Справа № 640/14918/19 Суддя (судді) першої інстанції: Клочкова Н.В.
28 вересня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б.,
суддів Собківа Я.М., Черпіцької Л.Т.,
секретаря Суркової Д.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МСК Україна» до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «МСК Україна» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 лютого 2020 року, -
У серпні 2019 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «МСК Україна» (далі - позивач, ТОВ «МСК Україна») звернулось у суд з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 01 липня 2019 року №0534491206.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 лютого 2020 року позов задоволено. Стягнено на користь позивача понесені ним витрати на правову допомогу у сумі 9000,00 грн.
Не погоджуючись із рішенням суду в частині стягнення витрат на правову допомогу, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить його змінити, задовольнити вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 70000,00 грн.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що Кодекс адміністративного судочинства України не наділяє суд правом за власної ініціативи без відповідного клопотання сторони зменшувати судові витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, перевіряти їх обґрунтованість та доведеність.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження на підставі пункта 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів уважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, з таких підстав.
Постановляючи рішення про стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 9000,00 грн., суд першої інстанції виходив з того, що ряд послуг, як-то: детальний аналіз чинного законодавства щодо особливостей розподілу судових витрат, аналіз судової практики щодо повернення витрат на правову допомогу, зокрема, застосування судами статей 16, 132, 139 Кодексу адміністративного судочинства України, написання та подача заяви про розподіл судових витрат, отримання рішення суду та виконавчого документу, не мали впливу на хід розгляду справи, а частина з них, а саме отримання виконавчого документу, на час постановлення рішення, здійснено не було. Також суд дійшов висновку, що заявлений до відшкодування розмір витрат за 44 години по роботі з детального аналіза чинного законодавства України щодо оскарження податкових повідомлень-рішень, аналіза відповідної судової практики, а також написання позовної заяви з урахуванням її об'єма та складністю справи, є неспівмірним.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.
Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
За правилами частини 1, пункта 1 частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Приписами частин 1, 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Положення частин 3, 4 цієї правової норми визначають для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміра витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Положеннями частин 6 та 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У відповідності до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 7 вказаної правової норми передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно положень частини 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що суд не наділений правом, а зобовязаний при вирішенні питання про розподіл судових витрат врахувати зазначенні у частині 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України обставини.
При цьому, обмеження щодо здійснення судом перевірки дотримання позивачем вимог частини 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України тільки за умови подання відповідного клопотання іншою стороною, не звільняє суд від обов'язку, закріпленого у частині 9 статті 139 цього кодексу.
Саме на виконання наведених положень місцевим судом враховано пов'язаність витрат на професійну правничу допомогу, заявлених позивачем до стягнення, з розглядом справи та обґрунтованість таких витрат.
В апеляційній скарзі позивачем не наведено будь-яких доводів щодо помилковості висновків суду щодо розміра витрат, які підлягають до стягнення.
З огляду на викладене, висновок суду першої інстанції про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн. є законним та обґрунтованим.
Відповідно до пункта 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції судове рішення ухвалено з дотриманням норм чинного процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судового рішення, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 33, 34, 243, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МСК Україна» залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 лютого 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Я.Б. Глущенко
Судді Я.М. Собків
Л.Т. Черпіцька