21 вересня 2020 рокуЛьвівСправа № 140/298/20 пров. № А/857/6168/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Глушка І.В.,
суддів: Довгої О.І., Матковської З.М.,
за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Волинської митниці Держмитслужби на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 березня 2020 року, ухвалене суддею Мачульським В.В. у м. Луцьку Волинської області в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, у справі № 140/298/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кар Груп" до Волинської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, -
28 січня 2020 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кар Груп" звернувся до суду із позовом до відповідача - Волинської митниці Держмитслужби, у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці ДФС про коригування митної вартості №UA205040/2019/000417/2 від 07.11.2019.
Позовні вимоги обгрунтовує тим, що надані в підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару та обраного методу її визначення до декларації додано документи, які не містили розбіжностей. При цьому зазначає, що приписи митного законодавства зобов'язують митний орган зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обгрунтовувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначати документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Вказує, що відповідачем обгрунтованість сумнівів в заявленій декларантом митній вартості з урахуванням документів, поданих до митного оформлення товару, доведена не була.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 30 березня 2020 року адміністративний позов задоволено.
Рішення суду мотивоване тим, що неподання декларантом усіх запитуваним митним органом документів за відсутності обгрунтування неможливості визначення митної вартості за першим методом не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом резервного методу визначення митної вартості за ціною 5990,00 Євро. Також суд вказав, що відповідач не виконав обов'язку наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом в розмірі 5990,00 Євро.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що сумніви митниці щодо складових митної вартості імпортнованого позивачем товару грунтуються не лише на згенерованих АСАУР відомостях, а й на розбіжностях в документах, доданих до митного оформлення. При цьому скаржник наголошує, що на вимогу митниці декларантом не надано жодного з витребуваних документів для усунення сумнівів щодо недостовірності визначення митної вартості.
Вказує, що надане платіжне доручення не може бути належним підтвердженням оплати за товар, який зазначений у рахунку-фактурі № nr 191102/1-ASС/КG. Також згідно доводів скаржника в даному випадку поставка транспортного засобу здійснювалась в умовах DAP Ковель, що є порушеням вимог ч.10 ст.58 МК України, оскільки понесені витрати на переміщення товару по митній території України не включаються до митної вартості товару. Крім того, декларантом до митного оформлення не надано жодних документів, які б свідчили про страхування транспортного засобу.
Тобто, в даних правовідносинах у митниці виник обгрунтований сумнів щодо правильності заявленої декларантом митної вартості товару, оскільки митницею за результатами контролю із застосуванням системи управління ризиками було виявлено відсутність всіх необхідних відомостей для підтвердження заявленої декларантом митної вартості.
Митним органом митну вартість було визначено за резервним методом згідно з вимогами ст.64 МК України на підставі цінової інформації ЄАІС ДФС, отриманої в тому числі із зовнішнії джерел. Згідно цінової інформації, зазначеної у МД від 31.10.2019 №UA204090/2019/241169, використаної для аналізу та порівняння вартості даного транспортного засобу, митну вартість визначено на рівні 5590 Євро.
В судове засідання сторони не з'явились, хоча були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи у суді, а тому суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі та відповідно до вимог ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.
Із змісту ст.19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що між ТзОВ “Кар Груп” (покупець) та компанією AUTOSCOUT 24 S.R.O. (продавець) укладено контракт № 06/19-А24 від 24.07.2019, відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити товар, - автомобілі нові та вживані; Тягачі, трактори і тракторні агрегати нові та вживані; Мікроавтобуси та автобуси нові та вживані; Причепи, напівпричепи нові та вживані; Спеціальну будівельну техніку нову і вживану; Спеціальну сільськогосподарську техніку нову та вживану; Мотоцикли, квадро цикли нові та вживані, а покупець прийняти та оплатити його згідно інвойсів, зокрема, автомобілі нові та вживані. Загальна вартість діючого контракту становить 500 000,00 євро. Покупець здійснює оплату вартості окремої поставки товару, обумовленої сторонами, протягом 180 календарних днів з моменту поставки. В разі досягнення домовленостей між сторонами, можлива попередня оплата вартості товару протягом 10 календарних днів з моменту формування відповідного інвойсу. Валютою платежу і договору вказано євро. Товар вважається оплаченим з моменту надходження коштів на рахунок продавця, вказаного в договорі. Товар поставляється на умовах DAP (Україна) згідно правил “Інкотермс 2010” (а.с.13-15).
На виконання умов контракту 02.11.2019 здійснено поставку легкового автомобіля марки MINI, модель - COOPER D, 2013 року виготовлення, номер кузова VIN-код НОМЕР_1 , за ціною 3000,00 Євро, про що зазначено в специфікації №191102.1-ASC/KG від 02.11.2019 до договору № 06/19-А24 від 24.07.2019 з перекладом (а.с.16, 17).
02.11.2019 позивачем на рахунок неризедента AUTOSCOUT 24 S.R.O. згідно договору № 06/19-А24 від 24.07.2019 перерараховано 3000,00 Євро за легковий автомобіль MINI, модель - COOPER D, 2013 року виготовлення, що підтверджується інвойсом № 191102.1-ASC/KG від 02.11.2019, міжнародною товарно-транспортною накладною, платіжним дорученням від 04.11.2019 № 8JBKLJB (а.с.18-22).
06.11.2019 позивачем з метою митного оформлення придбаного легкового автомобіля MINI, модель - COOPER D, 2013 року виготовлення, номер кузова VIN-код НОМЕР_1 , було подано до Волинської митниці ДФС митну декларацію №UA205040/2019/052463, у якій митна вартість товару була визначена за основним методом у розмірі 3000,00 євро (графа 42, 43, 45 МД) (а.с.10).
Для підтвердження митної вартості декларантом до митної декларації додано такі документи (графа 44 та доповнення №1): контракт № 06/19-А24 від 24.07.2019; додаток до контракту №1 від 07.10.2019; рахунок-фактура (інвойс) від 02.11.2019 №191102.1-ASC/KG; специфікація від 02.11.2019 №191102.1-ASC/KG; платіжне доручення від 04.11.2019 №8JBKLJB; міжнародна товарно-транспортна накладна від 05.11.2019 (а.с.13-22).
Згідно електронного повідомлення від 06.11.2019 митний орган проінформував декларанта, що за наслідками опрацювання ЄМД №UA205040/2019/052463 від 06.11.2019 митницею встановлено, що документи, подані для підтвердження митної вартості товарів, не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також у зв'язку з спрацюванням ризиків АСАУР “Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої в тому числі із зовнішніх джерел. Обов'язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення МВ за VIN-кодом НОМЕР_1 , валюта - EUR, вартість - 5 990,00 Євро” та згідно з статтею 53 МК України декларанту запропоновано надати в 10-денний строк наступні документи: договори (угоди, контракти) із третіми особами, пов'язані з поставкою товару, митна вартість якого визначається; банківські платіжні документи, що підтверджують оплату за товар, якщо рахунок сплачено; висновки про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; копію митної декларації країни відправлення, а також інші наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.
Листом від 07.11.2019 вих. №07-01 ТзОВ “Кар Груп” повідомило митницю про те, що для підтвердження митної вартості товару товариством було надано усі документи. При цьому, просив прийняти рішення відповідно до частин третьої, четвертої статті 54 МК України без врахування термінів, передбачених частиною третьою статті 53 МК України (а.с. 51).
07.11.2019 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205040/2019/000417/2 (а.с.8-9, 33-34).
07.11.2019 позивачем подано митну декларацію № UA205040/2019/052599 за якою автомобіль випущено у вільний обіг з наданням гарантій, передбачених частиною сьомою статті 55 МК України (у графі 48 МД “відстрочення платежів” визначено по 05.02.2020).
Позивач, вважаючи рішення Волинської митниці ДФС про коригування митної вартості №UA205040/2019/000417/2 від 07.11.2019 протиправним, звернувся до суду з вимогою про його скасування.
Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.
Відповідно частини 1 статті 246 Митного кодексу України (далі - МК України) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно з частиною 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Згідно із частиною першою статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та главою 8.
За приписами частини другої цієї статті декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Як встановлено частиною першою статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
За правилами частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до частини 5 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Згідно з частиною першою статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч.ч. 2-3 ст. 54 МК України).
Частиною четвертою статті 54 Митного кодексу України встановлено, що орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування.
Водночас частиною п'ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Згідно з частиною 6 статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів.
Відповідно до частини п'ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Відтак, в силу приписів статті 55 МК України орган доходів і зборів має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом, за відповідних умов, зокрема, якщо ним у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.
Наявність в органу доходів і зборів обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Відтак, наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.
В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 29 січня 2019 року (справа №815/6827/17), від 06 лютого 2020 року (справа №826/24776/15), а відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо відповідності визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст. 90 КАС України).
З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що позивачем придбано товар відповідно до контракту № 06/19-А24 від 24.07.2019, додаткової угоди до контракту № 1 від 07.10.2019, специфікації № 191102.1-ASC/KG від 02.11.2019.
Відповідно до умов контракту, оплата здійснюється протягом 180 календарних днів з моменту поставки, а в разі досягнення домовленостей між сторонами, можлива попередня оплата вартості товару протягом 10 календарних днів з моменту формування відповідного інвойсу. Валютою платежу і договору є євро. Товар вважається оплаченим з моменту надходження коштів на рахунок продавця, вказаного в даному договорі.
На виконання умов контракту, 02.11.2019 здійснено поставку легкового автомобіля марки MINI, модель - COOPER D, 2013 року виготовлення, номер кузова VIN-код НОМЕР_1 , за ціною 3 000,00 євро, про що зазначено в специфікації №191102.1-ASC/KG від 02.11.2019 до контракту № 06/19-А24 від 24.07.2019 (а.с.13-14, 16, 17 з перекладом).
З наявних в матеріалах справи доказів слідує, що митну вартість імпортованого товару, що вказана у митній декларації, декларантом визначено за основним методом.
Декларант позивача надав наявні у нього документи, що підтверджують митну вартість товарів і обраний ним метод її визначення згідно із частиною другою статті 53 МК України.
Встановлено, що відповідачем під час здійснення контролю правильності визначення декларантом позивача митної вартості імпортованого в Україну товару поставлено під сумнів правильність визначення його митної вартості.
Зі змісту приписів розділу ІІІ (“Митна вартість товарів та методи її визначення”) МК України слідує, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості.
Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.
Відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Суд встановив, що декларант надавав митниці до митної декларації достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом.
З матеріалів справи слідує, що підставою для коригування митної вартості товарів слугувало виникнення сумнівів щодо достовірності наданих декларантом документів у зв'язку зі спрацюваванням системи ризиків АСАУР: «Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої в тому числі із зовнішніх джерел. Обов'язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення митної вартості за VIN кодами: НОМЕР_1 , валюта - EUR, вартість - 5 990,00”.
Також в обгрунтування правомірності оскаржуваного рішення скаржник покликається на те, що подані до митного оформлення ЕМД №UA205040/2019/052463 від 06.11.2019 документи містять розбіжності (в технічному паспорті та рахунку-фактурі від 02.11.2019 №191102.1-ASC/KG) щодо зазначення власника товару, платіжний документ не містить даних про інвойс та не подано документів на підтвердження ціни.
Зокрема вказує на необхідність додавання до фактурної вартості товару перелічених у пунктах 5, 7 ч.10 ст. 58 Митного кодексу України витрат.
Так, вказаними нормами передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.
За таких обставин, скаржник вважає, що МД не могла бути оформлена за основним методом, у зв'язку з не поданням необхідного переліку документів, а інспектор не міг застосувати жоден із другорядних методів, окрім резервного.
Митну вартість товару декларантом вказано за ціною, яка визначена договором.
Згідно даних графи 20 митної декларації товар постачається на умовах DAP м.Ковель, що узгоджується з умовами поставки, переліченими у пункту 4.1 укладеного контракту №06/19-А24 між продавцем та покупцем імпортованого товару. Tобто сторони в даних договірних відносинах чітко за власним волевиявленням зазначили відповідний термін (умови поставки).
Правила Інкотермс є стандартизованими та забезпечують тлумачення торговельних термінів у зовнішній торгівлі, регламентуючи, перш за все, момент передачі права власності на товар і всі пов'язані із цим ризики, встановлюючи правила, які регулюють питання пов'язані з доставкою товарів від продавця до покупця (перевезення, відповідальність за експортне та імпортне оформлення товарів).
Товар поставлявся на умовах DAP, згідно якого продавець за контрактом зобов'язаний за власний рахунок укласти контракт про перевезення товару, одержувати будь-яку експортну ліцензію і виконати всі митні формальності, необхідні для експорту товару та для його перевезення через будь-яку країну та надати товар у розпорядження покупця на транспортному засобі, що прибув, готовим до розвантаження у названому місці призначення.
За офіційними правилами тлумачення торгівельних правил Інкотермс в редакції 2010 року термін DAP означає, що продавець виконав своє зобов'язання по постачанню, коли він надав покупцеві товар, розвантажений з транспортного засобу в узгодженому терміналі зазначеного місця призначення. Під терміналом розуміється будь-яке місце, в т.ч. авіа/авто/залізничний карго термінал, причал, склад тощо. Продавець несе всі ризики по доставці товару і його розвантаженні на терміналі.
Отже, поставка товару на умовах DАР передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені витрати, які впливають на митну вартість товару, тому для цілей визначення митної вартості ця вартість не потребує коригування.
Таким чином вимоги відповідача щодо надання документів відповідно до пункту 2.6 статті 53 Митного кодексу України, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів до кордону України є безпідставними, оскільки за умовами поставки витрати на транспортування включені у вартість товару та покладені на продавця.
Згідно з пунктом 8 частини 2 статті 53 МК України вимоги щодо надання страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування, передбачені лише для випадків, якщо страхування здійснювалося.
Отже, якщо товар фактично не страхувався, відсутність доказів страхування не може бути підставою для відмови у митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю.
Разом з тим необхідність додавання до фактурної вартості товару вартості страхування пов'язана із фактом здійснення страхування товару.
Водночас за умовами поставки DAP (згідно з Інкотермс 2010) як у продавця, так і у покупця відсутні зобов'язання щодо укладення договорів страхування, тобто при поставці товару на зазначених умовах страхування товару може здійснюватися лише за бажанням сторін договору. Поставка товару здійснюється сторонами за правилами Інкотермс-2010 на умовах DAP, тобто всі витрати на поставку, у тому числі й страхування (у разі потреби), несе продавець і вони включаються в ціну товару, а отже у відповідності до частини 10 статті 58 МК України не підлягають додатковому підтвердженню.
Крім того, суд звертає увагу, що згідно з ч.4 статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, а не перевіряється митним органом порядок формування ціни на товар продавцем.
Здійснення оплати за товар здійснена у відповідному розмірі підтверджується платіжним дорученням №8JBKLJB від 04.11.2019, фактурою (інвойсом) від 02.11.2019 №191102.1-ASC/KG (а.с.18-19, 22).
Згадане платіжне доручення містить усі необхідні реквізити що дають можливість ідентифікувати придбаний транспортний засіб. Ціна, визначена в інвойсі включає в себе усі необхідні платежі. Надані документи не містять в собі будь-яких розбіжностей в числових значеннях вартості автомобіля.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, позивач при купівлі вищевказаного автомобіля в договірні відносини з третіми особами, крім продавця, зазначеного у первинних документах, не вступав, страхування автомобіля не здійснював, а згідно з умовами контракту №06/19-А24 від 24.07.2019 поставка товару здійснювалась на умовах DAP (Україна) - поставка в місце призначення Ковель, про що зазначено в специфікації №191102.1-ASC/KG від 02.11.2019 та рахунку-фактурі від 02.11.2019 №191102.1-ASC/KG. Відтак, позивач не поніс додаткових витрат на транспортування придбаного автомобіля по митній території України. За правилами Інкотермс 2010 року, з поміж іншого, передбачає покладення саме на продавця обов'язку по перевезенню товару, а відтак і всі пов'язані з цим витрати і ризики.
Із контракту № 06/19-А24 від 24.07.2019; додатку до контракту №1 від 07.10.2019; рахунку-фактури (інвойс) від 02.11.2019 №191102.1-ASC/KG; специфікації від 02.11.2019 №191102.1-ASC/KG; платіжного доручення від 04.11.2019 №8JBKLJB прослідковується, що ТзОВ “Кар Груп” здійснило оплату транспортного засобу, чим підтверджено факт сплати позивачем коштів в зазначеній сумі в безготівковій формі на рахунок продавця за придбаний транспортний засіб.
При цьому рахунок-фактура (інвойс) від 05.11.2019 №191102.1-ASC/KG; специфікація від 02.11.2019 №191102.1-ASC/KG та платіжне доручення від 04.11.2019 №8JBKLJB є достатніми документами, які засвідчують дійсну вартість придбаного автомобіля в сумі 3 000,00 Євро.
Що ж до тверджень скаржника про наявність розбіжностей в технічному паспорті та рахунку-фактурі від 02.11.2019 №191102.1-ASC/KG щодо зазначення власника товару та про відсутність в платіжному дорученні від 04.11.2019 №8JBKLJB даних про інвойс колегія суддів зауважує, що оскаржуване рішення не містить наведених обставин як підстави для коригування митної вартості.
Оцінивши під час розгляду справи документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару колегія суддів дійшла висновку про недоведеність відповідачем неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем з первинною МД документів та наведених в ній відомостей для визначення митної вартості товару за основним методом; наявності встановлених частинами 1 та 2 статті 58 МК України обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених в частині 6 статті 54 МК України, для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а отже і підстав для застосування положень частини 3 статті 57 та частини 3 статті 58 МК України, тобто використання другорядного методу визначення митної вартості товару при недоведеності неможливості її визначення за основним.
При цьому надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
У рішенні про коригування митної вартості вказано, що органом доходів та зборів митна вартість визначена на рівні 5990 євро за резервним методом, з урахуванням вимог ст.64 МКУ та ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, МД №UA204010/2019/241169 від 31.10.2019.
В контексті наведеного колегія суддів зазначає, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, додавання вартості, резервний метод.
У постанові від 05 лютого 2019 року у справі №816/1199/15-а (касаційне провадження №К/9901/6035/18) Верховним Судом викладено чітку правову позицію, що сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та не скасоване судом.
Слід також зазначити, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Аналогічні правові висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 19.02.2019 року (справа №805/2713/16-а).
Аргументи скаржника щодо обов'язковості використання ним інформації з АСАУР (автоматичної системи управління ризиками), а також, що митні органи мають виключну компетенцію щодо перевірки та контролю за правильністю обчислення декларантом митної вартості, колегією суддів не враховуються, оскільки такі дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю, серед яких є процедура консультацій між митним органом і декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого (основного) до шостого (резервного) визначення митної вартості). Спрацювання системи АСАУР також не може свідчить про обов'язковість здійснення коригування митної вартості.
Посилання скаржника на положення статті VІІ ГАТТ є загальними, а встановлені у цій справі судами обставини поставки товару не свідчать про порушення декларантом вимог зазначеної угоди.
В той же час відповідачем ані суду першої, ані суду апеляційної інстанцій не надано жодних доказів недостовірності заявленої Товариством вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Аналізуючи наведені правові норми та обставини справи колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товару за ціною договору, водночас відповідач не довів наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товару за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого Товариством товару та протиправність оскарженого рішення.
Відтак, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кар Груп" про визнання протиправними та скасування рішення Волинської митниці ДФС №UA205040/2019/000417/2 від 07.11.2019 є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.
Керуючись статтями 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Волинської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 березня 2020 року у справі №140/298/20 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. В. Глушко
судді О. І. Довга
З. М. Матковська
Постанова складена в повному обсязі 28.09.2020.