28 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 280/550/20
адміністративне провадження № К/9901/23584/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Уханенка С.А.,
суддів - Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,
перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 березня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунарського відділу у місті Запоріжжя Управління Державної міграційної служби в Запорізькій області, Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Комунарського відділу у місті Запоріжжя Управління Державної міграційної служби в Запорізькій області (далі - Комунарський відділ у м. Запоріжжя УДМС в Запорізькій області), Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області (далі - УДМС України в Запорізькій області), в якому просила: визнати протиправною відмову відповідача оформити та видати їй паспорт громадянина України у вигляді паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ (далі - Положення № 2503-ХІІ); зобов'язати відповідачів видати їй такий паспорт. Позов обґрунтовано тим, що у березні 2017 року вона отримала біометричний паспорт громадянина України, проте вважає, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду її приватному життю, у зв'язку з подальшим обігом та використанням державою її біометричних даних, параметрів особи (персональних даних), згода на обробку яких на цей час відкликана. Посилаючись на те, що відмова відповідача у заміні паспорта у формі ID-картки на паспорт-книжечку грубо порушує її права на свободу світогляду і віросповідання, на добровільне волевиявлення у питанні щодо обробки персональних даних, на ім'я, честь і гідність, навчання, працю, розвиток особистості, просила суд задовольнити позов.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 30 березня 2020 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року, в позові відмовлено.
10 вересня 2020 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 березня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права. Заявник просить переглянути судові рішення на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, скасувати їх рішення та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Предметом спору у цій справі є відмова суб'єкта владних повноважень видати паспорт у формі книжечки замість раніше виданого паспорта у вигляді ID-картки.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
За змістом пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з частиною четвертою статті 257 КАС України такими винятками є справи у спорах: щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 28 січня 2020 року призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження
Предмет спору у цій справі, характер спірних правовідносин, зміст судових рішень та викладені у касаційній скарзі доводи й обґрунтування, дають підстави для висновку, що ця адміністративна справа є справою незначної складності.
У цій справі заявник оскаржує рішення судів першої й апеляційної інстанцій, посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у зразковій справі №806/3265/17. Водночас мотиви, з яких виходили суди першої та апеляційної інстанцій свідчать про те, що справа не має ознак зразкової справи, наведені у рішенні Великої Палати Верховного Суду (справа №806/3265/17). Так, перевіряючи обставини справи, суди встановили, що визнаючи право особи на отримання паспорта громадянина України зразка 1994 року Велика Палата Верховного Суду виходила із мотивів реалізації особою її права на повагу до приватного життя, враховуючи її релігійні чи інші особисті переконання. Натомість, у цьому спорі позивач, отримавши у березні 2017 року паспортом у формі ID-картки, звернулася до відповідача із заявою про його обмін, в якій підставою для заміни раніше виданого документа визначила, що паспортом у формі ID-картки незручно користуватися. Будь-яких інших підстав для обміну раніш виданого паспорту ОСОБА_1 не зазначила.
Водночас підстав, за яких судові рішення, постановлені у зазначеній справі можливо віднести до випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України судом касаційної інстанції не встановлено.
У касаційній скарзі заявник послалася на те, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа становить значний суспільний інтерес і виняткове значення для позивача, оскільки така категорія справ є розповсюдженою серед певної групи позивачів, які заперечують проти видачі їм паспорта громадянина України у вигляді ID-картки, що підтверджується кількість заяв про роз'яснення судового рішення у справі № 806/3265/17.
Перевіряючи матеріали касаційної скарги, Верховним Судом встановлено, що зміст ухвалених у цій справі судових рішень та доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судові рішення, постановлені у зазначеній справі можливо віднести до випадків, встановлених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, оскільки предметом спору у цій справі є заміна вже виданого паспорта громадянина України у вигляді ID-картки на паспорт старого зразка з підстав, які не були предметом дослідження у зразковій справі № 806/3265/17, а наведені у касаційній скарзі, зводяться до переоцінки доказів у справі та незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з пунктом 8 частини другої якої основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та, у визначених законом випадках, - на касаційне оскарження судового рішення.
Зазначена конституційна норма кореспондується з положеннями частини першої статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на відхилення Верховним Судом, зазначених заявником виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, які є передумовою для перевірки вмотивованості підстав, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.
Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд
1. У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 березня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунарського відділу у місті Запоріжжя Управління Державної міграційної служби в Запорізькій області, Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії відмовити.
2. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: С.А. Уханенко
Судді: О.В. Кашпур
О.Р. Радишевська