Справа № 640/144/19 Суддя (судді) першої інстанції: Головань О.В.
25 вересня 2020 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:головуючого-судді: Черпіцької Л.Т. суддів: Глущенко Я.Б., Собківа Я.М., секретар судового засідання: Вовк І.Р. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 21 квітня 2020 року за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, скасування вимоги,
Позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області, в якому просив визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.06.2015 року № 3853789, від 30.06.2016 року № 131-1202 та податкову вимогу від 12.03.2016 № 321-17.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 квітня 2020 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області від 30.06.2015 року № 3853789, від 30.06.2016 року № 131-1202 та податкової вимоги від 12.03.2016 №321-17.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Враховуючи те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до вимог статті 311 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником наступних земельних ділянок:
- кадастровий номер 5310900000:50:002:0153, площа 0,03145 га, адреса - АДРЕСА_1 , цільове використання - 1.11 комерційне використання, серія державного акта ЯГ 674466, дата державної реєстрації 07.06.2007, реєстраційний номер 010754500386, дата видачі 07.06.2007, підстава видачі - договір купівлі-продажу ВЕМ 517992 від 29.12.2006;
- кадастровий номер 5310900000:50:002:0151, площа 0,03103 га, адреса - АДРЕСА_1 , цільове використання - 1.11 комерційне використання, серія державного акта ЯГ 674465, дата державної реєстрації 07.06.2007, реєстраційний номер 010754500387, дата видачі 07.06.2007, підстава видачі - договір купівлі-продажу ВЕМ 517992 від 29.12.2006;
- кадастровий номер 5310900000:50:002:0152, площа 0,04927 га, адреса - АДРЕСА_1 , цільове використання - 1.11 комерційне використання, серія державного акта ЯГ 674464, дата державної реєстрації 07.06.2007, реєстраційний номер 010754500388, дата видачі 07.06.2007, підстава видачі - договір купівлі-продажу ВЕМ 517992 від 29.12.2006.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Миргородській ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області (правонаступник Головне управління ДПС у Полтавській області) як платник земельного податку.
Одночасно з цим позивач виховує трьох дітей віком до 18 років, що підтверджується наданими до суду копіями свідоцтв про народження.
У червні 2018 року позивачеві стало відомо про наявність:
податкового повідомлення - рішення № 3853789 від 30.06.2015 року про визначення податкового зобов'язання ОСОБА_1 з земельного податку з фізичних осіб у розмірі 9843,67 грн.;
податкового повідомлення-рішення № 131-1202 від 30.06.2016 року про визначення податкового зобов'язання ОСОБА_1 з земельного податку з фізичних осіб у розмірі 33036,04 грн.;
податкової вимоги від 12.03.2016 № 321-17, виставленої ОСОБА_1 щодо податкового боргу на суму 9167,69 грн.
Позивач вважає податкові повідомлення - рішення від 30.06.2015 року, 30.06.2016 року та податкову вимогу від 12.03.2016 протиправними та просить суд їх скасувати, у зв'язку з чим звернувся до суду.
Також позивач зазначив, що контролюючий орган повинен був скласти і надіслати позивачу по три податкові повідомлення-рішення за кожен рік (по одному на кожну "непільгову" земельну ділянку), а не по одному за кожен рік (2015-2016). Крім того, зазначає, що дізнався про існування оскаржуваних рішень та вимоги 25.08.2018 р. в приміщенні Окружного адміністративного суду м.Києва під час ознайомлення з матеріалами справи №826/16626/16 про стягнення податкової заборгованості.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам скаржника, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Статтею 67 ПК України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до пп.14.1.72 п. 14.1 ст. 14 ПК України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.
Згідно з п. 14.1.73 п. 14.1. ст. 14 землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.
Відповідно до ст. 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Об'єктами оподаткування відповідно до ст.270 ПК України є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.Відповідно до п. 286.5 ст. 286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному ст.58 вказаного Кодексу.
У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - юридичної або фізичної особи до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.
У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - фізичної особи до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає (вручає) податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.
Якщо такий перехід відбувається після 1 липня поточного року, то контролюючий орган надсилає (вручає) попередньому власнику нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
Платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем знаходження земельної ділянки для проведення звірки даних щодо: розміру площі земельної ділянки, що перебуває у власності та/або користуванні платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку.
У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, користування пільгою, контролюючий орган за місцем знаходження земельної ділянки проводить протягом десяти робочих днів перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
Статтею 287 ПК України визначено строки сплати за землю.
Відповідно до п. 287.1. ст. 281 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.
Пунктом 287.3. ст. 287 ПК України визначено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Відповідно до п. 281.1 ст. 281 ПК України від сплати податку звільняються: - інваліди першої і другої групи; - фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років; - пенсіонери (за віком); - ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; - фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Пунктом 281.2 ст. 281 ПК України передбачено, що звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб пунктом 281.1 цієї статті, поширюється на земельні ділянки за кожним видом використання у межах граничних норм: для ведення особистого селянського господарства - у розмірі не більш як 2 гектари; для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах - не більш як 0,25 гектара, в селищах - не більш як 0,15 гектара, в містах - не більш як 0,10 гектара; для індивідуального дачного будівництва - не більш як 0,10 гектара; для будівництва індивідуальних гаражів - не більш як 0,01 гектара; для ведення садівництва - не більш як 0,12 гектара.
Згідно п.286.1, 286.5 ст.286 Податкового кодексу України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, оскаржувані рішення датовані 30.06.2015 р. та 30.06.2016 р., і ними визначені податкові зобов'язання за 2015 та 2016 роки.
Відповідно, для визначення податкового зобов'язання має застосовуватися нормативна грошова оцінка станом на вказані роки.
До матеріалів справи відповідачем наданий лист Держгеокадастру від 12.07.2018 р. №2160/112-18, в якому зазначені, зокрема, розміри нормативної грошової оцінки по кожній належній позивачу земельній ділянці станом на 01.01.2018 р., а не станом на 2015 та 2016 роки.
Проте, до оскаржуваних рішень не додано розрахунку, яким чином нараховано земельний податок, враховуючи, що кожне рішення стосується трьох земельних ділянок, оскільки Податковий кодекс України не містять вимоги щодо винесення окремого рішення щодо кожної земельної ділянки.
За приписами п.3.8 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012 №1236, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження з повідомленням про вручення. Аналогічні положення відображені у абз.2 п.58.3 ст.58 ПК України.
Пунктом 3.11 вказаного Порядку встановлено, що у разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом при його направленні, податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручено платнику податків. У разі встановлення такої помилки працівник структурного підрозділу, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, або відповідальна особа, визначена керівником органу державної податкової служби для виконання таких функцій, забезпечує виправлення допущених при направленні податкового повідомлення-рішення помилок та направляє його повторно протягом наступного робочого дня від дня отримання відповідного повідомлення поштової служби.
Відповідно до п.59.1 ст.59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Колегія суддів наголошує на тому, що згідно копіями повідомлень про вручення поштових відправлень від 01.08.2015 р. та 17.05.2016 р. у графі "розписка в одержанні" відсутній будь-який підпис, тому твердження відповідача про отримання позивачем надісланих йому рішень не може бути визнане обґрунтованим.
Враховуючи вищенаведене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 308, 311,312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 квітня 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено 25 вересня 2020 року
Головуючий суддяЛ.Т.Черпіцька
Судді: Я.Б.Глущенко
Я.М.Собків