17 вересня 2020 рокуЛьвівСправа № 140/1948/19 пров. № 857/8356/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді Большакової О.О.,
суддів Качмара В.Я., Мікули О.І.,
з участю секретаря судового засідання Хомича О.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до державної установи «Луцький слідчий ізолятор» про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 17 липня 2019 року про повернення позовної заяви (суддя першої інстанції Дмитрук В.В., м. Луцьк),
20 червня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до державної установи «Луцький слідчий ізолятор» про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання виплатити грошову компенсацію за належні йому до видачі предмети речового майна в сумі 16955,62 грн, стягнення на його користь середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29.12.2019 по 20.06.2019 у сумі 65217,54 грн, стягнення понесених ним судових витрат.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 17 липня 2019 року позовну заяву повернуто позивачу на підставі ч. 2 ст. 123 КАС України.
Із таким судовим рішенням не погодився позивач та подав апеляційну скаргу. Вважає, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції безпідставно повернув позовну заяву, оскільки враховуючи специфіку публічно-правових спорів, для вирішення яких Кодексом адміністративного судочинства України визначені спеціальні строки, то позивач вважає, що для реалізації його права на звернення до суду за захистом порушеного права на отримання при звільненні грошової компенсації за речове майно повинен застосовуватись загальний шестимісячний строк, встановлений ч. 2 ст. 122 КАС України. Відтак, оскільки про розмір належної позивачу до виплати грошової компенсації останній дізнався лише 29.12.2018 з отриманої ним від відповідача довідки за формою згідно з додатком 7 Порядку, то звернення позивача 20.06.2019 з позовом про захист на його думку порушених прав відбулося в межах шестимісячного строку.
Відповідачем подано до суду відзив на апеляційну скаргу, у якому він просить закрити провадження у справі, а оскаржувану ухвалу суду залишити без змін.
До суду надійшло клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі у зв'язку зі смертю позивача до встановлення правонаступника.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року зупинено апеляційне провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до державної установи «Луцький слідчий ізолятор» про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії до встановлення правонаступника позивача по справі.
03 вересня 2020 року на електронну пошту апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_2 про закриття провадження у справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 238 КАС України, оскільки юридичне оформлення права на спадщину нею не проводилось і на даний час відпала необхідність для залучення її у даній справі як правонаступника позивача ОСОБА_1 . Зазначає, що відповідач добровільно виплатив їй належну її покійному чоловікові грошову компенсацію за речове майно.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2020 року поновлено провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до державної установи «Луцький слідчий ізолятор» про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії. Призначено розгляд справи на 17 вересня 2020 року о 14:20 год.
15 вересня 2020 року на адресу суду надійшла заява представника позивача адвоката Міліщука Сергія Леонідовича та ОСОБА_2 про розгляд справи за їх відсутності та закриття провадження на підставі п. 5 ст. 238 КАС України.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, апеляційний суд зазначає таке.
Щодо строків звернення до суду при невиплати військовослужбовцям, звільнених з військової служби, грошової компенсації за неотримане грошове речове майно, які віднесені до юрисдикції адміністративних судів, суд зазначає наступне.
Статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені строки звернення до адміністративного суду.
Позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.ч. 1, 2 ст. 122 КАС України).
Згідно частини 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Приписами частини 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Віднесення справ стосовно невиплати військовослужбовцям, звільненим з військової служби, грошової компенсації за неотримане речове майно, до юрисдикції адміністративних судів робить актуальним питання про строки звернення до суду за захистом цього права, оскільки фактично спір стосується відновлення майнового стану у зв'язку із неотриманням належного їм речового майна під час проходження служби.
Колегія суддів указує що предметом у зазначеній категорії справ, належать, до категорії справ щодо проходження публічної служби, однак безпосередньо стосується порушення майнових прав особи, яке пов'язане зі звільненням з публічної служби.
Належність позивачу права на означене речове майно підтверджується довідкою від 29.12.2018 № 389 про вартість речового майна, що належить до видачі капітану старшому прапорщику внутрішньої служби, молодшого інспектора відділу режиму і охорони ДУ «Луцький слідчий ізолятор».
Відповідно до частини 2 статті 14 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23 червня 2005 року № 2713-IV (далі - Закон № 2713-IV), служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України. Час проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону
Частиною 5 статті 23 Закону № 2713-IV передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 27 Порядку забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2013 року № 578 передбачено, що під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього, розрахована із закупівельної вартості, яка діяла на 1 січня року виникнення права на отримання такого майна.
Специфічний характер правовідносин у категорії спорів, що розглядаються, у яких на публічно-правовий характер спору накладається майновий аспект, змушує брати до уваги ці особливості при визначенні того, які норми визначають строки звернення до суду для цих справ.
В той же час враховуючи специфіку публічно - правових спорів, для вирішення яких Кодексом адміністративного судочинства України визначені спеціальні строки, то колегія суддів вважає достатнім строком для реалізації позивачем права звернення до суду за захистом порушеного права загальний шестимісячний строк, встановлений частиною 2 статті 122 КАС України.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 04 липня 2019 року у справі №821/2/18.
Відповідно до частини 1 статті 320 КАС України підставою для скасування ухвали суду першої інстанції і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Як встановлено апеляційним судом, згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно заяви представника позивача адвоката Міліщука Сергія Леонідовича та ОСОБА_2 , такі просять закрити провадження у справі на підставі п. 5 ст. 238 КАС України.
Пунктом 5 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд закриває провадження у справі у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою фізичної особи або припинення юридичної особи, за винятком суб'єкта владних повноважень, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Разом з тим, згідно матеріалів справи, апелянтом оскаржена ухвала суду першої інстанції про повернення позовної заяви, відтак, провадження у справі не відкрите.
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про неможливість задоволення зазначеної заяви, оскільки судом першої інстанції не відкривалось провадження в даній адміністративній справі, а тому не може бути закрите судом апеляційної інстанції.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що помилковість висновків суду першої інстанції та порушення норм процесуального права призвело до неправильного вирішення питання, колегія суддів вважає, що ухвала Волинського окружного адміністративного суду від 17 липня 2019 року про повернення позовної заяви підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції зі стадії вирішення питання про відкриття провадження.
Керуючись ч. 3 ст. 243, 250, 310, 315, 317, 320, 321, 322, 325 КАС України суд,
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 17 липня 2019 року про повернення позовної заяви скасувати та справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
Головуючий суддя О. О. Большакова
судді В. Я. Качмар
О. І. Мікула
Повний текст постанови складено 28 вересня 2020 року.