Справа № 404/2185/20
Номер провадження 2/404/589/20
22 вересня 2020 року Кіровський районний суд міста Кіровограда
в складі: головуючого судді Кулінка Л.Д.
за участю секретаря Барахманської А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кропивницькому цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження: 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок № 1Д, адреса для листування:49094, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, будинок № 50, код ЄДРПОУ 14360570), до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), про стягнення кредитної заборгованості,
Позивач, Акціонерне товариство комерційній банк «ПриватБанк» у квітні 2020 року звернулось до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 кредитної заборгованості. Позов мотивований тим, що 21.09.2009 року між позивачем та відповідачем був укладений договір б/н, за яким відповідачу відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що заначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку.Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», та «Тарифами Банку», складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» свої зобов'язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором. Однак, ОСОБА_1 взятого на себе зобов'язання не виконав, у зв'язку з чим станом на 16.03.2020 року має заборгованість в розмірі 109107,15 гривень, з яких: 60465,34 грн. заборгованість за тіломкредита; 23348,32 грн. заборгованість за відсотками нарахованими на просторочений кредит згідно статті 625 Цивільного кодексу України; 19621,72 грн. нарахована пеня, а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг, з яких:500,00 грн. штраф (фіксована частина) та 5171,77 грн. штраф (процентна складова).
Оскільки відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала та має заборгованість, позивач звернувся до суду з відповідним позовом про стягнення з відповідача заборогованісті за кредитним договором №б/н від 21.09.2009 року у розмірі 109107,15 грн.
Ухвалою судді Кіровського районного суду міста Кіровограда від 27 квітня 2020 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання (а.с. 78-80).
Представником відповідача поштою направлено відзив (вх. № 18515 від 22.05.2020 року) на позовну заяву позивача. В якому сторона відповідача заперечує проти задоволення позову. Зазначає, що в матеріалах доданих до позову не міститься жодного доказу, що відповідач отримала банківську картку та на вказану картку взагалі Банком зараховувались будь-які кошти.До позову не додано договору про відкриття Банком відповідачу рахунку у Банку для зарахування грошових коштів. Відповідно до заяви від 21.09.2009 відповідач отримала карту № НОМЕР_2 з кредитним лімітом 1 000,00 грн., у позовній заяві зазначено, що кредитний ліміт за вказаною картою збільшений до 25000,00 грн. Тобто, тіло кредиту за заявою від 21.09.2009 становить 25000,00 грн.В позові зазначено, що заборгованість за простроченим тілом кредиту становить 6 465,34 грн., але взагалі не вказано про збільшення кредитного ліміту саме до 60465,34 грн.Кредит у розмірі 60465,34 грн. відповідач в AT КБ «Приватбанк» ніколи не отримувала.Відповідно до розрахунку наданого в додатку до позову Банк нарахував заборгованість за період з 31.12.2010 по 01.03.2020 за картою № НОМЕР_2 :21128,00 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими напрострочений кредит згідно з ст. 625;20205,58 грн. - пеня; 30817,29 грн. - проценти за кредитом.Відповідно до довідки наданої в додатку до позову, кредитна картка № НОМЕР_2 відкрита 21.09.2009 і термін дії закінчився 11/12.Тобто, строк пред'явлення вимог за вказаною картою становить 11/15.Користуватись карткою за межами строку дії неможливо, при цьому останній платіж за вказаною карткою здійснений 13.01.2012, а позов поданий у квітні 2020, тобто з пропуском строку позовної давності. Вважає, що безпідставно нараховані проценти, безпідставно збільшено розмірпроцентів за користування кредитом, та безпідставно нараховано пеня і штрафи. Крім того, анкета-заява про приєднання до Умов і Правил надання банківських послугв ПриватБанку від 21.09.2009 не містить у письмовому вигляді загальних витратза споживчим кредитом, а саме комісії, а тому платежі за ці послуги непідлягають сплаті споживачем.Відповідно до розрахунку загальний розмір безпідставно стягнутоїкомісіїза картою НОМЕР_7 становить 200,00 грн. Тому, наданий позивачем розрахунок взагалі не можна брати до уваги, так як він містить недостовірну інформацію.Загальний розмір безпідставно стягнутих позивачем коштів становить 78022,64 грн. (77822,64 + 200,00 = 78022,64). Відповідно до наданого позивачем розрахунку загальний розмір заборгованості станом на 01.03.2020 становить 101215,06 грн. З викладеного видно, що заборгованість за тілом кредиту становить лише 23192,42 грн., а не як зазначено у позові 60465,34 грн. При цьому, в позові зазначено, що станом на 16.03.2020 заборгованість становить 109107,15 грн., але жодного розрахунку за період з 01.03.2020 по 16.03.2020 до позову взагалі не надано. Крім того, повідомив, що на професійну правничу допомогу у складанні документів та розгляді справи в Кіровському районному суді м. Кіровограда відповідач планує витратити 10000,00 грн.(а.с. 87-99).
Представником позивача на електронну адресу суду(вх. №20992 від 15 червня 2020 року)направлено та 17 червня 2020 року отримано поштою за вх.№21301 відповідь на відзив, якою просила вимоги задовольнити. Зазначила, що заява про приєднання до Умов та Правил з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку складають Договір про надання банківських послуг. Тобто, в даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві Позичальника, Умовах та Правилах надання банківських послуг та Тарифах. Таким чином, між Банком та Позичальником укладається договір у письмовій формі. Укладення кредитного договору таким чином чинному законодавству України не суперечить. Між сторонами були здійснені всі необхідні дії, який задля придбання, припинення або зміна цивільних прав та обов'язків, що за змістом ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України вказує на вчинення двостороннього кредитного договору, складовими якого виступають Заява, Умови та Правила надання банківських послуг та Тарифи, з якими Позичальник ознайомлений, про що свідчить підпис в Заяві. Позивачем надана до суду копія анкети-заяви на двох сторінках від 21.09.2009 року, з якої чітко вбачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання, та інша додаткова інформація необхідна для отримання кредитної картки. Відповідачем вказана інформація про себе заповнена особисто, також з копії анкети-заяви чітко вбачається, що ОСОБА_1 висловила згоду про укладення договору шляхом отримання кредитної картки "Універсальна" та особистим підписом засвідчила (в), що " Я згодна (ен) з тим, що ця заява, разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між мною та Банком Договір про надання банківських послуг. Я ознайомилась (вся) і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які були надані мені для ознайомлення в письмовому вигляді...". Також 21.09.2009 року відповідачем була підписана Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду». В цій же довідці відповідач власним підписом підтвердила, що «З фінансовими умовами надання Кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» і прикладами розрахунку суми плати за використання кредитних коштів ознайомлений».Тобто, сторонами при укладенні договору були обговорені усі істотні умови.З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що відповідаччастково сплачувала заборгованість за договором (погашення відображені в графі Сума погашення за наданим кредитом»).Виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості, є належними та допустимими доказами по справі.Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались.Посилання відповідача на постанову ВСУ по справі № 6-16цс15 вважаютьнедоречним. Банком надано всю необхідну інформацію в письмовому вигляді, результатом чого є факт підписання сторонами кредитного договору.Таким чином, кредитний договір укладений відповідно до норм чинного законодавства та є чинним. Вважають, що Закон Украни "Про захист прав споживачів" не поширюється на спірні правовідносини. Крім того, сторони досягли згоди і уклали кредитний договір, в якому передбачили умови сплати пені та штрафу.Щодо правомірності нарахування комісії за річне обслуговування за картками «Універсальна GOLD зазначила, що клієнту була оформлена і видана вказана кредитна картка, яка має ряд переваг перед іншими кредитними картами (напр. можливість поповнення в режимі on-line, випуску додаткових карток з персональними налаштуваннями використання коштів і т.д.). Відповідно до Тарифів з якими була ознайомлена позичальник, що підтверджується підписом у заяві на отримання кредиту, власником карти сплачується комісія за річне обслуговування за картками «Універсальна GOLD».Відносно перевищення розміру тіла кредиту над розміром кредитного ліміту вказала, оскільки під час списання чергового щомісячного платежу по Миттєвій розстрочці відповідачем було використано всю суму кредитного ліміту, списання коштів здійснено за рахунок овердрафту, що і спричинило перевищення тіла кредиту над розміром встановленого кредитного ліміту. Щодо правомірності перевипуску картки, то відповідач неодноразово зверталась в Банк із заявою про перевипуск карти, тобто надання карти з новим строком дії. Вказала, щ острок перевипущеної картки до останнього дня 06.2022 року, позивач же звернувся до суду з позовом до відповідача 05.04.2020 року - до спливу строку позовної давності.У зв'язку з цим, обставини, на які відповідач посилається, не відповідають дійсності, а строк позовної давності позивачем дотримано при зверненні до суду.Щодо посилань відповідача на компенсацію витрат на правову допомогу, то зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.Відповідачем подано лише заперечення, що за своєю правовою природою не може містити самостійних вимог(а.с. 114-161, 162-186).
Представником відповідача поштою направлено заперечення (вх. № 22600 від 01.07.2020 року) на відповідь позивача на відзив. В якому позовні вимоги не визнав, у їх задоволенні просив відмовити тазастосувати позовну давність. Крім того, повідомив, що на професійну правничу допомогу у складанні документів та розгляді справи в Кіровському районному суді міста Кіровограда відповідач витратила 9 600,00 грн., в зв'язку з чим просить стягнути з позивача на її користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9600,00 грн. (а.с. 187-205).
Представник позивача в судове засідання не з'явився, заначив в клопотанні доданому до матеріалів позовної заяви, про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі (а.с. 69).
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючи на обставини та докази викладені у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив.
Розглянувши наявні матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд встановив таке.
ОСОБА_1 21 вересня 2009 року ознайомившись з умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами Закритого акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», правонаступником якого єАкціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», виявила бажання оформити на своє ім'я платіжну картку Кредитка «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», про що свідчить її підпис у заяві.
Відповідно до заяви від 21 вересня 2009 року, ОСОБА_1 надала згоду на те, що вказана заява разом з «Пам'яткою клієнта», «Умовами та Правилами надання банківських послуг», а також «Тарифами банку» складає між позивачем та відповідачем договір про надання банківських послуг.
Із вказаної заяви встановлено, що ОСОБА_1 у графі бажаний кредитний ліміт за платіжною карткою «Універсальна, 55 днів пільгового періоду'власноручно проставлено 1 000,00 грн.
Як вбачається із заяви від 21 вересня 2009 року відповідач, ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок в сумі 1000,00 грн. з базовою відсотковою ставкою 2,5 % щомісяця на залишок заборгованості.
Умови про відповідальність позичальника за невиконання/прострочення виконання зобов'язання у вигляді неустойки (пені, штрафів), зокрема, пені - 1 % від заборгованості, але не менше 30 грн на місяць; штрафу за порушення строків платежів - 500 грн + 5 % від суми заборгованості по кредитному ліміту; 3,75 % - процентної ставки на суму несанкціонованого перевищення ліміту кредитування, а також комісія за моніторинг неактивної карти у розмірі залишку коштів на картрахункувстановленоу довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду». Термін внесення щомісячних платежів - до 25 числа місяця наступного за звітним.
За умовами заяви від 21 вересня 2009 року ОСОБА_1 було видано картку № НОМЕР_2 , про що вказано у розділі «відмітки банку» та не заперечується стороною відповідача (а.с. 49-на звороті).
Згідно з довідкою АТ КБ «ПриватБанк», яка не містить номеру та дати її видачі, ОСОБА_1 підставі договору №б/н надано наступні картки №№ НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , остання з яких має термін дії до останнього дня червня 2022 року (а.с. 48).
Відповідно Довідки ОСОБА_1 проведено зміни умов кредитування та обслуговування картки в період з 21.09.2009 року по 13.05.2019 року (а.с. 47).
У відповідності до змісту частини першої статті 1050 Цивільного кодексу України з урахуванням статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, банк має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором. Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Таким чином, виписка з карткового рахунку, що міститься в матеріалах справи є належним доказом заборгованості відповідача. З наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором б/н від 21.09.2009 року та виписки з карткового рахунку, станом на 16.03.2020 року відповідач має заборгованість у загальному розмірі 109107,15 грн., з яких: 60465,34 грн. заборгованість за тілом кредита, в т.ч.: 60465,34 грн.- заборгованість за простроченим тілом кредита; 23348,32 грн. заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно статті 625 Цивільного кодексу України; 19621,72 грн. нарахована пеня, а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг, з яких: 500,00 грн. штраф (фіксована частина), 5171,77 грн. штраф (процентна складова)( а.с. 6-24 на звороті, 25-46).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626,628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимогвідповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першоїстатті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).
Як передбачено частиною другоюстатті 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 Цивільного кодексу України ).
Згідно із частиною першоюстатті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона- підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексудоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно зі статтею 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
На підтвердження позовних вимог Банк надав: Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку, довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду»(а.с.50, 51-56).
При цьому, вказані Умови та правил надання банківських послуг в ПриватБанку відповідачем не підписані, в них відсутня дата або інші посилання на час укладення договору б/н від 21.09.2009 року. Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови розуміла відповідач та ознайомилась і погодилась з ними, підписуючи заяву.
Крім того, як зазначалось вище до матеріалів справи позивачем долучено копію довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», яким стверджується, що відповідач підписала вказану довідку 21.09.2009 року, де передбачені умови, зокрема й щодо сплати неустойки, штрафів (а.с. 50).
У своєму виступі представник відповідача заперечував підписання відповідачем довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду».
Суд критично ставиться до наданої стороною позивача довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», оскільки якість копії вказаної довідки не надає можливості без застосування спеціальних засобів з'ясувати дотримання вимог щодо його підписання саме позичальником, так як відсутні прізвище, ім'я та по батькові особи, яка підписала, а міститься лише підпис.
Тому суд вважає, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першоїстатті 634 Цивільного кодексу України, оскільки без надання підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору.
Саме такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у справі № 342/180/17-ц від 03 липня 2019 року.
Відповідно до частини четвертої статті 263 Цивільного процесуального кодексу Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 зробила висновок, що Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приват Банку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/70/, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного шляхом підписання заяви-анкети, а в даному випадку заяви.
Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору б/н від 21.09.2009 року, у вигляді сплати неустойки (пені, штрафів) за порушення строків виконання договірних зобов'язань.
Крім того, з наданого банком розрахунку заборгованості та виписки з карткового рахунку вбачається, що банком в односторонньому порядку збільшена визначена в заяві процентна ставка 30 % (базова 2,5 %) з 01 вересня 2014 року до 31 березня 2015 року до 34,80 % , з 01 квітня 2015 року до 43,2 % ( а.с. 6-24 на звороті, 25-46).
Згідно з частиною третьою статті 1056-1 Цивільного кодексу України фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 19621,72 грн. нарахованої пені, а також штрафів відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг, з яких: 500,00 грн. штраф (фіксована частина), 5171,77 грн. штраф (процентна складова), не можуть бути задоволені.
Водночас за змістом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Плата за прострочення виконання грошового зобов'язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто законодавство встановлює наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу в межах дії договору, так і наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх, тому підстави для застосування аналогії закону відсутні.
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Позивач в своєму розрахунку кредитної заборгованості при визначенні суми відсотків за період з 01 жовтня 2019 року по 16 березня 2020 року, нарахованих на прострочений кредит згідно ст. 625, застосував відсоткову ставку 84 % річних, не мотивуючи нарахування відсотків в розмірі 23348,32 грн, не послався на умови договору щодо збільшення встановленого законом (ст. 625 ЦК України) розміру відсотків за прострочення виконання грошового зобов'язання - 3% річних, не зазначив підстав для визнання заборгованості простроченої і застосування такої міри відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення процентів за користування кредитними коштами в порядку статті 625 Цивільного кодексу України.
Щодо посилання представника відповідача на те, що анкета-заява про приєднання до Умов і Правил надання банківських послугв ПриватБанку від 24.09.2018 не містить у письмовому вигляді загальних витратза споживчим кредитом, а саме комісії, тому платежі за ці послуги непідлягають сплаті споживачем.Відповідно до розрахунку загальний розмір безпідставно стягнутоїкомісіїза картою НОМЕР_7 становить 200,00 грн.
Як вбачається із виписки з карткового рахунку (а.с. 25-46) позивачем нархована та заявлена до стягнення із відповідача комісіяза картою НОМЕР_7 в розмірі 200,00 грн.
Відповідно до довідки про умови кредитування, яку суд оцінює критично, передбачено комісію за моніторинг неактивної карти у розмірі залишку коштів на картрахунку.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15 зробив висновок, що положення кредитного договору про сплату позичальником на користь банку комісій у вигляді винагороди за додатковий моніторинг погашення кредиту та за резервування ресурсів є нікчемними, оскільки вказані платежі є платою, встановлення якої було заборонено частиною третьою статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», частиною четвертоюстатті 11 Закону України «Про захист прав споживачів'і пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затвердженихпостановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, які були чинними на момент укладення спірного кредитного договору, а встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи-споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, отже такі умови договору порушують публічний порядок, тому є нікчемними.
Враховуючи викладене, суд погоджується із позицією сторони відповідача, оскільки умова укладеного між сторонами кредитного договору щодо сплати комісії за моніторинг неактивної картки є нікчемною.
Щодо позовних вимог про стягнення 60465,34 грн. заборгованості за тілом кредита, в т.ч.: 60465,34 грн.- заборгованості за простроченим тілом кредита, суд виходить з наступного. Із розрахунку заборгованості та виписки по особовому рахунку, в якому міститься повна інформація про рух коштів на рахунку, відображення всіх операцій за кредитним договором за даними балансу, суми надходжень та їх розподілення на погашення складових заборгованостей вбачається, що відбулось неодноразове отримання позичальником кредитних коштів та поповнення карткового рахунку на різні суми та на різні картки.
Сторона відповідача не заперечує подання ОСОБА_1 та підписання нею заяви на видачу кредитної картки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», водночас заперечує ознайомлення з довідкою про умови кредитування кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періода.
Посилається на те, що кредитний ліміт за картою № НОМЕР_2 збільшений до 25000,00 грн., але у позові взагалі не вказано про збільшення кредитного ліміту саме до 60465,34 грн.
Вважає, що заборгованість за тілом кредиту становить лише 23192,42 грн., а не як зазначено у позові 60465,34 грн. Загальний розмір безпідставно заявленихпозивачем коштів становить 78022,64 грн. (77822,64 + 200,00 = 78022,64). Тому, заборгованість становить 101215,06- 78022,64 = 23192,42 грн.
В розрахунку банк відобразив, що прострочені вимоги заборгованість по тілу кредита прострочене станом на 30.09.2019 року складала 18601,04 грн., з 01 жовтня 2019 року заборгованість по тілу кредита прострочене збільшено до 60465,34 коп.
Доказів з приводу збільшення простроченого тіла кредиту при фактичному неотриманні кредитних коштів банк не надав.
Враховуючи вищевикладене, суд погоджується із позицією сторони відповідача та вважає вимоги позивача частково обґрунтованими щодо стягнення заборгованості за простроченим тілом кредитау сумі 23192,42 грн., в межах кредитного ліміту.
Разом з тим у відзиві на позовну заяву представник відповідача заявив про те, що позивачем пропущено строк позовної давності та просив суд застосувати наслідки пропуску цього строку.
Зазначав, що видана відповідачу банком кредитна картка № НОМЕР_2 діяла в межах визначеного нею строку - до останнього дня листопада 2012 року. Після цього інші кредитні картки в банку вона не отримувала, після 13 січня 2012 року платежі щодо повернення кредиту не здійснювала.
Відповідно до статті 129 Конституції України реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією.
За правилами статтей 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановленихЦивільним процесуальним кодексом України.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що відповідає встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Відповідно до встановленого статтею 13 Цивільного процесуального кодексу Українипринципу диспозитивності цивільного судочинства суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов?язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно статті 256 Цивільного кодексу Українипозовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 Цивільного кодексу України).
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).
Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.
Зокрема, частина друга статті 258 Цивільного кодексу Українипередбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу Україниперебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 Цивільного кодексу України).
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Відповідно до частини четвертої статті 267 Цивільного кодексу Українисплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (№o. 2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).
Враховуючи те, що сторони письмово не узгодили тривалість позовної давності за вимогами, що випливають із кредитного договору, до спірних правовідносин застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.
За договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (стаття 257 Цивільного кодексу України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки (стаття 261 Цивільного кодексу України).
Згідно з випискою по рахунку останній платіж на картку № НОМЕР_2 на погашення кредитної заборгованості у сумі 26,50 грн.відповідачем здійснено 13.01.2012 (а.с. 45).
В подальшому у виписц іінформація про рух коштів на рахунку, відображення всіх операцій за кредитним договором за даними балансу, суми надходжень та їх розподілення на погашення складових заборгованостей відображаєтьсяза картками №№ НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 .
Відповідно до Правил користування платіжною карткою, картка діє в межах визначеного нею строку. Картка дійсна до останнього календарного дня вказаного в картці місяця і по закінченню строку дії картки банк продовжує строк дії картки шляхом надання клієнту картки з новим строком дії, якщо від клієнта не надійшла письмова заява про закриття карткового рахунку.
Згідно з п.5.4. Правил користування платіжною карткою строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця, вказаного на картці (поле month).
На підтвердження вимог Банком надано довідку про те, що кредитна картка видана ОСОБА_1 вперше 21 вересня 2009 року з терміном її дії по листопад 2012 року. В наступному картка перевипускалась та видавалась 19 січня 2012 року з терміном дії по жовтень 2015 року, 10 червня 2015 року з терміном дії по грудень 2017 року, 24 червня 2015 року з терміном дії по грудень 2017 року, 20 травня 2016 року з терміном дії по травень 2020 року, 27 квітня 2017 року з терміном дії по травень 2020 року та 16 листопада 2018 року з терміном дії по червень 2022 року.
З довідки вбачається, що кредитні картки перевипускались ще задовго до закінчення строку дії попередньої кредитної картки.
Належні та допустимі докази того, що відповідач дійсно отримала зазначені банком кредитні картки, починаючи з січня 2012 року, позивачем не надані.
Крім того, позивачем хоча надано довідку з інформацією про надані кредитні картки відповідачу, однак в ній відсутні дані про те, якими саме ці кратки були і відповідно яким тарифом остання користувалася.
З моменту здійснення ОСОБА_1 останнього платежу на картку № НОМЕР_2 на погашення заборгованості за укладеним сторонами 21.09.2009 кредитним договором (13.01.2012), як і з моменту закінчення строку дії виданої їй вказаної платіжної картки на картку № НОМЕР_2 (останній день листопада 2012 року) до моменту пред'явлення позову (05.04.2020 року- відправка поштою) пройшло понад три роки. Отже АТ КБ «ПриватБанк» пред'явило до ОСОБА_1 позов з пропуском встановленого статтею 257 Цивільного кодексу Українистроку позовної давності. Оскільки сторона відповідача заявила про застосування при вирішенні справи позовної давності, то у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 слід відмовити.
Посилання позивача на те, що строк дії повторно виданої ОСОБА_1 на виконання договору від 21.09.2009 платіжної картки закінчиться останнього дня червня 2022 року, заперечується стороною відповідача і не підтверджується наявними у справі та описаними вище допустимими доказами.
Такі висновки, відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 740/1361/18, провадження № 61-17565 св 19.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт першийстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Пронін проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року.
Відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати, при відмові у задоволенні позовних вимог, покладаються на позивача.
Щодо стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 9 600,00 грн., суд зазначає, що в пункті 1 частини третьої статті 133 Цивільного процесуального кодексу України визначено, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема і витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої статті 134 Цивільного процесуального кодексу України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
В частині першій та другій статті 137 Цивільного процесуального кодексу України зазначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з вимогами частини третьої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За змістом частини четвертої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
В частині восьмій статті 141 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Аналогічна правова позиція викладна у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі 826/1216/16.
На підтвердження витрат понесених відповідачем за надання правничої допомоги надано договір про надання професійної правничої допомоги від 05 травня 2020 року, додатковаугода від 26 червня 2020 року до договорупро надання професійної правничої допомоги від 05 травня 2020 року, розрахунок до договору про надання професійної правничої допомоги від 05 травня 2020 року, акт приймання-передачі до договору про надання професійної правничої допомоги від 05 травня 2020 року, квитанція до прибуткового касового ордеру №91 від 26 червня 2020 року (а.с. 201-204, 207).
Враховуючи вищевикладене, дослідивши надані суду документи, суд стягує з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 9600,00 грн., оскільки вважає їх розмір співмірним до наданої правничої допомоги та таким, що відповідає вимогам Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20.12.2011 №4191-VI.
На підставі викладеного, керуючись статтями 207, 256, 261, 267, 525, 526, 530, 549, 628, 638,629, 610, 1048, 1050, 1054 Цивільного кодексу України,статтями 10, 11, 141 263-265Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження: 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок № 1Д, адреса для листування:49094, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, будинок № 50, код ЄДРПОУ 14360570), до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), про стягнення заборгованості станом на 16.03.2020 року за кредитним договором № б/н від 21.09.2009 року у розмірі 109107,15 грн., з яких: 60465,34 грн. заборгованості за тілом кредита, в т.ч.: 60465,34 грн.- заборгованості за простроченим тілом кредита; 23348,32 грн. заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно статті 625 Цивільного кодексу України; 19621,72 грн. нарахованої пені, а також штрафів відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг, з яких: 500,00 грн. штраф (фіксована частина), 5171,77 грн. штраф (процентна складова), відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження: 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок № 1Д, адреса для листування:49094, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, будинок № 50, код ЄДРПОУ 14360570), на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9600,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду складено 28.09.2020 року.
Суддя Кіровського Л. Д. Кулінка
районного суду
м.Кіровограда