17 вересня 2020 рокусмт ПетровеСправа № 941/1669/19
Провадження № 2/941/105/20
Петрівський районний суд Кіровоградської області
в складі: головуючого судді - Колесник С. І.
при секретарі - Проценко К.В.
з участю: представника позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - Блажко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Петрове Кіровоградської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Петрівської селищної ради Петрівського району Кіровоградської області про визнання незаконним рішення та зобов'язання здійснити певні дії щодо приватизації квартири,-
ОСОБА_3 звернулася з позовом до суду, мотивуючи це тим, що з квітня 1983 року вона відповідно до ордеру НОМЕР_3 від 24 січня 1983 року була зареєстрована та фактично проживала в квартирі АДРЕСА_1 . Відповідно до ордеру дану квартиру було надано ОСОБА_4 , сім'я якого складалася з 4-х чоловік: ОСОБА_3 - дружини, ОСОБА_5 - сина, ОСОБА_6 - дочки. ІНФОРМАЦІЯ_1 головний квартиронаймач ОСОБА_4 помер, також ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_6 . Син, ОСОБА_5 , знятий з реєстрації за вказаною адресою. У зв'язку з відсутністю роботи у смт. Петрове, позивач була змушена від'їздити у Донецьку область, тому тимчасово знімалась з реєстрації з 2006 по 2009 рік, але з березня 2009 року вона зареєстрована за вищевказаною адресою, проживає в ній, та сплачує комунальні послуги. Оскільки ОСОБА_3 іншого житла не має, вона 06.10.2019 року подала до органу приватизації Петрівської селищної ради заяву про приватизацію квартири АДРЕСА_1 , при цьому надавши всі необхідні документи, передбачені п.18 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого 16.12.2009 року наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №396. Однак 06.11.2019 року позивач отримала рішення виконавчого комітету Петрівської селищної ради №322 від 31.10.2019 року, в якому зазначено, що вона не має права на приватизацію займаної квартири, тому що не являється членом родини наймача відповідно до ст.64 Житлового кодексу Української РСР та спадкоємцем ОСОБА_4 . Але відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом, до яких відноситься: відсутність у особи права на приватизацію (ч. 2 ст. 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»), заборона приватизувати конкретне приміщення (ч. 4 ст. 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», ч. 2 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»), а тому вона просить суд визнати незаконним рішення виконавчого комітету Петрівської селищної ради Петрівського району Кіровоградської області №322 від 31 жовтня 2019 року і зобов'язати Петрівську селищну раду Петрівського району Кіровоградської області прийняти рішення про передачу їй спірної житлової квартири з урахуванням надлишкової загальної площі та видачею свідоцтва про право власності.
Ухвалою Петрівського районного суду Кіровоградської області від 03.12.2020 року було відкрите провадження у справі.
На виконання вимог ст.178 ЦПК України представник відповідача у встановлений судом строк надав відзив, заперечивши пред'явлені позовні вимоги.
Ухвалою Петрівського районного суду Кіровоградської області від 03.03.2020 року було закрите підготовче провадження і справу призначено до розгляду по суті.
В судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі та пояснили суду, що на підставі ордеру НОМЕР_3 від 24 січня 1983 року ОСОБА_3 вселилась в квартиру АДРЕСА_1 , як дружина головного квартиронаймача ОСОБА_4 . Маючи намір приватизувати вищевказане житло позивачка ОСОБА_3 в жовтні 2019 року звернулась до органу приватизації Петрівської селищної ради із заявою оформлення їй у приватну власність вищезазначеної квартири, при цьому надавши всі документи, передбачені п.18 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого 16.12.2009 року наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №396. Однак 31 жовтня 2019 року рішенням Петрівської селищної ради N 322 залишено без задоволення заяву ОСОБА_3 , мотивуючи тим, що ОСОБА_3 не являється членом родини наймача відповідно до ст.64 Житлового кодексу Української РСР та спадкоємцем ОСОБА_4 .
Але відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом. До них відноситься: відсутність у особи права на приватизацію (ч. 2 ст. 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»), заборона приватизувати конкретне приміщення (ч. 4 ст. 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», ч. 2 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).
Таким чином, відповідно до наведених норм, правове обґрунтування рішення Петрівської селищної ради №322 від 31 жовтня 2019 року про залишення без задоволення заяви ОСОБА_3 про приватизацію квартири є помилковим, а тому належним способом відновлення порушеного права на приватизацію житла позивачки є зобов'язання Петрівської селищної ради Петрівського району Кіровоградської області прийняти рішення про передачу житлової квартири АДРЕСА_1 , у власність ОСОБА_3 з урахуванням надлишкової загальної площі жилого приміщення, та видати їй свідоцтво про право власності на спірне житлове приміщення.
Представник відповідача Петрівської селищної ради Петрівського району Кіровоградської області в судовому засіданні з позовом не погодився, надавши пояснення, що дійсно 31 жовтня 2019 року було прийнято рішення виконавчого комітету Петрівської селищної ради Кіровоградської області «Про приватизацію квартири по АДРЕСА_1 », відповідно до якого заяву ОСОБА_3 про приватизацію квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , було залишено без задоволення.
Вказане рішення було обґрунтоване тим , що ОСОБА_3 звернулася із заявою про приватизацію вищевказаної квартири, де її чоловік був головним квартиронаймачем і після його смерті вона має бажання приватизувати вказану квартиру.
На квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_4 (помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ) видано ордер НОМЕР_3 від 24 січня 1983 року.
До складу сім'ї, згідно зазначеного ордеру, входили: дружина, ОСОБА_3 ; донька - ОСОБА_6 (померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ); син - ОСОБА_5 . Однак згідно рішення суду шлюбні відносини ОСОБА_3 з ОСОБА_4 були припинені у 2002 році, оскільки ОСОБА_3 була визнана безвісно відсутньою.
Вказане рішення свідчить про те, що на момент смерті ОСОБА_4 остання взагалі з ним не проживала разом та не вела з ним спільного господарства і до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини не зверталася.
Статтею 64 Житлового Кодексу Української РСР визначено, що до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Але так як ОСОБА_3 не є членом сім'ї та не є спадкоємцем після смерті головного квартиронаймача ОСОБА_4 , вона втратила право на приватизацію спірної квартири.
Суд, заслухавши сторони, дослідивши документи справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
В ході судового слідства встановлено, що відповідно до ордеру НОМЕР_3 від 24 січня 1983 року квартиру
АДРЕСА_1 було надано ОСОБА_4 , сім'я якого складалася з 4-х чоловік: ОСОБА_3 - дружини, ОСОБА_5 - сина, ОСОБА_6 - дочки (а.с.10).
02 грудня 2008 року головний квартиронаймач ОСОБА_4 помер, також ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_6 . Син, ОСОБА_5 , знятий з реєстрації за вказаною адресою (а.с.9,11,12).
Відповідно до рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від 20 червня 2002 року ОСОБА_3 була визнана безвісно відсутньою (а.с.77).
Як вбачається з відповіді Петрівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області від 18.06.20 року № 615-14.21-04-07, на підставі вказаного рішення суду шлюб між громадянами ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було розірвано, про що мається актовий запис № 59 від 10.09.2002 року (а.с.73-74).
Згідно записів у паспорті громадянина України про реєстрацію, ОСОБА_3 була зареєстрована з 21.04.1983 року за адресою: АДРЕСА_1 ; з 18.06.2004 року - АДРЕСА_1 (а.с. 58).
19.10.2006 року позивачку знято з реєстрації за вищевказаною адресою, і вона знову зареєстрована в АДРЕСА_1 з 13.03.2009 року по теперішній час (а.с.9, 57-58).
Крім цього, як вбачається з довідки КП'Петрівське», по особовому рахунку № НОМЕР_1 за адресою : АДРЕСА_1 , станом на 01.10.2019 року заборгованість за комунальні послуги відсутня (а.с.19).
Відповідно до рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від
12.05.20 року, скасовано рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від 20.06.2002 року про визнання ОСОБА_3 безвісно відсутньою (а.с.76).
06.10.2019 року ОСОБА_3 подала до органу приватизації Петрівської селищної ради заяву про приватизацію квартири АДРЕСА_1 (а.с.14), при цьому зазначивши, що участі в приватизації державного житлового фонду згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» не приймала, що підтверджується довідками Філії Дніпропетровського регіонального управління Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (а.с. 75).
Як вбачається з довідки Петрівської селищної ради Кіровоградської області від 17.06.2020 року №01-21/922/3, квартира
АДРЕСА_1 не входить до переліку об'єктів, які не підлягають приватизації відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Однак на підставі рішення виконавчого комітету Петрівської селищної ради №322 від 31.10.2019 року «Про приватизацію квартири по
АДРЕСА_1 » заяву ОСОБА_3 про приватизацію квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , було залишено без задоволення, оскільки вона не являється членом родини наймача відповідно до ст.64 Житлового кодексу Української РСР та спадкоємцем ОСОБА_4 .
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» до об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки ( секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму.
Компетенція і порядок утворення органів приватизації передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572 «Про механізм впровадження Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Вказаними законодавчими актами визначена відповідна процедура здійснення передачі квартир державного та комунального житлового фонду у власність громадян, яка здійснюється лише уповноваженими на те органами.
Згідно з Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396, громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім'ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації.
Пунктом 18 Положення передбачено, що громадянином до органу приватизації подаються: оформлена заява на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі, довідка про склад сім'ї та займані приміщення, копія ордера про надання жилої площі (копія договору найму жилої площі у гуртожитку), документ, що підтверджує не використання ним житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, копія документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації, заява - згода тимчасово відсутніх членів сім'ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилих приміщень у гуртожитку, кімнат у комунальній квартирі.
Позивачка вважає, що рішення уповноваженого органу на приватизацію - виконавчого комітету Петрівської селищної ради Петрівського району Кіровоградської області №322 від 31.10.2019 року прийняте в порушення вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та «Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян», затвердженого наказом Міністерства з питань житлово - комунального господарства України від 16.12.2009 року № 396, а тому просить суд визнати незаконним вказане рішення і зобов'язати Петрівську селищну раду Петрівського району Кіровоградської області прийняти рішення про передачу їй спірної житлової квартири з урахуванням надлишкової загальної площі та видачею свідоцтва про право власності.
За змістом ч. 1 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» до членів сім'ї наймача включаються лише громадяни, які постійно проживають в квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими зберігається право на житло.
За положеннями ч. 4 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках), або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.
Згідно ст.64 ЖК УРСР члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.
До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають v цій квартирі(будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку.
Як підтверджується матеріалами справи, позивачка на підставі ордеру НОМЕР_3 від 24.01.1983 року вселилась в квартиру АДРЕСА_1 , як дружина головного квартиронаймача ОСОБА_4 . Вона тимчасово знімалась з реєстрації з 2006 по 2009 рік, але з березня 2009 року постійно зареєстрована та проживає за вказаною адресою, іншого житла і заборгованості за комунальні послуги не має, участі у приватизації державного житлового фонду не брала.
Тривалий час проживання особи у спірній квартирі /будинку особи, яка не має іншого житла, є достатньою підставою для того, щоб вважати квартиру/будинок житлом цієї особи в розумінні с.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (постанова Верховного суду від 15 січня 2020 року у справі №754/613/18-ц (провадження № 61-36641св18).
Суд вважає, що відповідно до вищезазначених обставин, рішення виконавчого комітету Петрівської селищної ради Петрівського району Кіровоградської області №322 від 31.10.2019 року прийняте в порушення вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та «Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян», затвердженого наказом Міністерства з питань житлово - комунального господарства України від 16.12.2009 року № 396, а тому є незаконним та порушує цивільні права і інтереси позивачки ОСОБА_3 .
Відповідно до ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права та інтереси.
Відповідно до ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до п.21 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України від 01 березня 2013 року №3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», якщо орган державної влади та/або орган місцевого самоврядування (суб'єкт владних повноважень) бере участь у справі не на виконання своїх владних повноважень, а з інших правових підстав, не здійснює владних управлінських функцій щодо іншого учасника спору (наприклад, надання згоди іншому співвласнику житлового будинку на виконання переобладнання та перепланування), то залежно від змісту вимоги суб'єктного складу сторін справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Як зазначено в узагальненні судової практики розгляду справ про приватизацію державного житлового фонду та гуртожитків Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.01.2017 року № 9-48/0/4-176, не є публічно - правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органами державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб'єктом владних повноважень) як суб'єктом публічного права та суб'єктом приватного права, в якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи.
У такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.
У таких спорах орган місцевого самоврядування реалізує свої повноваження власника державного житлового фонду/гуртожитку, тобто перебуває з громадянином не у публічно-правових, а у приватноправових відносинах.
Якщо спір стосується безпосередньо реалізації права на конкретне житлове приміщення, при вирішенні підсудності справи слід виходити з того, що право на приватизацію є правом на нерухоме майно, тому слід застосовувати ст. 114 ЦПК (ст. 30 ЦПК України в новій редакції). За приписами ч. 1 ст. 30 ЦПК позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
На підставі викладеного, даний позов відноситься до юрисдикції загальних судів та має розглядатися в порядку цивільного судочинства за місцезнаходженням спірного майна.
Оскільки рішення виконавчого комітету Петрівської селищної ради Петрівського району Кіровоградської області №322 від 31.10.2019 року суперечить інтересам позивачки, вона для захисту своїх порушених прав вимушена звернутися до суду з даним позовом.
Як передбачено ст. 204 ЦК України, недійсність правочинів, може бути визнано тільки в судовому порядку, отже досудове врегулювання спору за домовленістю є неможливим.
Відповідно до ч.3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд вважає, що позивачкою доведено в судовому засіданні, що прийняте рішення виконавчого комітету Петрівської селищної ради Петрівського району Кіровоградської області №322 від 31.10.2019 року «Про приватизацію квартири по АДРЕСА_1 » порушило її права, а тому позов в цій частині необхідно задовольнити.
В той же час, що стосується позовних вимог про відновлення порушеного права на приватизацію житла позивачки шляхом зобов'язання Петрівської селищної ради Петрівського району Кіровоградської області прийняти рішення про передачу житлової квартири АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_2 , з урахуванням надлишкової загальної площі жилого приміщення, та видати ОСОБА_3 свідоцтво про право власності на житлове приміщення - квартири АДРЕСА_1 , то в цій частині позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
При цьому, як зазначено у постанові ВС від 12.03.2020 року у справі № 483/731/19 (провадження № 61-1845св20), належним способом захисту в разі порушення права при приватизації майна є визнання безпідставної відмови органу приватизації передати у приватну власність таке майно з державного житлового фонду з покладенням обов'язку на останнього оформити приватизацію житлового приміщення, а не визнання права власності на таке майно.
На підставі викладеного, суд вважає, що позивачем невірно обрано спосіб захисту порушеного права, а тому в задоволенні вказаної вимоги необхідно відмовити.
Крім цього, позивачка просить суд стягнути на її користь понесені судові витрати, які складаються з сплаченого судового збору в сумі 768,40 грн.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог статті ст. 141 ЦПК України та Закону України "Про судовий збір", суд вважає за необхідне покласти на відповідача частину витрат позивача на сплату судового збору пропорційно до задоволених вимог - в сумі 384 грн. 20 коп.
Вказані правовідносини регулюються ст.ст. 21, 203, 204 Цивільного кодексу України, ст.ст. 12, 19, 30, 76, 78, 81, 133, 141 Цивільного процесуального кодексу України та Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Керуючись ст. ст. 209, 213, 214, 215, 218 ЦПК України,-
Позов ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Петрівської селищної ради Петрівського району Кіровоградської області про визнання незаконним рішення та зобов'язання здійснити певні дії щодо приватизації - задовільнити частково.
Визнати незаконним та скасувати рішення Виконавчого комітету Петрівської селищної ради Петрівського району Кіровоградської області №322 від 31 жовтня 2019 року про залишення без задоволення заяви ОСОБА_3 про приватизацію квартири АДРЕСА_1 .
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Виконавчого комітету Петрівської селищної ради Петрівського району Кіровоградської області сплачений ОСОБА_3 судовий збір в сумі 384 грн. 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після відмови у відкритті апеляційного провадження, повернення апеляційної скарги, залишення її без розгляду, ухвалення іншого рішення, яким закінчується апеляційне провадження.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Повний текст рішення складено 28 вересня 2020 року.
Суддя Петрівського раойнного суду
Кіровоградської області С. І. Колесник