23 вересня 2020 рокуЛьвівСправа № 460/216/20 пров. № А/857/7773/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді - Мікули О. І.,
суддів- Качмара В. Я., Курильця А. Р.,
з участю секретаря судового засідання - Ратушної М. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду апеляційну скаргу Поліської митниці Держмитслужби на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 травня 2020 року у справі №460/216/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Поліської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,-
суддя в 1-й інстанції - Жуковська Л. А.,
час ухвалення рішення - 22.05.2020 року,
місце ухвалення рішення - м. Рівне,
дата складання повного тексту рішення - 22.05.2020 року,
Позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача - Поліської митниці Держмитслужби, в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 08 січня 2020 року UA№204000/2020/000008/1 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204000/2020/0000904.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 22 травня 2020 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від 08 січня 2020 року №UA204000/2020/000008/1. Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204000/2020/00009. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Поліської митниці Держмитслужби судовий збір у загальній сумі 1985,80 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 8500,00 грн.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, оскільки судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що при перевірці поданих позивачем митної декларації №UA205020/2019/101548 та документів, долучених до декларації, митним органом встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюваний транспортний засіб. Зокрема, звертає увагу на те, що до митного оформлення подано фактуру від 23 грудня 2019 року VAT NR 087/12/2019 та рахунок-фактуру (купчу) від 23 грудня 2019 року №087/12/2019 на вартість 1410 євро (вартість у польських злотих за курсом на дату конвертації 6007,16 PLN). Також для митного оформлення надано фактуру VAT від 29 листопада 2019 року №01216/S/11/19 на вартість у польських злотих 6879,27 PLN. Однак вартість за фактурою від 29 листопада 2019 року №01216/S/11/19, що виставлена третьою особою, перевищує вартість за фактурою, виставленою безпосередньо продавцем товару для остаточного покупця (імпортера) транспортного засобу. Відповідно до графи 20 поданої копії експортної митної декларації країни відправлення від 23 грудня 2019 року №19AES-AРХ3114, заявлено комерційні умови поставки EXW RADOMSKO, що за Правилами використання внутрішніх та міжнародних торгових термінів Інкотермс 2010, такі умови поставки не передбачають включення у вартість товару вартості його перевезення, а тому така вартість має бути оплачена додатково, та на підставі ч.2 ст.368 МК України додана до фактурної вартості товару. Крім того, суд першої інстанції не врахував, що у купчій зазначено про пошкодження транспортного засобу, однак такі пошкодження не відповідають пошкодженням транспортного засобу, що зафіксовані в акті фізичного огляду товару від 02 січня 2020 року у місці прибуття транспортного засобу. При цьому, актом митного огляду при перетині митного кордону від 25 грудня 2019 року №UA205020/2019/101548 взагалі не зафіксовано будь-яких пошкоджень, а пробіг за даним актом митного огляду зафіксовано в 508893 км. Разом з тим, у ОСОБА_2 зазначено пробіг транспортного засобу - 508300 км. Крім того, декларантом не було подано касових або товарних чеків, які б свідчили про факт оплати товару у заявленому під час митного оформлення розмірі. Таким чином, рішення про коригування митної вартості товарів від 08 січня 2020 року UA№204000/2020/000008/1 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204000/2020/0000904 є правомірними та скасуванню не підлягають. Щодо витрат на професійну правничу допомогу, які стягнуті з відповідача у розмірі 8500 грн, то такі не підтверджені у встановленому порядку. Зокрема, позивачем не надано акта виконаних робіт із зазначенням виду правничої допомоги, кількості затраченого часу, вартості послуги в розрізі за одну годину конкретного виду правничої допомоги. З огляду на вказане просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що доводи відповідача про відсутність акта виконаних робіт, який би підтверджував факт надання позивачу професійної правничої допомоги, є помилковими, оскільки такий акт від 07 квітня 2020 року з детальними розрахунками був долучений до матеріалів справи 28 квітня 2020 року разом із заявою про розгляд справи у порядку письмового провадження. Щодо інших доводів апеляційної скарги, то суд першої інстанції правильно встановив, що фактура від 23 грудня 2019 року VAT NR 087/12/2019 підтверджувала як сам факт укладення договору, так і факт оплати товару готівкою та його передачу покупцю. Згідно з цією фактурою декларантом визначалась митна вартість товару. Вказана фактура не містила розбіжностей, виправлень, ознак підробки тощо, й у ній були зазначені усі числові значення складових митної вартості автомобіля. Вартість транспортування була вказана в експортній декларації, і на цю суму декларантом було самостійно скориговано митну вартість. Різниця у показниках одометра відповідає відстані доставки автомобіля від місця розташування продавця до м. Рівне. Тобто, декларантом для митного оформлення було надано митному органу вичерпний перелік документів на підтвердження правильності обчислення митної вартості товару за ціною договору, а тому дії митного органу щодо коригування митної вартості транспортного засобу є неправомірними. Разом з тим, відповідачем не надано суду жодних доказів недостовірності заявленої вартості транспортного засобу, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей не є достатніми для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товару, заявленої декларантом. Таким чином, вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Учасники справи у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому суд вважає можливим проведення розгляду справи у відсутності учасників справи за наявними в справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів, згідно з ч.4 ст.229 КАС України без фіксування судового засідання технічними засобами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 19 грудня 2019 року ОСОБА_1 сплачено на рахунок відповідача попередню оплату за митне оформлення транспортного засобу 13500,00 грн, що підтверджується копію квитанції від 19 грудня 2019 року №ПН964557 (а.с.30).
20 грудня 2019 року, заповнивши декларацію транскордонного переміщення фізичними особами валютних цінностей на суму 1550 Євро №UA209030/2019/32, позивач перетнув митний кордон України з Республікою Польща.
З метою переміщення транспортного засобу через митний кордон митним брокером складено та оформлено експортну митну декларацію №19PL361010Е1228635 від 23 грудня 2019 року, якою заявлено до митного оформлення імпортований товар: вантажний транспортний засіб вживаний, марки RENAULT, модель MASTER, рік виробництва 2015, ємність двигуна 2299 см.куб., пальне: дизельне паливо, номер кузова (шасі, рами): НОМЕР_1 . Країна відправлення - Республіка Польща, загальна вартість - 1410,00 Євро, статистична вартість - 6551 польських злотих (а.с.36, 100-101, 129-130, 132-134).
02 січня 2020 року представником покупця (декларанта) з метою митного оформлення придбаного автомобіля до Поліської митниці Держмитслужби подано митну декларацію №UA204020/2020/200039, якою заявлено до митного оформлення імпортований товар: автомобіль вантажний тентовий з наявним гідробортом, бувший у користуванні, марки - RENAULT, модель - MASTER, модельний рік виготовлення 2015, календарний рік виготовлення 2015, дата первинної реєстрації 23 грудня 2015 року, номер кузова - НОМЕР_1 , повна маса 3500 кг. Країна відправлення/експорту - Республіка Польща, загальна вартість - 1410,00 Євро, за методом визначення митної вартості 6 (а.с.41-42, 92).
Разом з митною декларацією відповідачу для митного оформлення було подано такі документи: рахунок-фактуру (інвойс) №01216/S/11/19 від 29 листопада 2019 року (а.с.35, 103), рахунок-фактуру (інвойс) №087/12/2019 від 23 грудня 2019 року (а.с.33, 104, 126-127), рахунок-фактуру (інвойс) NR087/12/2019 від 23 грудня 2019 року (а.с.32, 102, 123-124), митну декларацію №UA209030/2019/32 від 20.12.2019 (а.с.31), митну декларацію від 25 грудня 2019 року (а.с.37), акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA 205020/2019/101548 від 25 грудня 2019 року (а.с.38, 93-94), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 29 грудня 2015 року (а.с.34, 136-138), договір про надання послуг митного брокера 23/12/19-КН/Ф від 23 грудня 2019 року, інформацію про позитивні результати державних видів контролю при застосування Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами №5006273 від 25 грудня 2019 року, декларацію-інвойс складену експортером, якщо фактура вартість партії не перевищує 6000 євро №087/12/2019 від 23 грудня 2019 року, паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 від 04 червня 1997 року (а.с.26), акт про проведення фізичного огляду товарів та інших предметів від 02 січня 2020 року (а.с.44), бухгалтерську довідку про балансову вартість від 23 грудня 2019 року (а.с.43, 95-96), фото транспортного засобу, платіжне доручення, що підтверджує сплату митних та інших платежів №ПН964557 від 19 грудня 2019 року (а.с.30), заяву підприємства, подання якої передує митному оформленню товарів і транспортних засобів від 02 січня 2020 року, копію митної декларації країни відправлення №19PL361010Е1228635 від 23 грудня 2019 року (а.с.36, 100-101, 129-130, 132-134), митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів №UA204020/2020/200039 від 02 січня 2020 року (а.с.41-42, 92), лист декларанта від 08 січня 2020 року (а.с.49).
За результатами аналізу документів, поданих декларантом для митного оформлення, митним органом зроблено висновок, що такі документи не містять достатніх даних для підтвердження митної вартості товару. Враховуючи цю обставину, митний орган зобов'язав позивача надати додаткові документи: касові або товарні чеки, ярлики, інші документи роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості імпортованого транспортного засобу; виписку з бухгалтерської документації щодо формування відпускної ціни товару; банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями (а.с.45).
03 січня 2020 року представником декларанта направлено митному органу відповідь зі змісту якої вбачається, що вартість імпортованого товару зазначена в документі рахунок - фактура (купча) №087/12/2019 від 23 грудня 2019 року, в якій зроблено напис «Заплачено готівкою 1410 євро - оплату здійснив Казбулатов Нігмат» завірено підписом і печаткою директором підприємства продавця. Також було зазначено, що до митного оформлення надано довідку про балансову вартість вантажного автомобіля №б.н. від 23 грудня 2019 року, а також надано лист від продавця №б.н. від 03 січня 2020 року. Факт оплати підтверджений у документі рахунок-фактура (купча) №087/12/2019 від 23 грудня 2019 року, а також факт вивезення валюти для покупки транспортного засобу підтверджений «Декларацією транскордонного переміщення фізичними особами валютних цінностей» №UA209030/2019/32 від 03 січня 2020 року (а.с.46, 98).
Крім того, до вказаної відповіді було долучено лист DAREX Stanislav Chachulski Dariusz Chachulski Sp.j від 03 січня 2020 року, яким повідомлено, що при митному оформленні бухгалтерської довідки про балансову вартість вантажного автомобіля від 23 грудня 2019 року б/н, складену українською мовою, було допущено технічну помилку у номері VIN-коду. При цьому, зазначають правильний VIN: НОМЕР_1 . Також зазначено, що вартість транспортного засобу в фактурі від 23 грудня 2019 року VAT NR 087/12/2019 вказана без ПДВ, згідно з директивою ЄС про експорт, а вартість транспортного засобу вказана у фактурі №01216/S/11/19 від 29 листопада 2019 року становить 5592,90 PLZ, сума ПДВ (VAT) становить 1286,37 PLZ, разом з ПДВ 6879,27 PLZ. Товар обліковується на підприємстві по вартості без суми ПДВ, i продається на експорт з Республіки Польща без ПДВ. Також у довідці вказана залишкова/балансова вартість автомобіля станом на 23 грудня 2019 року, а саме: 1310 Євро - без ПДВ (а.с.47).
08 січня 2020 року представником декларанта направлену відповідачу виправлену довідку експерта №03/01/15 від 03 січня 2020 року та лист експерта про помилку б/н від 08 січня 2020 року (а.с.48 зворот, а.с.99).
Листом від 08 січня 2020 року експерт ОСОБА_3 інформує про допущення помилки в графі "Інше" в довідці №03/01/15 від 03 січня 2020 року виданій ОСОБА_1 та зазначає, що правильно читати: "Інше: Присутнє додаткове обладнання (тентовий, гідро-борт) (а.с.49).
Згідно з довідкою експерта №03.01.2015 (виправлена) від 03 січня 2020 року належний ОСОБА_1 автомобіль RENAULT MASTER, VIN НОМЕР_1 , модельний та календарний рік - 2015, категорія транспортного засобу - М1, тип двигуна - дизель, об'єм/ потужність двигуна (см.куб/кВт) - 2299, тип кузова - вантажний, кількість місць для сидіння-3, колісна формула - 4х2, призначення - для використання по дорогах загального користування, власна маса ТЗ, кг - 2510, країна походження - Франція, показник лічильника одометра - 509138 км. Також з довідки вбачається, що на вказаному автомобілі присутнє додаткове обладнання (тентовий, гідро-борт) та пошкоджено праве та ліве дзеркало заднього виду, забруднені та пошкодженні оббивка салону та дверних карт, забруднені сидіння водія та пасажира, сліди підтікання мастила з патрубків системи турбонадуву, скол на вітровому склі. На приборній панелі є світлові індикатори, що свідчать про несправність: системи АBS та ESP, гальмівної системи, системи запалювання паливної суміші. Відповідно до документів експортера (iнвойс №08712/12/2019 від 23 грудня 2019 року) потребує ремонту гідро-борт, потребує заміни сажовий фільтр, турбіна та паливний фільтр (а.с.51).
Митний орган за результатами розгляду поданої митної декларації №UA204020/2020/200039 та доданих до неї документів відмовив у митному оформленні (випуску) товарів, про що було зазначено у картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204000/2020/00009. Відповідно до цієї картки відмови, митна вартість товару не може бути визнана за вартістю, визначеною декларантом щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку з: встановленими неточностями при проведенні контролю правильності визначення митної вартості товару та у зв'язку із неподанням декларантом усіх додаткових документів, витребуваних органом доходів і зборів, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.3 ст.53 МК України (а.с.53).
У зв'язку з наведеним Поліською митницею Державної митної служби України здійснено коригування митної вартості транспортного засобу та прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від 08 січня 2020 року №UA204000/2020/000008/1 (а.с.11-12).
У вказаному рішенні зазначено, що при проведенні контролю визначення митної вартості товару, відповідно до ст.54 МК України, виявлено окремі неточності, а саме:
1. до митного оформлення подано: рахунок-фактура (купча) від 23 грудня 2019 року №087/12/2019 та фактуру від 23 грудня 2019 року VAT NR 087/12/19, що виставлені продавцем КТЗ фірмою DAREX S. Chachulski D. Chachulski Spolka Jawna /"DAREX S.J."/ для покупця ОСОБА_1 на вартість 1410 EUR (вартість у польських злотих за курсом на дату конвертації 6007,16 PLN). Також до митного оформлення надано фактуру VAT від 29 листопада 2019 року №01216/S/11/19, виставлену третьою стороною фірмою Millenium Leasing sp. z.o.o. для продавця DAREX S.Chachulski D.Chachulski Spolka Jawna на вартість у польських злотих 6879,27 PLN.
При цьому, зауважено, що вартість за фактурою від 29 листопада 2019 року №01216/S/11/19, що виставлена третьою стороною, перевищує вартість за фактурою, виставленою безпосередньо продавцем товару для остаточного покупця (імпортера) КТЗ. У купчій зазначено пошкодження транспортного засобу, однак такі до графи 31 МД не заявлено. Такі пошкодження не відповідають пошкодженням КТЗ зафіксованим в акті фізичного огляду товару від 02 січня 2020 року у місці прибуття транспортного засобу. Актом при перетині митного кордону від 25 грудня 2019 року №UA205020/2019/101548 взагалі будь-які пошкодження не зафіксовано. У даному акті митного огляду зафіксовано пробіг КТЗ в 508893 км. При цьому у Купчій зазначено пробіг 508300 км.;
2. у купчій та фактурі від 23 грудня 2019 року VAT NR 087/12/2019 зазначено умови оплати готівкою у термін до 23 грудня 2019 року. У фактурі від 23 грудня 2019 року VAT NR 087/12/2019 зазначено також реквізити банку (назва банку, рахунок, тощо). Фактурою від третьої особи від 29 листопада 2019 року №01216/S/11/19 передбачена оплата на день її виставлення.
Враховуючи той факт, що товар придбано фізичною особою у юридичної на підставі зазначених документів, всупереч положенням ст.368 МК України декларантом при поданні МД до митного оформлення не надано документів, що свідчили б про факт оплати товару (чеки, касові документи, банківські платіжні документи, тощо);
3. до митного оформлення надано документ від продавця, що позиціонується декларантом як бухгалтерська довідка про балансову вартість від 23 грудня 2019 року, на вартість КТЗ в сумі 1310 EUR подана як українською, так і польською мовами. Однак, ні зазначені у ній реквізити VIN-коду транспортного засобу, ні вартість (за українською версією документу) не відповідають заявленим відомостям про це згідно вищезазначених комерційних фінансових документів на придбання товару. За польською версією документу не відповідає лише вартість товару. Також даний документ не містить відпускної ціни товару, що не може бути розглянутий як виписка з бухгалтерської документації щодо формування відпускної ціни товару. 03 січня 2020 року від продавця надано лист про помилку щодо номеру VIN-коду при оформленні бухгалтерської довідки від 03 січня 2020 року на балансову вартість транспортного засобу, що була складена українською мовою, однак, виправний фінансовий документ при цьому не надано. Даним листом також зазначено, що вартість КТЗ за фактурою від 23 грудня 2019 року VAT NR 087/12/2019 становить 1410 EUR і вказана без ПДВ. При цьому, згідно з цим документом балансова вартість на дату продажу становить 1310 EUR, також без врахування ПДВ;
4. до митного оформлення надано довідку експерта від 03 січня 2020 року №03/01/15, якою встановлено додаткове обладнання КТЗ: тент, гідро-борт, ізотермічна буда, холодильне обладнання. Згодом декларантом надано лист експортера від 08 січня 2020 року про помилку в Довідці щодо комплектації КТЗ ізотермічною будою та холодильним обладнанням, а також виправлену саму Довідку. При цьому вартісні характеристики оцінюваного КТЗ даною довідкою не встановлені.
Зазначено про те, що вказані обставини свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно умов придбання транспортного засобу, в тому числі і стосовно розміру фактично сплачених коштів за імпортований транспортний засіб.
Крім того, у рішенні митного органу зазначено, що не надані усі додаткові документи, витребувані митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 та у відповідності до ч.5 ст.54 МК України, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митниця має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями ст.17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994 року.
Також в оскаржуваному рішенні вказано, що заявлена декларантом митна вартість може бути визнана митницею за умови надання підтвердження інформації щодо числових значень складових митної вартості, яка міститься у документах, поданих разом з митною декларацією.
Не погоджуючись з зазначеними карткою відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішенням про коригування митної вартості товарів Поліської митниці Державної митної служби України, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо транспортного засобу, який імпортується, та не встановлено жодних інших обставин, визначених ч.1 ст.58 МК України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за ціною договору, а тому рішення про коригування митної вартості товарів від 08 січня 2020 року UA№204000/2020/000008/1 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204000/2020/0000904 є протиправними та підлягають скасуванню.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильними, законними та обґрунтованими, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.
Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до ст.49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із ч.1 ст.51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Ст.57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (ч.2 ст.52 МК України).
Відповідно до ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій ст.52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2 ст.53 МК України).
Ч.1, 2 ст.54 МК України передбачає, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 цього Кодексу.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з ч.5 ст.54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у встановлених випадках, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені форми митного контролю.
Ч.3 ст.53 МК України передбачає, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
З вищенаведеного вбачається, що орган доходів і зборів досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості. Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у ч.3 ст.53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.
Разом з тим, ч.5 ст.53 МК України передбачає, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Колегія суддів не ставить під сумнів право органу доходів і зборів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів (ч.5 ст.54 МК України), проте вважає, що при цьому він має довести підстави застосування норм ч.3 ст.53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознаки підробки або відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як вбачається з матеріалів справи, декларантом для митного оформлення транспортного засобу RENAULT MASTER, 2015 року випуску, VIN - НОМЕР_1 , подано митному органу такі документи: рахунок-фактуру (інвойс) №01216/S/11/19 від 29 листопада 2019 року (а.с.35, 103), рахунок-фактуру (інвойс) №087/12/2019 від 23 грудня 2019 року (а.с.33, 104, 126-127), рахунок-фактуру (інвойс) NR087/12/2019 від 23 грудня 2019 року (а.с.32, 102, 123-124), митну декларацію №UA209030/2019/32 від 20 грудня 2019 року (а.с.31), митну декларацію від 25 грудня 2019 року (а.с.37), акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA 205020/2019/101548 від 25 грудня 2019 року (а.с.38, 93-94), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 29 грудня 2015 року (а.с.34, 136-138), договір про надання послуг митного брокера 23/12/19-КН/Ф від 23 грудня 2019 року, інформацію про позитивні результати державних видів контролю при застосування Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами №5006273 від 25 грудня 2019 року, декларацію-інвойс, складену експортером, якщо фактура вартість партії не перевищує 6000 євро №087/12/2019 від 23 грудня 2019 року, паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 від 04 червня 1997 року (а.с.26), акт про проведення фізичного огляду товарів та інших предметів від 02 січня 2019 року (а.с.44), бухгалтерську довідку про балансову вартість від 23 грудня 2019 року (а.с.43, 95-96), фото транспортного засобу, платіжне доручення, що підтверджує сплату митних та інших платежів №ПН964557 від 19 грудня 2019 року (а.с.30), заяву підприємства, подання якої передує митному оформленню товарів і транспортних засобів від 02 січня 2020 року, копію митної декларації країни відправлення №19PL361010E1228635 від 23 грудня 2019 року (а.с.36, 100-101, 129-130, 132-134), митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів №UA204020/2020/200039 від 02 січня 2020 року (а.с.41-42, 92), лист декларанта від 08 січня 2020 року (а.с.49).
Під час здійснення контролю визначення митної вартості товару згідно зі ст.54 МК України митним органом виявлено окремі неточності, зокрема те, що вартість транспортного засобу за фактурою від 29 листопада 2019 року №01216/S/11/19, що виставлена третьою стороною, перевищує вартість за фактурою, виставленою безпосередньо продавцем товару для остаточного покупця (імпортера) КТЗ.
Разом з тим, відповідно до фактури VAT від 29 листопада 2019 року №01216/S/11/19 виставленої Millenium Leasing sp. z.o.o. для. покупця DAREX S.Chachulski D.Chachulski Spolka Jawna вартість вантажного транспортного засобу RENAULT MASTER, реєстраційний номер НОМЕР_4 , НОМЕР_1 , рік виробництва- 2015, становить 6879,27 злотих (а.с.35).
Згідно з фактурою VAT NR 087/12/19 від 23 грудня 2019 року DAREX S.Chachulski D.Chachulski Spolka Jawna продає для ОСОБА_1 RENAULT MASTER, ємність двигуна 2299 см. куб., 2015 року випуску, номер кузова (шасі, рами): НОМЕР_1 , пробіг 508300 км вартістю 1410 евро. Спосіб оплати - оплата готівкою. Крім того, зазначено, що позивачем сплачено 1410,00 євро (а.с.32).
Крім того, вартість транспортного засобу в сумі 1410,00 євро підтверджується рахунком-фактурою (купчою) №087/12/2019 від 23 грудня 2019 року (а.с.33).
Також судом встановлено, що згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 власником транспортного засобу RENAULT MASTER,VIN - НОМЕР_1 є Millenium Leasing sp. z.o.o. (a.c.34).
У зв'язку з цим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що фактура VAT від 29 листопада 2019 року №01216/S/11/19 виставлена Millenium Leasing sp. z.o.o. для покупця DAREX S.Chachulski D.Chachulski Spolka Jawna, подана позивачем до митного оформлення підтверджує право володіння і розпорядження транспортним засобом RENAULT MASTER, однак вказана фактура не може підтверджувати вартість транспортного засобу проданого DAREX S.Chachulski D.Chachulski Spolka Jawna позивачу.
Також митний орган у рішенні про коригування митної вартості товару покликається на розбіжності пробігу транспортного засобу, а саме: відповідно до акта митного огляду при перетині кордону від 25 грудня 2019 року №UA205020/2019/101548 пробіг становить 508893 км, а згідно з рахунком-фактурою (купча) від 23 грудня 2019 року №087/12/2019 пробіг - 508300 км.
Однак такі доводи митного органу не мають належного обґрунтування, оскільки відмінність (різниця) показів одометра, яка зазначена в акті проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 25 грудня 2019 року №UA205020/2019/101548 та в рахунку-фактурі (купчі) №087/12/2019 від 23 грудня 2019 року відповідає відстані, яку пройшов автомобіль від місця розташування продавця до м. Рівне.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що більша згідно з показами одометра на 593 км відстань, пройдена автомобілем, не могла бути підставою для коригування відповідачем митної вартості транспортного засобу саме в сторону збільшення ціни.
Щодо доводів апелянта про те, що декларантом не будо надано касових або товарних чеків, ярликів, інших документів роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості імпортованого транспортного засобу, то такі є безпідставними, оскільки оплата за транспортний засіб здійснена готівкою, що підтверджується фактурою VAT NR 087/12/19 від 23 грудня 2019 року, яку було надано до митного оформлення (а.с.32).
Водночас, колегія суддів звертає увагу, що до митного оформлення надано довідку про балансову вартість вантажного автомобіля б.н. від 23 грудня 2019 року.
Крім того, DAREX Stanislav Chachulski Dariusz Chachulski Sp.j листом від 03 січня 2020 року повідомив, що при митному оформленні бухгалтерської довідки про балансову вартість вантажного автомобіля від 23 грудня 2019 року б/н, складену українською мовою, було допущено технічну помилку у номері він-коду, при цьому, зазначено правильний VIN: НОМЕР_1 . Разом з тим, помилкове зазначення VIN коду не випливає на вартість транспортного засобу.
Також, як вбачається з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару, вартість ідентичних за характеристиками автомобілів коливається у межах від 4160,00 євро до 7350,00 євро.
Однак відповідачем не надано суду доказів того, що при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів UA№204000/2020/000008/1 від 08 січня 2020 року, ним було враховано стан імпортованого позивачем транспортного засобу (коплектацію, технічний стан, пробіг автомобіля) у порівнянні з транспортними засобами, ціна яких була врахована при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів.
Зокрема, митний орган, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем автомобіля, не вказав, яким чином митна вартість автомобіля визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості, що вказує на порушення відповідачем ч.2 ст.55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що декларантом на підтвердження митної вартості ввезеного ним транспортного засобу подано пакет документів, який у повній мірі підтверджує заявлену митну вартість автомобіля.
Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, оскільки позивач під час митного оформлення надав необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість транспортного засобу за заявленою ціною, водночас митниця не довела наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості імпортованого транспортного засобу, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого товару та протиправність оскаржуваного рішення про таке коригування, а також картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у
справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно зі ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч.2 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Згідно з ч.3 ст.30 цього Закону при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З урахуванням зазначеного вище, гонорар адвоката за представництво інтересів в суді та надання правничої допомоги повинен включати в себе витрати щодо підготовки справи до розгляду, збору доказів, тощо.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесення витрат на правову допомогу представником позивача надано такі документи: виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 22 березня 2019 року серії PH №1597, посвідчення адвоката України від 22 березня 2019 року, квитанції про сплату витрат за надання правничих послуг згідно з договором №21 в загальній сумі 9000 грн, договір про надання правничої допомоги від 10 січня 2020 року №21, додаток №1 до договору про надання правничої допомоги від 10 січня 2020 року №21, ордер про надання правової допомоги серії РН-889 №21 від 14 січня 2020 року, акт виконаних робіт від 07 квітня 2020 року, додаток №2 до Договору про надання правничої допомоги від 10 січня 2020 року №21.
Згідно з актом виконаних робіт від 07 квітня 2020 року на виконання умов договору адвокатом затрачено 18 годин робочого часу, а саме: ознайомлення з матеріалами справи 4 год., правовий аналіз спору 2 год., написання та формування позовної заяви з додатками 9 год., ознайомлення з відзивом та написання відповіді на відзив 2 год., особиста участь у судовому засіданні 1 год. Загальна вартість наданих адвокатом послуг становить 9000 грн.
Разом з тим, оскільки судове засідання 07 квітня 2020 року проводилося у відсутності учасників справи, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість витрат на професійну правову допомогу в частині оплати послуг адвоката за участь в судовому засіданні (1 год.), у зв'язку з чим зменшив розмір таких витрат з 9000 грн до 8500 грн.
Колегія суддів, враховуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність достатніх правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу саме у розмірі 8500 грн, оскільки понесення таких витрат підтверджується наданими представником позивача документами.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу представником позивача заявлено клопотання про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги у суді апеляційної інстанції, у розмірі 4000 грн.
На підтвердження надання правничих послуг представником позивача долучено акт виконаних робіт від 11 серпня 2020 року, з якого вбачається, що на ознайомлення з текстом апеляційної скарги та аналізу тексту оскаржуваного рішення на предмет його незаконності адвокатом було затрачено 2 год., на правовий аналіз апеляційної скарги - 1 год., на написання та формування відзиву на апеляційну скаргу з додатками - 5 год.
Згідно з рахунком-фактурою №9 від 11 серпня 2020 року ОСОБА_1 за правову допомогу надану адвокатом з 10 серпня 2020 року по 11 серпня 2020 року відповідно до договору про надання правничої допомоги від 10 січня 2020 року №21 сплатив 4000 грн.
Поданий представником позивача відзив на апеляційну скаргу свідчить про проведену адвокатом роботу, а доводи цього відзиву були оцінені та враховані при постановленні судового рішення за результатами апеляційного перегляду справи.
Тому, враховуючи складність справи, обсяг та якість виконаних адвокатом робіт, витрачений час, значення цієї справи для особи, яка є іншою стороною у справі, колегія суддів вважає обґрунтованими, співмірними та підтвердженими належними доказами понесені позивачем витрати на правничу допомогу, що є підставою для стягнення таких витрат на користь позивача з відповідача.
Керуючись ст. 139, 229, 242, 243, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Поліської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 травня 2020 року у справі №460/216/20- без змін.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПНПП НОМЕР_5 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Поліської митниці Держмитслужби (вул. Соборна, 104, м.Рівне, 33028, ЄДРПОУ 43350097) витрати на правничу допомогу, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, у розмірі 4000 (чотири тисячі) грн 00 коп.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п.2 ч.5 ст.328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя О. І. Мікула
Судді В. Я. Качмар
А. Р. Курилець
Повне судове рішення складено 28 вересня 2020 року.