22 вересня 2020 рокуЛьвівСправа № 300/703/20 пров. № А/857/8061/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Заверухи О.Б.,
суддів Большакової О.О., Кушнерика М.П.,
за участю секретаря судового засідання Михальської М.Р.,
представника позивача Малети А.І.,
представника відповідача Лещак Н.І.,
розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 червня 2020 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» до Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Долинської міської ради Івано-Франківської області про визнання протиправним та скасування припису,-
суддя (судді) в суді першої інстанції - Микитюк Р.В.,
час ухвалення рішення - 16:42:40,
місце ухвалення рішення - м. Івано-Франківськ,
дата складання повного тексту рішення - 12 червня 2020 року,
30 березня 2020 року Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» звернулося в суд з адміністративним позовом до Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Долинської міської ради Івано-Франківської області, в якому просило визнати протиправним та скасувати припис від 03 березня 2020 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідно до припису позивача зобов'язано в місячний термін усунути порушення шляхом отримання права власності чи користування земельною ділянкою або договору суперфіцію відповідно до п. 5 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року №466 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2015 року №747), або привести земельну ділянку до попереднього стану. Вважає, що припис прийнятий відповідачем незаконно, безпідставно, упереджено та необ'єктивно, за відсутності події і складу порушення у сфері містобудівної діяльності та в порушення порядку його прийняття.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 червня 2020 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки позивач спершу мав вирішити питання щодо отримання земельної ділянки у користування (продовження договору оренди), після чого проводити роботи на об'єкті «Реконструкція ГЗНіГ №2. Коригування», то припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 03 березня 2020 року винесений в порядку та у спосіб, передбачений чинним законодавством.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що відповідно до договору оренди земельної ділянки № 4-1/78-ОР/918/05-ОР від 01 липня 2005 року, який є документом, що посвідчує право користування земельною ділянкою, укладеного з Долинською міською радою, позивач орендував земельну ділянку кадастровий номер № 2622010100:01:029:0002 площею 53,1685 га для обслуговування об'єктів нерухомого майна, в тому числі і ГЗНіГ № 2, що є об'єктом «Реконструкція ГЗНіГ № 2. Коригування». З Акту перевірки та Припису слідує, що перевірка щодо виконання будівельних робіт позивачем до отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, тобто до 01 липня 2005 року, відповідачем не здійснювалась. 06 березня 2015 року позивачем отримано декларацію на право виконання будівельних робіт по об'єкту «Реконструкція ГЗНіГ № 2. Коригування», яка була, є і залишається чинною. Виконання позивачем будівельних робіт із реконструкції ГЗНіГ № 2 розпочалось 02 квітня 2015 року, тобто після наявності та чинності Договору оренди від 01 липня 2005 року та отримання 06 березня 2015 року декларації на право виконання будівельних робіт, в той час коли абз. 1 п. 5 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466, яку нібито порушено позивачем, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2015 року № 747, ще не існувало.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено, що з 12 листопада 2017 року по сьогоднішній день ПАТ «Укрнафта» не отримало право користування земельною ділянкою, тому у нього відсутнє право на забудову земельної ділянки в розумінні п. 4 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», оскільки останній не виступає ані власником земельної ділянки, ані її користувачем. За три роки НГВУ «Долинанафтогаз», яка є стороною у договорі оренди, жодного разу не зверталось до Долинської міської ради з метою продовження договору оренди земельної ділянки загальною площею 53,1685 га, кадастровий номер № 2622010100:01:029:0002.
В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав, в своїх поясненнях покликався на доводи в ній викладені.
Представник відповідача щодо апеляційної скарги заперечив, просив залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, 03 березня 2020 року провідним спеціалістом відділу державного архітектурно-будівельного контролю Долинської міської ради Івано-Франківської області, згідно наказу відділу державного архітектурно-будівельного контролю Долинської міської ради за №133/05/20 від 10 лютого 2020 рок (том 1, а.с.123) та направлення №125/06/20 від 10 лютого 2020 року(том 1, а.с.122), на підставі абзацу восьмого пункту 7 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою КМУ від 23 травня 2011 року №553 проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил на об'єкті: Реконструкція ГЗНіГ №2. Коригування"; 77500, Івано-Франківська область, Долинський район, м. Долина, вул. Технічна, б/н, про що складено Акт за №127/9/2020 (том 1, а.с.125-134).
Згідно вищезазначеного Акта перевірки, встановлено порушення абз. 1 п. 5 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою КМУ від 13 квітня 2011 року №466 (в редакції постанови КМУ від 26 серпня 2015 року №747) і пункту 7.2 ДБН А.3.1-5 2016 "Організація будівельного виробництва", зокрема: в період з грудня 2017 до січня 2019 виконувалися будівельні роботи без набуття права власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію (том 1, а.с.125-134). Позапланова перевірка на об'єкті будівництва проводилась у присутності уповноваженої особи НГВУ «Долинанафтогаз» ПАТ «Укрнафта» - ОСОБА_1.
Посадовою особою відповідача 19 лютого 2020 року вручено ОСОБА_1 копію направлення для проведення планового (позапланового) заходу від 10 лютого 2020 року №125/06/20 та копію звернення юридичної особи, що стало підставою для проведення державного архітектурно-будівельного заходу. Даний факт засвідчується підписом уповноваженої особи на копії направлення (том 1, а.с.122).
12 березня 2020 року позивачем на адресу Долинської міської ради подано заперечення до акту від 03 березня 2020 року №127/9/2020 за вих. №01/01/11/07/01/01-02/02/121, а також 17 березня 2020 року подано пояснення і зауваження щодо змісту протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 03 березня 2020 року за вих. №01/01/11/07/01/01-02/02/123 (том 1, а.с.145-148).
Відповідно до ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» відповідачем складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 03 березня 2020 року про те, що суб'єктом містобудування здійснено порушення абз. 1 п. 5 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою КМУ від 13 квітня 2011 року №466 (в редакції постанови КМУ від 26 серпня 2015 року №747) і пункту 7.2 ДБН А.3.1-5 2016 «Організація будівельного виробництва» (том 1, а.с.136-137).
17 березня 2020 року позивачем на адресу Долинської міської ради подано клопотання про закриття провадження у справі про правопорушення у сфері містобудівної діяльності за вих. №01/01/11/07/01/01-02/02/124 (том 1, а.с.150-151).
У зв'язку з виявленими порушеннями провідним спеціалістом відділу державного архітектурно-будівельного контролю Долинської міської ради, винесено оскаржуваний припис від 03 березня 2020 року, яким позивача зобов'язано усунути виявлені порушення в термін 1 місяць шляхом отримання права власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію відповідно до п. 5 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затверджених постановою КМУ від 13 квітня 2011 року №466 (в редакції постанови КМУ від 26 серпня 2015 року №747) або привести земельну ділянку до попереднього стану (а.с.135). На час завершення перевірки уповноважена особа суб'єкта містобудування відмовилась від отримання документів, що складені за результатами проведення останньої: акт перевірки, протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.
Зазначені документи направлені на адресу позивача рекомендованим листом від 03 березня 2020 року за штриховим ідентифікатором №7750306288509 (том 1, а.с.141-142).
Крім того, 17 березня 2020 року начальником відділу державного архітектурно-будівельного контролю Долинської міської ради Івано-Франківської області винесено постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності за №01/2020Ф/232/05-13/18в, якою визнано ПАТ «Укрнафта» НГВУ Долинанафтогаз» винним у вчиненні правопорушення, передбаченого п. 8 ч. 3 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та застосовано стягнення у вигляді штрафу в розмірі 94590,00 грн (том 1, а.с.152-153).
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з обгрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно із ст. 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 877-V) державний нагляд (контроль) - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, в межах повноважень, передбачених законом щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом (абзац третій статті 1 цього ж Закону).
Відповідно до ст. 3 Закону № 877-V державного нагляду (контролю) здійснюється за принципами: пріоритетності безпеки у питаннях життя і здоров'я людини, функціонування і розвитку суспільства, середовища проживання і життєдіяльності перед будь-якими іншими інтересами і цілями у сфері господарської діяльності; об'єктивності та неупередженості здійснення державного нагляду (контролю), неприпустимості проведення перевірок суб'єктів господарювання за анонімними та іншими безпідставними заявами, а також невідворотності відповідальності осіб за подання таких заяв; здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом; неприпустимості дублювання повноважень органів державного нагляду (контролю) та неприпустимості здійснення заходів державного нагляду (контролю) різними органами державного нагляду (контролю) з одного й того самого питання; орієнтованості державного нагляду (контролю) на запобігання правопорушенням у сфері господарської діяльності; недопущення встановлення планових показників чи будь-якого іншого планування щодо притягнення суб'єктів господарювання до відповідальності та застосування до них санкцій; здійснення державного нагляду (контролю) на основі принципу оцінки ризиків та доцільності.
Статтею 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об'єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.
Порядок виконання підготовчих та будівельних робіт, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466 (далі - Порядок), визначає механізм набуття права на виконання підготовчих та будівельних робіт (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п. 5 Порядку будівельні роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію та: - подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1) та об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта; - видачі замовнику дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля відповідно до Закону України «Про оцінку впливу на довкілля».
Судом першої інстанції встановлено, що 06 лютого 2020 року до виконавчого комітету Долинської міської ради надійшло звернення Громадської організації «Центр підтримки та розвитку реформ» №04-02/2020 від 05 лютого 2020 року стосовно проведення перевірки щодо законності виконання будівельних робіт (отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію, здійснення авторського та технічного нагляду, наявної проектної документації, затвердженої в установленому законом порядку, ведення виконавчої документації відповідно до будівельних норм, стандартів і правил, а також перевірки законності експлуатації об'єкта будівництва: «Реконструкція ГЗНіГ №2. Коригування», Наказ №133/05/20 «Про проведення позапланової перевірки» видано відповідачем, в тому числі, й у відповідності до обставин викладених в зверненні листі Громадської організації «Центр підтримки та розвитку реформ» №04-02/2020 від 05 лютого 2020 року(а.с.123-124).
Матеріалами справи підтверджується, що земельна ділянка, на якій виконувались будівельні роботи, використовувалась НГВУ «Долинанафтогаз» ПАТ «Укрнафта» на підставі договору оренди земельної ділянки №4-1/78-ОР/918/05-ОР від 01 липня 2005 року, що є документом, який посвідчує право користування земельною ділянкою та, яка зазначена в декларації про початок виконання будівельних робіт №ІФ083150650112 від 06 березня 2018 року (далі - Декларації) (т.1 а.с.162-163). Вказаний договір укладений 14 січня 2005 року терміном на 10 років, державна реєстрація якого здійснена 14 липня 2005 року.
Проте, під час перевірки встановлено, що суб'єкт містобудування виконував будівельні роботи в період з грудня 2017 до січня 2019 без належно оформленого права користування земельною ділянкою.
Як зазначено вище, механізм набуття права на виконання підготовчих та будівельних робіт визначає Порядок від 13 квітня 2011 року № 466, відповідно до якого будівельні роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію та: - подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1) та об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта; - видачі замовнику дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля відповідно до Закону України «Про оцінку впливу на довкілля».
Пунктом 7.2 ДБН А.3.1-5:2016 «Організація будівельного виробництва» встановлено, що будівельні роботи на об'єкті будівництва мають здійснюватися на підставі декларативно-дозвільних документів на їх виконання у відповідності з вимогами законодавства.
Відповідно до ч. 4 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
Згідно із ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до абз. 16 ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне використання земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
За такого правового врегулювання виконувати будівельні роботи замовник має право після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію.
У контексті фактичних обставин цієї справи колегія суддів зазначає, що, дійсно, на час реєстрації суб'єктом містобудування було отримано документ, який посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою або договору суперфіцію - договір оренди земельної ділянки. Проте, в період з грудня 2017 року по січень 2019 року НГВУ «Долинанафтогаз» ПАТ «Укрнафта» виконання будівельних робіт проводилось без отримання документа, який посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою або договору суперфіцію, оскільки договір оренди у спірний період припинив дію та продовжений не був.
Доводи позивача про те, що договір оренди землі є декларативно-дозвільним документом, колегія суддів не бере до уваги, так як чіткий перелік документів, які надають право на виконання будівельних робіт визначено ч. 1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядком виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою КМУ № 466 від 13 квітня 2011 року.
Щодо тверджень позивача про ненадання Долинською міською радою в оренду ПАТ «Укрнафта» земельної ділянки кадастровий номер №2622010100:01:029:0002, яка була об'єктом договору оренди, на якій знаходиться об'єкт перевірки «Реконструкція ГЗНІГ №2. Коригування», колегія суддів зазначає наступне.
З матеріалів справи слідує, що договір оренди земельної ділянки №4-1 укладений між Долинською міською радою та НГВУ «Долинанафтогаз» щодо об'єкта оренди - земельної ділянки кадастровий номер №2622010100:01:029:0002 загальною площею 53,1685 га(т.1 а.с. 37-38, 193-194). Пунктом 7 даного договору передбачено, що після закінчення строку договору, орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію з правом перегляду орендної плати від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Судом першої інстанції встановлено та не заперечується позивачем, що після закінчення дії договору оренди НГВУ «Долинанафтогаз» не зверталось до Долинської міської ради з метою продовження договору оренди земельної ділянки кадастровий номер №2622010100:01:029:0002 загальною площею 53,1685 га. Усі подані заяви (клопотання) суб'єктом містобудування стосувались тільки поділу даної земельної ділянки та виділу потрібної площі, а саме 22,4647 га для обслуговування ГЗНІГ №2.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач звертався до міського голови м. Долина з листами про те, щоб на чергових сесіях міської ради прийняти рішення про надання дозволу на розподіл земельних ділянок площею 53,1685 га., 29,3876 га, 21,0715 га та 47,0733 га, які повернуті з оренди та виготовлення нової технічної документації на земельні ділянки площею 22,4647 га, 23.1036, га, 12,7991 га та 19,1975 га, однак отримано відповідь, що при голосуванні воно не отримало необхідної кількості голосів для прийняття рішення по задоволенню клопотання позивача(т.1 а.с.43-56).
Враховуючи те, що 12 листопада 2017 року по даний час позивачем не отримано право користування земельною ділянкою, то вірним є висновок суду першої інстанції, що у ПАТ «Укрнафта» відсутнє право на забудову земельної ділянки в розумінні п. 4 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», оскільки останній не виступає ані власником земельної ділянки, ані її користувачем.
При цьому, в матеріалах справи міститься постанова про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності №01/2020Ф/232/05-13/18в від 17 березня 2020 року, якою за порушення позивачем п. 8 ч. 3 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» накладено штраф в сумі 94590,00 грн(т.1 а.с.152-153).
Вказана постанова оскаржена позивачем до Івано-Франківського окружного адміністративного суду та на час розгляду справи судом апеляційної інстанції прийнято рішення від 27 серпня 2020 року про відмову у задоволенні позову.
За такого правового врегулювання та обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем при здійсненні робіт на об'єкті «Реконструкція ГЗНіГ №2. Коригування» у період з грудня 2017 року по січень 2019 року було допущено порушення абзацу 1 пункту 5 Порядку та пункту 7.2 ДБН А.3.1-5:2016, а відтак припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 03 березня 2020 року винесений в порядку та у спосіб, передбачений чинним законодавством.
Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст. 243, ст. 287, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 328 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 червня 2020 року у справі № 300/703/20 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя О. Б. Заверуха
судді О. О. Большакова
М. П. Кушнерик
Повне судове рішення складено 28 вересня 2020 року