22 вересня 2020 рокуЛьвівСправа № 380/3942/20 пров. № А/857/8715/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кузьмича С. М.,
суддів Глушка І.В., Улицького В.З.,
за участю секретаря Мельничук Б.Б.,
представника відповідача Ган Х.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 08 липня 2020 року (постановлену головуючим - суддею Коморний О.І., у м. Львові) про закриття провадження у справі № 380/3942/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди,
Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідачів в якому просить:
визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 , пенсії за період з 01.03.2018 по 28.02.2019 протиправною та зобов'язати виплатити ОСОБА_1 пенсію за період з 01.03.2018 по 28.02.2019 у сумі 98494, 32 грн однією сумою у 2020 році;
стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 60000 грн;
стягнути з відповідачів витрати на правову допомогу на користь ОСОБА_1 у сумі 3000 грн.
01.07.2020 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, через канцелярію суду подало клопотання про закриття провадження у справі.
Клопотання про закриття провадження мотивоване тим, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15.11.2018 у справі № 1340/3756/18 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області - задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо припинення та невиплати пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2018. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області поновити нарахування та виплату пенсії з 01.03.2018 та сплатити заборгованість за весь час затримки ОСОБА_1 . Вказує, що виходячи із позовних вимог, зазначених у позовній заяві від 18.05.2020 та позовних вимог, викладених у позовній заяві від 01.08.2018 по справі № 1340/3756/18, рішення у якій набрало законної сили, фактично є тотожніми, тому вважає провадження у справі № 380/3942/20 підлягає закриттю. Крім цього, зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства. Вважає, що виходячи з положень ст. 21 КАС України, позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягатимуть розгляду в порядку цивільного судочинства.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 08.07.2020 заяву Головного управління Пенсійного Фонду України у Львівській області про закриття провадження у справі - задоволено. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, зобов'язання вчинити дії Міністерство юстиції, стягнення моральної шкоди - закрито.
Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що заявлені у позовній заяві вимоги не можуть бути предметом нового публічно-правового спору та розглядатися адміністративним судом у порядку іншого (нового) позовного провадження, оскільки спірні правовідносини стосуються невиконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.11.2018 у справі № 1340/3756/18, а тому провадження у справі підлягає закриттю, оскільки такий спір не може бути вирішений в жодній юрисдикції. Крім цього суд зазначив, що позивач жодним чином не позбавлений судового захисту, але не у порядку позовного провадження, а в порядку розгляду судом, який вирішив спір, процесуальних питань, пов'язаних з виконанням судового рішення від 15.11.2018 в адміністративній справі № 1340/3756/18.
Вказану ухвалу в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального права з неповним з'ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15.11.2018 було вирішено питання , щодо поновлення та виплати пенсії за весь час затримки пенсії, яке було прийняте з підстав неправомірності самого факту припинення виплати пенсії. Даний ж позов стосується неправомірності дій відповідача щодо невиплати пенсійних виплат за минулий час. Тобто ці позови стосуються правовідносин, що виникли у зв'язку з різними юридичними подіями.
В судовому засіданні представник відповідача заперечив щодо задоволення апеляційної скарги та надав пояснення. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Інші особи в судове засідання на виклик суду не з'явилися, явку уповноваженої особи не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені, що не перешкоджає розгляду справи за його відсутності згідно з ч. 2 ст. 313 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.
Як слідує з матеріалів справи, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15.11.2018 у справі №1340/3756/18 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо припинення та невиплати пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2018. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області поновити нарахування та виплату пенсії з 01.03.2018 та сплатити заборгованість за весь час затримки ОСОБА_1 .
Щодо примусового виконання виконавчого листа № 1340/3756/18 виданого 20.02.2019 про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області поновити нарахування та виплату пенсії з 01.03.2018 та сплатити заборгованість за весь час затримки ОСОБА_1 , головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління Юстиції у Львівській області 25.03.2019 відкрито виконавче провадження ВП № 58680827.
Разом з цим, згідно листа Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 12.04.2019 № 1471/Д-20/07.05-06 ОСОБА_1 слідує, що відповідно до проведеного перерахунку нарахована доплата за період з 01.03.2018 по 28.02.2019 становить 98494 грн 32 коп. Одночасно повідомлено, що Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 25.04.2018 № 335 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365», якою передбачено, що суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період облікуються в органі, що здійснює соціальні виплати та будуть виплачуватися на умовах окремого порядку після його прийняття.
Позивач, вважаючи бездіяльність відповідача щодо виконання рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15.11.2018 у справі №1340/3756/18 протиправною, звернувся до суду з цим позовом з метою захисту свого порушеного права.
Проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про правильне застосування норм матеріального та процесуального права та повне з'ясування обставин справи судом першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Згідно ч. 2 ст. 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Положеннями ст. 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, до яких належать, зокрема, зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення тощо.
Крім цього, приписами ч. 1 ст. 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Відтак, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
У постанові від 22.08.2019 у справі № 522/10140/17 Верховний Суд підкреслив, що зазначені правові норми КАС України (зміст яких фактично не змінився після 15.12.2017), мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Як зазначив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що позивач звертаючись із позовною вимогою у даній справі про визнання бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 , пенсії за період з 01.03.2018 по 28.02.2019 протиправною, фактично оскаржує бездіяльність відповідача по невиконанню рішення суду від 15.11.2018 у справі № 1340/3756/18, яким вже визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо припинення та невиплати пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2018 .
Також вимога позивача зобов'язати виплатити ОСОБА_1 пенсію за період з 01.03.2018 по 28.02.2019 у сумі 98494 грн 32 коп. однією сумою у 2020 році фактично є вимогою позивача зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області виконати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.11.2018 у справі №1 340/3756/18, яким задоволено позов позивача та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області поновити нарахування та виплату пенсії з 01.03.2018 та сплатити заборгованість за весь час затримки ОСОБА_1 .
Тобто період з 01.03.2018 по 28.02.2019 охоплюється рішенням суду від 15.11.2018 у справі № 1340/3756/18, так як суд зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області поновити нарахування та виплату пенсії з 01.03.2018 та сплатити заборгованість за весь час затримки ОСОБА_1 .
Викладене, у свою чергу, свідчить, що за своєю суттю даний спір виник у зв'язку з неналежним, на переконання позивача, виконанням Головним управлінням пенсійного фонду України у Львівській області рішення суду у справі № 1340/3756/18.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
З огляду на наведене вище, колегія суддів вважає, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення в іншій справі, суд не може зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконання судового рішення являє собою завершальну стадію судового провадження.
Аналогічна за змістом правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі № 686/23317/13-а, від 06.02.2019 року у справі № 816/2016/17.
Як вже було неодноразово згадано вище, зі змісту предмету спору у цій справі вбачається, що він фактично спрямований на виконання іншого судового рішення, а саме рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.11.2018 року по справі № 1340/3756/18.
Отже, позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом подання позову про визнання протиправними дій, фактично вчинених на виконання рішення суду. Разом з цим, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення, що, в силу вже згаданих приписів ст. ст. 382, 383 КАС України пов'язує наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Відтак, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку ст. 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред'являти новий адміністративний позов.
Таким чином, на переконання судової колегії, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються, оскільки підлягають розгляду у порядку ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
Викладеним, у свою чергу, спростовується посилання апелянта на те, що із постановленням оскаржуваної ухвали суд першої інстанції не правильно з'ясував зміст правовідносин між сторонами, предмет і підстави пред'явленого позову, адже навпаки, суд першої інстанції з дотриманням норм чинного законодавства вказав ОСОБА_1 на правильний спосіб захисту порушених, на переконання позивача, прав останнього.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України провадження в справі закривається, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Отже, оскільки є таке, що набрало законної сили рішення суду з того самого спору і між тими самим сторонами, то наявні підстави для закриття провадження у справі згідно п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України, на що було вірно вказано судом першої інстанції.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З огляду на встановлене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та у відповідності до норм КАС України закрив провадження у справі.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.
Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 229, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 08 липня 2020 року про закриття провадження у справі № 380/3942/20 - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. М. Кузьмич
судді І. В. Глушко
В. З. Улицький
Повне судове рішення складено 28 вересня 2020 року