Справа № 640/5520/19 Суддя (судді) першої інстанції: Огурцов О.П.
28 вересня 2020 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Кучми А.Ю.,
суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державного підприємства дорожнього зв'язку, інформаційного забезпечення та автоматики «Укрдорзв'язок» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня 2020 року (м.Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом Державного підприємства дорожнього зв'язку, інформаційного забезпечення та автоматики «Укрдорзв'язок» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату недоїмки та пені по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування,-
Державне підприємство дорожнього зв'язку, інформаційного забезпечення та автоматики «Укрдорзв'язок» звернулося до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасування вимоги про сплату недоїмки та пені по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 15.03.2019 № Ю-3238-23.
Позов обґрунтовано тим, що за рахунок сплачених сум єдиного внеску погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення, тобто спочатку виникає недоїмка, на яку нараховуються спочатку штраф, а потім пеня, з огляду на що всі надходження щодо сплати єдиного соціального внеску, які були сплачені позивачем, повинні зараховуватись відповідно до чинного законодавства першочергово за недоїмку, а потім за штраф та пеню, а не навпаки, як було стягнуто відповідачем протягом 2018-2019 років. Також позивач зазначив про те, що до кінця 2017 року не мав заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відповідна заборгованість виникла на початку 2018 року у розмірі 1 416 024,59 грн, а штраф та пеня на вказану заборгованість були нараховані пізніше.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, згідно якого позов не визнано, зазначено, що у зв'язку з наявністю в інтегрованих картках платника податків АІС «Податковий блок» у позивача станом на 31.07.2018 податкового боргу зі сплати єдиного внеску на суму 481 389,45 грн сформовано та надіслано податкову вимогу від 15.03.2019 №Ю- 3238-23. Також відповідач зазначив про те, що відповідно до частини шостої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені саме у порядку календарної черговості їх виникнення.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без надання вірної правової оцінки обставинам справи та без повного дослідження обставин справи. Зазначає, що при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник, у першу чергу зараховуються у рахунок податкового зобов'язання, в у разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник, у наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу у рахунок пені згідно з черговістю їх виникнення. Наголошує, що розрахунки, результати яких включені до вимоги від 15.03.2019 №Ю-3238-23 є незаконними, оскільки вони базуються на порушенні вимог ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.
Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державне підприємство дорожнього зв'язку, інформаційного забезпечення та автоматики «Укрдорзв'язок» є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
28.12.2017 Головним управлінням ДФС у м. Києві винесено рішення № 0259221309 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне нарахування) єдиного внеску, яким до позивача застосовано штрафи за період з 21.02.2014 по 28.12.2016 у розмірі 47 057,23 грн та за період з 21.01.2015 по 04.12.2017 у розмірі 354 192,36 грн, а також нараховано пеню у розмірі 1 128 457,94 грн.
15.03.2019 Головним управлінням ДФС у м. Києві видано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-3238-23, в якій викладено вимогу сплатити недоїмку, штраф та пеню в сумі 2 618 533,13 грн, з яких недоїмка - 2 247 207,80 грн, штраф - 0,00 грн та пеня 371 325,33 грн.
В період з 25.01.2018 по 13.03.2019 Державним підприємством дорожнього зв'язку, інформаційного забезпечення та автоматики «Укрдорзв'язок» здійснювалась сплата єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальну суму 1 112 519,65 грн.
На виконанні у Святошинському районному відділі державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві перебувають виконавчі документи щодо стягнення з Державного підприємства дорожнього зв'язку, інформаційного забезпечення та автоматики «Укрдорзв'язок» єдиного соціального внеску за якими було перераховано платіжними доручення від 22.12.2017 № 14361 суму у розмірі 41337,01 грн, від 23.01.2018 № 1000 - 221866,26 грн, 29.01.2018 № 1230 - 3338,18 грн, 07.03.2018 № 3217 - 22827,08 грн, 04.04.2018 № 4722 - 138792,36 грн, 05.05.2019 № 6462 - 57199,31 грн, 08.05.2018 № 76591 - 19495,99 грн, 30.05.2018 № 7969 - 106712,64 грн, 13.06.2018 № 8975 - 43175,23 грн.
Позивач не погоджуючись з вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 15.03.2019 № Ю-3238-23, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що доводи позивача про те, що відповідачем зарахування сплачених ним сум на погашення заборгованості з єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування були зараховані не у порядку календарної черговості їх виникнення спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а посилання на те, що в першу чергу має здійснюватись погашення недоїмки не відповідають положеннями частини шостої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 вказаного Закону недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що Єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для платників, зазначених в абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму грошового забезпечення кожної застрахованої особи, оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами; допомоги, надбавки або компенсації відповідно до законодавства. Нарахування та сплата єдиного внеску за платників, зазначених у абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, але не менше мінімального страхового внеску за кожну особу.
Відповідно до пунктів 5, 8 статті 9 вказаного Закону сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь). Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.
Відповідно до частини дванадцятої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).
Пунктом 2 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 встановлено, що сплата єдиного внеску здійснюється за місцем обліку платника в національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в органах Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства), для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь.
Частиною другою статті 24 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що банки приймають від платників єдиного внеску, зазначених у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, платіжні доручення та інші розрахункові документи на видачу (перерахування) коштів для виплати заробітної плати, на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання платником розрахункових документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум єдиного внеску або документів, що підтверджують фактичну сплату таких сум у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Національним банком України та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення. У разі невиконання цієї вимоги банки за рахунок власних коштів у порядку, встановленому Національним банком України, сплачують відповідному територіальному органу доходів і зборів суму, що дорівнює сумі несплаченого єдиного внеску, з правом зворотної вимоги до платників єдиного внеску щодо відшкодування цієї суми.
Відповідно до частин другої, третьої та четвертої статті 25 вказаного Закону у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. У разі несплати частини суми страхових внесків, що сплачується за рахунок коштів державного бюджету відповідно до Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України», орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної податкової і митної політики, інформує про це платників єдиного внеску. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Частиною шостою статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
Згідно пункту 2 частини 11 статті 25 вказаного Закону органом доходів і зборів за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) на платника єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Законом України № 77VІІІ від 28.12.2014 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» до пункту 2 частини 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» були внесені зміни, згідно з якими встановлено штраф у розмірі 20%.
Положення пункту 8 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 визначають, що за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
Таким чином суми недоїмки, штрафних санкцій та пені погашаються за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску саме у порядку календарної черговості їх виникнення. При цьому положення чинного законодавства не містять вимог про те, що спочатку має здійснюватись зарахування коштів на повне погашення недоїмки і тільки в подальшому на погашення штрафу та пені, а визначальним є саме календарна черговість виникнення відповідних зобов'язань.
Аналогічна правова позиція, щодо тлумачення зазначеної вище норми викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 по справі №825/2359/15-а.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи Інтегрованих карток платника з єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування позивача, заборгованість за позивачем обліковується ще з кінця 2012 року та складається з пені та недоїмки.
Також в матеріалах справи наявна копія рішення від 28.12.2017 № 0259221309 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне нарахування) єдиного внеску, яким до позивача застосовано штрафи за період з 21.02.2014 по 28.12.2016 у розмірі 47057,23 грн та за період з 21.01.2015 по 04.12.2017 у розмірі 354192,36 грн, а також нараховано пеню у розмірі 1128457,94 грн.
Таким чином посилання позивача на те, що до початку 2018 за ним не обліковувалась заборгованість з єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування спростовується наявними в матеріалах справи доказами.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що з аналізу наявних в матеріалах справи копій Інтегрованих карток платника з єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування позивача за 2018 та 2019 роки вбачається, що сплачені позивачем в період з 25.01.2018 по 13.03.2019 грошові кошти були зараховані відповідачем в рахунок погашення наявної у позивача заборгованості, яка включає в себе недоїмку, пеню та штрафні санкції, та відповідні зарахування було здійснено у порядку календарної черговості їх виникнення.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що доводи позивача про те, що відповідачем зарахування сплачених ним сум на погашення заборгованості з єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування були зараховані не у порядку календарної черговості їх виникнення спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а посилання на те, що в першу чергу має здійснюватись погашення недоїмки не відповідають положеннями частини шостої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Дослідивши наявні у справі матеріали колегія суддів встановила, що за позивачем постійно обліковувалася заборгованість (недоїмка) по сплаті єдиного внеску з динамікою до зменшення або збільшення у різних місяцях року.
В ході розгляду цієї справи сторони не подали до суду жодні документальні докази та письмові пояснення на підтвердження того, що облікована за позивачем сума недоїмки чи пені була сформована протиправно. Також позивач не подав до суду жодні документально обґрунтовані письмові заперечення до поданого відповідачем розрахунку заборгованості, не спростовано дані наведені в інтегрованій картці платника.
Таким чином, за даними картки особового рахунку платника єдиного внеску за позивачем обліковувалася недоїмка по сплаті єдиного внеску у, що виникла у зв'язку із не сплатою позивачем поточних платежів. Саме на цю суму недоїмки разом із нарахованою пенею відповідачем сформована на адресу позивача оспорювана вимога про сплату боргу (недоїмки) від 15.03.2019 № Ю-3238-23.
З огляду на встановлені обставини, які свідчать про те, що на час перерахування позивачем єдиного соціального внеску у нього була заборгованість із цього платежу, необхідно погодитися із висновком суду першої інстанції, що перераховані позивачем кошти відповідачем правомірно зараховано в рахунок погашення цієї заборгованості у порядку календарної черговості її виникнення.
Враховуючи вищенаведене у сукупності суд вважає, що у матеріалах справи відсутні документальні докази, які б спростовували правомірність сформованої ГУ ДФС у м. Києві вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 15.03.2019 № Ю-3238-23.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Державного підприємства дорожнього зв'язку, інформаційного забезпечення та автоматики «Укрдорзв'язок» залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 28.09.2020.
Головуючий суддя: А.Ю. Кучма
В.О. Аліменко
Н.В. Безименна