Справа №: 398/941/20
провадження №: 1-кс/398/631/20
Іменем України
"28" вересня 2020 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Олександрії заяву головуючого судді ОСОБА_3 про самовідвід у кримінальному провадженні, внесеному у ЄРДР під №12019120070002286,
встановив:
У провадженні судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області ОСОБА_3 перебуває кримінальне провадження № 398/941/20, внесене у ЄРДР під № 12019120070002286 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України. 18.09.2020 року головуючим суддею ОСОБА_3 подано заяву про самовідвід у кримінальному провадженні, яка мотивована тим, що адвокат обвинуваченого ОСОБА_5 , тривалий час працювала на посаді керівника апарату Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області, з якою в нього, головуючого, склались неприязні стосунки, що, на думку суду, може викликати сумніви у неупередженості судді під час розгляду даної справи.
Суддя ОСОБА_3 та інші учасники справи у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду заяви були повідомлені належним чином.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що дана заява про самовідвід підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.03.2020 року кримінальне провадження № 12019120070002286 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, було розподілено судді ОСОБА_3 .
Ухвалою від 30.03.2020 року кримінальне провадження було призначено до підготовчого судового засідання. Наразі у справі здійснюється судовий розгляд. Ухвалою суду від 18.09.2020 року до участі у справі допущено адвоката ОСОБА_5 .
18.09.2020 року головуючим суддею ОСОБА_3 подано заяву про самовідвід у кримінальному провадженні, яка мотивована тим, що адвокат обвинуваченого ОСОБА_5 , тривалий час працювала на посаді керівника апарату Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області, з якою в нього, головуючого, склались неприязні стосунки, що, на думку суду, може викликати сумніви у неупередженості судді під час розгляду даної справи.
Відповідно до п. 1, 4 ч. 1 ст. 75, ч. 1 ст. 80 КПК України, суддя не може брати участь у кримінальному провадженні, за наявності обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Суд зазначає, що головна мета відводу (самовідводу) - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Частиною 1 статті 129 Конституції України встановлено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтею 75 КПК України, згідно частини першої якої слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Отже, з огляду на нормативний зміст пункту 4 частини 1 статті 75 КПК України відвід судді може бути заявлений й з інших підстав, відмінних від перелічених у пунктах 1, 2, 3, 5 частини першої цієї ж статті. У будь-якому разі оцінюватися має саме те, чи викликають певні обставини розумний сумнів у неупередженості або об'єктивності судді у стороннього спостерігача.
Суд звертає увагу на те, що стандарт безсторонності та неупередженості ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної.
Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції "неупередженість" ("безсторонність") судді", а тому під час з'ясування основних критеріїв неупередженості суд вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:
(і) "об'єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
(іі) "суб'єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, має бути доведено наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв'язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).
Надаючи оцінку обґрунтованості заяви про самовідвід судді ОСОБА_3 суд зазначає, що під час розгляду заяви адвоката ОСОБА_6 про відвір судді ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 398/941/20, ОСОБА_6 підтвердила, що дійсно між нею та суддею ОСОБА_3 існують неприязні відносини. На думку суду, твердження судді і захисника обвинуваченого про наявність між ними неприязних відносин є достатньою підставою для сумнівів у безстронності та неупередженості судді. За таких обставин заяву про самовідвід судді слід задовольнити.
Керуючись ст.ст. 75-81 КПК України, суд,-
постановив:
Заяву головуючому судді ОСОБА_3 про самовідвід у кримінальному провадженні № 398/941/20, внесеному у ЄРДР під № 12019120070002286 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України - задовольнити.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1