю вочевидь не перекриє суму заборгованості. Саме тому, представник позивача вважає за доцільним накласти арешт на квартиру ( АДРЕСА_2 ), що належить відповідачці та яку остання намагається відчужити.
Згідно з ч.2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч.1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
Дослідивши заяву про забезпечення позову та додані до неї докази, суд приходить до наступного.
З матеріалів справи вбачається, що між позивачкою та відповідачкою існує спір щодо повернення коштів за договором позики від 01.01.2019 року. Розмір заборгованості який позивачка просить стягнути з відповідачки становить 948 924,89 гривень.
Верховним Судом України у постанові від 25.05.2016 року по справі №6-605цс16 зроблено висновок, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових Інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Пленум Верховного Суду України в своїй постанові № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз'яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Так з поданих суду матеріалів неможливо встановити наразі, що відповідачка дійсно відмовляється виконувати умови договору позики. Що саме стало причиною порушення відповідачкою своїх зобов'язань суду не відомо.
Більш того, представником позивачки не зазначено, а судом не встановлено обставин, які б свідчили, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.
До того ж, суду не відомо які саме грошові кошти перебувають у розпорядженні ОСОБА_3 . Арешт нерухомого майна у вигляді квартири відповідачки може призвести до порушення принципу співмірності виду забезпечення позову заявленим позовним вимогам, оскільки відсутні відомості щодо вартості квартири АДРЕСА_1 .
Суду також не зрозуміло чи не порушать запитувані заходи забезпечення позову права інших, третіх осіб.
Накладання судом арешту на майно особи, безперечно є втручанням зі сторони державного органу у право власності особи, передбачене статтею 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Втручання, особливо коли воно має розглядатися в контексті частини другої статі 1 Протоколу №1, має забезпечити «справедливу рівновагу» між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту основних прав людини. Має бути розумне співвідношення між засобами, що використовуються і поставленою метою. (Рішення ЄСПЛ у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії» від 28.07.1999 року, заява №22774/93).
В заяві не вказані причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов - недостатнім є обґрунтування забезпечення позову у виді накладення арешту на квартиру через власні суб'єктивні припущення про намагання відповідачки ухилитись від виконання рішення суду яким можуть бути стягнуті грошові кошти. Тобто не підтверджено відповідність заявленого забезпечення предмету позовних вимог.
У поданій заяві представника позивача про забезпечення позову містяться лише посилання на імовірні труднощі під час виконання судового рішення у разі задоволення позову та бажання відповідачки відчужити належне їй нерухоме майно, що не є достатньою та самостійною підставою для задоволення заяви про забезпечення позову та взагалі є передчасною вимогою.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149, 150, 153, 249, 353 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову (2-з/495/96/2020) по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області шляхом подачі в 15 - денний строк з дня проголошення ухвали.
Суддя: