Справа №: 398/941/20
провадження №: 1-кс/398/629/20
Іменем України
"28" вересня 2020 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , адвоката ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , потепілого ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Олександрії заяву захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_3 про відвід головуючому судді ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 398/941/20,
встановив:
У провадженні судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області ОСОБА_6 перебуває кримінальне провадження № 398/941/20 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
18.09.2020 року захисником обвинуваченого ОСОБА_4 , адвокатом ОСОБА_3 подано до суду заяву про відвід головуючого у кримінальному провадженні, яка мотивована тим, що на думку сторони захисту суддя ОСОБА_6 не може розглядати дане кримінальне провадження, у зв'язку з наявністю обставин, які викликають сумніви в неупередженості та об'єктивності судді. Зокрема , суддя ОСОБА_6 заявляє самовідводи у всіх судових справах, у яких адвокат ОСОБА_3 здійснює представництво інтересів та захист осіб. При цьому, свої заяви суддя мотивує тим, що ОСОБА_3 тривалий час працювала на посаді керівника апарату Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області, з якою в нього склались неприязні стосунки, що, на думку суду, може викликати сумніви у неупередженості або об'єктивності судді під час розгляду справи. Дані заяви про самовідвід судді були задоволені, а справи передані для повторного автоматизованого розподілу між суддями. Наведені обставини дають підстави стороні захисту у даному кримінальному провадженні вважати, що суддя ОСОБА_6 може бути необ'єктивним та упередженим при вирішенні даного кримінального провадження, що є обгрунтованою підставою для його відведення від розгляду цього провадження.
В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_4 , адвокат ОСОБА_3 пояснила, що вимоги за заявою підтримує та просить її задовольнити. Підтвердила, що дійсно між нею та суддею ОСОБА_6 існують неприязні відносини.
ОСОБА_4 також просив суд задовольнити заяву його захисника про відвід судді ОСОБА_6 у розгляді справи відносно нього.
ОСОБА_5 просив відмовити у задоволенні заяви з тих підстав, що неприязні відносини між захисником обвинуваченого та головуючим суддею ОСОБА_6 ніяким чином не мотивовані.
Суддя ОСОБА_6 та прокурор ОСОБА_7 у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду заяви про відвід були повідомлені належним чином.
Заслухавши пояснення адвоката ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява про відвід головуючого судді ОСОБА_6 підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.03.2020 року кримінальне провадження № 12019120070002286 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, було розподілено судді ОСОБА_6 .
Ухвалою від 30.03.2020 року кримінальне провадження було призначено до підготовчого судового засідання. Наразі у справі здійснюється судовий розгляд.
18.09.2020 року захисником обвинуваченого ОСОБА_4 , адвокатом ОСОБА_3 подано до суду заяву про відвід головуючого у кримінальному провадженні, яка мотивована тим, що суддя ОСОБА_6 заявляє самовідводи у всіх судових справах, у яких адвокат ОСОБА_3 здійснює представництво інтересів та захист осіб. При цьому, свої заяви суддя мотивує тим, що ОСОБА_3 тривалий час працювала на посаді керівника апарату Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області, з якою в нього склались неприязні стосунки, що, на думку суду, може викликати сумніви у неупередженості або об'єктивності судді під час розгляду справи. Дані заяви про самовідвід судді були задоволені суддею ОСОБА_6 , а справи передані для повторного автоматизованого розподілу між суддями.
Зі змісту ухвал долучених до заяви про відвід вбачається, що суддя ОСОБА_6 задовольняв свої самовідводи у цивільних справах з тих підстав, що ОСОБА_8 тривалий час працювала на посаді керівника апарату Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області, з якою у головуючого склалися неприязні стосунки, що на думку суду, може викликати сумніви у неупередженості або об'єктивності судді під час розгляду справи.
Відповідно до п. 1, 4 ч. 1 ст. 75, ч. 1 ст. 80 КПК України, суддя не може брати участь у кримінальному провадженні, за наявності обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Суд зазначає, що головна мета відводу (самовідводу) - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Частиною 1 статті 129 Конституції України встановлено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтею 75 КПК України, згідно частини першої якої слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Отже, з огляду на нормативний зміст пункту 4 частини 1 статті 75 КПК України відвід судді може бути заявлений й з інших підстав, відмінних від перелічених у пунктах 1, 2, 3, 5 частини першої цієї ж статті. У будь-якому разі оцінюватися має саме те, чи викликають певні обставини розумний сумнів у неупередженості або об'єктивності судді у стороннього спостерігача.
Суд звертає увагу на те, що стандарт безсторонності та неупередженості ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної.
Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції "неупередженість" ("безсторонність") судді", а тому під час з'ясування основних критеріїв неупередженості суд вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:
(і) "об'єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
(іі) "суб'єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, має бути доведено наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв'язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).
На думку суду, твердження судді і захисника обвинуваченого про наявність між ними неприязних відносин є достатньою підставою для висловлених захисником і обвинуваченим сумнівів у безстронності та неупередженості судді. Такі твердження судді є проявом відсутності сформульованого у практиці ЄСПЛ суб'єктивного критерію безсторонності судді. Сумніви захисника і обвинуваченого у безсторонності судді ОСОБА_6 за таких собтавин слід визнати обгрунтованими та достатніми для відводу судді.
Керуючись ст.ст. 75-81 КПК України, суд
постановив:
Задовольнити заяву захисника ОСОБА_3 про відвід судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області ОСОБА_6 у справі №398/941/20 (провадження №1-кп/398/296/20) за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1