П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
28 вересня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/4644/20
Головуючий в 1 інстанції: Левчук О.А.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Джабурія О.В.
суддів - Кравченка К.В.
- Ступакової І.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 21 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, третя особа - Головне управління Державного казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -
01 червня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, третя особа - Головне управління Державного казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправними дій Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області щодо нарахування та виплати судді Київського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 суддівської винагороди з 18 квітня 2020 року із застосуванням обмеження, встановленого статтею 29 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік; зобов'язання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області здійснити перерахунок та виплачувати суддівську винагороду судді Київського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 на підставі частини 2, 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, з урахуванням регіонального коефіцієнту, надбавки за вислугу років, надбавки за науковий ступінь, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті, починаючи з 18 квітня 2020 року без урахуванням обмежень, встановлених статтею 29 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 21 липня 2020 року клопотання представника відповідача про зупинення провадження по справі № 420/4644/20 задоволено. Зупинено провадження у справі № 420/4644/20 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, третя особа Головне управління Державного казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України за результатом розгляду справи за конституційним поданням Верховного Суду щодо конституційності встановлення обмежень на час карантину, передбачених положеннями окремих нормативно-правових актів, ухвалених Кабінетом Міністрів України та Верховною Радою України.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 21 липня 2020 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, наголошуючи на неповному з'ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, та порушення норм процесуального права.
Згідно до вимог ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, 04.06.2020 року Верховний Суд звернувся до Конституційного Суду України з конституційним поданням «Щодо перевірки відповідності Конституції України (конституційності) підпунктів 5, 6, 7, 14 пункту 3, абзацу шостого пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів», пунктів 10, 17 Порядку здійснення протиепідемічних заходів, пов'язаних із самоізоляцією, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392; частин першої і третьої статті 29 Закону України від 14 листопада 2019 року № 294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік»; абзацу дев'ятого пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України від 13 квітня 2020 року № 553-ІХ «;Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», відповідно до постанови № 7 Пленуму Верховного Суду від 29.05.2020 року «Про звернення до Конституційного Суду України з конституційним поданням щодо перевірки відповідності Конституції України (конституційності) підпунктів 5, 6, 7, 14 пункту 3, абзацу шостого пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів», пунктів 10, 17 Порядку здійснення протиепідемічних заходів, пов'язаних із самоізоляцією, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 393, частин першої і третьої статті 29 Закону України від 14 листопада 2019 року « 294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік», абзацу дев'ятого пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення Закону України від 13 квітня 2020 року № 553-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».
Ухвалою Першої колегії суддів Першого Сенату Конституційного Суду України від 18.06.2020 року відкрито конституційне провадження у справі за поданням Верховного Суду від 04.06.2020 року за вх. № 04/230.
Ухвалою Великої палати Конституційного Суду України від 23.06.2020 року вирішено розглянути справу за конституційним поданням Верховного Суду від 04.06.2020 року за вх. № 04/230 у формі письмового провадження.
02.07.2020 року проведена відкрита частина пленарного засідання Великої палати Конституційного Суду України та Конституційний Суд України перейшов до закритої частини пленарного засідання для ухвалення рішення у справі за конституційним поданням Верховного Суду від 04.06.2020 року за вх. № 04/230.
Посилаючись на наведені обставини, суд дійшов висновку про необхідність зупинити провадження у цій справі до прийняття Конституційним Судом України рішення за конституційним поданням Верховного Суду від 29 травня 2020 року.
Відповідно до положень п.3 ч.1 ст. 236 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зупиняє провадження у справі в разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
У відповідності до статті 152 Конституції України, закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Водночас, зазначена норма Конституції України передбачає зворотну дію в часі нормативно-правового акта у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права.
Отже, чинним правовим регулюванням закріплено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення втрачають чинність у визначений Конституційним Судом України день, але не раніше дня ухвалення ним рішення.
Виключенням із цього правила може бути надання нормі права ретроактивної дії у випадках пом'якшення або скасування юридичної відповідальності фізичної особи (стаття 58 Конституції України; Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1-рп/99).
З аналізу положень ст. 236 Кодексу адміністративного судочинства України, питання щодо зупинення провадження в адміністративній справі з підстав неможливості її розгляду до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, суд має вирішити шляхом належного аналізу імовірних наслідків ухвалення Конституційним Судом України рішення за результатом розгляду справи, їх взаємозв'язок із спірними правовідносинами, що є предметом розгляду в адміністративній справі, підставами позову, та відобразити відповідні висновки у своїй ухвалі. Під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи слід розуміти те, що обставини, які розглядаються у іншій справі, не можуть бути встановлені адміністративним судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, певної черговості розгляду вимог тощо.
Суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Зупинення провадження в адміністративній справі з підстав неможливості її розгляду до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, є доцільним у випадках, коли предметом розгляду органу конституційної юрисдикції є норми закону чи іншого акту, якими врегульовано питання щодо юридичної відповідальності фізичної особи.
В інших випадках визнання неконституційним закону чи іншого акту не матиме впливу на правове регулювання відносин, що виникли (відбулися) до ухвалення рішення Конституційним Судом України.
Відповідні правові висновки приведено у постанові Верховного Суду від 12.12.2019 року у справі № 826/25304/15.
Зупиняючи провадження у даній справі, суд першої інстанції виходив із того, що конституційність визначених у конституційному поданні Верховного Суду від 29 травня 2020 року нормативно-правових актів, в тому числі абзацу дев'ятого пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України від 13 квітня 2020 року № 553-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», має безпосередній вплив на вирішення цієї адміністративної справи, а розгляд останньої до вирішення відповідної справи Конституційним Судом України є неможливим.
В свою чергу, колегія суддів зазначає, що предметом спору у даній адміністративній справі є питання законності виплати суддівської винагороди, механізм нарахування якої, відповідно до ч. 2 ст. 130 Конституції України, врегульовано виключно ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII. Отже, звернення Верховного Суду із конституційним поданням щодо перевірки відповідності Конституції України (конституційності) підпунктів 5, 6, 7, 14 пункту 3, абзацу шостого пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року №392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів», пунктів 10, 17 Порядку здійснення протиепідемічних заходів, пов'язаних із самоізоляцією, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року №392; частин першої і третьої статті 29 Закону України від 14 листопада 2019 року №294-IX «Про Державний бюджет на 2020 рік»; абзацу дев'ятого пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України від 13 квітня 2020 року №553-IX «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» могло бути визнано доцільним лише за умов дійсної пов'язаності потенційного результату розгляду цього питання з фактичними обставинами адміністративної справи та належного обґрунтування судом необхідності такого зупинення.
Разом із цим, суд першої інстанції не навів обґрунтування наявності зв'язку між очікуваним рішенням Конституційного Суду України за наслідками розгляду згаданих вище конституційних подань і предметом даного спору, в тому числі не конкретизував, у чому саме полягає об'єктивна неможливість розгляду даної справи без попереднього вирішення органом конституційної юрисдикції зазначеного подання.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення не відповідає визначеним КАС України критеріям обґрунтованості. Відтак, суд допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Керуючись статтями 236, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 237, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 21 липня 2020 року - скасувати.
Справу № 420/4644/20 направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.
Головуючий суддя Джабурія О.В.
Судді Кравченко К.В. Ступакова І.Г.